Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Зробити стартовою
27,13
30,79
РУС

Олег Блохін: "Мене не відпускали з "Динамо", а Шевченку пощастило"

Екс-тренер збірної України і "Динамо" розповів нам про своє здоров'я, полювання на зайців і прогулянки з Бетменом

Олег Блохін: "Не забий Мілевський пенальті - йому б відірвали голову"
Олег Блохін: "Не забий Мілевський пенальті - йому б відірвали голову". Фото: Юрій Кузнєцов
Олег Блохін: "Мене не відпускали з "Динамо", а Шевченку пощастило" //smm.ollcdn.net/img/article/10678/46_main_new.1509350684.jpg //smm.ollcdn.net/img/article/10678/46_tn.1509350684.jpg Футбол Екс-тренер збірної України і "Динамо" розповів нам про своє здоров'я, полювання на зайців і прогулянки з Бетменом

Найближчої неділі, 5 листопада, Олегу Блохіну виповниться 65 років. Перед ювілеєм володар "Золотого м'яча-1975", екс-тренер збірної України і "Динамо" розповів нам про своє здоров'я, полювання на зайців і прогулянки з Бетменом.

- Олегу Володимировичу, здавалося б, ще недавно ви відзначали в Premier Palace своє 60-річчя, на яке прийшло багато гостей: Леонід Кравчук, Андрій Баль, Ігор Бєланов, який подарував вам тоді картину, на якій зображені ви, він і ще один володар " золотого м'яча "- Андрій Шевченко... І ось на носі у вас – 65.
- Ці п'ять років пролетіли – я і не помітив. Але так влаштоване життя, нічого не поробиш.

- Як збираєтеся відзначити?
- Чесно, ніяких особливих святкувань не планую – в родинному колі посидимо.

- Мені здається, вас ще можуть змусити змінити свої плани, наприклад, в бік ресторанного залу, напевно адже багато хто захоче привітати вас особисто.
- Не знаю, не знаю... Я кажу, як є на сьогодні. Що буде завтра, подивимося.

- Чи дотримуєтеся традиції задувати свічки?
- Ну, діти змушують (сміється). Іноді, до речі, дочки самі іменинний торт і готують. Мама, звісно, їм допомагає.

- У дочок, Ані і Каті, є кулінарний талант?
- Це треба буде у їх майбутніх чоловіків запитати. Але мені подобається! Як часто вони мене балують смачненьким? Справа в тому, що у них не так-то багато часу. Школа, заняття – день забитий.

- Теніс у їхньому житті залишається?
- Якраз заняття тенісом призупинили. Катя (їй 15) не хоче, а змушувати її не бачу сенсу. Хоча спортом, для себе, продовжує займатися, але це вже не професійно. А Аня (їй 16) закінчує школу, треба здавати іспити – їй уже теж не до тенісу. Упор – на навчання.

- На сімейній раді ще не вирішували – дівчата в Україні здобуватимуть вищу освіту чи за кордоном?
- Тут, це точно.

- Зі своїми кавалерами вас не знайомлять?
- Це вже їхні проблеми (посміхається). Є у них хлопчики, напевно. Але поки вони їх не показували.

- Бояться, що тато не схвалить?
- А чого мене боятися? Це їхнє життя. Тим більше скільки ще разів їх уподобання можуть змінитися.

- На 60-річчя у вас був цілий список заборон від лікарів у зв'язку з існуючими на той момент проблемами зі здоров'ям. Зараз вже зможете дозволити собі випити келих вина чи чогось міцнішого?
- Ну, я і на 60 років випив трохи коньяку. Думаю, зможу – це сто відсотків. Знаєте, я відтоді кожні півроку перевіряюся в Києві у лікарів.

- Що говорять?
- Все нормально, все стабільно. Просто я зрозумів після уходу Андрійка Баля, інших хлопців, що треба приділяти собі увагу. А то ми якось безладно до цього ставилися – мовляв, спортсмени ж, здорові мужики, тож що там може статися? А коли сталося, багато хлопців почали перевірятися. І правильно роблять.

- Чи є, наприклад, щось таке, чого вам не можна їсти?
- Та ні. Я все їм. Стежу за вагою, хоча проблеми із зайвими кіло у мене ніколи не було.

- Чи часто вам випадає няньчитися з вашої трирічною онукою Жаклін? Ви суворий дідусь?
- Я зі своїми дочками не був суворим, а з онукою – тим більше. А зустрічатися з Жаклін виходить не так і часто. По-перше, ми не так вже близько живемо. По-друге, внучка вже ходить до садка. Але, звісно, гостюємо один у одного, граємо. Однак в таких випадках вона більше з моїми дочками проводить час: з ними цікавіше, ніж з дідусем.

- А як же залізти дідусеві на спину?
- Не дозволяю. А раптом спину заклинить, що тоді робити (сміється)? Вона у нас дівчинка спритна. І це добре.

- Адже це такий вік, що вона щосили починає розмовляти.
- Так, але батьки розуміють Жаклін куди краще, ніж я.

- Коли я вам телефонував домовлятися про інтерв'ю, ви були зайняті. Як зараз виглядає ваш день?
- Так, є деякі зустрічі. Плюс я підтримую форму.

- У фітнес-клубі?
- Нехай це буде секретом.

- Доведеться вгадувати. Басейн? Йога?
- Все одно не вгадаєте. Цікава штука, але не скажу.

- Масажі?
- Масажі роблю саме собою. Але йдеться не про це.

- Так порадьте іншим, може, комусь допоможе...
- Знаєте, це суто індивідуальне.

- Скільки зараз дозволяєте собі поспати?
- О сьомій ранку, коли діти встають збиратися до школи, я вже на ногах. А потім вже можна і поспати, і піти позайматися.

- Не занудьгували за роботою?
- Я зараз у творчій відпустці. Але кілька років ще потренував б. А як вийде, це вже інше питання. Поки що реально серйозної пропозиції не було.

- Нещодавно вас бачили в Києві за переговорами з китайцями.
- Вони якраз виявилися несерйозними людьми.

- Не думаєте якось форсувати питання з роботою?
- Підкажіть, як?

- Може, варто активізувати агента...
- Агента я можу накрутити. Він може пропонувати мою кандидатуру, але якщо вона, припустимо, не підходить, тоді що – агента вбивати (сміється)? Агент робить все, що в його силах.

- Коли востаннє були на стадіоні?
- Років зо три тому. Але що за матч, вже не згадаю.

- Жодна інша країна, крім нашої, не дала світу відразу трьох нападаючих, які виграли "Золотий м'яч". Але при цьому на вирішальну гру відбору ЧС з Хорватією у збірній не знайшлося форварда. Як ви для себе це пояснюєте?
- Дефіцитна позиція. Ви ж подивіться, скільки зараз платять за хороших нападаючих – Неймара, Мбаппе. І до того ж, якщо людина забила минулого сезону 10-15 м'ячів, а цього її не видно – це, як на мене, не нападаючий. Потрібна стабільність.

- Так нам хоча б українського форварда з 10 голами зараз, 15 – це взагалі космос...
- Все-таки при такому рівні чемпіонату України, як зараз, свої 15 треба забивати, особливо в лідируючих командах. Якщо ти, звісно, нападаючий. А якщо з тебе просто роблять зірку...

- По-вашому, були у нас реальні шанси потрапити на ЧС-2018?
- Були. Я говорив знайомим: "Туреччину здолаємо – є у мене таке чуття. Найважче буде в Ісландії, там складно грати, тим більше у них зараз непогана команда. Ось якщо там не програємо, шанс буде колосальний". Але, на жаль, в Рейк'явіку поступилися. Інакше, думаю, на ЧС вийшли б.

- За кого тепер там вболіватимете і кого вважаєте фаворитом?
- Так важко сказати. Візьміть ту ж Аргентину – така команда, а ледве потрапила на ЧС. Бельгійці з їх підбором гравців кожен раз в фаворитах – а все не вистрілять. Зате Португалія, на яку ніхто не ставив, виграла Євро-2016. Прямо як греки 2004-го. Але те, що майбутній мундіаль дивитимуся, це 100%.

- Чи пригадуєте свій ЧС-2006? Ви ж тоді серію пенальті проти Швейцарії не бачили, пішли до підтрибунки.
- Так я хотів запалити, а мені не дали! Вигнали. І я пішов до роздягальні. Нерви були на межі.

- Багато випалили?
- Навіть однієї сигарети не встиг, як Паша Швидкий, наш фізіотерапевт, зайшов: "Володимировичу, пішли. Всі добре". Що я відчув в цей момент? Полегшення. До того моменту емоцій вже не залишилося.

- Через якийсь час переглянули ту серію пенальті?
- Не дивився ще.

- Та ну!
- Жартую. Звісно, переглянув. А до того... Пам'ятаєте, на післяматчевій прес-конференції сказав: "Упевнений, що Шевченко забив". І всі журналісти почали сміятися, бо Андрій свій 11-метровий не реалізував.

- А як щодо Мілевського?
- Забив панянкою – молодець. Не забив би – голову відірвали б. Команда, не я. Якщо ти б'єш в кут, і воротар витягнув – це одне. А якщо по центру таким авантюрним ударом... Але впевнена була у собі людина, що зробиш.

- Ви взагалі оглядали той ЧС після вильоту України?
- Оглядав.

- І як вам момент, коли в фіналі Зідан буцнув головою Матерацці?
- Якщо Матерацці образив маму чи сестру Зідана, то я Зінедіна розумію. Не виправдовую, але розумію. Ти можеш, грубо кажучи, морду набити супернику, але до чого тут його родичі?

- Ви розповідали, що вдома у вас три собаки – Цент, Фіфа (з наголосом на "і") і Бетмен...
- Цент, на жаль, вже помер. Це була вівчарка. Залишилися йорки. У одного з них такі кумедні вуха і він так літав з дивана на диван, що я сказав: "Ось, Бетмен у нас". Хоча його і Басею кличуть – на все клички відгукується. Прикольні собаки. Люблю з ними гуляти.

- У вас три дочки, внучка. Як щодо внука?
- Це не до мене питання (сміється).

- Ну ви не натякали старшій дочці, Іриші?..
- Ні, ні. Це їхнє життя.

- Коли востаннє вибиралися на полювання?
- Давно вже. Напевно, з цією справою пора вже зав'язувати.

- А своє перше полювання пам'ятаєте?
- На зайця – в Страхоліссі, під Києвом. Я ще гравцем був.

- Кажуть, новачкам щастить...
- Незрозуміло як, але я тоді трьох зайців убив. Випадково. Їхали на уазику стернею, світло фар, заєць не йде – і ти стріляєш в нього.

- Не шкода потім було звіряток?
- Знаєте, переважав азарт. Шкода було, коли поранений заєць забрався до лісопосадки і плакав, як дитина. Там хлопці шукали його, добивали. Ось це, звісно, неприємні відчуття.

- Чи можна вас назвати любителем кіно?
- Думаю, так. Наприклад, сподобалося "Зроблено в Америці". "Гра престолів" цікава. Взагалі, у мене більше люблять дружина з дівчатами дивитися.

- А ви вже до них приєднуєтеся?
- Звісно. Попкорн поїсти (сміється)!

- Попкорн – це вдома чи в кінотеатрі?
- І там, і там. Бачите, як весело живу.

- Чи є роль, яку вам, може, хотілося б зіграти в кіно?
- Не знаю. А ви мене уявляєте в якійсь ролі?

- Царя. Або полководця. Це перше, що спадає на думку.
- Ну, це ваша думка. Особисто я себе в кіно не уявляю.

- Днями Роналду став гравцем року за версією ФІФА. Вони з Мессі вже 10 років нікому не віддають це звання. Хто з них вам симпатичніше як футболіст?
- Причому тут "симпатичніше"? Обидва найбільші гравці. Ви мені вибачте, якщо людина в ЛЧ забиває 13 м'ячів... Можна говорити що завгодно про Роналду – подобається, не подобається. Але він видатний гравець. Втім, нічого вічного в цьому світі не буває. Скоро їх змінить хтось новий.

- Можна їх назвати найкращими в історії футболу? Я маю на увазі порівняно з Пеле, Марадоною?
- Давайте нехай вони закінчать кар'єру, а потім подивимося, як їх називати. Все пізнається на відстані.

- Як вам розвиток кар'єри Ярмоленка?
- Я давно говорив, що йому пора йти. Нехай спробує себе в хорошому чемпіонаті.

- Це те, чого хотіли свого часу ви, але так і не отримали.
- Коли я віддав "Динамо" 10-11 років, звісно, хотілося випробувати себе за кордоном, поваритися в цій кухні. Але мене ж не відпускали. Це Шевченко пощастило, що він молодим поїхав.

- Ви тільки не смійтеся... Через два роки – вибори до Ради...
- Ха-ха-ха (Олег Володимирович не стримує сміху).

- Якби вас запросили до якоїсь політсили?
- Ні, поки що ні.

- А як виборець в політичному житті берете участь?
- Про політику не хочу говорити. Мені скоро 65. Хочу про приємне.

- Що вам зараз приносить просту життєву радість?
- Діти здорові, я здоровий, все добре – ось уже радість. Встав вранці – теж радість. Багато чого не треба.

- Через соцмережі до футбольних зірок часто звертаються за матеріальною допомогою. Чи надходили такі прохання на вашу адресу?
- Раніше ми підтримували дитячий будинок. Поки були можливості, допомагав як міг. Але коли можливостей немає, це вже робити важко. Припустимо, діти виросли, і в той садок, куди вони ходили, я відніс іграшки. Немає питань. Якщо можу, завжди допоможу. Але всім допомогти неможливо, ви ж розумієте. У мене ж своя родина.

- При цьому часто відомих людей, користуючись їх добробутом, намагаються, як би це делікатно сказати, ошукати.
- Розвести на гроші? Мене теж намагалися. Дзвонять: "Олегу Володимировичу, ви виграли приз. Потрібно терміново..." Я відразу кажу: "Давай, до побачення!".

- Що самі собі бажаєте на 65-річчя?
- Здоров'я! Я зрозумів, що ніякі гроші не в радість, коли немає здоров'я. Завжди на дні народження бажаю іншим здоров'я. Гроші можна втратити і заробити, але якщо є здоров'я, будуть і гроші, і задоволення від життя, і в 65 почуватимешся, як в 40.

- У вас є це відчуття?
- У мене є. Головне – не старіти душею.

- Вам Андрія Баля не вистачає?
- Звісно. Багатьох не вистачає, Царство їм небесне. Мені батьків не вистачає. Але, повторюся, давайте не про сумне.

- 222 млн євро заплатили за Неймара, 180 млн – за Мбаппе. Скільки б зараз коштував Блохін?
- Не знаю, не знаю. Вам оцінювати. Зараз суми просто божевільні, позамежні. Не думаю, що гравці повинні стільки коштувати. Але є товар, а на нього є покупець.

- Забивний форвард – товар штучний...
- Значить, коштував би дорого.

Нагадаємо, що влітку відомий журнал FourFourTwo (4-4-2) склав свою версію найкращих гравців за всю історію футболу. До сотні рейтингу потрапив лише один український футболіст – Олег Блохін. Володар "Золотого м'яча" 1975 року розташувався на 45-му місці.

На початку року Олег Блохін вів переговори з китайським клубом, хоча раніше також повідомлялося, що через проблеми зі здоров'ям він більше не зможе тренувати.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини на наших сторінках Facebook, Twitter, Telegram

Ви зараз переглядаєте новину " Олег Блохін: "Мене не відпускали з "Динамо", а Шевченку пощастило"". Інші Новини футболу дивіться в блоці "Останні новини"

Джерело:

Сегодня|Спорт

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автору?
Повідомлення повинно містити не більше 250 символів
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Загрузка...