Чи зимова Україна країна? Розбір спортивних об'єктів України

Під час Олімпіади в Пхенчхані стала жорсткішою дискусія: зимова країна Україна чи ні, враховуючи наші результати там. "Золото" фрістайліста Абраменка, погодьтеся, чудо і подарунок, в інших видах ми далекі від п'єдесталів. Виходячи зі стану зимових олімпійських об'єктів в Україні – країна ми напівзимова.

Траси і майданчики, що відповідають вимогам елітних змагань, як Олімпіади або чемпіонати світу, у нас є для 3 з 15 зимових олімпійських видів. І це один майданчик – каток. Стандартний, 30 на 60 метрів, він і для хокею, і для фігурного катання, і для шорт-треку. Хоча і вони придатні з застереженнями. Тому що шорт-треку потрібен ще м'який захист на борту катка. Фігурному катанню, щоб провести чемпіонат Європи, обов'язковий тренувальний лід поблизу основного. Раніше в Києві були такі умови – коли поруч Палацом спорту була "Крижинка". Але її знесли, а їздити на тренувальний лід на Дарницю – не годиться.

У хокеї Київ приймав ЧС-2017 у другому дивізіоні. І майданчики, що відповідають стандартам за розміром та якістю льоду, є ще в півтора десятках міст. Але як сказали нам в федерації: "На деяких немає профтабло, на деяких слабке освітлення. На деяких всього 2-3 роздягальні, тобто матч, навіть міжнародний, провести можна, а турнір ні – роздягалень має бути стільки ж, скільки беруть участь в турнірі команд, кожної – своя, і площа кожної не менше 25 кв. м. Проводити міжнародні турніри можна в київському Палаці спорту, броварському "Терміналі" і одеському Палаці спорту після ремонту зони роздягалень і косметичного ремонту фасаду".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

При цьому ковзанярські види – не наш коник. У Пхенчхані-2018 немає українського хокею, шорт-треку і ковзанярів, тільки фігуристи, і без блиску. Зате є скелетоніст, хоча для цього виду в Україні траси немає взагалі. Тренується Владислав Гераскевич, який заїхав на Олімпіаді-2018 до дюжини найкращих, в латвійській Сигулді. Крім скелетона, у нас взагалі немає об'єктів ще для чотирьох дисциплін – сніжної напівтруби (хафпайпа) для сноуборда й фрістайлу, схилу для швидкісного спуску (даунхілу) в гірських лижах і траси для бобслею.

Карта зимових спортивних об'єктів (клікніть для збільшення):

Бобслей: "Його немає. Боб коштує 80 000 євро"

Олексый Жуков, учасник ОІ-1994 року в бобслеї, тренер з санного спорту: "Зараз в Україні у нас є тільки одна санна траса в Кременці Тернопільської області, на якій готуються і початківці спортсмени, і навіть олімпійці, які після Пхенчхана якраз приїхали на чемпіонат України. Я проінспектував цю трасу. Стан її далекий від європейського рівня, це зрозуміло, тому що є залежність від погодних умов. За кордоном всі траси штучного наморожування, а тут ми дочекалися морозів і снігу, і хлопці виліпили її вручну. На трасі не дуже багато техперсоналу, але за тиждень практично всю зробили. Спостерігав особисто, як учасники ОІ-2018, які повернулися з Пхенчхана три дні тому, своїми руками допомагали робочим готувати трасу. Ця траса – зовсім не рівень спортсменів збірної. Їм доводиться тренуватися в режимі змагань – вони приїжджають на Кубки світу за тиждень і кожен день мають по два заїзди максимум. Тобто, до Олімпіади за сезон зробили 30-40 заїздів. А потрібно мінімум 200!".

Але траса в Кременці тільки санна. "Ні скелетоністам, ні особливо бобслеїстам там робити нічого, – продовжив Жуков. – Боб-четвірка важить 630 кг з екіпажем. Якщо він проїде один раз по цій трасі, то це буде для траси останній заїзд. Побудувати нову санно-бобслейну трасу коштує 80 млн євро. це буде траса суперкласу. Але якщо ці 80 млн розділити на кількість заїздів, які роблять саночники за кордоном, а це 25 євро за спуск... На мій жаль, бобслею в Україні немає ні в якому вигляді, тому що санки – це одна вартість, а боб – 80 000 євро. Коли ми були на Олімпіаді в Ліллехаммері-1994, боби для нас робив завод Антонова і передавав нам їх безкоштовно. Хоча у нас дружні стосунки з латишами і можна було вирішити питання з орендою боліда. Адже це шикарний вид – зимова Формула-1, коли по трасі мчить четвірка зі швидкістю 140 км/год".

Гірські види: 4 місця сертифіковані

Як у нас справи з трасами для гірських видів, "Сегодня" розповіла Юлія Сипаренко, наша найкраща гірськолижниця-слаломістка на Олімпіадах, а нині генсек федерації.

"Всеукраїнські змагання з слаломних дисциплін приймають "Буковель", "Буковиця", "Мигове", "Протасів Яр", "Красія", "Сорочин Яр", Ворохта. Перші чотири сертифіковані для проведення міжнародних змагань: не Кубок світу або Європи, але певного рівня. Сертифікованих трас з швидкісних дисциплін – швидкісний спуск і супергігант – в Україні немає. Потенційні є, але вони не обладнані необхідними сітками безпеки. І змагання з цих дисциплін в нашій країні не проводимо. Це досить довгі траси, які потребують ретельної підготовки і обладнання – сіток, матів. І ці всі засоби безпеки дуже дорогі. Поки наші комплекси, і навіть Буковель, не готові забезпечувати такий рівень. Плюс, для швидкісних дисциплін необхідний більший перепад висот. Потенційно вони є, повна з такими параметрами для супергіганта – в комплексі "Красія", але вона не обладнана засобами безпеки. А для повноцінного швидкісного спуску – нічого".

Протасів Яр в Києві. Сертифікований для гірських лиж і брав Кубок Європи в сноуборді

А, скажімо, сноубординг, з його різноплановими дисциплінами? За словами Юлії, найлегше з паралельним слаломом, в якому Україна представлена на Олімпіаді-2018: "Його можна проводити на тих же сертифікованих трасах для гірськолижного спорту, – продовжує Юлія. – Вони не вимагають спецпобудов. Досить углаженного схилу і певної ширини і перепаду висот, ще менших, ніж для гірських лиж. Можна проводити і в Буковелі, і на Красії, і в Протасовому Яру, де свого часу навіть проходили етапи Кубка Європи. для інших дисциплін будуються спеціальні траси, і вони закриваються для масового катання. А далеко не кожен комплекс може собі це дозволити. Але, наприклад, 2011 року ми проводили Кубок Європи з біг-ейру в Буковелі. Там будувався трамплін, куди пішло дуже велика кількість снігу, хоча не така велика, як на Кубок світу з фрістайлу 2013-го, і наприкінці сезону на схилі 2А люди могли кататися до травня. Коли комплекс це зрозумів, протягом декількох років із задоволенням проводили цей захід".

Біатлон: "Можна було б в Голосієві"

"Траси з біатлону можу по пальцях перерахувати, – сказав "Сегодня" Василь Карленко, віце-президент федерації біатлону. – Просто тренувальні траси: Тисовець, Сянки, Чернігів, Суми, можна ще приписати Тернопіль, в Харкові – тир. Шість, але по суті робочих – чотири. Для змагань міжнародного рівня підходить тільки траса в Сянках (Яворів) – Західний реабілітаційний центр. Скажімо, в Підгородньому на Тернопільщині взагалі розпродали землю на території траси – і там тепер будівництво котеджів. Можна між будинками зробити трасу, але стрільбище – вже ні. У Києві траси немає. Чому не можна в парку Партизанської слави облаштувати при спортивній школі? Або в Голосіївському парку. У парку можна побудувати, це в заповіднику не можна".

Біатлон в наших умовах. Є траса в Сянках, ще 3 тренувальні і 2 "умовні"

Трамплін: "У Ворохті не дме, як в Пхенчхані"

Олена Назарова, секретар федерації зі стрибків з трампліна та лижного двоборства: "У Кременці трампліни дитячі – К-40 (метрів), 30 метрів і 15 метрів. Є трампліни у Верховині: К-50, К-20 або К-25 і ще один зовсім маленький. У Ворохті К-90, К-75 і К-15. Є ще в Наддвірній трампліни, але ми їх зараз не використовуємо – закрили школу, тренер працює в Ворохті. чи можна дотягнути купою до якогось турніру міжнародного рівня ? У нас проводив семінар фахівець з Польщі та сказав: це реально. Там не підходить профіль, але його можна вирівняти самим снігом. Розширити і зробити нормально снігову подушку. Сітки безпеки? Ну, це, коли вітер. А в Ворохті, до речі, трамплін стоїть в такому місці в лісі, що там немає такої проблеми з вітром, як зараз на Олімпіаді. Було б добре насамперед привести там в порядок трамплін К-90, для підготовки збірної це дуже важливо".

Не по-дорослому. "У Кременці трампліни – дитячі, до 40 метрів"

"Замість керлінгу – пінг-понг. Але чекаємо 2019"

Ось людина подивилася Олімпіаду і захотіла пограти в керлінг. Куди їй йти? "Поки що нікуди, – відповідає нам Наталія Менжега, відповідальний секретар федерації керлінгу України. – Потрібно чекати оголошення про початок тренувань на сайті федерації. Поки йде Олімпіада, ми дуже зайняті. Наш тренер на зборах в іншій країні. І ми багато задіяні на телебаченні"

- А на аматорському рівні можна десь пограти?

- Ми отримали обладнання для керлінгу тільки в грудні минулого року, в подарунок від міжнародної федерації. І зараз тільки починатимемо всі процеси, пов'язані як з керлінгом для спортсменів, так і для аматорів. Спеціалізованого катка для керлінгу у нас в країні немає жодного. Ми самі орендуємо хокейний лід. Ціна за лід – 3 тисячі гривень на годину. Нам потрібно хоча б три години: годину на підготовку льоду і два – потренуватися. Як ви розумієте, задоволення дороге.

- А обладнання скільки коштує?

- Ми поки що не надавали наше обладнання нікому в оренду. Прораховуватимемо. Говорила з людиною, яка грає в Естонії, і у них це взагалі безкоштовно. Але це винятковий випадок. У США, наприклад, в клубах роблять день відкритих дверей: познайомитися з керлінгом і провести 20 хвилин на льоду коштує $ 15. Ми б для початку орієнтувалися на 200 грн за тренування, тому що за 500 ніхто не піде грати. Але це все тільки в планах... Устаткування дороге. Комплект каменів коштує близько $ 6 тис. Але ми ці гроші не платили: камені отримали завдяки міжнародній федерації. Щітка коштує $ 100, але це модель для любителів. Є ще слайдери – взуття для ковзання, це десь $ 50.

- Планується відкривати окремий майданчик для керлінгу?

- Ми б дуже хотіли, але ні на державному рівні, ні на приватному всерйоз про це не йшлося. Побудувати новий каток – це приблизно $ 500 тис. Поки що це мрія.

- Само поле повинно бути постійним чи його можна зробити на будь-якому льоду?

- Лід для керлінгу специфічний. У нього своя щільність, спеціальна вода, трубки, які прокладаються. Тому в ідеалі лід повинен бути тільки для керлінгу. Тобто не може бути такого: тут ми граємо в керлінг, а після нас вийшли на ковзанах кататися – це вже зіпсований лід. Через це керлінг і розвивається по всьому світу як клубний вид: це окремий зал тільки для цього спорту.

- Керлінг пробували відкривати в торгових центрах, в "Терміналі", наприклад. Або це не зовсім те?

- У них було дві доріжки, але вони закрилися вже років п'ять назад. Це був комерційний проект: вони не змогли заробити і поставили в цьому приміщенні пінг-понг.

- З огляду на такі умови, скільки у нас взагалі спортсменів і команд, і якого рівня?

- Минулого року ми проводили чемпіонат України серед чоловіків та жінок: грали по чотири команди. Ну, а про рівень що можна говорити, якщо обладнання ми отримали тільки рік тому? Грали переважно ті, хто навчився грати в Dream Town. Але там керлінгу теж уже немає. Це вид спорту, який в Україні тільки починає розвиватися. Тому коли мене запитують: "А чому від України не поїхала команда на Олімпійські ігри?" – доводиться півгодини пояснювати. Але... Наступного року вперше заявлятимемося на чемпіонат Європи.

Карленко про спортивні об'єкти України

Віце-президент федерації біатлону Василь Карленко про спортивні об'єкти в Україні:

- У нас їх по суті немає. На високому рівні проводити змагання із зимових видів спорту можна хіба що в лижних гонках для інвалідів на базі паралімпійської підготовки – в Західному реабілітаційно-спортивному центрі біля Сянок у Львівській області. Там є стрільбище і траса для лижних гонок. Але вони зроблені для спортсменів-інвалідів. Нам там не відмовляють, але пріоритет у них. А сертифікованої траси для лижних гонок у нас немає. "Тисовець" – це не база... Вона для підготовки найдалекішого резерву. Там ні стрільбище, ні траса не відповідають сертифікації.

Для гірськолижного спорту об'єктів майже немає. У Славському є лижно-туристичний центр. У Закарпатті – "Буковель". Там можна проводити змагання при бажанні керівництва цієї бази. Можливо, там буде побудовано біатлонне стрільбище. В "Красія" трохи більше гірськолижна база, але її потрібно оснащувати підйомниками, трасами, технікою, інфраструктурою. Була у нас мекка – Боржавські полонини. Але свого часу її розпродали, приватизували, і сьогодні там практично нічого не можна робити.

Щодо фігурного катання, у нас був хороший центр в Одесі, звідки виходили олімпійські чемпіони ще в радянські часи. У тому центрі допомогли підготувати Оксану Баюл. Його потрібно реконструювати: техніки немає, енергоносії дорогі. А "Палац спорту" в Києві – це комерційна структура. Там іноді буває хокей. Льодово-тренувальний каток "Крижинка" в Києві був знесений перед Євро-2012. Обіцяли, що відновлять, але його немає. Побудували на Дарниці каток, де зараз туляться діти: бажаючі є.

У ковзанярському спорті діє "Льодовий стадіон", який був побудований за часів СРСР. Починали будувати і криту арену ("Льодовий стадіон" – відкритий). Але через відсутність коштів об'єкт згнив, фахівці розбіглися, а в федерації – дві "каліки".

Для стрибків з трампліну в Ворохті була база олімпійської підготовки для спортсменок Радянського Союзу. На сьогодні ця база перейшла в ніщо: зубожіла, розвалилася.

У Тисовці була військова база і база олімпійської підготовки. Там проводили Кубок світу з фрістайлу перед тим, як Союз розвалився. Там теж могла бути прекрасна інфраструктура. Стоять два трампліни. Впадуть скоро! Вони по суті "закопані", тому що не відповідають вимогам, та й ресурсів немає.

Санну трасу колись мали побудувати в Ужгороді, але якимись радянськими важелями вона перейшла до Сигулди під Ригою. Є санна траса "Кременець": завдяки нашим спільним зусиллям Міжнародна федерація допомогла побудувати естакаду. І у Львові теж. А по суті траси для санно-бобслейній спорту у нас немає. Вона планувалася: якби проводили Олімпійські ігри-2022 (хороша була ідея), ця інфраструктура була б. А так база в жалюгідному стані.

Хокею потрібно давати дорогу. Палаців трохи побудували, в різних областях аматорські команди діють. Вони якось видряпуюється завдяки федерації. Керлінг теж може федерація своїми силами підняти, але їм потрібна інфраструктура. Вони демонстрували, як це повинно бути в паралімпійській програмі.

Колись була програма "Малі гори": ми побудували траси в Протасовому Яру в Києві, в Закарпатті, в Полтаві, у Львові – і пішли діти. Для сноубордингу багато не потрібно: невелика гора, накидали снігу, і працюйте на здоров'я. У Карпатах – золоте дно. На Вишгорі багато сноубордистів, гірськолижники катаються. Але це поки маленькі кроки. Професійні траси? Їх немає, як і в будь-якому іншому виді спорту. Ми ні по одному виду не можемо провести чемпіонат світу.

Маючи свою інфраструктуру, в нас інвестуватимуть. У нас будуть міжнародні змагання найвищого рівня. А що ми можемо провести? Лижні гонки на рівні FIS, у нас був Кубок Європи з біатлону 2007 року в літній період. Сьогодні ми змушені виїжджати тренуватися за кордон і в біатлоні, і в лижних гонках, і у фрістайлі, і в фігурному катанні. І вкладати валюту туди, тому що у нас немає де тренуватися. Так, це дешевше, ніж щось будувати. Але якщо подивитися на кілька років вперед, вийде значно дорожче. І це врешті-решт все зупиниться. Якщо у вас немає житла, ви що, залишитеся в цьому місті? Ні, ви поїдете туди, де зможете його знайти.

Якщо йти широким фронтом, ми, звісно, всі 15 видів не потягнемо. Але хоча б для тих видів спорту, в яких у нас є традиції, потрібно думати над хорошою державною програмою їх розвитку.