Разван Рац: "І тут в нашого воротаря з трибун полетіла труба"

- Разване, ви відіграли в "Шахтарі" 10 років. А потім буквально за рік змінили аж три команди. Як так сталося, що вашу кар'єру немов вихором закрутило?
- З "Шахтаря" довелося піти з незалежних від мене обставин – немає сенсу ворушити цю тему, це вже минуле. З одного боку, дуже шкода, що я покинув "Шахтар". Тому що це команда, яка означала для мене все і дала мені все. Я з нею виріс, домігся результатів, про які мріяв. Ці 10 років в Донецьку – найпрекрасніші роки в моєму житті. З іншого боку, я отримав відмінний досвід в інших клубах. Я не відмовив собі в можливості випробувати свої сили в англійському чемпіонаті, перейшовши в "Вест Хем". Правда, там виникло непорозуміння за умовами контракту, і через півроку я перебрався в "Райо Вальєкано". Команда, може, не з самим гучним ім'ям, але шість місяців в ній принесли мені величезне задоволення. Перш за все, маю на увазі стиль гри. Знаєте ви чи ні, але "Райо" в минулому сезоні був серед лідерів по контролю м'яча у всій Європі, поступаючись чи не однією лише "Барселоні". Команда була на слуху у всіх. Коли я прийшов, вона займала в Прімері 19-й рядок. Але потім пішла виграшна серія, а сезон ми закінчили вже в середині турнірної таблиці. Не хочу себе розхвалювати, але мене назвали талісманом команди, який своєю грою вніс перелом у її турнірну долю. Ну а потім я вибрав грецький ПАОК. Це боротьба за перше місце, можливість виступати в Лізі чемпіонів або в Лізі Європи, про що я так нудьгував, покинувши "Шахтар". Ось моя історія після Донецька.

- Які були варіанти минулого літа, крім ПАОКа?
- Кликав "Трабзонспор". Були розмови з "Валенсією", "Депортіво", "Малагою", пропонували продовжити на два роки угоду з "Райо Вальєкано". У мене досі зберігаються бланки контракту, які адміністрація "Райо" прислала мені ще за півтора місяці до закінчення чемпіонату. Але, повторюся, я хотів перейти в команду, яка боролася б за чемпіонство. І "Депортіво", і "Райо", і "Малазі" такі цілі не по плечу.

- Ліга Європи цього сезону вже була у ПАОКа. Ви вибули з турніру на груповому етапі.
- Скажімо так, проект ПАОКа ще в початковій стадії. Як ви знаєте, господар клубу – росіянин, Іван Саввіді. Команда у нього всього кілька років. ПАОК тільки набирає обертів, формує боєздатний склад. Новий власник – це завжди нова стратегія, нова філософія. Якщо цього року не вийшло в Лізі Європи, значить, ми ще, може, не готові до великих боїв. Але все ще попереду.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Так вийшло, що в Лізі Європи ви поступилися дорогою "Генгаму", з яким тепер гратиме "Динамо". Хотіли б, щоб кияни за вас помстилися?
- Можу сказати одне. Це будуть непрості зустрічі для "Динамо". Нехай "Генгам" за титулами киянам не рівня: тільки кілька разів у своїй історії вигравав Кубок Франції і зараз у своєму національному чемпіонаті йде не кращим чином, але все одно це дуже небезпечний суперник. Я не Нострадамус, обійдуся без прогнозів. Але попереджаю – у "Генгама" дуже швидкі вінгери. Вони мене вразили.

- Як вам живеться в Греції? Сонце, море – все відмінно?
- Добре, нехай не добре. Думки ж – про Донецьк. Те, що там зараз відбувається, для мене – траур. У мене там залишилося багато друзів, знайомих, у мене дружина звідти, донька там народилася. Це місто – частина мене. Те, що я бачу по ТБ, в інтернеті... Смерть цих людей в автобусі, інших мирних громадян, які ні в чому не винні і вмирають ні за що... Я не був удома вже півтора року. І кажучи "дім", маю на увазі Донецьк. Я дуже хочу потрапити в Донецьк, в якому був би мир.

- Правда, що батьки вашої дружини живуть в одному з найбільш небезпечних районів Донецька – на Петрівці?
- На жаль, їх вже немає в живих. Але вони відійшли в інший світ до початку цієї війни.

- Підтримуєте взаємини з гравцями "Шахтаря"?
- У грудні з Сашею Гладким у відпустці перетнулися. Звичайно, телефоную, списуються з багатьма.

- У "Шахтарі" ви за 10 років забили 10 голів. А в Греції – відразу три м'ячі за півроку. У захисника Развана Раца прокинувся бомбардирський інстинкт?
- Може, й прокинувся, не знаю (сміється). Для мене було дуже важливо допомогти команді і показати, що вік нічого не означає. Коли футболістові 33, багато хто може сумніватися з приводу його фізичного стану. Насправді я відчуваю себе тут дуже добре, дуже вільно. Не скажу більше, ніж є, але на цей момент я один з лідерів команди. Три місяці поспіль визнавався кращим гравцем ПАОКа, тричі – гравцем туру в чемпіонаті і двічі отримував нагороду за кращий гол туру... Спочатку ми з ПАОКом підписали контракт на два роки, але зараз мені пропонують продовжити його на ще рік. До речі, ви перші, кому я про це говорю.

- І що ви збираєтеся робити?
- Буду серйозно думати про продовження.

- Тим часом нещодавно пройшло повідомлення, що ви можете перебратися в аравійський "Аль Іттіхад", до румунського тренера Віктора Піцурки...
- Це ні для кого не секрет. Але для мене ПАОК ближче до серця, ніж гроші, які пропонують в Саудівській Аравії.

- Як у Греції склалися ваші взаємини з уболівальниками?
- Уболівальники тут дуже гарячі. Ставлення до мене – чудове. Це стосується не тільки мене, а й моїх партнерів – коли гуляєш по місту, запрошують в різні ресторани випити кави безкоштовно або поїсти, бо власники закладів – фани ПАОКа, і вони поважають нас як гравців.

- А після невдалих матчів?
- Все розгортається на 360 градусів. Якось ми програли на виїзді команді "Астерас Триполіс" (0:3), і було багато досить агресивних людей. Тільки за допомогою сек'юріті ми зайшли в автобус, а потім – в літак.

- До речі, ви в шахи граєте?
- Звичайно.

- Із Саввіді не грали?
- А він грає? Не знав. Якщо буде нагода, можна спробувати. Я, може, не найсильніший шахіст, але сюрприз піднести можу.

- Команда часто збирається поза полем в неформальній обстановці?
- От нещодавно ми зібралися після вечірнього тренування. Є тут така традиція – розрізати пиріг, в якому захована монетка. І той, кому дістанеться шматочок з монеткою, вважається щасливчиком – в майбутньому удача повинна бути на його боці.

- Чи не вам, випадково, монетка дісталася?
- Ні – нашому молодому гравцю, Цандарісу. Мені ще монетка в пирозі не потрапляла. Буду молитися Богу, щоб спортивна удача супроводжувала мене і без цього.

- Як ладнаєте з грецькою мовою?
- Уже багато чого розумію, починаю нею говорити. Але що погано – гравці в команді спілкуються в основному англійською, через що я повільніше просуваюсь у вивченні грецької. Але я прошу всіх звертатися до мене саме грецькою. Це буде ще одна мова в моїй колекції. Я знаю англійську, іспанську швидко вивчив під час виступів в "Райо Вальєкано", португальську освоїв ще раніше, завдяки бразильцям із "Шахтаря". Італійську опанував сам, а французькою, яку ще в школі проходили, все розумію, але погано розмовляю – не вистачає практики. Хоча мій сусід по номеру в ПАОКу – камерунець, ось з ним намагаюся розмовляти французькою.

- Яка найважча для вас мова?
- Російська – дуже складна. Але я її подужав навіть без вчителів. Причому задався метою по максимуму освоїти граматику. Відмінно розумію українську, але розмовляю нею не кращим чином.

- Якою мовою в ПАОКу спілкується з вами головний тренер Ангелос Анастасіадіс?
- Грецькою. Другий тренер перекладає англійською. Але що стосується футболу, грецькою я вже все розумію.

- Кажуть, футболісти, приходячи в іноземний чемпіонат, першим ділом вчать нецензурні слова...
- Є такий момент. Від цього нікуди не дінешся.

- На полі лаєтеся якою мовою?
- Грецькою. Але намагаємося не лаятися (сміється). Ні, ніяких штрафів за це немає. Але це дуже не подобається нашому тренеру. Він дуже віруюча людина. Якщо почує, буде сильно лаятися, але не матюками.

- Як облаштоване ваше життя в Салоніках?
- У мене квартира в центрі міста. Але центр міста знаходиться на набережній, так що вікна виходять на море. У 40 хвилинах їзди від мене – знаменитий півострів Халкідікі. Влітку провели там деякий час. Відмінне місце!

- Пересуватися на все тому ж, відомому ще по Донецьку, "Феррарі"? Або у вашому автопарку щось новеньке з'явилося?
- "Феррарі", який ви знаєте, зараз тут. Як і інші дві машини, які були у мене в Донецьку. Плюс клубне авто – BMW.

- Наскільки я знаю, ви збираєте всілякі дрібниці з символікою Ferrari. Чи з'явилося щось новеньке у вашій колекції?
- Вона поповнилася, але не сильно. Купив навушники з символікою "Феррарі" і кілька інших гаджетів.

- У Греції є можливість прокататися з вітерцем?
- Знаєте, тут дивний асфальт. Дуже слизький. Машина дуже сильно ковзає. А у мене і "Феррарі", та інші машини – із заднім приводом. Цей асфальт схожий на скло. Тому особливо не розженешся. Але я і не назвав би себе любителем швидкої їзди.

- Як справи у вашої дружини Юлії та дочки Ніколь?
- Донька ходить в садок з англійською мовою спілкування. Дружина займається донькою, їсти мені готує і робить все, щоб я відчував себе, як в Україні. Створює мені комфорт.

- Якими ж стравами балує вас Юлія?
- Голубці, борщ, вареники, олів'є і таке інше...

- А самі для дружини готуєте?
- Напевно, знаєте, яке у мене було прізвисько в "Шахтарі"? Людина-шашлик. Це тому, що з партнерами ми часто збиралися разом і я готував для всіх шашлик. Але я здатний і на інші страви, скажімо, сніданки. Виступаючи в "Райо Вальєкано", наприклад, я освоїв іспанський сніданок. Омлет з сиром і трохи підсмаженим беконом. А головне – протерті помідори, часник і оливкова олія. З тостами. І до всього цього йде хамон. Приїжджайте, пригощу.

- Партнерів по ПАОКу шашликом вже пригощали?
- Звичайно! Як я міг упустити таку можливість? Це все відбувається на великій терасі нашої квартири.

- Напевно, на запахи всі сусіди збігаються?
- Якщо чесно, сусіди заздрять.

- До речі, на Хрещення не занурювалися?
- Звідки ви знаєте? Десь у 120 км звідси є джерела з термальними водами – з гарячою і холодною. Наша сім'я була там на Водохреща, купалися під відкритим небом. Дочка з дружиною – тільки в гарячій воді, а я спробував ще й холодну. Спершу застрибнув у неї, 3-4 градуси, потім був порятунок у вигляді гарячої води – плюс 37.

- Дружину з дочкою в холодну воду не затягнули?
- Ні-ні. Їхнім здоров'ям я не ризикнув.

- Ви з донькою, до речі, якою мовою спілкуєтеся?
- Російською, звичайно. Але, приходячи з садка додому, вона іноді переходить на грецьку або англійську. Звичайно, вона розуміє і румунську. Спілкувалася з дідусями і бабусями, коли ми гостювали в Румунії. Припускаю, рочків до шести (через місяць Ніколь виповниться чотири. – Авт.) вона зможе розмовляти трьома-чотирма мовами.

- У неї не буде в голові каші?
- Я цього не боюся. Потихеньку каша зникне, і вона зможе розрізняти мови.

- Донька братика не вимагає?
- Ми запитали у неї, чи хоче вона братика. "Ні, – каже. – Я хочу сестричку". А ось ми з Юлею хочемо хлопчика.

- У Ніколь адже запитували не просто так?
- Звичайно! Ми з Юлею не працювали над цим, тому що були в роз'їздах. Але зараз, начебто, осіли на одному місці, так що сконцентруємося на цій справі.

- У вас був знаковий матч з "Олімпіакосом" на його полі, який ПАОК виграв – 2:1. Чим вам запам'яталася та гра?
- Такого досвіду в моєму житті ще не було! З одного боку, цікаво. З іншого – дивно. Хоча дивно – це дуже м'яко сказано. Уявляєте, на розминці в нашого воротаря стріляли – з пістолета каучуковою кулею. Постріл стався з трибун з-за воріт. Це страшно. Влучили. У нього залишився великий синець на нозі. Я про це ще нікому не розповідав. На поле летіло багато фаєрів, інших сторонніх предметів. Але апофеозом став момент у другому таймі, коли на полі вилетів шматок металевої труби. І вона протягло в 30 сантиметрах від голови все того ж воротаря. Ви розумієте, потрап це в голову, життя людини опинилося б під загрозою. Але для офіційних осіб матчу немов нічого незвичайного не відбувалося – навіть не зупинялася гра. Ми перемогли. Але коли починаєш думати про можливі трагічні наслідки тієї гри, стає не по собі.

- Цей воротар, незважаючи на потрапляння в нього кулі на розминці, зважився грати?
- Так. Йому ще пощастило, що постріл був зроблений з досить великої відстані. Але це для мене подія була шоком, а воротар ніби чекав подібного розвитку подій. І сильно не падав духом. Що дивно, ніхто нікого не покарав. Наступну домашню гру "Олімпіакос" проводив з глядачами, ніби нічого не сталося.

- Чому так?
- Це питання я ставив всім. Скажімо так, в Греції всі знають чому, але ніхто відкрито не говорить.

- У футбольної влади Греції особливе ставлення до "Олімпіакосу"?
- Наскільки я бачу, так і є. Особливе – якщо не сказати більше.

- У суддівстві це теж проявляється?
- Що стосується суддівства матчів ПАОКа – були ігри, коли я не міг повірити своїм очам. Я довго граю у футбол, але такого ще не зустрічав.

- Судді "вбивають" ПАОК?
- Можна і більш жорсткі слова використати.

- Незабаром з "Олімпіакосом" у Лізі Європи належить грати "Дніпру". Які сильні сторони пірейцев ви б відзначили?
- Команда з якісними гравцями. Але ключовий, лідер – десятий номер, Домінгес. Через нього йде вся гра. "Олімпіакос" з ним і без нього – велика різниця. До важливих гравцям я б відніс Маніатіса, це їхній капітан. Він тримає баланс в середині поля. Дуже сильний футболіст Мітроглу. Не скажеш, що він особливо виділяється, але багато забиває, часом робить гол з нічого. Є ще пограв в Англії торкання, є Афеллай, за спиною у якого "Барселона". Це футболісти, яких я б назвав навскидку.

- За рахунок чого "Дніпру" можна розраховувати на позитивний результат на виїзді?
- Потрібно добре відіграти в обороні і використовувати таких швидких гравців, як Коноплянка, на контратаках. Це стратегія, яка принесла нам перемогу. Ми зловили "Олімпіакос" на контратаках.

- Наскільки реально ПАОКу виграти чемпіонство в боротьбі з "Олімпіакосом"?
- Якби все було по-чесному, шанси були б 50 на 50. Але все одно ми віримо в свої сили.

- Свого часу тренером ПАОКа був Олег Блохін. У клубі його якось згадують?
- Одного разу спортивний директор Зісіс Врізіс в розмові зі мною згадав його прізвище. Без контексту, так, мимохідь.

- Давайте повернемося до українського чемпіонату. Для вас, напевно, незвично те, що "Шахтар" зараз – не на першому місці?
- Звичайно. Але сподіваюся і навіть упевнений, що "Шахтар" повернеться на своє місце. До слова, дуже б хотів відзначити "Олімпік" – команду Влада Гельзіна, з яким ми подружилися в Донецьку. Я вірю в його проект, в те, що ця команда буде ще більш успішна, ніж зараз. Хоча вона і так вже всіх здивувала, йде в зоні єврокубків. Це приклад для інших, як добиватися своєї мети. Мені дуже приємні успіхи "Олімпіка", тому що я і сам брав участь у цьому проекті.

- Інвестиціями?
- Ні-ні. Просто у мене дуже хороші стосунки з Владом – от і все.

- Бачили, як він забив "Іллічівцю", ставши в 41 рік найстаршим голеадором в історії українського чемпіонату?
- Упевнений, в наступні років сто в чемпіонаті України жоден граючий президент в такому віці цього не повторить. І не тільки в Україні. Я не чув ні про що подібне в Європі. У третій, другій лігах – може бути. Але не у вищій.

- А може, Разван Рац в 41 рік буде граючим президентом якого-небудь клубу і заб'є кому-небудь?
- Хто знає... Варто подумати. Але якщо я повторю його рекорд, Влад буде ображатися.