Конституція України – Основний закон країни, який гарантує кожному громадянину права і свободи, а також визначає політичний устрій держави.
8 червня 1995 року президент України Леонід Кучма і голова Верховної Ради України Олександр Мороз підписали Конституційний договір, який діяв до моменту прийняття нової конституції. Цей документ був прообразом Конституції України, прийнятої в 1996 році.
Конституція 1996 року була прийнята 315 голосами "за" 28 червня на п'ятій сесії Верховної Ради України другого скликання, і, згідно з Основним законом, цей день є державним святом – Днем Конституції України.
Конституція України 1996 року як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування. При цьому в наступні роки Конституція неодноразово змінювалася, в тому числі аж до зміни політичного устрою країни.
Конституційна реформа 2004 року
8 грудня 2004 року Верховна Рада 402 голосами "за" прийняла Закон України № 2222-IV "Про внесення змін до Конституції України", перетворивши Україну на парламентсько-президентську державу. Зміни до Конституції 2004 року значно обмежили повноваження президента і розширили повноваження Верховної Ради і Кабінету міністрів.
В результаті за Конституцією в редакції 2004 року президент України втратив такі права:
- призначати і звільняти членів уряду, голів місцевих державних адміністрацій;
- звільняти Генерального прокурора з посади на свій розсуд;
- призначати на посади та звільняти за згодою Верховної Ради голови Антимонопольного комітету України, голови Фонду державного майна України, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;
- призначати на посаду та звільняти голову Служби безпеки України.
За президентом при цьому залишилося право вносити на затвердження парламенту кандидатури на посади міністра оборони, міністра закордонних справ, генерального прокурора і голову Служби безпеки України.
Також термін повноважень Верховної Ради був продовжений до 5 років – за Конституцією 1996 року він становив 4 роки.
Таким чином, в результаті конституційної реформи Верховна Рада стала призначати за поданням президента України прем'єр-міністра, міністра оборони і міністра закордонних справ.
За поданням прем'єр-міністра український парламент став призначати інших членів Кабінету Міністрів України. При цьому президент міг подати до Верховної Ради кандидатуру прем'єр-міністра не на свій розсуд, а тільки за пропозицією коаліції депутатських фракцій, які складають конституційну більшість парламенту, тобто 300 нардепів.
2010 рік – повернення до Конституції-1996
Після того, як в 2010 році Віктор Янукович став президентом, від парламенту було направлено запит до Конституційного суду з проханням розглянути конституційність реформи 2004 року. В результаті Конституційний суд припинив дію Конституції в редакції 2004 року і з 30 вересня 2010 року знову ввів в дію Конституцію 1996 року.
Рішення Конституційного суду пояснювалося порушенням встановленої в Конституції процедури під час прийняття конституційної реформи в 2004 році.
Опозиція тоді заявила, що Конституційний суд перевищив свої повноваження, адже вносити зміни до Конституції може тільки парламент. При цьому Верховна Рада за відмову від Конституції в редакції 2004 року тоді так і не проголосувала.
Таким чином, в 2010 році Україна знову повернулася до президентсько-парламентської республіки. Зокрема, Янукович як президент отримав право на формування уряду.
Венеціанська комісія назвала "вкрай незвичайним для європейського конституційного права" той факт, що поправки до Конституції України були визнані Конституційним судом "такими, що суперечать Конституції" після того, як ці поправки діяли шість років.
2014 рік – повернення до Конституції-2004
Після трагічних подій Майдану першим питанням, яке розглянула і в підсумку прийняла Верховна Рада, стало питання змін до Конституції. Парламент 386 голосами "за" прийняла Закон України "Про відновлення дії окремих положень Конституції України" від 21 лютого 2014 року.
Цей закон відновив дію норм Конституції України в редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-IV від 8 грудня 2004 року. Таким чином, повноваження президента України були визначені в редакції цього закону, тобто своїм рішенням Верховна Рада повернула в дію варіант Конституції 2004 року.
Конституція-2004 була відновлена в дії на тій підставі, що 30 вересня 2010 року вона була скасована рішенням Конституційного Суду без відповідного голосування в парламенті, що суперечить положенням Конституції і в редакції 1996 року, і в редакції 2004 року.
2016 рік – зміни до Конституції в частині правосуддя
2 червня 2016 року Верховна Рада остаточно затвердила закон № 3524 про внесення зміни до Конституції України в частині правосуддя – "за" проголосували 335 народних депутатів. У той же день парламент прийняв і нову редакцію закону про судоустрій і статус суддів, який імплементує конституційні зміни.
Зміни до Основного закону в частині правосуддя підвищили віковий ценз для заняття посади судді – тепер суддею може стати громадянин України не молодше 30 років (раніше – не молодший 25 років).
Крім того, збільшений стаж роботи в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді – тепер це п'ять років (раніше – три роки). Також в Основному законі більше немає вимоги про те, що претендент на посаду судді повинен не менше десяти років проживати в Україні.
Замість Вищої ради юстиції в Україні з'явилася Вища рада правосуддя (ВРП) з більш широкими повноваженнями. Так, ВРП приймає рішення про звільнення судді з посади та переказ в інший суд, дає згоду на затримання чи арешт судді, а також приймає рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Призначає суддю на посаду Президент України за поданням Вищої ради правосуддя. Згідно зі змінами до Конституції, будь-яка особа може подати конституційну скаргу до Конституційного суду, якщо вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні по її справі закон України суперечить Основному закону держави.
Крім того, тепер Конституція передбачає, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським Статутом.
Для імплементації оновлених конституційних принципів здійснення правосуддя Верховна Рада прийняла зміни до закону "Про судоустрій і статус суддів". Цей закон був підписаний президентом Порошенко 13 липня 2016 року.
Проект: децентралізація влади і "особливий статус" Донбасу
31 серпня 2015 року Верховна Рада прийняла в першому читанні проект змін до Конституції в частині децентралізації – "за" проголосувало 265 народних депутатів. Для прийняття закону в другому читанні буде потрібна підтримка конституційної більшості – 300 народних депутатів.
Цей проект змін до Конституції викликав значний суспільний резонанс. Причиною розбіжностей в українському парламенті і кривавих зіткнень з правоохоронцями під стінами Верховної Ради, в результаті яких загинули четверо нацгвардейцев, стала думка про те, що в Конституції нібито буде закріплений певний "особливий статус" Донбасу.
Разом з тим, експерти вказують на те, цей проект змін до Конституції не передбачає "особливого статусу" для частини Донбасу, а прийняття цього закону дає додаткові можливості для врегулювання конфлікту в регіоні.
Згідно з проектом закону, в пункті 18 перехідних положень Конституції йдеться про те, що особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначатиме окремий закон, і про "особливий статус" в документі не йдеться. Президент Порошенко раніше відзначав, що цей пункт був доданий в документ в рамках виконання Україною політичної частини Мінських угод.
Головні ж зміни до Конституції, на думку експертів, будуть стосуватися врегулювання адміністративно-територіального устрою (буде три рівні: громада-район-регіон) і поділу на місцях функцій центральної і місцевої влади. Крім того, проект змін до Основного закону передбачає і введення інституту префектів замість голів обласних держадміністрацій.
Згідно з документом, префекти матимуть контрольно-наглядові функції та представляти державу на місцем рівні. При цьому призначати префектів буде президент за поданням уряду.
Експерти відзначають, що самі ці зміни Конституції не вирішують проблему децентралізації, проте вони потрібні для того, щоб більш повно можна було втілити ці ідеї в відповідних законах.
Проекти: скасування недоторканності нардепів
У червні 2018 року Конституційний суд України визнав конституційним президентський законопроект № 7203 про внесення змін до статті 80 Основного закону щодо скасування недоторканності народних депутатів. Президентський законопроект передбачає скасування недоторканності народних депутатів з 2020 року.
Відзначимо, що крім президентської законопроекту в парламенті зареєстрований і депутатський – № 6773 "Про внесення змін до Конституції України в частині скасування депутатської недоторканності". Цей проект закону також схвалив Конституційний суд, і тепер обидва документи можуть бути розглянуті парламентом.
У жовтні 2017 року Верховна Рада запустила процес зняття недоторканності, підтримавши обидва законопроекти. Пропонується виключити зі статті 80 Конституції України положення, яким народним депутатам гарантується недоторканність.
Відзначимо, що після того, як Конституційний суд відправить документи назад в парламент, депутати можуть підтримати той чи інший законопроект попередньо – для цього достатньо 226 голосів. При цьому для остаточного прийняття рішення потрібно буде конституційна більшість в 300 голосів.
Проект: курс на НАТО і Євросоюз
Черговою конституційною зміною може обернутися ініціатива президента України Петра Порошенка – глава держави пропонує закріпити в Конституції зовнішньополітичний курс України на НАТО і Євросоюз.
Президент вважає, що Україна може стати повноправним членом Альянсу і ЄС вже до 2030 року, а отримання Україною плану дій для отримання членства в НАТО (т.н.ПДЧ), на думку глави держави, можна очікувати вже до кінця 2019 року.
На даний момент Україна активно проводить реформи для відповідності стандартам Альянсу – в першу чергу, в Збройних Силах, але також і в законодавчій сфері. Зокрема, нещодавно був прийнятий стратегічний закон про нацбезпеку, і Порошенко очікує, що цей закон знайде схвалення і підтримку на липневому саміті НАТО, куди президента України запросить генсек Альянсу.
Україна – не перша країна, яка шукає членства в НАТО або ЄС шляхом прописування своїх прагнень на рівні Конституції. Так, наприклад, в 1997 році Польща внесла подібні зміни в свій Основний закон – і в тому ж році вступила в НАТО.
Показовим у цьому питанні і приклад Румунії, влада якої в 2003 році розширили Конституцію цілим розділом "Євроатлантична інтеграція". Уже через рік держава вступила в НАТО, а в 2007 році Румунія стала і членом ЄС. А ось Литва продемонструвала своє прагнення в НАТО іншим шляхом, обмежившись рішенням Сейму в 2004 році – і тоді ж країна стала членом Альянсу.
Інші проекти зміни Конституції
У 1999 році президент України Леонід Кучма запропонував провести всенародний референдум, щоб за його результатами внести зміни до Конституції. 16 квітня 2000 року відбулося голосування по всенародному референдуму з чотирьох питань:
- про право президента розпускати парламент, якщо протягом місяця він не сформує постійно діючу більшість або протягом трьох місяців не затвердить бюджет;
- про позбавлення депутатів недоторканності;
- про скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300;
- про введення двопалатного парламенту.
За результатами референдуму на всі ці питання було дано позитивну відповідь, проте жодна з цих ідей була імплементована в парламенті.
Загальним напрямком запропонованих змін до Конституції було посилення влади президента і послаблення парламенту. Найзначнішим із запропонованих змін могло стати введення двопалатного парламенту – передбачалося, що "верхня палата" буде формуватися за участю президента і буде здійснювати контроль за законами і постановами, які приймалися б "нижньою палатою" парламенту.
Крім того, 27 грудня 2007 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка було створено "Національну конституційну раду", який повинен був підготувати концепцію системного оновлення Конституції. Планувалося, що до 1 грудня 2009 року пройде всенародне обговорення, після чого буде оголошено референдум, який так і не відбувся.
Ющенко виступав за скасування депутатської недоторканності, за скорочення депутатського корпусу, за жорстку звітність парламентських партій перед виборцями і введення відкритих партійних списків на виборах, а також за збільшення відповідальності влади на місцях.
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми