Андрій Проценко: "З росіянами немає ніяких напружених відносин"

14 Липня 2014, 12:49

Стрибун у висоту Андрій Проценко – про свої 2,40, замах на Бонда, розбіг у планку і ліжки по діагоналі

<p style="text-align: justify;">Проценко. Після 2,40 відчув, що можна і на більше претендувати. Фото Федерації легкої атлетики України</p>
Проценко. Після 2,40 відчув, що можна і на більше претендувати. Фото Федерації легкої атлетики України

Стрибун у висоту, який взяв 2,40, розповів про причини успіху, чому після нього приїхав з порожніми руками, про відносини із зірковим Богданом Бондаренком, а також про те, коли отримав перші гроші за стрибки і чому не любить футбол.

- Андрію, цей сезон вже видався для вас феєричним – побито рекорд за рекордом. Могли уявити на початку сезону, що досягнете такого успіху?

- Я й уявити собі не міг, що стрибну 2,40. Для мене цей результат здавався фантастичним і неймовірним. Тепер, коли я цю висоту взяв, відчуваю: начебто це і не так складно, як здавалося (сміється).

- Ви вже не перший рік виступаєте на високому рівні. Що стало причиною такого видатного результату?

- До цього сезону у мене були травми, виходив на змагання не повністю готовим. У минулому сезоні, наприклад, я півроку лікував стопу. Вийшов на літній сезон, ніби непогано його провів, а наприкінці сезону вже стрибнув на 2,32. А якщо згадати, то ще у травні у мене так болів гомілкостоп, що я стрибати взагалі не міг. Ось так по трішки і підійшов до гарного результату. Взимку вже взагалі не турбувала травма. І ось до цього дня все складається ідеально – нічого не болить.

- Тобто, можна стрибати на 2,41?

- Так, можна брати. Вже відчув, що можу претендувати на більше. Дуже старатимусь, мені й самому хочеться стрибнути вище.

- Ви взяли 2,40 на стадіоні в Лозанні. Торік Богдан Бондаренко побив там рекорд України, той же Поварніцин там сяяв. У чому секрет цієї арени?

- Я не знаю. Два роки тому я виступав у Лозанні і стрибнув на 2,30, що для мене було дуже гарним результатом. Так легко стрибалось. Взагалі, багато спортсменів там показують хороші результати. Секрет поки не розкритий (посміхається). Щодо покриття також не скажу, я ж там не постійно тренуюся. Просто такий ось вдалий сектор.

- Які мають бути ідеальні умови для рекордного стрибка?

- Якщо дощик, то результати падають у всіх. У нас часто ноги їдуть, шиповки не тримають на землі, нога прослизає і не можна відштовхнутися. Все повинно бути добре в комплексі – харчування, проживання, перельоти, підготовчий сезон.

- Привезли щось із Лозанни на пам'ять про стрибок на 2,40?

- Ніколи було, що там дивитися і купувати. Після змагань я прийняв душ, сходив на вечерю і ліг спати, а вранці вже поїхав. Зазвичай приводжу для всіх магнітики з поїздок, але цього разу не було ніякої можливості.

- Відсвяткували?

- Вдома трошки відзначив, випив вина. А так... Весь сезон ще попереду.

- Тренер не лаяв за вино?

- Ні, трошки таки можна. Воно не шкодить спорту.

- А взагалі любите тусовки до або після змагань?

- Не дуже, але в номері ж нудно сидіти. Зазвичай приходжу на захід, побуду трохи, подивлюся, що цікавого. Але до кінця найчастіше не досиджую.

- Так само за один сезон зійшла зірка Богдана Бондаренка. Ви готові стати такою ж медійною особистістю, як він?

- Я не люблю давати інтерв'ю. Спілкування для мене – це невелика складність. Але взагалі я хочу досягти не менше, ніж Богдан, і в подальшому, можливо, побити його і свої досягнення.

- Така особистість, як Бондаренко, в команді – це конкурент чи стимул?

- Стимул. Коли ти бачиш, як він стрибає і чого вже досяг, то у тебе є до чого прагнути. У секторі, звичайно, всі ми – конкуренти. Бачиш, він взяв планку, сам береш. Хоча там борешся не з Богданом, а з висотою. Він узяв, а тобі ще треба подолати її.

- А які з Богданом відносини?

- Нормальні, дружні. Спілкуємося, коли бачимося.

- З ким дружите у секторі?

- Спілкуюся з російськомовними спортсменами, тому що мова – це проблема. Розуміти ще можу, але не говорити.

- До речі, не змінилися відносини з росіянами?

- Ні, все у нас нормально, ніякої напруги.

- Які у вас тренувальні умови?

- Так собі. Я все життя живу і тренуюся в Херсоні. Манежу у нас немає, стадіону також. На базі школи вищої спортивної майстерності є невеликий футбольний майданчик з гумовим покриттям, так ми там самі собі спорудили місце для тренувань.

- Ви з тренером Геннадієм Зуєвим співпрацюєте з самого початку. Як змінюється його підхід до вашої підготовки?

- Він постійно дізнається щось нове, читає. Та й взагалі, завжди є над чим працювати – то одна помилка, то інша, різні фізичні вправи.

- Яка остання виправлена помилка?

- Ой, до кінця їх все одно не виправиш. Начебто пішов від одного, а потім вилізла інша. Наприклад, я часто пробігаю відштовхування і врізаюсь у планку (сміється).

- У Бондаренка стрибкових тренувань немає. Він злітає над планкою тільки на змаганнях. А як у вас?

- Востаннє я на тренуванні стрибав перед літнім сезоном, 20 травня. Всі інші стрибкові тренування були якраз на змаганнях. Мені просто ніколи – змагання, змагання, потім трохи потренуюсь на бар’єрчиках, зі штангою. І знову змагання.

- Коли ви зрозуміли, що будете заробляти на життя спортом?

- Коли вперше потрапив у збірну й отримав зарплату. Мені було років 16-17. Тоді з'явився стимул займатися більше. Взагалі мені дуже подобається стрибати, а заробіток – це окремий плюс. Тим більше, зараз важко знайти роботу...

- Ви досить високий хлопець. Бували проблеми через це?

- Часто такі проблеми бувають, коли приїжджаю в готелі... Ліжка зазвичай розраховані на 1,90, а вони ще й з поручнями. Я туди влажу по діагоналі, але все одно незручно. Іноді змінювали ліжко, але часто варіантів у них немає. Стягую іноді матрац і просто сплю на підлозі.

- За чим ви найбільше сумуєте далеко від дому?

- Моя дівчина. Поки її на змагання брати не виходить – дорого, а організатори не оплачують. Ось зараз вже показую результат, може, й будуть оплачувати. Тільки у неї немає закордонного паспорта поки. Та й взагалі, я дуже люблю бути вдома.

- За кого вболівали на ЧС з футболу?

- Не люблю футбол з самого дитинства. Напевно, тому що його завжди тато дивився.

- А що тоді любите?

- Рибалку. Зараз немає часу часто їздити, а в дитинстві завжди їздив з дідусем на дачу під Херсоном. Востаннє рибалив у травні.

- Великий арсенал вудок?

- Не сильно: пара спінінгів, пара вудок.

- Найбільший улов?

- Сом на 6,5 кг.

Ім'я: Андрій Проценко

Народився: 20.05.1988 у Херсоні (Україна)

Зріст: 194 см

12-й чоловік на космічній висоті

Ще торік стрибун у висоту з Херсона ставив особисті рекорди на скромній висоті в 2,32 м і брав "срібло" Універсіади на 2,31. Однак, починаючи з весни цього року, Андрій ішов семимильними кроками – спочатку особистий рекорд у 2,36 і "бронза" на ЧС у приміщенні, потім етап "Діамантової ліги" у Лозанні. Саме там Андрій двічі бив своє досягнення – 2,38 і космічні 2,40. Він став 12-ю людиною в історії і третім українцем, який зумів подолати цю позначку.

Тепер для Богдана Бондаренка, який стрибав на 2,42 і постійно штурмує світовий рекорд (2,45), у команді з'явився конкурент, який норовить його перевершити.

Ви зараз переглядаєте новину "Андрій Проценко: "З росіянами немає ніяких напружених відносин"". Інші Інші новину спорту дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Дар'я Мещерякова

Джерело:

Сегодня|Спорт

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...