Олег Дорошенко
головний редактор — Добігає кінця 2016 рік. Яким він був для вас, Ваше Блаженство, і для Церкви? Що запам'яталося найбільше і що засмутило?
— Минулий рік для Української православної церкви був наповнений і радощами, і тривогами. Звичайно, засмучує найбільше, що в Україні продовжує проливатися кров, що люди не можуть примиритися один з одним. Втіхою стала Хресна хода, яка відбувалася на нашій українській землі з 9 по 27 липня. Вона вийшла на Сході, з Святогірської Лаври (Донецька область), і на Заході, з Почаївської лаври (Тернопільська область), а в столиці ці дві молитовні ходи об'єдналися. Ми молилися за всю Україну, за Церкву, за владу, за простий народ і просили у Бога благословення. Ми просили і просимо у Бога того, чого не можемо зробити ми самі, немічні люди, – благодатного миру, і ми віримо, що Господь почує нас.
— Сьогодні безліч інтриг навколо Церкви. Як це впливає на її внутрішнє життя?
— Дійсно, сьогодні Українська православна церква знаходиться в скорботах і випробуваннях. Але ж Господь нам іншого життя не обіцяв. Господь сказав Своїм послідовникам: "У світі матимете скорботу" (Ін. 16. 33). Історія Церкви рясніє гоніннями, переслідуваннями, утисками і іншими випробуваннями, які Господь допускав Своїм послідовникам для їх духовного зростання і зміцнення. Звичайно, наші скорботи порівняно зі скорботою, які Церква Христова зазнавала перші триста років від свого заснування, – ніщо. Тоді членів Церкви просто фізично знищували, а нас сьогодні тільки лають і несправедливо звинувачують. Це маленькі випробування нашої любові і терпіння. Слава Богу за все.
— Ваше Блаженство, чи можливо погасити конфлікт на Донбасі найближчим часом?
— Церква говорить про те, що жодні земні проблеми не варті життя однієї людини, воно на вагах Божественної правди цінніше всіх проблем. Тим, хто вважає, що земні проблеми необхідно вирішувати за допомогою війни, ми з любов'ю нагадуємо, що у будь-якої проблеми є свій мирний шлях вирішення. У людини є дар слова, за допомогою якого можна знайти порозуміння. Саме цими методами Церква закликає вирішувати всі земні проблеми і молитися, щоб був мир в Україні. Церква закликає людей знайти в собі сили пробачити один одному, перестати вбивати один одного. Такий позиція нашої Церкви була і в інші часи, коли були такі ж війни, коли наші князі повставали один проти одного. У ті часи наша Канонічна Церква також закликала прощати один одному – за це її ненавиділи, виганяли з обителей ченців, єпископів. Після сильні світу сього починали розуміти, що Церква права, вони виправляли свої помилки і мирилися між собою. Вірю, що нас зрозуміють і в нинішній ситуації. Гамуватимемо себе, каятимемося в своїх гріхах, тоді Господь і поверне мир в Україні, і благословить усіх нас.
— Що ви можете порадити людині, яка не може пробачити смертельну образу, хто відчуває пекучу ненависть? Як переступити через себе?
— Ненависть між людьми породжується гординею. Боротися з гординею ми повинні з допомогою смирення. Смирення – найголовніша чеснота, якої вчить нас Бог. Воно не є слабкістю, як дехто вважає. Християнське смирення – це критична самооцінка, це здатність людини знайти своє місце в цьому великому, різноманітному світі. Коли людина може себе правильно оцінити, коли знаходить своє місце в цьому житті, тоді вона може підпорядкувати себе волі Божій. І коли людина займає правильні позиції в цьому світі по відношенню до себе самої, до ближнього і до всього творіння, він стає здатним бачити добро й любов Божу і підкорити себе Божественної волі. Це підкорення себе волі Божій духовною мовою виражається одним словом: смиренність. З покорою до душі людини приходить духовна любов і внутрішній світ.
— Вам довелося прийняти правління Церквою в переломний момент історії України. Чи є у вас улюблений святий або молитва, до яких ви вдаєтеся скрутної хвилини?
— Будь-який святий допоможе, будь-яка молитва буде сильною, якщо людина звернена обличчям до Бога. Тоді людина знає: Бог завжди допоможе їй, якщо вона шукає Бога, шанує Його, намагається догодити Йому. Якщо людина звернена до Бога, Він дає людині все, що їй потрібно для земного життя і для життя вічного, і допомагає їй в скрутну хвилину.
— Ваше Блаженство, ви великий молитовник, прагнете поменше бути на виду, любите самоту. І раптом ви розумієте, що вас обрали головою Церкви. Що ви відчули тієї миті? Вона була радісною чи тривожною?
— Я не молитовник, я тільки хочу навчитися молитві, але поки що нічим не можу похвалитися. Відносно мого обрання, то я сприйняв його як хрест, який Господь поклав на мої грішні плечі. Думалося про те, як повинен поводитися, щоб гідно нести цей послух, щоб не відійти від Бога, від Його заповітів, тому що тільки з Ним і Його благодаттю людина може пронести всі покладені на неї тяготи і випробування. Правила цьому житті однакові для всіх – і для мирянина, і для простого ченця, і для митрополита. Тільки з митрополита попит буде більше. Ось про це я і думав.
— Хто зіграв найзначимішу роль у вашому житті? Хто є для вас життєвим прикладом?
— Особисто для мене взірцем такого служіння Богу і Церкві є і святитель Миколай, і святитель Василій Великий, і святитель Димитрій Ростовський, які своєю проповіддю і особистим прикладом християнського смирення і милосердя здобули благодать Божу.
Людина носить образ Божий, яким Бог прикрасив її. У кожному з нас є дві людини: нова і стара. Нова прагне жити за Євангелієм, а стара людина, яка складається з пороку, схиляє нас до гріхів. Ці дві людини – нова і стара – постійно борються одна з одною, йде справжня війна. Якщо ми починаємо грішити, то ми зміцнюємо свою стару людину, а коли людина ветха починає перемагати нову людину, то ми стаємо агресивними і злими.
Всі святі знайшли в собі сили повстати проти старої людини, тому схиляюся перед пам'яттю і преподобного Онуфрія Великого, мого небесного покровителя, і преподобних отців печерських, преподобного Сергія Радонезького, преподобного Іова Почаївського – кожен святий, до якого я, грішний, маю хоч якесь то відношення, являє гідний приклад для наслідування, показує, як нам знайти, повернути собі образ Божий і зберегти його в собі.
Коли ми молимося, то закликаємо на себе благодать Пресвятого Духа, яка перетворює нас, повертає до нас втрачений мир, розставляє в нашому житті все на свої місця. Молитва допомагає людині правильно зрозуміти Бога. Якщо людина молиться з відкритим серцем, з покаянням і смиренністю – Бог часто втішає таку людину і радістю, і одкровенням, і почуттям щастя.
— Яким вам бачиться наступний, 2017-й рік і найближче майбутнє України і світу? Чи є привід для песимізму, чи ви оптиміст?
— Я оптиміст, православний християнин не може бути песимістом. Християнам засмучуватися потрібно тільки про свої гріхи. Якщо людина починає себе довіряти Богу, то вона починає будувати своє життя на Божественних законах, у нього все більше і більше очищається душа від гріха, вона ясніше бачить Бога, і майбутнє не здається їй похмурим і безнадійним. У найтемніших тунелях безвиході наприкінці християнин бачить Бога.
— Ваше Блаженство, дайте, будь ласка, напуття нашим читачам на прийдешній рік.
— Всім і собі хотів би побажати милості Господньої, вибачення за наші гріхи і Божого благословення, щоб кожному з нас гідно донести свій земний хрест і сподобитися стати спадкоємцями Царства Небесного. Бережіть свою віру, а більш за все зберігайте молитву, вона є помічником людині в подоланні тих труднощів, які зустрічаються їй на шляху земного життя. Молитва дає людині відчуття істини, адже істину важко пізнати одним розумом. Є в житті багато прикладів того, коли люди, які мають вищу богословську освіту, але не мають молитви, бувають "збитими з пантелику". А люди прості, які мають молитву, чітко відчувають, де правда, а де обман. Саме молитва дає відчуття істини, розуміння того, що є світлом, а що темрявою, що є добром, а що злом. І нехай Господь допоможе всім нам здійснювати молитву в нашому повсякденному житті.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми