Як українські фігуристи оберемками гребуть нагороди для Росії, Німеччини та Ізраїлю

30 Листопада 2016, 09:19

За останні 10 років в України у фігурному катанні немає жодної медалі ЧЄ, ЧС або Олімпіади

<p style="text-align: justify;">Олена Савченко і Робін Шолкови. Фото AFP</p>
Олена Савченко і Робін Шолкови. Фото AFP

Так виходить, що найбільшим попитом у інших країнах користувалися наші фігуристки, хоча після розвалу Радянського Союзу в більш забезпечену в спортивному плані Росію перебиралися навіть парами. Це стосується танцювального дуету Оксана Грищук/Євген Платов, що зібрав в 90-ті всі можливі нагороди, в тому числі два "золота" Олімпіади. Свого часу була чемпіонкою України серед юніорів та Тетяна Навка. Але потім одиночниця пішла в танці на льоду і поїхала в Москву, де стала в пару з Романом Костомаровим. У 2006-му вони виграли "золото" Ігор у Турині. Зараз Навка катається в різних шоу, вона заміжня за прес-секретарем президента Росії Пєсковим. Майбутнє, повне нагород, пророкували парі Юлія Обертас/Дмитро Паламарчук, які стали чемпіонами світу серед юніорів в 1998-му і 1999-му. Але влітку 2000 року Юля з матір'ю переїхала в Санкт-Петербург. Спочатку вона каталася з Олексієм Соколовим, а потім з Сергієм Славновим. Сезон-2007/2008 пара пропустила через травму Юлії, почала виступати в шоу, і до змагань вже не повернулася. У 2010-му Обертас вийшла заміж за чеського фігуриста Радека Горака і зараз працює тренером у Швеції. З відомих партнерів – уродженець Білої Церкви, але давно росіянин Артур Дмитрієв – перший чоловік, який виграв ОІ з різними партнерками (1992-ий і 1998-ий).

67 медалей завоювали після розвалу СРСР уродженці України за інші країни: 11 олімпійських, в тому числі 8 золотих, 25 – на чемпіонатах світу та 31 – на чемпіонатах Європи. Під прапором України фігуристи виграли 23 медалі: 2 – на ОІ ("золото" Баюл і "бронза" танцюристів Грушина/Гончаров), 3 – на ЧС і 18 – на ЧЄ.

ВОЛОСОЖАР: В РОСІЮ ЗА ЧОЛОВІКОМ

Коли в першій половині 2000-х дует Тетяни Волосожар і Петра Харченка не склався, щоб не втрачати перспективну фігуристку, в спорт довелося повертатися колишньому партнеру Олени Савченко Станіславу Морозову. Українську пару називали нещасною – на чемпіонатах Європи вони задовольнялися 4-м місцем три роки поспіль! Та ж ситуація була і в 2007-му на чемпіонаті світу. Старі травми Стаса теж не допомагали. Останнім його виступом став прокат під "Перл-Харбор" на Олімпіаді у Ванкувері. Пізніше, в тому ж 2010 році, Тетяна почала кататися з росіянином Максимом Траньковим, який з Марією Мухортовою був головним суперником Волосожар/Морозова. Станіслав залишився в житті колишньої партнерки тренером і головним помічником Ніни Мозер, під крилом якої зараз більшість російських пар. Примірявши образи Ромео і Джульєтти, Тетяна і Максим увірвалися в число лідерів в першому ж спільному сезоні і з того часу регулярно приносили медалі в скарбничку збірної Росії. А на Олімпіаді в Сочі-2014 відхопили два "золота". Потім їм довелося робити паузу через травму плеча Транькова, після чого повернути колишню форму і стабільність було складно. Зате у них все добре в особистому житті. Фігуристи одружилися в серпні 2015-го і зараз чекають дитину. Але пара не виключає можливості участі в Олімпіаді в Пхенчхані-2018.

САВЧЕНКО: "ПОДОБАЄТЬСЯ НІМЕЦЬКИЙ ПОРЯДОК"

Серед діючих фігуристів Олена Савченко – чужинка з найбільшим досвідом. Майже 13 років тому вона покинула Україну і переїхала до Німеччини, коли стало зрозуміло, що її партнер Станіслав Морозов, не збирається продовжувати кар'єру через травми – так він тоді думав. А вже після Турина-2006 її кар'єра в парі з Робіном Шолкови різко пішла в гору: скопа "золотих" медалей – 5 з ЧС і 4 з ЧЄ, що запам'ятовуються програми ("Ленінград", "Список Шиндлера") ... У 2014 році, коли Робін вже своє відкатав, Олена стала в пару з французом Бруно Массо, і тепер уже ця пара серед кращих в світі.
 
"В Україні не було підходящого партнера, – поділилася з нами Олена. – І, звичайно ж, зіграла роль фінансова сторона: у батьків не було можливості підтримувати матеріально, а федерація не знайшла на мене коштів. У мене не було іншого вибору, крім як поїхати, щоб реалізувати себе. Про зміну громадянства не шкодую. У Німеччині знайшовся партнер, лід і все, що пов'язано зі спортом і життям. Тут чисто, мені подобаються німецькі порядок і пунктуальність. Чи буде Олімпіада-2018 фінішем кар'єри – час покаже. В Україні залишилися три брати, мама і тато. Не можу часто туди літати, так як графік дуже завантажений, але вони до мене приїжджають. Також я займалася волонтерством (гуманітарна допомога біженцям, благодійні аукціони). Зараз цим займається моя подруга, так як я переїхала в Баварію і мені важко все поєднувати".

БИЧЕНКО: "В УКРАЇНІ МЕНЕ ІГНОРУВАЛИ"

В Україні 28-річний Олексій Биченко так і не встиг як слід розкритися, він ніколи не вважався "пріоритетним" фігуристом, так – другий-третій номер. А найвищими досягненнями були "срібло" Crystal Skate-2008, і два "срібла" чемпіонату України (2007, 2008). Зате Ізраїль не виявився настільки зневажливим і прийняв Олексія з розпростертими обіймами, а головне – з можливістю регулярної участі в чемпіонатах світу і Європи, а пізніше і в Олімпіаді в Сочі – 21 місце. Якраз після Ігор у Биченка і пішли результати, підтяглася техніка, та й артистизму додалося. І якщо для багатьох стало несподіванкою, коли він зупинився за крок від п'єдесталу чемпіонату Європи в 2015-му, то після "срібла" в 2016-му всі гарненько його розглянули, а деякі кусали лікті за втраченим талантом.

Для Ізраїлю такі досягнення в одиночному катанні в новинку. А не втрачати позиції Биченку зараз допомагають імениті наставники Галіт Хаїт-Мораччі, Роман Сєров і Микола Морозов.

На початку листопада Олексій посів третє місце на етапі Гран-прі в Москві, а в ці вихідні став четвертим на останньому ДП сезону NHK Trophy в Японії.

"Головною причиною зміни громадянства було бажання кататися, мрія потрапити на Олімпіаду, – розповів нам Олексій. – Я без всяких роздумів прийняв рішення перейти в збірну Ізраїлю. На той момент я вже не був українським фігуристом – мене ігнорували, і я закінчив зі спортом. Федерації було байдуже, що я буду представляти іншу країну. А близькі і друзі підтримали мене, хоч і не для всіх це було просто. З переходом до Ізраїлю допомогла мій тренер Галина Кухар, яка знала про моє бажання поїхати на Олімпіаду і про те, що у мене є ізраїльське коріння. Вона зв'язалася з президентом Ізраїльської федерації і попросила за мене! Ізраїль підтримує і розвиває своїх спортсменів! Тут я отримав все те, чого не дає українська федерація. Звичайно, з'явилося більше уваги з боку ЗМІ та вболівальників, і це приємно. Зараз я тренуюся в США, і там все по-іншому: інший менталітет, інтереси, взагалі інший світ. мене тут радують багатогранні можливості для відпочинку, майже всі тут є. у Києві у мене залишилася мама, по якій я дуже сумую, родичі, друзі. Бракує улюблених місць, ліси, наприклад, так як я виріс на Лісовому.

Але з того часу, як я перестав кататися за цю країну, мене не цікавлять ні українські фігуристи, ні федерація.

Як можна цікавитися тими, хто був байдужий до мене?! А що стосується потенціалу в будь-кого з українців, боюся, він може не розвинутися через подібні ситуації, як у мене і інших спортсменів".

На питання, що має змінитися, щоб українцям не хотілося йти в інші збірні, відповів: "Мінімум ставлення федерації до розвитку фігуристів і шкіл в Україні. Пріоритетом повинні бути всі спортсмени, а не особисті вигоди!".

СПОДИРЕВ: "ШУКАВ ЗАМІНУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ"

У Максима Сподирева багато бачили великий потенціал, але в Україні представник танців на льоду залишився без пари. "У 2013 році моя партнерка Дарина Коротіцька закінчила кар'єру. В Україні я не зміг знайти собі партнерку: досить складно підібрати пару, яка б підходила один одному за характером і манерою катання, і я почав шукати заміну по всьому світу, – розповів нам Максим. – Їздив до кількох дівчатрк на проби в різні країни, а на початку сезону-2014/2015 переїхав до Польщі і став в пару з Наталією Калішек. Я дуже хотів продовжувати кататися і змагатися на міжнародній арені, але переїзд з рідного міста (Харків. – Авт.) – нелегке рішення. Друзі і рідні підтримували мене і підбадьорювали, адже я прагнув розвиватися як спортсмен. Як сприйняла це наша федерація, я, чесно, не знаю. Мій перехід був безконфліктним, тому не можу сказати, що хтось на кого-то тримає зла".

З 2014 року Сподирев представляє Польщу. За цю ж країну, до речі, не так давно почав виступати інший українець, "одиночник" Ігор Резніченко.

Що стосується польсько-українського дуету, на чемпіонаті світу-2016 він став 16-им, на Європі – 11-им. Цього року у хлопців стрімкий прогрес. Пара вже почала обганяти іншу екс-українку, Агафонову, з турком Учар на великих турнірах і не забуває по ходу добувати медалі дрібних змагань. Під керівництвом Сільвії Новак-Требака фігуристи стають дедалі помітнішою, цікавіше і більш технічні. Навіть заїжджена тема "Брудних танців" в їх виконанні виглядає дуже свіжо в цьому сезоні.

"Я живу в чудовому місті Торунь, який є одним з найстаріших в Польщі, і – під враженням від нього, – продовжив 22-річний Максим. – Оскільки ця країна входить в ЄС, є можливість вільного пересування по всій Європі. Це дуже круто ! А з Україною мене пов'язує все життя. Тут мене поставили на лід, дали базу і навчили кататися. Намагаюся приїжджати додому раз на півроку, буває, рідше. Адже надовго відриватися від тренувань можливості немає, треба тримати себе в формі. Майже кожен день спілкуюся з рідними і близькими, сумую за ним. По можливості стежу за українським фігурним катанням. Люблю приїжджати на каток і кожен раз помічати, як прогресує молоде покоління, спілкуюся з тренерами. В Україні багато перспективних хлопців, наприклад, Саша Назарова з Максом Нікітіним, Льоша Олійник з Лерою Гайструк, Ваня Павлов, Ярослав Паніот, Рената Оганесян і Марк Бардо".

АГАФОНОВА: "КВИТОК ДО АМЕРИКИ КУПИЛА БАБУСЯ"

Історія 25-річної Аліси Агафонової не настільки драматична, як у Роксолани, але родзинки в ній вистачає. Танці в Україні ще не так давно були найменш сумним видовищем, і на міжнародному рівні можна було сміливо показувати відразу кілька пар. Перспективним здавався і дует Аліси Агафонової з Дмитром Дунем, які входили в топ-10 кращих в світі і займали призові місця на престижних юніорських турнірах. Але, як це часто буває в парних видах, де так важливо підходити один одному і фізично, і морально, не зрослося.

Новим партнером Аліси в 2010-му став Альпер Учар – фігурист з Туреччини, у якій катастрофічно мало своїх фігуристів. Скочуватися парі довелося довго, але в підсумку вони швидко запали в душу глядачам, які на Олімпіаді-2014 бурхливо висловлювали невдоволення низькими оцінками турецької пари і її непопаданням в довільний танець.

Після відходу від тренера Олександра Жуліна пара стала співпрацювати з затребуваними наставниками Анжелікою Криловою і Паскуале Камерленго. Сьогодні Аліса і Альпер максимально наблизилися до десятки кращих в Європі і гідно приймають участь в Гран-прі.

"Основною причиною переходу до Туреччини стало бажання продовжувати кататися, – розповіла нам Аліса. – Ми припинили спортивну кар'єру з моїм колишнім партнером, і я змушена була шукати нового. Мене запросили на проби, і моя бабуся купила мені квиток до Америки, просто тому що вона так відчувала. Мені було дуже страшно і важко. Альпер був "одиночником" і не знав, що таке танці. За весь час Туреччина не мала жодної танцювальної пари, а країна дуже хотіла розвивати цей спорт. І знаєте, головне-то – бажання! Ми стали першими танцюристами в історії цієї країни, які виступили на Олімпіаді, чемпіонатах світу та Європи, а в цьому році пробилися на два етапи Гран-прі. Тому, як би важко не було, воно було того варте. І звичайно, приємно усвідомлювати, що ми з Альпером написали історію. А Туреччина допомогла здійснити мою мрію – виступити на Олімпійський іграх. Ми навмисно вибрали історію Роксолани для однієї з наших програм кілька років тому – це якраз тема нашої пари. Публіці дуже подобався цей довільний танець, і музика з "Пишного століття" чудова. Живемо і тренуємося зараз в Детройті, США. Особливо не подобаються тутешні великі відстані ... І не походити по милим вуличках, як в Європі. Але поза сезоном є можливість побувати в різних містах, що дуже пізнавально і цікаво.

Я люблю Україну. Там пройшло моє дитинство, там живуть мої близькі. На жаль, через графік змагань буваю там дуже рідко. Тренери, які зі мною працювали, також залишили в мені частинку своєї душі. А з одним з моїх перших тренерів, Світланою Черніковою, яка теж покинула Україну, я до цього часу підтримую взаємини. За українським фігурним катанням зараз вже не дуже стежу. Але вважаю перспективною пару Назарова/Нікітін".

Ви зараз переглядаєте новину "Як українські фігуристи оберемками гребуть нагороди для Росії, Німеччини та Ізраїлю". Інші Інші новину спорту дивіться в блоці "Останні новини"

Автори:

Катерина Макаревська, Павлова Олена

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...