Українські призери Ріо-2016: "Кожен день на воді і ні разу не купалися, у нас навіть загар – одна нога чорна, інша світла"

Допінг-офіцер ледь вирвав з рук бразильських уболівальників Тараса Міщука і Дмитра Янчука. Напевно, рано вранці суботи вони і подумати не могли, що будуть купатися в променях слави Ріо-2016. На своїй дебютній Олімпіаді хлопці завоювали бронзову медаль на дистанції 1000 метрів на каное-двійці.

Вони були настільки щасливі і безпосередні, що спокійно з медалями вийшли в народ – за межі зони атлетів. Ну і тут же потрапили в щільне кільце бразильських уболівальників. Фотографувалися хвилин двадцять, поки спокійно спостерігав за веселощами допінг-офіцер зрозумів, що так спортсменів він може і до вечора чекати, тому мало не за руку повів за собою.

Ділячись враженнями про гонку і нагороди, хлопці перебивали один одного, доповнювали, відповідали разом – вийшов справжній заспівати дует.

Заспівали хлопці трохи більше двох років тому. "Я молодший Дмитра на три роки. Він уже виступав на дорослих змаганнях, а я по юніорів. І він мені запропонував двійку, – розповідає Тарас про створення екіпажу. – Перший рік у нас не дуже виходило, не змогли виграти чемпіонат України. Але потім, коли почали разом тренуватися, все пішло. Підстьобували один одного, напружували, підбивали і результати прийшли. Ми першими в Україні виграли чемпіонат Європи в каное-двійці. А тепер пишаємося, що стали першими в Україні призерами Олімпійських ігор в каное-двійці".

Складнощів на шляху до нагороди було чимало. "За стандартами, повинен бути обвідний канал на греблі. А тут такого немає. Поруч океан, катери плавають, хвилі піднімають. Стоїш на старті і на хвилі гойдаєшся. Добре хоч у фіналі вода була спокійніше, – розповідають наші спортсмени. – Крім того, коли виступали в півфіналі – був попутний вітер. А сьогодні сильний зустрічний вітер. Ми легкі і нам важко йти проти зустрічного вітру. Ну і найскладніше було на Олімпіаді – вставати о п'ятій ранку і їхати на канал. І так щоранку. Доводилося в дев'ять вечора лягати спати, відчували себе маленькими дітьми. "Вечірню казку" подивилися – і в ліжко. Нічого, тепер можна розслабити і ніч не поспати".

Про тактику: "Наша тактика звичайна – перші 500 метрів розслабляємося, щоб зберегти сили на другу частину дистанції. А потім починаємо додавати. Вже перед фінішем відчули, як сили почали залишати нас. Але боролися до кінця. Хотіли медаль і найвищого ґатунку, але дуже задоволені і "бронзою".

Про мотиватор: "Юра Чебан надихнув нас. Хочеться повторювати його досягнення. Він великий мотиватор для нас. Це наша перша Олімпіада і дуже складно було зібратися. Ми в Ріо з 5 серпня і кожен раз, коли думали про змагання, мандраж з'являвся. А Юра своєю перемогою зняв всю напругу. Тому вийшли на старт в бойовому настрої, без хвилювання. До речі, на наступну Олімпіаду прикрасити свій човен, як у Юри. Зробимо, щось в українському стилі".

Про відносини: "Ми повинні підтримувати один одного як брати. І вірити, що ніхто не підведе. Звичайно лаємося, адже 11 місяців на зборах разом. Днів двадцять ще тримаємося. Потім лаємося, далі трохи до бійки не доходить. Потім заспокоюємось, адже розуміємо,  для чого працюємо".

Про розмову під час гонки: "У нас всього три фрази: "Перейшли" – це переходимо на довгий гребок,"Додали", – коли пройшли 500 метрів і "Фініш" – треба зібратися на останній ривок. Більше не говоримо, щоб не збивати ритм дихання".

Про пляжі: "Ми три місяці до одного старту готувалися. Кожен день на воді і ще жодного разу не купалися. У нас навіть загар: одна нога чорна, інша світла. Не можна нам купатися, це дуже розслабляє. Краще в зал піти погойдатися. Але тепер вже можна буде і на пляж піти і розслабитися і відпочити. До статуї Христа дуже хочемо сходити".

До речі, Янчук розповів, як за нього хворіли в рідному Хмельницькому. "Мій брат тренує дитячу футбольну команду. Так ось, він поставив проектор на стадіоні і всією командою стежили за моїм виступом. Хлопці давно за мене переживають і перед Іграми навіть подарували український прапор з побажаннями удачі".