Українська синхроністка Волошина: "Дочка почала "тренувати" зі мною, коли їй був лише місяць"

Після закінчення чемпіонату світу з водних видів ми поговорили з колишньою солісткою збірної України з артистичного плавання Ганною Волошиною та дізналися про її враження від турніру і про те, чим вона живе після завершення кар'єри. Раніше ми писали, що наші синхроністки в Кореї виграли шість медалей і нагодували суперниць "Оленкою".

- Чемпіонат світу – це завжди велике свято, але і відповідальність для спортсменів. Наші дівчатка, мені здається, впоралися на всі 100 відсотків, – вважає Анна. – Найкраще їм, звичайно, вдався хайлайт: вони виграли "золото" вперше в історії українського синхронного плавання. Є ще куди прагнути, але дівчинки – великі розумнички. І якщо враховувати те, що наша команда була однією з наймолодших на цьому чемпіонаті світу, то, я думаю, це величезний крок вперед, і нам є чим пишатися.

- Ми вже впевненіше обіграємо Японію, але досі залишаються недосяжними Росія і Китай. Реально їх найближчим часом обіграти?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Важке питання. Дійсно, ці дві країни показують просто неймовірні програми, неймовірну синхронність. Синхронне плавання – це суб'єктивний вид спорту, і завжди дуже складно зрозуміти, яка програма сподобається суддям. Азіатські команди мають свою школу, європейські абсолютно відрізняються від них. І якийсь стиль судді вважають за краще більше, якийсь менше.

- У дебюті хайлайту на цьому чемпіонаті якраз не брали участь росіянки і китаянки. Чому так і чим особливий цей вид?

- Ми почали показувати хайлайт з 2017 року на етапах Кубка світу. І ось вже 2019-го його офіційно включили до чемпіонату світу. Це дуже молода програма. І я рада, що вона з'явилася, тому що збірна України завжди славилася акробатичними трюками. А хайлайт – це якраз програма, яка побудована на акробатичних викидах і цікавих підтримках. Думаю, наші дівчата заслужено взяли "золото". Щодо збірних Росії і Китаю, думаю, що вони просто не стали витрачати час на такий молодий новий вид і більше зосередилися на відпрацюванні технічних і вільних програм. Але це мої припущення.

- Як оціните наш дует і нову солістку Марту Федину, яка вперше виступала на дорослому чемпіонаті світу?

- Я захоплююся дуетом Марти Фединої і Анастасії Савчук і нашою молодою солісткою. Дует сильний, синхронний. І Марта як солістка теж дуже хороша. У 17 років показувати таку висоту і техніку... Думаю, у неї ще все попереду, і на наступних чемпіонатах світу вона вже візьме медаль в соло.

- Як думаєте, скільки потрібно часу, щоб Україна з'явилася і в міксті? Поки що це наша єдина нескорена дисципліна в плані медалей.

- На той момент, коли я закінчила зі збірною (після сезону 2017 року. – Авт.), у нас тренувалися хлопчики. Але, мені здається, старшому з них було років 12-13. Тому не думаю, що найближчим часом Україна змагатиметься в мікст-дуетах. Поживемо – побачимо. Маю велику надію, що підростаюче покоління буде сильне і скоро ми насолоджуватимемося українською змішаною парою, завойовуватимемо медалі і в цьому виді програми.

- Який потенціал у оновленого складу нашої команди? Чи підтримуєте з ними зв'язок?

- Дівчата дуже перспективні. Наступного року вже Олімпійські ігри, і я маю надію побачити збірну України на п'єдесталі. З дівчатками спілкуюся. Коли їм потрібна моя порада, вони звертаються. Завжди з радістю допомагаю чим можу. Навіть незважаючи на те, що ми зараз на такій великій відстані (Анна живе в США. – Авт.). Ми стільки років провели разом – вони вже моя родина.

- Ви зараз тренуєте в США. Розкажіть про цей досвід. З якими спортсменами працюєте? І чи є серед них хлопці? У США це, напевно, поширеніше.

- Я тут головний тренер юніорської збірної з синхронного плавання. Почала працювати три тижні тому. Бачу, що вже за цей час команда набагато зросла в техніці. Сподіваюся, що скоро весь світ побачить ці великі зміни під моїм керівництвом. А з приводу хлопчиків в США – ви помиляєтеся. Є у них один знаменитий, але вже не хлопчик, а чоловік – Білл Мей (чемпіон світу-2015 в техпрограмі з Кристіною Джонс; на ЧС-2019 виступав з Наталією Вегою і двічі став 4-м. – Авт.). Його називають батьком синхронного плавання. Але підростаючого покоління тут взагалі немає. Я і Андреа Фуентес (іспанська синхроністка, 4-разова призерка ОІ та чемпіонка світу-2009. – Авт.), яка зараз головний тренер національної збірної США, вирішуватимемо це питання. Звісно, потрібно робити набори хлопчаків до синхронного плавання, тому що нам потрібен змінний мікст-дует.

- Важко поєднувати таку роботу з материнством?

- Поки, в принципі, легко. Мені дуже допомагає чоловік. Для нашої дочки це не перший досвід, коли вона працює помічником тренера (сміється). Вона почала "тренувати" зі мною, коли їй був лише місяць. Уже літала до Мексики. Ми тренували їх національну збірну цілий місяць. Тож з нашим переїздом нічого нового в її житті не сталося – вже все звично.