Олег Верняєв: "Якщо захочу поїхати, мене заберуть з руками і ногами"

Донеччанин Олег Верняєв в цьому сезоні феєрив в спортивній гімнастиці. Спочатку він виграв на брусах чемпіонат світу, а потім ще й став першим українцем в історії, хто відсвяткував перемогу в багатоборстві на Кубку світу. Сезон вінчало ще два "золота". На чемпіонаті Європи у Франції (15-19 квітня) він був знову сильніший за всіх в престижному багатоборстві та на своїх коронних брусах. Крім того, 21-річний Олег вперше став спортсменом року в Україні.

- Олег, "золото" у багатоборстві на чемпіонаті Європи було очікувано?
- Взагалі-то я не сильно розраховував на медаль у багатоборстві, тому що у мене були проблеми з ногою. Після того як пройшов кваліфікацію, переді мною стояло завдання виконати всі вправи. Я впорався і навіть виграв "золото".

- Ви говорили, що вийти на старт цього чемпіонату допоміг чудо-доктор з Ізраїлю. Як саме він вам допоміг?
- Тренер з Ізраїлю Сергій Вайсберг, який працює з їх гімнастом Олександром Шатіловим, запропонував мені допомогу. Сказали, мовляв, якщо хочеш, ми тебе побачимо. Звичайно, я погодився. Лікар мені зробив мануальну терапію, масаж, правильно затейпував і за якихось чотири дні поставив на ноги.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- А що сталося з ногою?
- На базі в Конча-Заспі на тренуванні стався надрив зв'язки – за два тижні до чемпіонату Європи. Хочеться сказати "дякую" нашим умовам. На тих снарядах тренуватися небезпечно для здоров'я. Там вже все давно розбите, мати в суцільних ямах.

- Дивлячись на ваші результати, Міністерство спорту хіба не може допомогти поліпшити ці умови?
- Тренери наші намагаються зараз якось домовитися, але не факт, що вийде. Після церемонії "Спортсмен року" підійшов до мене міністр Ігор Жданов і пообіцяв повний комплект снарядів. Поки це тільки обіцянки, ми вже багато років їх слухаємо.

- Незважаючи на погані умови, сезон для вас вийшов найкращим у кар'єрі: Кубок світу в багатоборстві, "золото" Європи у багатоборстві та на брусах, перемога на світі на брусах...
- Просто все вдало склалося. Ми-то стараємося. Хоча може бути і так, що сьогодні ти виграєш, а потім тебе витісняють спортсмени, в чиїх країнах набагато краще фінансування. Зараз додаються все нові країни, які до Олімпіади можуть ще сильніше додати. Наприклад, Іспанія, Голландія, Білорусь, Південна Корея, Румунія... Швейцарці ось уже і виграли у нас – у них все так чистенько було оттренировать.

- Чи не зарано хід набрали, адже до Олімпіади ще рік?
- Це який такий хід? 89 балів для багатоборства – це хіба багато? Ви ж бачили, скільки на світі набирають (з 91,965 балами переміг японець Учимура). Так що мені треба ще працювати і працювати. Це було тільки тренування, пік форми буду підганяти, звичайно, до Олімпіади.

- До речі, коли будуть розігруватися ліцензії на Ігри в Ріо?
- На чемпіонаті світу восени в Шотландії. Потрібно потрапити в топ-8, тоді точно поїдеш на Ігри. Якщо займаєш місця з 9 по 16-е, то доведеться ще відбиратися на передолімпійському тижні.

- Під час чемпіонату Європи ви публікували в соцмережі фото з Монпельє з вивішеним на балконі прапором України. Це чия була ідея?
- Я привіз його з собою і повісив, щоб знали, де хлопці хороші живуть (сміється). Більше ніяка з команд прапору не розвішувала.

- Зовсім нещодавно ви говорили, що з Росії надходила дуже приваблива у фінансовому відношенні пропозиція, ви відмовилися.
- Мені дуже важко займатися спортом в Україні. Часом так думаєш: "Навіщо це все мені треба?". Команда кинута на самоплив – займайтеся, чим хочете. Але тут все-таки мій дім і тренер.

- А може терпіння лопнути в один момент?
- Все може статися, я не зарікаюсь. Не ми перші, не ми останні, хто змінює громадянство. Спортсмени в будь-якому випадку будуть йти. Який сенс тут щось робити, якщо цю працю ніхто не поважає і не заохочує? Нам ще часто кажуть, мовляв, ви ж призові виграєте, хіба не вистачає? Але хто ж знає, скільки ми витрачаємо на мануальну і ударно-хвильову терапії, пластирі, накладки, вітаміни ... Ми от з Ігорем (Радивиловим. – Авт.), наприклад, отримуємо від держави 10 пластирів, а треба мінімум 100. Це 3000 гривень. Ще тисяч п'ять на медицину. Останнім часом хоч Сергій Бубка (президент НОК. – Авт.) Нам трохи допомагає. Уже два або три рази видав нам повний комплект пластирів.

- Як, до речі, йдуть справи у Олега Степка, який поїхав до Азербайджану?
- У нього є друзі, але все одно він нудьгує по будинку. В цілому, у нього все добре. Ми контакт тримаємо. На чемпіонат Європи він нам привозив різні медикаменти. Та й взагалі, нам допомагають більше за кордоном, ніж в Україні. Скрізь по трохи дають, от так і живемо.

- Чи не кликав до себе в Азербайджан?
- Так він же не займається цими справами. Ми й самі знаємо, що варто тільки захотіти, як нас заберуть в будь-яку країну з руками і ногами.

- Зараз уже закінчився сезон. У відпустку плануєте з'їздити?
- Їду до Німеччини на чотири тижні. Буду виступати в їх лізі. Це не комерційні змагання, а більше схоже на збори. Я виступаю за їх клуб, а вони мені оплачують підготовку, і я можу тренуватися на людських снарядах, плюс операцію вони теж оплатили в грудні. Відразу після Німеччини – Європейські ігри, Універсіада. Відпустки у мене до Олімпіади точно не буде. Ніколи відпочивати. Програми складні, потрібно їх відпрацьовувати. Тим більше коли люди починають звикати до перемог, то треба ж підтверджувати свій рівень постійно і прогресувати.

- Багато з'явилося фанів після такого вдалого сезону?
- Так, мене стало вітати набагато більше людей, пишуть часто в соцмережах. На вулиці, звичайно, не впізнають (сміється). Найбільше фанів зустрічаємо в Німеччині, Франції, США, Мексиці. Там люблять гімнастику.

- Ви привозите якісь подарунки або сувеніри зі змагань?
- З нинішнім курсом це вже дуже затратно. Якщо раніше там магнітик або брелок можна було за 50 гривень купити, то тепер це 150... А не привезеш ж ти подарунок комусь одному. Якщо всім везти, то і зарплати не вистачить. Ми вже стільки всього об'їздили, що встигли раніше попривозили різних сувенірів. Зараз хлопці можуть купити, наприклад, тарілки, якщо їх колекціонують.

- Разом з шаблісткою Ольгою Харлан вас визнали спортсменами року в Україні. Були готові до перемоги?
- Мені казали, що я номінований. Був готовий і до того, що мене не оберуть. Я вже був спортсменом місяця, але спортсмен року – це набагато важливіше. Кілька років тому номінували Колю (Куксенкова, гімнаста. – Авт.), і сам Вася Ломаченко цей приз вигравав. Я тоді думав, що це дуже серйозно і престижно. А тут раз – і мене вибрали! Звичайно, для мене ця нагорода має велике значення.