Зробити стартовою
26,03
29,2
РУС

Чотири роки Мінським домовленостям: чи можлива нова угода

За словами експертів, в ході передвиборчої боротьби вирине ще не один "мирний план" щодо Донбасу, або план щодо імплементації Мінських домовленостей, то від кандидатів, то від партнерів, то від міжнародних організацій

Фото: Getty Images

Рівно чотири роки тому в Мінську в ніч на 12 лютого Ангела Меркель, тодішній президент Франції Франсуа Олланд, Петро Порошенко та Володимир Путін підписали Мінські домовленості. Зауважимо, що саме "домовленості", а не "угоди", оскільки національні парламенти їх не ратифікували. І хоч за ці чотири роки жоден пункт Мінських домовленостей так і не було виконано, сторони продовжують за них триматися, називаючи безальтернативними. Навіть новий мирний план авторства голови ОБСЄ в Україні та Тристоронньої контактної групі (ТКГ) Мартіна Сайдіка, незважаючи на всю суперечливість, не зміг підштовхнути сторони до пошуку нових інструментів мирного врегулювання. І справа тут не стільки в Росії, оскільки всі прекрасно розуміють, що Донбас і Крим Путін просто так не поверне, скільки в Німеччині і Франції, які днями "освятили" добудову "Північного потоку-2".

Російський президент заявив, що готовий працювати з будь-якою владою України, яка визначиться після президентських виборів. І, за його словами, важливо, щоб ця влада дійшла висновку, що Мінські домовленості потрібно виконувати. Але експерти попереджають, що навіть якщо в Україні буде новий президент і він запропонує свій "Мінськ-3" або "Будапешт-2", Путін навряд чи змінить свою політику. Якщо тільки Київ сам не піде на поступки. У тому, чи можливий новий "Мінськ" і на яких умовах, сайт "Сегодня" розбирався разом з експертами.

"Мирні" плани

Про те, що Мінські домовленості не працюють і їх потрібно замінити, стали говорити мало не наступного дня після підписання документа в лютому 2015 року. Але, справедливості заради, слід зазначити, що міняти непрацюючий "Мінськ" варто лише тоді, коли є альтернатива. І важлива умова такої альтернативи в тому, щоб обговорювати її за столом переговорів погодилася як Москва, так і Київ. Адже за цей час з'являлися то "план Мореля", то "формула Штайнмайєра", а тепер і план Сайдіка, які, по суті, інтереси України не захищали.

Раніше сайт "Сегодня" вже писав, що "план Мореля", розроблений восени 2015-го тодішніми помічником держсекретаря США Вікторією Нуланд, статс-секретарем МЗС РФ Григорієм Карасіним і координатором політпідгрупи ТКГ П'єром Морелем передбачав проведення в ОРДЛО місцевих виборів під де-факто контролем бойовиків і Росії. Пізніше на зміну скандальному "плану Мореля" прийшла не менш скандальна "формула Штайнмайєра". Мирний план тодішнього голови німецького МЗС, а нині Федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра мав на увазі одночасне прийняття Верховною Радою у другому читанні поправок до Конституції, за якими Донбас отримає особливий статус, і проведення там місцевих виборів. А Росія, також одночасно, виведе своїх солдатів і техніку з Донбасу, ну а Захід знімає санкції.

Кілька тижнів тому з'явився так званий "мирний план Сайдіка", деталі якого голова ОБСЄ в Україні та ТКГ Мартін Сайдік розповів в інтерв'ю австрійській газеті Kleine Zeitung. Ратифікація Мінських домовленостей парламентами Росії і України, вибори під егідою ООН, створення Євросоюзом на Донбасі агентства з реконструкції, як свого часу на Балканах, прямі переговори з представниками угруповань ОРДЛО – лише небагато з того, що пропонує Сайдік. Перший віце-спікер Ірина Геращенко різко прокоментувала ініціативи голови ОБСЄ в Україні: "Найбільший нонсенс – загальна ратифікація. Не існує і найближчим часом не може існувати жодного документа, який можуть одночасно ратифікувати ВР і Держдума. Доти, доки російські війська не вийдуть з Криму і Донбасу. Так ми і не маємо потреби в голосуванні будь-яких парламентів інших країн щодо будь-яких питань, які стосуються внутрішньої політики та суверенітету України. Тим більше Держдуми країни-агресора".

За її словами, єдиний план з мирного врегулювання війни на Донбасі озвучував президент України, і не в австрійській газеті, а з трибуни ООН. Він, як відомо, має на увазі миротворчу місію ООН з широким і надійним мандатом, який би поширювався на всю окуповану проросійськими бойовиками територію, аж до українсько-російського кордону. Але Москва на це категорично не згодна, яким би майстерним переговірником ні був спецпредставник США по Україні Курт Волкер. За кілька зустрічей американському дипломату (а остання зустріч була більше року тому в Дубаї) так і не вдалося переконати помічника президента РФ Владислава Суркова в тому, що миротворці – це не охоронці СММ ОБСЄ.

Безвихідна альтернатива

А поки Курт Волкер заявляє про безальтернативність Мінських домовленостей, а "план Сайдіка" називає втіленням, а не заміною "Мінська", його візаві пише статті під назвою "Довга держава Путіна", де розповідає про "путінізм" – як державну ідеологію, яка ґрунтується на " спільності народів, що збирає землі".

"Незважаючи на всю зовнішню безвихідність ситуації і небажання Росії припиняти війну, вихід з неї є – це подальше посилення санкцій, – сказав кореспонденту сайту "Сегодня" один з високопоставлених українських дипломатів. – Знаєте, багато хто говорить, що ключ від світу в Україні лежить в Москві. Я б сказав не так: в Москві лежить замок, а ключ – на Заході. В даному випадку ми говоримо про ЄС".. 

За всі п'ять років війни Росії проти України Євросоюз так і не став учасником переговорного формату щодо мирного врегулювання. На це останніми місяцями нашаровується небажання і відсутність політичної волі прийняти новий пакет "азовських санкцій" у відповідь на військову агресію Росії проти українських ВМС 24 листопада, і домовленість Франції і Німеччини щодо Газової директиви, яка вмикає зелене світло добудові "Північного потоку-2" . Напевно, це і стане головними темами переговорів міністрів закордонних справ Нормандської четвірки, які можуть відбутися на полях Мюнхенської конференції з безпеки вже цими вихідних. Але навряд чи зустріч стане проривною або вирішальною, тому що Володимир Путін прямо сказав, що чекає зміни керівництва в Україніе. 

Член правління Ради зовнішньої політики "Українська призма" Надія Коваль вважає, що на сьогодні підстав для появи нового "Мінська" небагато.

"По-перше, ключові гравці не хочуть порушувати баланс статусу-кво. Навіть агресія на Азовсько-Чорному морі не стала достатнім приводом для посилення санкцій. Все ще зберігаються надії (в ЄС. – Авт.) на діалог з РФ. По-друге, взята відверта пауза на час виборчого року в Україні. Тому до осені-2019 я б якихось рішень не очікувала, але в ході передвиборчої боротьби вирине ще не один "мирний план" або план з імплементації то від кандидатів, то від партнерів, то від міжнародних організацій", – вважає Надія Коваль. 

За словами першого заступника директора Центру "Нова Європа" Сергія Солодкого, при збереженні нинішнього керівництва ми навряд чи побачимо якісь зміни. А ось при будь-якій новій владі зміни цілком можливі, тому що новий президент намагатиметься, щонайменше, створити видимість оновлення форматів. Інша справа, наскільки змінена назва приведе до зміни суті переговорного процесу і чи буде взагалі результативним? Може бути "Мінськ-2", можна перенести "Мінськ" до іншого міста, можна ініціювати розширення Нормандського формату, проте одне і те ж питання залишатиметься: зміниться від цього політика Володимира Путіна? Сергій Солодкий підкреслює, що потрібна не зміна формату, а зміна і посилення важелів впливу на Росію. Тому кандидати на президентський пост повинні обіцяти не нові назви форматів, а представити своє бачення посилення підтримки України західними країнами.

"Путін цілком може допустити і розширення Нормандського формату. Включення тих же США до переговорного процесу цілком вписується в бачення Москви – піднімає престиж Путіна. Але чи бачать себе США в, так би мовити, "Нормандії плюс"? Ні. На жаль, сьогодні немає ніяких підстав припускати зміни в підходах Росії. Якщо, звісно, новий президент України зважиться піти на вимоги Москви (наприклад, на прямі переговори зі ставлениками Кремля на окупованих територіях, або запуск політичного етапу врегулювання без досягнення попередніх умов з безпеки), то цілком ймовірна і зміна поведінки Росії. Однак навряд чи це відповідатиме інтересам України, і, знову-таки, немає жодних підстав вважати, що це дозволить відновити територіальну цілісність", – сказав сайту "Сегодня" Сергій Солодкий. 

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новину " Чотири роки Мінським домовленостям: чи можлива нова угода". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Світлана Долинська

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автору?
Повідомлення повинно містити не більше 250 символів
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь