Перша українка на Евересті Ірина Галай: "Трупи? Це антураж головної вершини світу"

7 Червня 2018, 08:13

Знаменита українська альпіністка розповіла нам про замерзаючий на Евересті чай, сотнях "парубків" в базовому таборі і мільйонерів на вершині


Ірина Галай вже увійшла в історію альпінізму: вона перша українка, якій підкорилася вершина світу – гора Еверест. Це було в 2016 році, а днями вона повернулася з експедиції, в рамках якої хотіла стати другою жінкою в світі, яка зійде на сусідню з Еверестом гору Лхоцзе без використання кисневих балонів. Це – в так званій "зоні смерті", де людський організм не може повноцінно функціонувати через нестачу кисню. В редакції segodnya.ua Ірина розповіла про підкорення найвищих вершин світу, галюцинації, трупи на Евересті, "високогірні гени", яскраві сни в горах і багато іншого.

- Ви повернулися з експедиції, розкажіть, куди вона була і чи успішно завершилася?

- Це була українська експедиція на Еверест (найвища вершина в світі, 8848 метрів – ред.) і Лхоцзе (№4 у світі, 8516 метрів – ред.). Нас було п'ятеро: троє піднімалися на Еверест, двоє – на Лхоцзе. За півтора місяці ми повинні були акліматизуватися і піднятися на вершину. Хлопці успішно зійшли на Еверест. А у мене був дуже амбітний план: без кисневої маски піднятися на гору Лхоцзе. Після успішного сходження на Еверест з киснем пару років тому у мене виник спортивний інтерес – чи вийде зробити це без нього? Наразі я дійшла до висоту 8300, але сильно зіпсувалася погода. Довелося повернути назад: ніхто в цьому сезоні так і не підкорив цю вершину через погодні умови. Було просто аномально холодно! Але я показала, що можу дійти до висоти понад вісім тисяч без кисневої маски – це вперше для українських жінок у висотному альпінізмі щось подібне.

0001_87

Якби я піднялася на Лхоцзе без кисню, то стала б другою жінкою в світі, кому це вдалося. Раніше була дівчина з Австрії, але їй допомагали чотири шерпа! Не знаю, що вони там з нею робили. А взагалі, наша українська експедиція виявилася для всіх справжнім шоком на Базовому таборі. У нас були однакові костюми, куртки з написами "Українська експедиція".

- А в чому несподіванка, не очікували конкуренцію?

- Не в цьому справа. Просто з України ніхто не ходить так високо. Іноді ходять в комерційні експедиції, але роблять це, в основному, з гідами росіянами. А тут ми українською "бандою" приїхали. Раніше, в радянські часи, було популярно робити такі великі експедиції. Ми хочемо розвивати це в Україні – вже плануємо експедицію в Антарктиду. У висотному альпінізмі ми будемо №1. У мене брав інтерв'ю дуже відомий американський журнал про альпінізм і для них це було просто шоком. У них всі альпіністки не схожі не мене. Питають: "У вас там в Україні всі такі? Ви ж ходите в гори, а як тоді виглядають всі інші дівчата?". В цілому, експедицію можна назвати успішною.

З негативу – у мене загинув товариш, прямо в наметі, від гірської хвороби. Вона у нього почалася через погану організацію. Ми піднялися в Четвертий табір на висоті 7800. Виявилося, що у нас немає табору! Шерпи, а це люди, які носять твої речі і допомагають формувати табір, – не зробили його. А у Рустема був тільки "базовий пакет": тобто тільки те, що він собі взяв у Базовому таборі на висоті 5300 метрів. А на всі табори далі – Перший, Другий, Третій і Четвертий – він повинен був нести їжу і намет сам. Він теж був без кисню. Взагалі, у всьому таборі було тільки двоє людей, які мали намір піднятися без кисню – він і я. Коли він піднявся на Четвертий табір – у нього не було намету. Він просто зайшов в перший, який побачив, але його звідти вигнали. Це на висоті 7800 метрів при температурі в "мінус" 40, людина на вулиці без кисню! Це моментальне переохолодження організму. Коли я його знайшла, він був настільки холодний, що по ньому можна було стукати палицею і чути дзвін. Я його забрала до себе в намет, який ми ледве поставили за годину в жахливу погоду. Вночі йому стало зле. Я вранці прокинулася і пішла на 8300, просто щоб цю "галочку" собі поставити, адже розуміла, що вершини не буде через погоду. А йому сказала йти вниз. Але вже на спуску ми дізналися – він помер через гірську хворобу.

- Що собою являє гірська хвороба?

- Це нереальний стан організму, коли ти сам не розумієш, що тобі зле. У тебе ейфорія, здається, що все в порядку. При такому ефекті ти не береш медикаменти, адже все нібито окей. А насправді все дуже погано: починається страшний кривавий кашель, страждають легені, вони набрякають, як і головний мозок. На такій висоті рахунок йде на хвилини. Якщо не вколоти правильні ліки, то ти вмираєш.

0001_86

- Лікарів на Евересті немає?

- Тільки на Базовому таборі. Все, що вище ... Вважається, що в альпінізмі кожен відповідає сам за себе і ніхто нікому не допомагає. Але ситуації бувають різні. Наприклад, наші українські хлопці, спускаючись з Евересту, врятували китайця. Вони були на вершині, різко зіпсувалася погода, вони пішли вниз. Побачили, що на снігу сидить людина. А у нього очі повністю покриті льодом! Через вітер злетіла лижна маска, його шерпа пішов за нею і не повернувся. А він сидів цілу годину і чекав на висоті приблизно 8300 метрів. Наші хлопці його просто підняли на ноги і спустили на Четвертий табір. А повз пройшло багато людей, і ніхто не звернув увагу. У горах дуже важко самому, а ще й комусь допомагати – це велика проблема.

- Пройти повз це одне, але як можна не впустити людину в намет?

- Це для мене був шок! Дуже багато є питань в цій експедиції по організації. Я розумію ці зміни. Раніше шерпи любили гори, любили людей, любили альпінізм. А тепер їм дали гроші і вони зрозуміли, що просто заробляють. А людське життя для них ... ну, "мінус один". Це просто кошмар. Для мене це було велике потрясіння. Зараз мені пишуть відомі радянські спортсмени, мовляв, "нарешті ти стала справжньою альпіністської, адже коли втрачаєш товариша в експедиції, то це виводить на новий, більш високий рівень". Через це мені було важко спуститися, я була морально розбита. Коли ми піднімалися на Еверест, все було настільки "пухнасто", класно і легко, я навіть подумала, що всі 8-тисячники такі (вершин вище 8000 метрів в світі 14 – ред.). Але тоді у мене був професійний гід Віктор Бобок (перший українець, який підкорив найвищі вершини всіх континентів – ред.). Він мені все показував, говорив "сядь", "встань", "стрибай". А тепер я була сама з собою. Тільки я і мій шерпа, більше нікого. І без кисню. Але я вважаю, що якщо "ген висоти" і справді існує, то у мене він точно є. Дуже маленький відсоток людей в світі можуть підніматися вище 8000 метрів без додаткового кисню. І я себе відчувала чудово! Коли спустилася в Базовий табір, то солідні словацькі альпіністи і лікарі говорили, що мені потрібно здати аналізи і вивести якусь формулу, чому є люди, які можуть функціонувати на таких висотах, а є люди, які підходять до 7000 метрів і у них коліна підкошуються.

0002_152

- А скільки ви пробули на висоті більше 8000 метрів в "зоні смерті"?

- Часів шість. І переночувала в наметі дві ночі на висоті 7800. Що теж дуже непросто. І, в принципі, відчувала себе нормально.

- Всі інші були з кисневими масками?

- Так. З Базового табору на висоті 5300 метрів лише шестеро піднімалися без кисню з 400.

- А звідки ви дізналися, що можете без нього?

- Я якраз і хотіла це дізнатися! Раніше на Еверест я піднімалася з киснем. Але ми почали його використовувати на висоті 7800 метрів. І до цієї позначки мені було нормально і так. Коли ж мені дали кисень, я зрозуміла, що це зовсім інші відчуття: ти йдеш швидше, організм не стресує, він дає тобі тепло. І мені навіть стало нецікаво – це неспортивно. З тих пір я постійно виношувала ідею: чи зможу піднятися на якусь вершину вище 8000 метрів без маски? В горах я постійно бачила різницю між собою і іншими людьми. Хлопці йдуть набагато повільніше, я доходжу до відміток на кілька годин раніше, ніж вони. У мене виходить швидше, і справа не в тренуваннях – вони не грають особливої ролі. Вся фізична підготовка (гойдаємось в залі, бігаємо) має значення до 7000 метрів. Далі – тільки морально-вольові якості, характер і твоя індивідуальна переносимість висоти.

0000_23

- А в чому конкретно складність на такій висоті, важко йти?

- Через нестачу кисню у організма починається "паніка". Людина стає слабкою. Повертаючись з експедиції, я зустріла в аеропорту Катманду двох чехів, з якими ми були на Базовому таборі. Якби не їх курточки з написами, я б їх не впізнала! Кожен – мінус 20 кілограмів, все пальці на руках відрізані і перемотані. Виглядали, як пацієнти лікарні. А в Базовому таборі це були два серйозних і сильних альпініста. На великій висоті у тебе в якийсь момент все відмовляє. Адже обмороження кінцівок теж не тільки від холоду відбувається. Коли піднімаєшся на велику висоту, мозок намагається себе зберегти – він вважає, що головний, і відключає всю периферію. До кінцівок надходить менше крові, адже без рук і ніг можна жити, а без мозку – ні. У нашій експедиції Тарас обморозив собі руки через гірськ хворобу – вона у нього почалася вже на спуску, також у нього виникла сніжна сліпота. Спускаючись, він майже нічого не бачив. Такі речі дуже небезпечні з огляду на те, що зараз багато хто намагається відразу піднятися на Еверест. Але дуже важливо спочатку сходити в більш низькі гори і подивитися, чи дійсно ти це можеш. Це дуже серйозний спорт. Тут немає такого, що ти побігав якийсь час і готовий до марафону, тут не можна заздалегідь дізнатися свого часу і готовності. У висотному альпінізмі йдеться про життя і смерть.

До речі, Володимир Кличко якось бував у базовому таборі Евересту. І при зустрічі каже мені: "Я не знаю, як ти піднялася на вершину. Мені так було зле. Це був жах". У нього велика м'язова маса, а м'язам потрібен кисень. А там нестача кисню, тому і погано. Всім погано, хто м'язистий. Альпіністи вони дуже сухі, "дрищі".

galay-ysuk
З Усиком. Ірина любить бокс і намагається не пропускати бої українців

- Який відсоток людей не піддається гірській хворобі?

- Невідомо. Це важко вирахувати, тому що малий відсоток людей взагалі ходить в гори. З тих, хто ходить – це приблизно 0,01%. Лікарі кажуть, що вона є у всіх. Просто по-різному проявляється. У кого-сь це може бути просто головний біль з ранку. А мій товариш Діма розповів: "Я піднявся на 7000 метрів, ліг в намет і поки мені не принесли кисень, я навіть поворухнутися не міг. У мене ноги не працювали. Як ти ходиш без кисню?".

Я зараз думаю про програму "14 восьми-тисячників без кисню". Я вже зрозуміла, що можна сходити на 3-4 вершини за сезон. Тобто ми акліматизувалися на одній за місяць, після цього можна поїхати на наступну гору і там за 3-4 дні дістатися до вершини. Такими перельотами можна прискорити. Але це дуже дорого: один переліт коштуватиме близько 25 тисяч доларів, з вершини на вершину на вертольоті. Але головна проблема – це батьки. Вони просто в шоці від мого спорту.

- Не звикли ще?

- Я думала, що вже звикли. Але цього разу у нас було дуже важке сходження. У одного з наших учасників сходження на Еверест помер шерпа. Як розповіли, він просто втомився і ліг відпочити, але вже не встав. Прямо на вершині, на "щаблях Хілларі", це 8790 метрів. З цього все почалося. Це був товариш мого шерпи, який проплакав цілий день, почав мене бойкотувати усім можливим чином. Ще погода сильно псувалася кожного дня – ми не розуміли, штурмувати вершину чи ні. Тільки виходиш, а за секунду все змінюється, повертаєш назад. Експедиція була складна, і хлопці на Евересті сильно постраждали.

Коли я піднімалася на Еверест два роки тому, я робила це з китайської сторони. А цього разу була непальська – вона набагато небезпечніша, тому що тут проходить льодовик Кхумбу – один що найбільш швидко переміщаються в світі. Він щодня міняє свою форму, ти кожного разу піднімаєшся по ньому за новим маршрутом.

galay01

Льодовик Кхумбу на шляху до Другого табору Евересту

- Що з себе являє цей льодовик?

- Величезні 2-3-метрові брили льоду, вони знаходяться на висоті 6000 метрів, і через них потрібно пройти, щоб дістатися Другого табору. Через них прокладають сходи над обривами глибиною в кілька кілометрів! Льодовик постійно з'їжджає, змінює форму, шерпи прокладають нові сходи, прикріплені мотузками. Саме через нього непальська сторона Евересту вважається небезпечною. На цьому льодовику в 2014 році загинуло 16 шерпів, які намагалися прокласти сходи. Багато льодових стін, на які потрібно підніматися.

- Шерпи піднімаються разом з альпіністами на вершину чи залишаються трохи нижче?

- Піднімаються, тому що для них це дуже важливо. Чим більше разів шерпа піднімався на Еверест, тим вище у нього потім зарплата. Навіть якщо клієнт не дійшов, він все одно піде і підійметься на вершину, а потім вже повернеться до підопічного. У них якась нереальна сила. Не знаю, що це за народ. Вони мені постійно кажуть, що я в минулому житті теж була шерпа – я переносила висоту і холод так само спокійно, як вони. Шерпи дуже сильні: беруть на себе нереальну кількість речей! П'ятидесятикілограмовий шерпа бере майже таку ж вагу і тягне її на вершину!

- Скільки їх взагалі, таких шерпів?

- На кожного альпініста по одному шерпу – це стандарт. Але якщо хочеш – можна брати двох, трьох, чотирьох. У них багато функцій. Вони ставлять табори, є навіть помічники шерпів – шерпи, які допомагають шерпам. Кухня на Базовому таборі теж за ними. Це їх заробіток на цілий рік, потім вони з цього живуть. Приїхати і підніматися без шерпи – це моветон. До тебе будуть відповідно ставитися, можуть, як загиблого Рустема, вигнати з намету. Можна його не використовувати, але найняти потрібно, заплатити гроші.

- За статистикою, на Еверест успішніше піднімаються жінки ...

- Я не знаю, де всі ці жінки! У Базовому таборі я бачила 3-4 жінки. За моїм спостереженням, у жінок сходження проходить спокійніше, а у чоловіків більше проблем, істерики. Наприклад, у наших хлопців була паніка з гвинтокрилом. Вони спустилися у Другий табір на висоті 6400 і не могли викликати гелікоптер за страховкою. Він коштує 10 тисяч доларів, мабуть, страхова компанія не хотіла платити ці гроші і вигадувала різні "відмазки", щоб не надсилати транспорт. А хлопці і справді не могли спуститися по льодовику Кхумбу до Базового табору. Як це зробити, коли людина втратила зір. Ми для того і купуємо страховку, щоб нас забрали звідти, якщо щось трапиться. Паніка була страшна, на весь інтернет.

- На яку висоту може піднятися гвинтокрил?

- Ми познайомилися з одним італійським пілотом, який піднімається на 7000 метрів.

- На такій висоті на Евересті є місце для посадки?

- Він не сідає. До вертольоту кріпиться спеціальна корзинка, пілот її спускає на тросах, туди пакують альпініста, якого потрібно евакуювати, і він так з ним і відлітає. Там схил і немає місця для посадки.

- Кажуть, гірська хвороба викликає галюцинації?

- Під час зимової експедиції на Нангапарбат (висота 8125 метрів, одна з найнебезпечніших для сходження вершин – ред.) в Пакистані піднімалася француженка і чех, обидва без кисню. Вони піднялися, але чех на висоті втратив зір. Вона довела його до табору на висоті 7800 і поклала в намет. Почалася сильна негода і їм довелося там заночувати. Вночі у француженки почалися галюцинації. Їй примарилось, що прийшла жінка і каже: "Я тобі наллю чай, якщо ти знімеш взуття і віддаси мені". І вона на висоті 7800 зняла взуття, пройшлася по снігу і повністю відморозила ноги. Чех внаслідок загинув. Вона його залишила, пішла за гвинтокрилом, який їй теж примарився. Коли я йшла в експедицію, то найбільше боялася саме галюцинацій, що у мене подібне почнеться на висоті. Але обминуло.

0002_151

- Чи справді в горах сняться дуже яскраві сни?

- Справді. Це науково доведено. Є якийсь фактор, який на великій висоті провокує яскраві сни. Вони як фільми. Вранці прокидаєшся і потрібен час, щоб прийти до тями, зрозуміти, що це був сон, а не по-справжньому. Дуже круті сни, як дійсність!

- Що вам снилося?

- Друзі, ми про щось з ними розмовляли, я сиділа з батьками. Снився мій ангел-охоронець, він зі мною теж розмовляв. Сказав, що йому важко. Сни дуже різні, такий собі "миш-маш": ти то в якомусь магазині, то в горах, то з друзями. Я дуже люблю дивитися фільми жахів. Взяла з собою в експедицію планшет і закачала туди нові серіали, типу "Екзорциста". Ми з хлопцями на них підсіли, вже вони мені говорили: "Включи нову серію!". І потім все це сниться, перетравлюється в голові.

- На якій максимальній висоті дивилися фільми?

- На Базовому таборі (5364 метра – ред.), а далі не брали, бо ніде заряджати. На Базовому один раз на день включають генератори від сонячних батарей і весь табір біжить до цього намету, хто швидше встигне вставити в зарядку свій девайс!

- Як вам вдалося зробити фотосесію у вечірній сукні на Евересті?

- Ми це запланували заздалегідь. Тарас, учасник нашої експедиції, дуже любить знімати дівчат в сукнях в горах. Він водить як гід і фотографії у нього дуже класні. Він мені сказав: "Обов'язково візьми, зробимо фото на льодовику Кхумбу". І ми це зробили -було неймовірно! Температура близько "мінус 20". Спочатку було холодно, але потім звикла. Спершу ходила босоніж, потім взула кросівки, бо ноги посиніли. Група альпіністів на цей момент спускалася із Другого табору і теж почала знімати нас. Вони були в шоці! Вони – в штурмових костюмах, ледь пересуваються від холоду, а тут бігає Іра в сукні

galay02
У вечірній сукні на висоті близько 6000 метрів при "мінус 20"

- Жінок одиниці піднімаються, а чоловіків сотні. По дорозі на Еверест не робили пропозицію?

- Часто, дуже часто робили. Був один індус. Старий такий. Він сказав, що якщо я не стану першою українкою на Евересті, то повинна буду вийти за нього заміж. Отже у мене з'явилася додаткова мотивація підкорити вершину. З мене навіть хлопці в експедиції сміялися, що тут вибір прекрасний. В яку країну хочеш поїхати, обирай з тієї нареченого. Жартували, що саме тут дівчатам потрібно знайомитися з парубками-іноземцями. Десь близько 300 чоловіків було в базовому таборі і 4 жінки.

- Яка саме вершина Евересту? Можна дістати телефон і зробити селфі?

- Можна, якщо телефон працює. З "айфона" проблема – якщо дуже холодно, то вони вимикаються. Ну а якщо китайські телефони – то вони працюють, бачила, як китайці фотографувалися. Якщо є сили, то можна з собою занести фотоапарат, або попросити шерпу, щоб заніс. А вершина являє собою майданчик близько 20 квадратних метрів, сніг, багато непальських різнокольорових прапорців. Вони пов'язані, і кожен підкорювач щось туди дов'язує своє. І все, там нічого немає, і довго там не пробудеш. Я була довше, ніж хлопці – близько 20 хвилин. Хлопці були хвилин 10, відразу почався шторм. А я встигла зателефонувати, випити чай.

galay06
На вершині Евересту з шерпа

- Звідки на вершині Евересту чай?

- За нами піднявся альпініст Влад Мороз, у нього з собою був термос. Він нам налив на вершині.

- Наливаєш в чашку на Евересті, і довго чай теплий?

- Моментально стає холодним! Навіть на Ельбрусі (5642 метри – ред.) я на себе розлила чай, і на штанях був уже лід. Виходить, що він тільки долетів до штанів і замерз. На Ельбрусі я була взимку.

- А як телефонувати з Евересту?

- Супутниковий телефон.

- Спускатися важко?

- Так, тому що ти вже виклав всі свої сили на підйомі. Дуже багато людей, коли спускаються, то сідають і сидять. Оскільки страхові мотузки прикріплені до поручнів, то, щоб обійти "відпочиваючих", ти повинен знімати страховку, обходити і знову чіплятися за поручні. Це дуже нервує.

- Правда, що по дорозі на Еверест дуже багато трупів?

- З того боку, де я була – дуже багато. Після 8600 майже через кожен метр лежить труп. І я думаю, що шерпи знімають їм страховку. Шерпам простіше, щоб тіло злетіло в прірву, ніж його зносити вниз. Шерпи – буддисти, вони дуже спокійно ставляться до смерті. Мовляв, в наступному житті поживе.

mallory
Тіло Джорджа Меллорі – першого альпініста, що почав спробу зійти на вершину. Він пропав в 1924 році, тіло до виявлення пролежало на горі 75 років. фото Getty

- Вам страшно було?
- Я була готова до цього. Коли піднімалася, то вже знала про ці трупи. Моїм батькам багато "доброзичливців" поскидали відео звідти. А вони вже мені все це пересилали. Мовляв, дивись, що на тебе чекає. Але коли ти вночі піднімаєшся, то на це не звертаєш увагу, а дивишся під ноги. А вниз йдеш такий втомлений, що вже все одно. Головне, спуститися самому і не лежати поруч з ними. Зараз обговорювати ту картину, якось не по собі. А там ти абстрагуєшся від усього. Ти розумієш – це гора, вона забрала своє. Це антураж Евересту. Без нього Еверест буде не такою страхітливою горою смерть, яка забирає купу життів.

galay11

Ірина Галай. У 2016 році стала першою українкою на вершині Евересту

- Це правда, що на Евересті багато сміття?

- Просто звалище: балони, старі намети, рюкзаки, об'єктиви фотоапаратів ... Більшість людей приносять з собою речі, які не можуть вгору підняти і вниз спустити, ось і залишають. Я нічого не залишила, постійно з собою все ношу.

- Ви підкорювали Еверест вночі, чому?

- Тому що з останнього табору ти за день не встигнеш піднятися на вершину і в будь-якому випадку йтимеш вночі. Виходиш десь, наприклад, об 11 вечора і о 6 ранку – на вершині. Краще спускатися, коли світить вниз, а не навпаки.

- Чому?

- Концентрація. Коли йдеш вниз, то вже втомлений, ноги заплітаються і робиш багато помилок. Тому треба дивитися уважно, куди ступаєш. Можна підвернути ногу, яка залишить тебе там назавжди.

- Підкорювачі Евересту втрачають до 20 кг за сходження. Ви скільки втратили?

- Я набрала три кіло. Це нонсенс, який всім розповідає мій гід. Всі втрачають вагу, а у мене сталося навпаки.

galay12
Американські журналісти не вірили, що така красуня підкорить Еверест

- А що їдять при сходженні?

- Майже нічого. Після 7000 метрів вже нічого не лізе. В основному п'ють чай, дуже солодкий. А я беру з собою Фармацитрон. Від нього дуже добре засинаєш, або якщо за день десь протягнуло, то ударна доза вітаміну С класно допомагає прийти до норми. Я їла на 7800 м солодке печиво і "гірську їжу". Вона продається в спеціальних пакетах. Гречка може бути, рис з куркою. Зроблена за спеціальною технологією, спресована. Заливаєш гарячою водою, 20 хвилин тримаєш і їси. Там більше 1000 калорій, щоб добре насититися. Але в основному не їдять, а чисто п'ють. Ми сніг на спеціальних газових грілках гріємо, він тане і так отримуємо питну воду.

- В якому одязі піднімаються на Еверест?

- Це великий пуховий скафандр. Він дуже теплий. Можна вдягати куртку і штани, але комбінезон тепліший. Рукавиці повинні бути дуже теплими, подвійними. І дуже важливе взуття. Черевики важать близько 5 кг, дуже важко в них ходити. І комбінезон також важкий. Тому я попросила шерпа, щоб заніс моє взуття на 7000 м, щоб ноги не втомилися. А сама йшла в більш легкому взутті і в теплих шкарпетках.

До речі, одяг для експедиції замовляла з Мюнхена. У нас в Україні теж є магазини, але проблема була знайти мій розмір. В основному чоловічі продаються, великі.

- Який бюджет експедиції на Еверест?

- У середньому – 50 тисяч доларів. Це за системою "все включене". Туди входять і шерпи, і кисень, і проживання, і харчування в базовому таборі. 10 000 доларів – дозвіл на підйом теж входить до цієї суми. Шерпи отримують від 4 до 10 тисяч. Вони допомагають альпіністам піднятися на вершину, несуть речі, кисень. Самі обов'язково в кисневій масці, оскільки відповідають за свого підопічного. Наприклад, мій шерп був 12-й раз на Евересті. Працюють вони приблизно до 30 років

galay13
Покорителька Евересту на білборді

На Евересті можна зустріти дуже багато багатих людей, у яких є все, що вони хочуть. Їм нудно в житті, ось і лізуть. Наприклад, прилетів один китаєць в базовий табір на гвинтокрилі. А туди потрібно йти пішки, щоб акліматизуватися. Йому стало зле, бо не акліматизувався. Він взяв гелікоптер і полетів в Лхасу, потім полетів до Пекіна, потім повернувся в базовий табір. І каже шерпу: "Коли йдемо?" У підсумку, йому принесли 12 балонів кисню і він йшов з ними з базового табору в супроводі восьми шерпів. Ось настільки йому потрібно було підкорити Еверест. Він готовий був заплатити будь-які гроші. Наприклад, один переліт на вертольоті коштує 30 тисяч доларів. А він літав через день. Є такі люди. Їм просто хочеться вихвалятися перед кимось: ось я там був. І я думаю, що багато смертей саме через таких людей.

- Як виглядає маршрут на Еверест?

- Прилітаєш в Катманду. Кілька днів повинен акліматизуватися, потім перелітаєш в Лукла, це аеропорт в горах на висоті 2600 м. Звідти ти починаєш кожного дня підніматися до базового табору (5350 м). Це 70 км. Дорога займає десь вісім днів. У непальських селах є притулки, де ночуєш і їси. Приходиш в базовий табір, там проводиш кілька днів. Потім переходиш в перший табір – це 5950 м. Там ніч ночуєш і йдеш на другий табір (6400 м) – там ночуєш дві ночі і спускаєшся знову на базу. Потім чотири дні на базовому, потім знову піднімаєш на перший, потім на другий, на третій (7150 м) – ночуєш і спускаєшся на базовий. Потім йдеш відпочивати нижче базового, де є дерева, щоб організм подихав киснем. Потім повертаєшся на базовий і починаєш штурм. Звідти до вершини чотири дні, назад – два.

galay10
Катманду. Зупинка по дорозі на Еверест

- Щоб ви порадили початківцям мандрівникам?

- В першу чергу звернути увагу на взуття. Мене в цьому сезоні дуже порадували устілки з підігрівом, на акумуляторах. Мені порадили друзі-мисливці. Вони працюють тільки годину, тому що батарея сідає на холоді. Але за цей час вони зігрівають ноги і дають сил. Тому що вранці прокидаєшся замерзлим і ногам йти холодно. Додаткове тепло дуже важливе. А ще я у іспанців підгледіла, що вони купують такі пакети, які вшиваються в куртки, з водою і трубочкою. Ця вода гріє спину і її пити можна.

- Що у вас було в рюкзаку?

- Термос, косметичка, павербанк. Косметичка важлива, там же вітер, мороз, сонце. Тому потрібно мати купу різного захисту. Так все хлопці в нашій групі користувалися моєю косметичкою.

- У світі є кілька вершин, що не скорені досі. Чому?

- Напевно, через складність маршруту. Але пройде час і люди все одно туди доберуться. Думаю, якби була гора заввишки 11 000 м або 20 000 м, все одно знайшовся б хтось в світі, хто підкорив би її.

- Які у вас в майбутньому плани?

- Ще не вирішила, хотілося б використовувати акліматизацію, яка є. Веду розмови на роботі, з батьками, щоб відпустили знову в гори!

galay08
На вершині найвищої вулкану світу Охос-Дель-Саладо, 6893 метри

Ви зараз переглядаєте новину "Перша українка на Евересті Ірина Галай: "Трупи? Це антураж головної вершини світу"". Інші Інші новину спорту дивіться в блоці "Останні новини"

Автори:

Дишленко Олексій, Луканюк Любомир

Джерело:

Сегодня|Спорт

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...