Марта Костюк: "Відразу після вильоту хотіла себе вбити"

Мабуть, найяскравішою подією Australian Open для нас став прорив 15-річної Марти Костюк. На першому в житті дорослому турнірі "Великого шолома" їй відразу ж вдалося дійти до третього кола і здобути п'ять перемог поспіль, включаючи три в кваліфікації! Таких юних приборкувачів м'ячів тенісний світ не бачив вже 20 років – з часів Хінгіс і Лучич-Бароні. Чи був це найяскравіший досвід в житті і для Марти, дізналися у неї самої.

- Я думаю, так, – підтвердила Костюк. – Здається, тут я пережила весь спектр емоцій. Коли програла, були злість і розчарування. Коли вигравала – радість, хоча в той же час потрібно було шукати помилки. Тільки позитивних емоцій ніколи не буває. Навіть не знаю, з чим це порівняти... Я з дитинства постійно вигравала, встановлювала рекорди. Тому для мене це не було чимось суперновим.

- Багато хто думав, що на куражі ви і Еліну Світоліну в третьому раунді обіграєте. Що завадило?
- Думаю, якби це був хтось інший з ТОП-5, було б все по-іншому. Але саме з Еліною не змогла себе перебороти. Всі чогось чекали. Одні писали, що у мене немає шансів, інші говорили, що можу її обіграти. Тому я більше не грала, а думала про те, хто що скаже. Та й жарко було – розуміла, що мене не вистачить на весь матч. Не вірила.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Ну, раз з Еліною зіграєте, два, а на третій виграєте.
- Може і на другий. (Сміється.)

- Ви назвали це "безкоштовним уроком від Світоліної". Що з цієї гри потрапило до вашого "конспекту"?
- Я зрозуміла, що грати можна з усіма. Тут не було якогось нереального тенісу, як ніби мені до них далеко. У чоловіків, наприклад, якщо грає молодий тенісист – не Олександр Звєрєв, звісно, а, наприклад, хтось із ТОП-50 – проти першої трійки, то там шансів дуже-дуже мало. А у жінок трошки по-іншому. Я в цьому впевнена. Мама зі мною зараз сперечається, але я все правильно сказала... (Посміхається.) Чесно кажучи, я на цьому турнірі не дуже добре грала, невпевнено. Перші матчі – на 10-20%, в основі – вже на 30%. (Сміється.) Я вам скажу, що якщо людина грає на 50-60% того, що може, то це просто супер!

- Розхвилювались, що відразу ж вилетіли і в парному юніорському турнірі з Вікторією Демою і довше не пограли в Австралії?
- Коли програла, перші 15 хвилин просто хотіла себе вбити. Мені так погано після матчу ще ніколи не було. (Сміється.) Я так жахливо грала! А потім в один момент мене попустило. Подумала: та ладно, за останній матч в юніорській парі себе вбивати? Програла так програла. Так, у юніорах я більше не гратиму.

- Про вас весь світ гуде. Як стримуєте себе від того, щоб не підчепити зіркову хворобу?
- Якщо вона і буде, то через неї потрібно пройти. Немає жодного тенісиста, який періодично на неї не хворіє. Це абсолютно нормально. Але з нею ти не так довго пограєш – ти потім виходиш на матч невпевнений і програєш. Без неї ніяк, але я її не боюся. Начебто поки що не хворію. (Посміхається.)

- Таки сходили до зоопарку? Ваша мама Таліна говорила, що у вас не було на це часу.
- (Сміється.) Це мама хотіла! Я торік була. Вона взяла безкоштовні квитки на двох. Мама таки піде в зоопарк!

- Але кенгуру на руках тримали. Це у організаторів фішка така?
- Так, вони цього року двічі приходили – з кенгуру і коалою.

- 2017-го ви не змогли сходити на шопінг в Мельбурні. А зараз?
- Ходила. До турніру і після пішли з мамою купити подарунки. Але в Австралії, якщо чесно, трохи дивний шопінг виходить. Тут багато магазинів, яких я не знаю.

- Для вас уже не рідкість зустрічатися з зірками тенісу...
- Топ-тенісистів я бачила майже всіх. З багатьма навіть подружилася, ми вітаємося. Це прикольно.

- Є хтось, з ким ще мрієте ближче познайомитися?
- Так, було б непогано з Новаком Джоковичем. Ми бачилися, але не спілкувалися. Хотіла б ще з Сашком Звєрєвим. Я його батьків добре знаю, спілкуюся з ними майже кожен день. А з ним ми бачилися кілька разів, але це було давно. І коли я тут першого дня була, він мене побачив. І так дивиться на мене, але не може згадати, хто я. Так і не впізнав. Але, думаю, взагалі він мене знає.

- Бували на інших матчах?
- Боліла за Еліну, Надю Кіченок, Лесю Цуренко, Долгополова. Більше за своїх. Думаю, ще сходимо на Роджера Федерера.

- Ви працюєте з відомим в минулому тенісистом, хорватом Любічичем. Як у вас змінилися відносини з першої зустрічі?
- Якщо чесно, коли з ним познайомилася, не розуміла, хто це. Я не дуже його знала. З тих пір відносини дуже змінилися і продовжують змінюватися. Він мене консультує на турнірах, наприклад, на "Великих шоломах".

- У дитинстві ви займалися акробатикою. Навіть минулого року робили фляк на корті...
- Я його роблю тільки тоді, коли виграю турнір. Постараюся не зламатися наступного разу. (Посміхається.) Але я з самого початку знала, що виберу теніс. Тому що мама була тренером і я більше любила цим займатися. Акробатика була просто каторгою! У мене була істерика перед кожним тренуванням, тому що здавалося, що я товста і потрібно скинути 200 г.

- Ви дуже яскрава особистість. Не застосовували це в акторському руслі?
- Займалася риторикою, робили сценки. Але це були приватні заняття вдома. Повноцінного акторського досвіду ще не було.

- На корті ви не стримуєте емоцій. Це допомагає чи заважає?
- Частіше не допомагає. Чи робить потім мама зауваження? Звісно! Вона навіть робить зауваження про те, що я дихаю неправильно.

- Який ваш улюблений турнір "Великого шолома"?
- Australian Open. Тут найкраща організація. Хороша їжа, і дуже спокійно – немає скупчення людей в кафе, роздягальнях, як на Вімблдоні або Ролан Гаррос. Там народу просто купа!

- Як часто буваєте зараз в Україні?
- Дуже рідко. Тренуюся в Загребі. Я не відразу перебралася туди, але все більше почала їздити. Рада, що все було поступово, без різкого переходу. Просто в Києві немає гравців, з якими можна тренуватися. А в Загребі і тренер з тенісу, і з фітнесу.

- Ви ж не одна в родині?
- У мене дві сестри. Однією майже 7, а інший – 21. Старша навчається, тому підтримує мене на турнірах, переважно, влітку. А молодшу, Зоряну, намагаємося брати з собою якомога частіше, щоб не залишати на одного тата. Її взагалі теніс не цікавить. Вона просто питає: "Марта виграла?" – "Так". Підходить і обіймає. Якщо програю, каже: "Оу-у, не переймайся!". Але в обох випадках відразу йде далі грати.

- У вас є традиції святкування перемог?
- Зараз немає. Але, коли мені було років 11, я вигравала майже кожен турнір, і мені мама купувала чіпси Pringles. Зараз я вже виросла і можу сама їх купити. І азарту вони більше не викликають. Рідко їх їм, тому що шкідливо.

- Коли перевершите Світоліну?
- У мене немає конкуренції конкретно з нею. Вона до всіх дівчаток. А за Еліну я вболіватиму і в майбутньому була б не проти, щоб ми займали першу і другу сходинки.

Нагадаємо, що Марта Костюк отримала wild card до кваліфікації дорослого Відкритого чемпіонату Австралії як торішня чемпіонка юнацького турніру. Українка пройшла відбір і два кола в основній сітці (перша 15-річна спортсменка за останні 20 років), поки не програла Еліні Світоліній.

Костюк залишається в Австралії до середини лютого: через тиждень вона зіграє на 60-тисячнику в Берні, а потім дебютує за дорослу збірну України в Кубку Федерації в поєдинку другої Світової групи Австралія – Україна, який відбудеться в Канберрі 10-11 лютого.

Після успіху на турнірі "Великого шолома" мама Костюк розповіла, як змінилося життя юної тенісистки: "Увага до Марти збільшилася, ніколи навіть до зоопарку піти".