Ірина Ковальчук
Редактор розділу Світ 
Катерина Степаненко
редактор Сьогодні, 21 березня, відзначається Всесвітній день захисту лісів. Заснували його ще 1971 року, а 2012 року – затвердила Генасамблея ООН з метою пропаганди необхідності збереження лісів і загалом зелених насаджень. Тепер щороку в рамках цього заходу в усьому світі, включно з Україною, проходять тисячі акцій з висаджуванням нових саджанців.
Крім висадки нових рослин, очевидно, що необхідно зберігати і ті, що вже ростуть. І тут виникає запитання, а скільки людських поколінь здатне пережити дерево і де в Україні збереглися мовчазні свідки розвитку людства.
Найдавніші і цінні ліси у нас в Карпатах і на Поліссі. Вони називаються незаймані ліси, або праліси. Це – пущі, які не чіпала рука людини завдяки тому, що вони знаходяться високо в горах, і їх обійшли стихійні лиха, а значить, тут був шанс рослинам розвиватися в природному середовищі і умовах понад 120 років. Вік – один з головних критеріїв зарахування до незайманих лісів. За законами, в пралісах заборонена навіть санітарна рубка, зведення об'єктів лісництва і навіть прокладка необхідної дороги. Територія, яку займають праліси в Україні, з кожним роком зменшується, і нині, за різними оцінками, становить від 60 до 80 тисяч гектарів. Але тільки минулого року Верховна Рада під тиском екологів та активістів ухвалила закон щодо захисту саме цього виду лісопосадок.
З найвідоміших заказників пралісів – Брадульський ландшафтний заказник загальнодержавного значення, розташований на горі Попадя в Тячівському районі Закарпатської області. Він створений ще за радянської влади 1974 року на 1026 га, де 90% території було покрито хвойним лісом. Завдяки знімкам з космосу експерти Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) рік тому встановили, що за останнє десятиліття в заказнику було вирубано санітарними рубками близько 12% лісової території. Недавня експедиція КЕКЦ до Брадульського заказника показала, що "залисини" зростають.
А ось пралісам в Рожнятівському районі Івано-Франківської області в ландшафтному заказнику "Грофа", що збереглися на однойменній горі, верхів'я річки Лімниці і на її лівих притоках, що займають всього 2533 га, довелося повторно вибивати охоронний статус після розвалу СРСР. Перший раз цього статусу вікові посадки сосни гірської і кедрів удостоїлися 1935 року. Це вважалося важливим досягненням українського піонера охорони природи, лісівника Олександра П'ясецького та його колег.
"Гніздо Горганських висот – Грофа, Паренки, Канусяки, Попадя, Мшана і Лелінське яйце – це найдикіша і найпервісніша смуга наших Карпат. Приховав у своїй первісній красі, не знищена ще настанням цивілізації, первісна гірська природа, котрій рівної немає не тільки на просторі Карпат, а й, напевно, у всій Європі", – написав син священика Пясецький 1937 року у своїй роботі "Українські карпатські заповідники".
Вдруге ці ліси були взяті під охорону 1996 року.
Карпати. Останніми роками в пралісах з'явилися "залисини"
Вистояли: в Україні залишилося 8 столітніх дубів
"На території України дуб може і тисячу років простояти, липа теж тисячу років, а бук десь 500 років. Сосна, ялина, граб – до 200 років. Це за умови, що люди не чіпатимуть, – розповів "Сегодня" про потенціал дерев в нашій країні директор КЕКЦ Володимир Борейко, який регулярно здійснює експедиції наших пралісів. – В Україні збереглося всього вісім столітніх дубів. Найстаріша липа – 700 років, всі інші вирубали, а було їх близько сотні. Для створення довговічного лісу нам заважає відсутність законодавчої бази, за якою дерева б гинули лише природним чином. Нашою законодавчою базою займалися лісники, і ми маємо закони, які дозволяють рубати дерева. Навіть закон про праліси не працює на повну силу, тому що Кабмін його не виконав і не привів у відповідність з новим законом підзаконні активи. Зараз триває суд з цього приводу, і ми виграли в першій інстанції".
Є кількадесят багатовікових дерев і в Києві. Наприклад, 600-річний дуб прикрашає територію лікарні ГУ МВС України на вулиці Вишгородській. При останньому вимірі охоплення його стовбура становило шість метрів, а висота була визначена як 30 м. Не в найкращому стані, але все ж щовесни дає листя на одній з величезних гілок ботанічна пам'ятка природи України, найстаріший дуб Києва під назвою "дуб Грюнвальда" (на честь німецького художника Маттіаса Грюнвальда, 1470-1528), який малював казкові дерева. Його вік оцінюється в 800-900 років. На вулиці Осиповського, 3, біля колишньої садиби квітникаря Вільгельма Крістера, затиснутий між дев'ятиповерхівками, росте дуб Крістера, якому може бути близько 700 років. За легендою, під цим деревом відпочивав поет Тарас Шевченко, коли гостював у Крістера.
Але не тільки розкішні дуби радують киян багатовіковими кронами. Наприклад, на проспекті Науки зростає груша Іващенка, якій може бути і 150 років. А на вулиці Китаївській розкинувся каштан Петра Могили, нібито висаджений ще київським митрополитом Петром Могилою (1632-1647), хоча вік дерева визначено як 300 років. Але це найбільший каштан в Києві. 1994 року він був освячений настоятелем Троїцької церкви.
Станом на грудень 2009 року в столиці налічувалося 349 вікових дерев, які потрапили до Державного природно-заповідного фонду України. Правда, наприклад, 2013-го ми втратили 150-річний каштан доктора біологічних наук Михайла Воінственського. Він ріс біля входу до Інституту зоології НАН України на вул. Богдана Хмельницького. Через тяжкість гілок стовбур розколовся, цей процес не зміг стримати потужний трос.
Біля дороги. "Дуб Грюнвальда"
З глибини століть: секвоя – 3274 роки і фікус Будди
Періодично соцмережами гуляють фото величезних пнів на північному заході США, на яких стоять цілі родини лісорубів. Мало того, перші підкорювачі Америки з Європи влаштовували житла в пнях таких дерев після того, як саме дерево, що росло понад тисячоліття, вдавалося зрубати. Відомо, що одними з перших в будинку з пня 6-метрового кедра оселилася родина МакАллістерів 1847 року, а 1892 року Вільям Макдональд відкрив в одному з пнів червоного кедра поштове відділення.
Але Північна Америка славиться все ж іншим гігантським деревом – секвоєю вічнозеленою, названої то чи на честь вождя індіанського племені чироки, то чи за кількістю насіння на лусочці шишки цього дерева, а їх сім (по-англійськи seven). Ці хвойні можуть рости дві тисячі років, і в канадських горах навіть зустрічаються їх скам'янілі предки доісторичного періоду. Окремі екземпляри секвої, або секвоядендрон, досягають висоти понад 110 м – це один з найвищих видів рослин на Землі. Найвища секвоя, що отримала ім'я "Гіперіон" (на честь титану в давньогрецькій міфології), була виявлена натуралістами влітку 2006 року в національному парку Редвуд на північ від Сан-Франциско (штат Каліфорнія, США). Висота дерева становить 115,61 м. Дослідники вважають, що пошкодження, завдане дереву в верхній частині дятлом, не дало рослині досягти висоти в 115,8 м. Передбачуваний вік гіганта – 700-800 років.
Ну, а найстарішій секвої – 3274 роки, і росте вона на важкопрохідних західних схилах гір Сьєрра-Невада в Каліфорнії. До 1998 року тут знаходився найстаріший в світі ялівець, який міг тут посіятись десь 664 року до н. е. Наприкінці минулого століття люди його вирубали.
Найстарішими (неклональними) деревами в світі є представники виду "сосна довговічна", яка росте в Північній Америці. Вік окремих особин може досягати 5000 років, а найдавнішим деревом цього виду вважається сосна "Мафусаїл". Приблизна оцінка часу проростання насіння, з якого виріс "Мафусаїл", – 2831 рік до нашої ери. Таким чином зараз цій сосні 4848 років! І живе цей довгожитель високо в горах Національного лісу Ініо на сході Каліфорнії. Точне місце розташування дерева, як і багатьох інших таких живих реліктів, не розголошується з метою запобігання вандалізму. Кажуть, в цьому ж парку є ще давніше дерево, якому 5069 років. Але громадськості не те що фото цього унікального екземпляра ніколи не представляли, цій сосні навіть ім'я не дали заради її безпеки.
Майже чотирьохтисячолітньою, а точніше 3630-річною фіцроєю з сімейства кипарисових можуть похвалитися чилійці. Їх унікальне дерево росте в Національному парку Алерс-Андіно і було посаджено 1611 року до н.е.
Ще один довгожитель серед дерев – це баобаб, що росте в основному в саванах тропічної Африки. Вважається, що цей вид рослин здатний жити близько однієї тисячі років. Однак з визначенням віку у баобаба проблеми – у дерев цього виду немає річних кілець, і вченим для визначення цього параметра доводиться задовольнятися методом радіовуглецевого аналізу. В результаті, наприклад, вік одного такого баобаба, діаметр стовбура якого становив 4,5 м, був визначений як понад 4500 років.
Є і священні дерева-рекордсмени. Наприклад, фікус "Джайя Шрі Маха Бодхі", який росте в містечку Анурадхапура на Шрі-Ланці. Йому приблизно 2307 років, і, згідно з легендою, воно було вирощено з відростка дерева Бодхі, під яким Будда досяг просвітління, і посаджено в 288 році до н. е. Вважається, що це найстаріше в світі живе дерево, посаджене людиною.
В Європі теж є дерева з багатовіковою історією, але не у всіх випадках вдається визначити більш-менш точний їх вік. Наприклад, тис ягідний "Ллангернів" в однойменному селі в Північному Уельсі, Велика Британія, може похвалитися лише зразковим своїм віком в чотири тисячі років. Хоча називають і скромніший 1500-річний вік. Тис зберігся лише фрагментами, оскільки основна частина стовбура була давно втрачена, але від дерева є кілька великих відгалужень. Обхват цього тиса біля коріння становить 10,75 метра.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми