Бджолиний жах ісландця, Бест проти Шевченка і інші фішки фанів Євро-2016

Отже, 48 матчів Євро – вже історія. Нагулюючи апетит перед трійкою фінальних баталій, є час згадати найяскравіше з пройденого. Побувавши у Франції кореспондент "Сегодня" – про фанів тих збірних, з якими перетинався на ЧЄ.

УКРАЇНА. Хоча останній матч на турнірі перетворився для "синьо-жовтих" на формальність, в Марсель все ж приїхали близько 10 тисяч наших уболівальників. Я познайомився з фанами, яких напередодні гри пограбували – розбили скло в припаркованій біля марсельської фан-зони машини і забрали 500 євро. "Нам поїздка сюди в таку копієчку обійшлася. Нехай тільки спробують ще і полякам програти", – напівжартома пригрозили хлопці. Тому зрозуміло було розчарування синьо-жовтих секторів від заміни в кінці матчу: Фоменко, програючи, поміняв форварда Селезньова на опорника Тимощука. І коли український диктор по стадіону вимовив звичне в таких випадках: "На поле вийшов №4 Анатолій...", чекаючи, що прізвище проскандують глядачі, у відповідь пролунало: "Фу!". Так, Тимощук став "китайцем" Анатолієм Фу.

ФРАНЦІЯ. Найяскравіше враження – фан-зона в Ліллі під час матчу-відриття з румунами, яка гучно і самовіддано виконує "Марсельєзу". Який все ж у французів класний гімн! А взагалі, французи всім своїм виглядом давали зрозуміти: ми просто надали себе чемпіонату Європи у тимчасове користування. І все. Ніяких тобі оплачених з бюджету аніматорів для розважань гостей, ніякої удаваної гостинності, що б'є через край, ніякого безкоштовного проїзду для журналістів, як було у нас в 2012-му.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

НІМЕЧЧИНА. Німецькі фанати – надзвичайно позитивні і прості в спілкуванні. В одній з кафешок познайомився з двома з них, батьком і сином – Гансом і Арміном. Виявилося, вболівають за Томаса Мюлера. "Чого ж у тебе на футболці номер 27, а не 13, як у нього?", – Подначіл я Арміна. "А це не номери – це наш вік, – нітрохи не образившись, пояснив він. – Мені зараз 27, а батькові 70". На наступний день випадково перетнувся з ними в місті. Вони впізнали, почали усміхатися: "Алле!".

АЛБАНІЯ. На вокзалі Лілля зустрів двох хлопців в червоних футболках з чорним двоголовим орлом, за якими їх і ідентифікував. При цьому вся інша екіпіровка хлопців – шорти, кросівки, бейсболки, рюкзаки – була відомих (і вельми дорогих) світових брендів, і все абсолютно новеньке, тільки-тільки куплене. Мимоволі подумалося: "І хтось ще називає Албанію найбіднішою країною Європи?". Ще запам'ятався дядечко в смішному костюмі чорного орла. Причому його великий ніс мало відрізнявся від дзьоба зображуваної птиці.

ПОЛЬЩА. У центрі Лілля, на Театральній площі, не звертаючи ніякої уваги на оточуючих, якийсь польський самодіяльний колектив розучував танець, що нагадує черлідерський. Про те, що це саме поляки (і польки), говорили їх облягаючі тренувальні штани кольорів національного прапора. А вже в Марселі, частина якого перед матчем "Кадри" з Україною стала червоно-білою, запала в пам'ять пісня польських фанатів, що виконується на мотив відомої композиції групи Pet Shop Boys – "Go West", в якій кожен рядок починалася словом "Polska". Другу річ поляки виконували рідше, зате на мотив ще більш знаменитої кубинської пісні "Guantanamera". До речі, співали поляки більше наших, і сюжети, коли двоє "легкопоранених" вели під руки "наполовину убитого", були не поодинокими.

ПІВНІЧНА ІРЛАНДІЯ. З того, що запам'яталося: одягнений в форму національної збірної півторарічний Етан, якого його батько Крейг збирався взяти на стадіон: "Він у мене теж уболівальник!". А ще літня вболівальниця в футболці з портретом Джорджа Беста, інвалід з бутафорським зеленим ірокезом на голові, група кумедних чоловіків в зелених трико і клоунських перуках.

А ще повеселила сцена, що відбулася в швидкісному трамваї по дорозі на матч Україна – Північна Ірландія (влада Ліона організувала для уболівальників спеціальні "чартери" за маршрутом Центральний вокзал – стадіон). Фани двох команд влаштували перекличку: називаючи зірок суперника колишніх років. Першим британці очікувано проскандували ім'я Андрія Шевченка. Наші відповіли "Джорджем Бестом". Ірландці після невеликої паузи раптом зарядили: "Олег Саленко". На що українці загули: "Ні-ні, це не прокотить!", мабуть, згадавши, як на початку 90-х форвард перебрався з української збірної в російську.

УГОРЩИНА. Угорці врізалися в пам'ять перш за все своєю "фірмовою" кричалкою "Via via, Hungaria!" (З наголосом на останньому складі). Вони її скандували повсюдно. Один підпилий угорський фан поліз купатися в море з запаленим фаєром в руках. А ще, відвідавши матч Угорщина – Ісландія, я мимоволі вивчив пару угорських лайок: мадяри були дуже незадоволені суддівством російського арбітра Карасьова, по-моєму, проклявши його на три покоління вперед.

ІСЛАНДІЯ. Пашить здоров'ям нація, що називається, "кров з молоком". І дуже симпатичні дівчата – така собі нордична, холодна краса. Потішила картина: один досить великий ісландський дядечко з непідробним жахом відбивається від бджоли. Мабуть, на батьківщині з подібним "звіром" йому стикатися не доводилося. А ще перед уже згаданою грою Угорщина – Ісландія зловив себе на думці: "Марсель, схоже, зараз друге в світі ісландскоязичне місто, після Рейк'явіка!"

ХОРВАТІЯ. Хорватських уболівальників і так ні з ким не сплутаєш. А тут ще група "картатих" фанів хизувалася по Ліону в ватерпольних шапочках. Мабуть, щоб зайвий раз всім нагадати, що їхня збірна з водного поло – діючий олімпійський чемпіон.

БЕЛЬГІЯ. Перед грою зі Швецією група бельгійських фанів ходила з банером: "Ми приїхали сюди не заради футболу, а заради шведських дівчат!". Втім, один явно нетверезий дядечко в чорно-жовто-червоних трусах з масивною поролоновою вставкою на причинному місці, змусив в цьому засумніватися: він раптом почав пристрасно цілувати в губи українського тележурналіста, у якого як раз було пряме включення.

Вплав. Бельгійці добиралися на ЧЄ не тільки по повітрю і суші:

АНГЛІЯ. Самі "відірвані" хлопці. "Вічно молодий, вічно п'яний" – про них. "Для них головне – випити і побитися", – сказав мені про англійців один з північноірландських уболівальників.

ІРЛАНДІЯ. Ірландці були чи не єдині, хто вважав за краще французьке вино місцевого пива (мабуть, не змогли знайти гідних замінників своїм улюбленим темним сортам). В результаті ірландці, як правило, відпочивали не з баночкою пінного, а з пляшкою сухого в руках.

ШВЕЙЦАРІЯ. Порадувала реклама матчу швейцарців з французами: фанат тримає шарф, зшитий з двох половинок, з шматочками назв обох країн – FRALAND. Виглядало символічно і в контексті підсумкового рахунку поєдинку – нічиї 0:0.

СЛОВАЧЧИНА. У центрі Сент-Етьєна перед матчем з Англією загальну увагу привертав величезний словацький уболівальник: вище двох метрів ростом і понад півтора центнера вагою. Справжній богатир зі слов'янських билин. Причому одягнений у футболку збірної, пошиту явно за спецзамовленням, – офіційний виробник такі розміри не робить. З ним всі хотіли сфотографуватися. Словак спочатку трохи соромився, але потім увійшов в роль: почав брати дівчат на руки, а дітвору піднімав відразу по двоє.

ЛІОН — ЛІЛЛЬ — МАРСЕЛЬ — СЕНТ-ЕТЬЄН — КИЇВ