Перша українська медалістка ЧС з велогонок: "Худенька, а характер – во!"

25 Вересня 2014, 12:49

Калитовська – про нашу першу шосейну призерку ЧС Аню Соловей, декрет і чоловіка в Криму

<p style="text-align: justify;">Соловей. Хоче вигравати медалі не тільки на шосе, але і на треку. Фото AFP</p>
Соловей. Хоче вигравати медалі не тільки на шосе, але і на треку. Фото AFP

Сенсацією чемпіонату світу з шосейних велогонок стала 22-річна луганчанка Анна Соловей, яка фінішувала другою у гонці з роздільним стартом (29,5 км). Останній раз медаль ЧС на шосе для України брав у 2000 році Сергій Гончар, який також виграв престижну "розділку". А ось наші дами до "срібла" Соловей ще жодного разу не піднімалися на п'єдестали мундіалів. До речі, до цього Анна навела шереху на чемпіонаті Європи-2013 в Чехії серед спортсменок до 23 років, завоювавши "золото" в "розділці" і ставши третьою в груповій гонці на 126 км.

Після подіуму в Іспанії Анна зізналася, що їй пощастило з часом виходу на дистанцію — вона не застала сильний дощ. На спуску Соловей старалася їхати швидше, але все одно втратила достатньо часу, каже, через відсутність необхідного досвіду. Хоча своєю головною проблемою українка назвала короткий календар — до іспанської першості в цьому сезоні вона взяла участь лише в одній міжнародній гонці у Франції. Мовляв, на старти просто не було за що виїжджати. Соловей також зізналася, що у неї були пропозиції від інших клубів, але дівчина не уявляє, як буде працювати без свого тренера Сергія Базіна, який, за словами Анни, для неї і тато, і мама. А ще Соловей хоче вигравати медалі не тільки на шосе, але і на треку, як титулована голландка Маріанна Вос.

Прокоментувати виступ Ганни ми попросили трекову Велогонщиця, бронзового призера Олімпіади-2008 Лесю Калитовська, яка довгий час тренувалася пліч-о-пліч з Соловей у Сергія Базіна і підтримує з нею стосунки під час перерви у своїй кар'єрі.

— Я б не сказала, що "срібло" Ані на чемпіонаті світу — несподіванка, — каже 26-річна Леся. — Разом з Соловей ми готувалися років п'ять точно. Вона — дуже старанна дівчинка. Аня дуже хотіла завоювати медаль ЧС, і ми знали і вірили, що вона зможе піднятися на п'єдестал не лише цьому турнірі. Дай бог, щоб на Олімпіаді в Ріо у неї була золота медаль.

Я пам'ятаю Аню, коли вона прийшла в нашу команду — терпляча, працьовита спортсменка, яка наполегливо домагається своїх цілей. Навіть через не можу, адже Аня така маленька і худенька. Але характер у неї — дай Боже кожному. І саме завдяки терпінню і бійцівського характеру вона багато чого домагається в житті.

— Наскільки гонка з роздільним стартом на 29,5 км складна у фізичному плані?
— Це дійсно важко, і ось тут дуже важливо вміти терпіти. Останній рік я з Анею вже не тренувалася, бо пішла в декрет. Але регулярно листуємося, і вона відзначала, що їй дуже важко — великі навантаження. Проте мета у неї теж серйозна, і потрібно, зціпивши зуби, рухатися вперед. Іноді ти і не досипаєш, і не доїдаєш, але завдяки всій цій роботі у неї з'явилися нагороди.

— В Іспанії Соловей багато хорошого сказала на адресу свого тренера...
— Наставник у нас дуже хороший. Я сама зі Львова, але поїхала тренуватися до Сергія Миколайовича в Луганськ. Він як ніхто знає свою справу.

— А чим ви зараз займаєтеся?
— У декреті вже півроку, народила сина — Матвія. Живу у Львівській області, в місті Жовква. Після ОІ-2012 тренер дав рік відпочинку — виходьте заміж, заводьте дітей. А потім, якщо буде бажання, повертайтеся в спорт. Але у мене тепер синочок, тому не до тренувань. Його навіть не з ким залишити. Ми живемо окремо від батьків. Чоловік теж спортсмен — спринтер, трековик. Але Геннадій — кримчанин і вже виступає за збірну Росії, куди всіх кримчан, можна сказати, запхали в примусовому порядку. Він зараз весь час в Криму, де бере участь у змаганнях, вчиться і здає сесію. Навіть не знаю, коли тепер зможе приїхати, адже зараз через кордон чоловіків не пропускають. Ми гостювали у чоловіка місяць, повернулися тиждень тому. А тепер, щоб в'їхати до Криму, на дитину потрібен закордонний паспорт. І щоб провідати тата, на Матвійчика доведеться робити документи. Але так теж довго не наїздишся. Сподіваємося, незабаром ситуація вирішиться.

— Вам не пропонували приєднатися до збірної Росії?
— Ні, так я, якщо чесно, і не хотіла б.

Ви зараз переглядаєте новину "Перша українська медалістка ЧС з велогонок: "Худенька, а характер – во!"". Інші Інші новину спорту дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Павлова Олена

Джерело:

Сегодня|Спорт

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...