Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Бібліотека Петлюри в Парижі: чому книги лежать на підлозі і як допомогти

28 серпня 2018, 07:34

Зеленюк Крістіна

У керівниці української бібліотеки і музею Петлюри в Парижі, де зберігається сорочка, в якій вбили отамана, немає грошей навіть на полички

Українська бібліотека в Парижі тулиться лише на одному поверсі звичайного французького будинку. Фото: Зеленюк К.

Українська бібліотека в Парижі тулиться лише на одному поверсі звичайного французького будинку. Фото: Зеленюк К.

Реклама

Наступної середи, 6 вересня, у широкий прокат виходить стрічка "Таємний щоденник Симона Петлюри". Фільм, який став одним з переможців конкурсного відбору Держкіно і отримав 23,6 млн грн державного фінансування, про останні роки життя Голови Директорії та Головного отамана УНР Симона Петлюри в паризькій еміграції, де 25 травня 1926 року його і вбили, всадивши сім куль.

Всі українці, що живуть в Парижі, знають, де саме радянський агент Самуїл Шварцбард вбив Петлюру – на розі вулиці Расіна і бульвару Сен-Мішель у Латинському кварталі. Того травневого дня 1926 року його відвезли в лікарню Шаріте, де зараз знаходиться українська католицька церква Святого Володимира, але Петлюра так і не прийшов до тями.

Також всі українці в Парижі знають і про Бібліотеку імені Симона Петлюри, що знаходиться в кількох кроках від станції метро Jourdain. Але з’явилася вона вже після загибелі отамана, хоча він так мріяв заснувати у французькій столиці українські хор, бібліотеку і науковий центр. Головний редактор тижневика офіційного органу УНР за кордоном "Тризуб" В’ячеслав Прокопович, який почали видавати ще за життя Петлюри, взявся за втілення мрії отамана. І першою книгою бібліотечного фонду у 1927 році стала "Конституція гетьмана Пилипа Орлика", видана в Бендерах 1710 року.

img_9999.

Наразі Бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі налічує біля 30 тис. примірників. Але це не якась там модернова установа з шикарним ремонтом. Наша українська бібліотека знаходиться на другому поверсі звичайнісінького триповерхового будинку. Єдине, що вирізняє її з-поміж інших будівель, це жовто-блакитний стяг на вікні.

img_0014.

Ми не знаємо, чи буде про неї згадка в "Таємному щоденнику Симона Петлюри", але дуже б хотілося на це сподіватися.

img_9997.

Під час командировки до Парижу наприкінці липня корреспондент сайта "Сьогодні" зайшла в гості до пані Ярослави Йосипишин, яка керує бібліотекою. Вона нас ледь не прийняла за московських журналістів, що прийшли до української бібліотеки писати якусь чергову брехню. Проте ми дуже швидко пройшли її тест на антиросійськість. 

 img_0003.

 Пані Ярослава каже, що бібліотечний фонд був би ще більший, якби у воєнні роки німці все не вивезли у великих металевих скринях.

"Ще до війни бібліотека налічувала біля 20 тис примірників і дуже багато періодики, бо французи віддавали свої примірники. Але прийшла війна і німці забрали бібліотеку разом з книжками і бібліотекарем. Всього вивезли сто металевих скринь. Все це разом з російською і польською бібліотеками вони хотіли завезти до Берліну, щоб там створити велику східну бібліотеку, бо вони думали, що захоплять всю Європу. Але так не сталося: коли почались бомбардування (союзників по економічних об’єктах Німеччини – Авт.) ці вагони з бібліотечними фондами вони скерували до східної Німеччини. Але в той момент і більшовики також наступали…, – розповідає нам вже в приміщенні української бібліотеки пані Ярослава. – Ми думали, що всі наші фонди пропали, поки не розпався СРСР і не розкрилися архіви в Москві. Тоді ми побачили, що архіви нашої бібліотеки в Москві. Я намагалася їх повернути, але все марно. Спочатку коли ще був Єльцин і архіви були відкриті, в Москві сказали, що щось мають з нашого. Але коли Путін прийшов, то в Росії сказали, що то воєнні трофеї, які вони не віддадуть – вони забрали все собі".

За словами Ярослави Йосипшин, в сьогоднішньому вигляді бібліотека відновилася у 1946 році після війни. Разом з тим розпочався суд з німецьким урядом по відшкодуванню і у 1958 році завдяки отриманим грошам вдалося викупити цілий поверх в будівлі по вулиці 6 rue Palestine. У 80-х добудували ще два поверхи, але і цього замало.

img_0004_01.

Я до останнього намагалася не видавати відчуття шоку від побаченого в бібліотеці – тут книжки валяються просто на підлозі. Протягом 30 років батько пані Ярослави керував бібліотекою. Потім його справу успадкувала вона сама. Зарплатню в цій бібліотеці ніхто не отримує – всі тут на волонтерських засадах живуть на свою пенсію, яку чесно заробили за роки роботи на державу Франція. Час від часу фінансово допомагає Меморіальний Фонд імені Симона Петлюри в Чікаго, щось беруть з членських внесків, яких стає дедалі менше. Але, судячи зі слів Ярослави Йосипишин – це копійки – у неї нема навіть грошей на полички, щоб книжки (а в бібліотеці до речі є й старовинна періодика, якій вже більше ста років) не валялися на підлозі. Не кажучи вже про новий бібліотечний фонд, якого просто нема.

img_0005.

Зеленюк К. (кореспондент): А хтось з відомих українців, політиків чи дипломатів Вам передає книжки?

Йосипишин Я.: Ні, останнім часом взагалі ніхто нічого не передає. Всі ті книжки, що ви зараз бачите, від професора Косика (Володимир Косик – Авт.) – після його смерті ми забрали його бібліотеку.

Зеленюк К.: Може Україна як держава зі свого боку якісь книжки Вам передає? Скільки українських політиків сюди у Францію після Революції Гідності приїжджало і що, ніхто нічого?

Йосипишин Я.: Ні-ні, ніколи такого не було. Я би хотіла звернутися до уряду чи до якогось міністерства, щоб вони нам допомагали, бо нас тут тільки дві: я і пані Дар’я мені тут допомагає. Ми тільки вдвох тримаємо цю інституцію і ми вже як кажуть не молоді – треба вже передати цю справу молодшим, щоб вони займалися. Але поки що тут у Франції таких людей нема. Тому треба, щоб Україна як держава цим займалася, як, наприклад, поляки допомагають своїй бібліотеці Міцкевича, яка тут в Парижі ще з 18 ст.

"Ми працюємо переважно через інтернет. От наприклад професори з Львівського університету Івана Франка дзвонять, кажуть, що їм потрібно, ми скануємо і відправляємо документацію", – каже Ярослава Йосипишин

За цим вона проводить мене в невеличку кімнатку-музей, де знаходиться сорочка, в якій в Латинському кварталі вбили Симона Петлюру (на якій видно краплі крові і дірки від куль), гіпсові посмертна маска та зліпок правої руки.

img_0007.

І всі ці речі наче і знаходяться за склом, все більш менш в порядку і гарненько, але такі історичні реліквії гідні більшого.

 img_0008.

Чому ж Бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі так бідкається? За відповіддю сайт "Сегодня" звернувся до Міністерства культури України. На офіційний запит нашій редакції відповіли, що Міністерство "на жаль, позбавлене можливості надати фінансову підтримку Українській бібліотеці імені Симона Петлюри та музею Симона Петлюри в Парижі", бо діє відповідно до статті 19 Конституції України та законів "Про музеї та музейну справу" та "Про бібліотеки та бібліотечну справу". Також, як нам відповіли в Міністерстві культури, згідно з пунктом 10 статті 87 Бюджетного кодексу, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету на культуру і мистецтво, належать видатки тільки на державні музеї і бібліотеки.

 1_03

2_01

Оскільки Бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі не на балансі держави, Міністерство позбавлене законних державних важелів її фінансування. Проте це не знімає відповідальності з українських політиків, які після Євромайдану і Революції Гідності були в Парижі напевно з десятки разів. Взяти тільки нашу депутатську групу з міжпарламентських зв’язків з Французькою Республікою, яка налічує аж 82 депутати. Ніхто з них за ці чотири роки не передав в нашу паризьку бібліотеку жодної книжечки. І це тоді, як росіяни добудували свій культурний центр з золотими куполами біля Ейфелевої вежі.

Сайт "Сьогодні" вже звернувся до голови парламентського комітету у закордонних справах Анни Гопко, яка обіцяла зрушити питання допомоги Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі. Обіцяли все ж таки долучитися і деякі депутати з міжпарламентської групи дружби, то ж сайт "Сьогодні" організує свого роду флешмоб допомоги, про результати якого читайте в наших наступних матеріалах.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...