Від Ватикану до Гренландії: шість збірних, які могли б увійти до складу УЄФА

3 травня 2016 року федерація футболу Косова була прийнята до УЄФА, а через 10 днів стала членом ФІФА та була додана до відбіркової групи збірної України на чемпіонат світу 2018 року. Після матчу команд, який відбувся на нейтральному полі (Україна не визнає незалежність Косова), "Сегодня" вивчає, хто ще може поповнити склад УЄФА.

АЛГОРИТМ ВИЗНАННЯ

На словах все просто: держава має бути визнана ООН (виняток – лише 4 частини Великої Британії, на знак поваги до родоначальників футболу), після чого має домогтися визнання у УЄФА і ФІФА, саме в такому порядку. Однак визнання добитися не так просто: кандидатам для статусу повноцінних членів ООН потрібно домогтися позитивного рішення з цього питання від 2/3 держав – членів організації, після чого заручитися підтримкою Радбезу (і щоб ніхто з постійних членів Радбезу не наклав вето). Косово поки що в процесі, тому не вщухають розмови про те, що УЄФА поквапився, а сербська футбольна влада подала апеляцію на рішення Європейського футбольного союзу. Тож чисто теоретично підсумки матчів з Косово ще можуть бути анульовані.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Ну, а поки що є сенс зрозуміти, за рахунок яких збірних число членів УЄФА може збільшитися ще більше. З усього різноманіття кандидатів ми обрали найяскравіші приклади.

МОНАКО І "МОНАКО"

ЇХНІЙ ФУТБОЛ. Монако визнаний незалежною державою, футбольна команда, що базується тут, давно і успішно виступає в чемпіонаті Франції, більш того, "Монако" – традиційно один з найбагатших і найуспішніших клубів французької ліги. Хоча футболістів – уродженців князівства в складі не знайти. То "Монако" і немає сенсу надмірно витрачатися на їх виховання: потрапити до клубу, чиї футболісти живуть в податковому раю, почесно для гравця з будь-якої точки світу. Навіть ті французи, які стали знаменитими в "Монако" (Анрі, Трезеге, Бартез та інші), потрапили сюди з інших регіонів країни.

ЩО З БАЖАННЯМ. Формально місцева футбольна федерація декларує бажання потрапити до ФІФА, але на ділі не проводиться навіть чемпіонат країни, а збірна Монако почала проводити хоча б товариські матчі 2001 року. Князі Грімальді не бажають, щоб їхнє ім'я асоціювалося з розгромами від умовних німеччини та іспанії, їм простіше з'являтися на іграх місцевого клубу, ляскаючи Фалькао і компанії в дні успіхів.

ВАТИКАН: 110 ШВЕЙЦАРЦІВ

ЇХНІЙ ФУТБОЛ. Знову ж юридично перешкод до того, щоб збірна Ватикану могла брати участь при бажанні в турнірах ФІФА, немає. Більш того, тут навіть свій чемпіонат проводиться, одні назви команд типу "Бібліотека" чого варті. Здається, що і зі стадіоном проблему можна було б вирішити, адже на території держави-міста навіть є своя арена імені Пія Дванадцятого, що вміщає 1200 глядачів. Та й римський "Стадіо Олімпіко", напевно, був би радий дати притулок команді Ватикану.

ЩО З БАЖАННЯМ. Ватиканські футболісти керуються мантрою з відомого мультфільму, діючи за принципом "Нас і тут непогано годують". Про якісь претензії на потрапляння до турнірів ФІФА тут не заїкаються, надто вже мала "кормова" база для створення команди, та й імідж держави ніхто не хоче псувати. Плюс є нюанс: отримати громадянство Ватикану з недуховних осіб можуть лише службовці знаменитої швейцарської гвардії, тобто, по суті, весь резерв збірної обмежиться сотнею людей з гаком.

ГРЕНЛАНДІЯ: ЧИ УЄФА?

ЇХНІЙ ФУТБОЛ. Хоча на острові не найсприятливіші кліматичні умови для розвитку футболу (дуже м'яко кажучи), це, як показав приклад чвертьфіналістів останнього Євро ісландців, не стає перешкодою, якщо дуже сильно захотіти. Перший національний турнір в Гренландії був проведений ще 1954 року, перший матч місцева збірна провела з Фарерами ще 1980-го. Більш того, серед її тренерів засвітилася така відома особа, як Зепп Піонтек, який створив легендарну збірну Данії 80-х, що прозвала за видовищний стиль гри "динамітом".

ЩО З БАЖАННЯМ. Але на відміну від тих же "овечих" островів Гренландія поки що так і не змогла домогтися статусу члена УЄФА. Великі надії гренландці покладають на закон про розширення автономії в складі Данії. У ФІФА заявили ще 2009 року, що готові розглянути питання про включення Гренландії до числа членів організації, якщо політичних перешкод не буде. Представники Данії захоплення з цього приводу не виявляють, але і палиці в колеса не вставляють, заявляючи, що не вірять в перспективи самостійного гренландського футболу, однак забороняти що-небудь не збираються. Питання тільки в тому, до якої регіональної організації проситися команді: УЄФА (як частини Данії) чи Північної Америки (територіально Гренландія ближче до неї).

ДЖЕРСІ І ГЕРНСІ

ЇХНІЙ ФУТБОЛ. Два найбільших Нормандських острова є сенс розглядати разом як показовий приклад того, як за однакових стартових умов можна по-різному проявляти себе у футболі. На обох давно і з задоволенням грають в футбол, своєрідна суміш прямолінійного британського і вишуканішого французького стилів дає такі "продукти", як, наприклад, найкращий футболіст в історії "Саутгемптона" Метт Ле Тисі (він з Гернсі). Уродженці цих островів нерідко виступають на рівні англійської "трясовини", як називають нижні дивізіони чемпіонату країни.

ЩО З БАЖАННЯМ. Однак при всій схожості шляху команди вибрали різні. Гернсійци 2011 року створили ФК "Гернсі", який почав пробиватися наверх, дійшовши вже до 8-ї ліги англійського футболу. Місцева збірна виступає в чемпіонаті острівних територій, задовольняючись іграми з командами на кшталт острова Уайт або, в кращому разі, Гренландії. У Джерсі, більшого і амбітного острова, ставка робиться на збірну. Ці хлопці теж виступають на Острівних іграх, проте рвуться нагору.

Днями Футбольна асоціація Джерсі подала позов до Спортивного арбітражного суду з приводу відмови УЄФА включити її до свого складу. Залежна від Великої Британії територія подавала заявку на вступ в УЄФА в грудні 2015 року. Представники УЄФА відвідали острів Джерсі в вересні цього року і після переговорів з керівниками місцевого футболу не знайшли достатніх підстав для "футбольної незалежності" території.

КАТАЛОНІЯ – АРГЕНТИНА – 4:2

ЇХНІЙ ФУТБОЛ. Потенційно найсильніший новачок з тих, хто мріє потрапити до числа членів УЄФА. Говорити про традиції каталонського футболу, силі шкіл "Барселони" і "Еспаньола" можна годинами. Хаві, Іньєста, Піке, Тамудо, Фабрегас, Пуйоль і десятки інших гравців міжнародного рівня. Час від часу збірна Каталонії проводить товариські матчі. Скажімо, 2009 року в спарингу обіграла збірну Аргентини – 4:2. Питання в тому, чи доб'ється регіон чогось більшого, ніж автономії.

ЩО З БАЖАННЯМ. Зрозуміло, каталонські футбольні чиновники роблять все можливе, щоб домогтися для команди права виступати в офіційних матчах, а не грати пару ігор на рік. Однак надто вже сильна протидія йде від іспанської федерації футболу, яку не радує перспектива втратити відразу половину стартового складу збірної Іспанії (а заодно фінансово привабливе дербі "Реал" – "Барселона"). Втім, це Європа, а значить, якщо "розлучення" і станеться, то, швидше за все, топ-клуби Каталонії залишаться в сильнішому турнірі, виступаючи в  іспанській Ла
Лізі, як "Монако" у Франції.

Дмитро ЛИТВИНОВ