Справа В'ячеслава Чорновола: через майже 20 років смерть глави Народного Руху залишає питання

У неділю були роковини загибелі В'ячеслава Чорновола. Уночі 25 березня 1999 го відомий політик, глава Народного Руху повертався до Києва з Кіровограда (нині Кропивницький). Тойота "Королла", в якій він перебував разом зі своїм прес-секретарем Дмитром Понамарчуком, врізалася в навантажений КамАЗ, що перегородив дорогу Бориспіль – Золотоноша. За даними слідства, Чорновіл і Павлов загинули відразу. Понамарчук був сильно травмований, але залишився в живих.

Смерть харизматичного і невигідного багатьом лідера "Руху" розбурхала громадськість. У МВС визнали її результатом звичайної ДТП, про що заявляли міністр Юрій Кравченко і його заступник по слідству Петро Коляда. Активісти-рухівці, навпаки, вважали те, що трапилося, навмисним вбивством, політичною розправою за інакомислення і терактом.

Порушену за фактом кримінальну справу швидко розслідували і закрили. Володимира Куделю, водія КамАЗа, визнали винним, але амністували. Два роки по тому слідство відновили, незабаром знову звернувши. Цей процес повторювався ще не раз. Раптово помер експедитор Іван Шолом, в момент аварії знаходився в кабіні з Куделею. Ексгумація виявила в організмі важливого свідка, який нічим не хворів і якому було трохи за сорок, сліди отруєння важкими металами. Справа Чорновола потрапляла в прокуратуру, міліцію, архів, знову поверталася правоохоронцям, обростаючи новими чутками, що не підтверджувалися і не спростовувалися. Але 10 років тому заступник генпрокурора Микола Голомша вперше на офіційному рівні заявив, що глава Руху загинув в результаті спланованої акції. Потім депутати Іван Стойко і Ярослав Кендзьор повідомили, що після аварії В'ячеслав Максимович і Павлов були живі, і їх нібито добивали кастетами...

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Безслідно зникали речові докази. Змінювалися оперативно-слідчі бригади. Призначалися нові експертизи. Однак остаточного вердикту, що це було – теракт або звичайна ДТП, не дав і Бориспільський міськрайонний суд, куди потрапила справа. Її в черговий раз відновили, але ніяких зрушень озвучено не було.

На сьогоднішній день ми так і не знаємо всієї правди про події 19-річної давності. Це підтвердили й учасники приурочених до скорботної дати заходів, які пройшли в минулі вихідні в столиці та інших містах. "Сегодня" надає можливість висловитися всім, хто так чи інакше здатний пролити світло на трагедію.

Пастушенко: "Це ДТП, інше – від лукавого"

Першим слідчим, якому було доручено вести справу, став Микола Пастушенко. На його адресу лунало чимало закидів у несумлінному розслідуванні, спробах підігнати все під висунуту керівниками МВС версію про пересічну ДТП, говорили також про тиск начальства. Ми переадресували ці закиди Пастушенко, заодно з'ясувавши, чи залишилися у нього сумніви в причинах загибелі Чорновола.

- Я чимало пропрацював в розшуку і слідстві, досвіду не позичати, тому кажу відразу – це не вбивство, не теракт, а дорожньо-транспортна пригода, винуватцем якої став Павлов, – сказав Пастушенко. – До ДТП привели недотримання ним правил дорожнього руху, самовпевненість і неуважність. Решта – конспірологія, спроби представити ДТП якось інакше – від лукавого... Ніхто нікого не добивав і кастетами – експерти констатували, що Чорновіл і Павлов загинули в момент зіткнення "Тойоти" з КамАЗом. Автомобіль з Удовенко, який рухався за "Тойотою", на місці події був буквально через хвилину після трагедії, якщо не менше. Там ніхто нікого не встиг би добити, навіть якщо б дуже хотів... І охоронець Удовенко казав, що машина, яка їхала попереду, постійно була в їх полі зору. У мене щодо причин загибелі Чорновола сумнівів не було і немає. Один зі свідків дав свідчення, що незадовго до ДТП глава "Руху" хотів звільнити свого водія, і як раз за молодецтво, але не встиг...

Те, що керівництво нібито надавало на нього тиск, Пастушенко заперечує:

- Не сильно-то на мене натиснеш, начальство це знало, не втручався, не диктувало, що треба і не треба робити, – додає екс-слідчий. – Був, правда, в перші дні після того, що сталося момент, коли надійшла вказівка пред'явити Куделі звинувачення, обравши запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Але я відмовився: підстав для цього на той час не було, а порушувати закон мене не вчили. Адже слідчий – процесуальна особа, і відповідати довелося б не комусь, а мені...

Від кого конкретно надійшла вказівка, Пастушенко не уточнив – справа, мовляв, давня, чимало води утекло.

Володимир Куделя (водій). На засіданнях суду був дуже небагатослівний

Піскун: "Хтось його замовив"

У екс-генпрокурора Святослава Піскуна своя версія, і він дотримується думки, що Чорновіл став жертвою вбивства на замовлення.

- Кожен раз, повертаючись до цієї справи, ми намагалися максимально об'єктивно і всебічно відпрацювати все, що в таких випадках необхідно – від складання плану слідчо-оперативних заходів, проведення координаційних нарад до виконання доручень і контролю за ними, – каже тричі колишній генеральний прокурор, який нині очолює Союз юристів України. – Потрібно було діяти дуже обережно. Насторожувало, що почали гинути свідки. Були серйозні підозри, що КамАЗ чекав автомобіль з Чорноволом. І стояв так, що уникнути зіткнення було неможливо. Водій вантажівки повинен був бачити "Тойоту". Судячи з гальмівного шляху, її швидкість була не такою вже й великою – близько 115-120 км на годину, значить автомобіль був цілком керованим. І технічно справним... Вважаю, це був злочин. Хто замовив, не знаю. Але хтось же замовив...

З листування з прокуратурою

ЗАПИТ "СЕГОДНЯ":

"Просимо надати відомості про хід розслідування кримінальної справи №142/05-0607 за фактом загибелі в ДТП Чорновола В. М., починаючи з 25.03.1999 і по теперішній час, конкретизувавши, скільки разів вона припинялася і відкривалася, з яких причин, в якому стані перебуває зараз, кому доручена, чи поставлена, на думку керівництва Генпрокуратури, остаточна крапка, яка реакція ГПУ на колективне звернення народних депутатів, чи розглядалися варіанти перекваліфікації на статтю 112 ("Посягання на життя державного чи громадського діяча") і/або 115-2 ("Умисне вбивство заобтяжуючих обставин двох осіб") КК України".

ВІДПОВІДЬ ГПУ:

"...Кримінальна справа №142/05-0607 за фактом загибелі Чорновола В. М. до 16.11.2010 перебувала у провадженні слідчих Генпрокуратури, після чого була направлена в Головне управління МВС України в Києві для подальшого розслідування.

В даний час досудове розслідування у кримінальній виробництву №42014100000000483 здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України за ч. 3 ст. 215 КК України за фактом ДТП.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється співробітниками Генпрокуратури. На даний момент експертами Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи і Харківського НДІ судекспертіз проводиться комплексна комісійна судово-медична, медико-криміналістична і автотехнічна експертиза, яка має суттєве значення для встановлення фактичних обставин, досліджуваних в даному кримінальному провадженні.

Досудове розслідування триває. Проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення обставин (Увага! – Авт.) Вчинення злочину і осіб, причетних до його скоєння, за результатами яких буде прийнято рішення відповідно до вимог ст. 283-284 КПК України...

Інші запитувані вами відомості, що стосуються досудового розслідування, в даний час відносяться до інформації з обмеженим доступом та надати їх не представляється можливим..."

Дмитро Понамарчук: "Зроблено все, щоб вбивство не розкрили"

Прес-секретар глави "Руху", що вижив в ту фатальну ніч, розповів, що перестав ділитися інформацією зі слідством, і повідомив про ще одного свідка, якого хоче знайти.

Прес-секретар. Травми після ДТП дають знати про себе і зараз

Прес-секретар Дмитро Понамарчук, що перебував на задньому сидінні в машині Чорновола, також вважає, що мова йде про умисне вбивство. Добре зрежисоване, професійно організоване, холоднокровно виконане і грамотно зачищене, щоб не залишилося ні слідів, ні доказів і про історію швидше забули. Мовляв, розслідування спеціально тягнули, намагаючись спустити на гальмах і забути.

- Відновлена справа вже не буде розслідувана ГПУ, оскільки вона передає повноваження слідства новому органу – Державному бюро розслідувань. А там поки що тільки один глава. ДБР тільки-тільки створюється, набирається штат, проводиться конкурс на заміщення посад. Хоча бюро повинно було приступити до роботи ще в кінці позаминулого року. Але якщо і запрацює, то навряд чи займеться справою Чорновола – на порядку денному будуть кримінальні провадження стосовно вищих чиновників колишньої і нинішньої влади, для чого цей орган і замислювався. Так що прогноз мій невтішний...

- Попереднє інтерв'ю ми записували до 10-ої річниці загибелі В'ячеслава Максимовича. Воно називалося "Уже не сумніваюся, що це було "ідеальне "вбивство". Треба розуміти, своєї думки ви не змінили.

- За цей час вона ще більш зміцніла.

- А є щось, про що ви раніше не говорили, а зараз можете поділитися на користь своєї версії?

- Ось розумієте, є! І я відповім, чому про це не говорив раніше. Всім, що знав, ділився зі слідчими – одним, потім іншим, третім. Реакція була така: спасибі, ми це зафіксували – і все. Ніяких подальших дій – перевірок, повторних перевірок, уточнень – не було. Інформація, яку доводив до їх відомості, немов провалювалася в нікуди – їй не давали хід. Взагалі ніякого руху не було. На якомусь етапі я зрозумів, що справу просто валять, ніхто не зацікавлений в розкритті злочину. І перестав ділитися тим, що знав, пам'ятав, що з часом спливало, накладаючись одне на одне...

- Наведіть щось конкретне з цього смислового ряду.

- Ну от хоча б прослушка. Перед поїздкою в Кіровоград В'ячеслав Максимович кілька разів сказав, причому чітко, розбірливо: "У четвер їдемо в Черкаси". Я здивувався: "Які Черкаси? Кіровоград!" На що Чорновіл відповів: "Дмитре, так треба!" Тобто він напевно знав, ну або визначено здогадувався, що його слухають, стежать за ним, і як би повідомляв "слухачам-топтунам", що їде не в Кіровоград...

- Пускав за помилковим слідом?

- Так, орієнтуючи їх на Черкаси.

- Але якщо його пасли, відстежуючи переміщення, то не становило великих труднощів і обчислити, куди він в результаті відправився замість Черкас.

- Вірно. Проте так було. За моїми припущеннями, зовнішнє спостереження за Чорноволом почалося ще в січні того ж 1999 року, тривало весь лютий і велося по 25 березня включно, завершивши його смертю.

- Про це ви теж не говорили слідству?

- Повторюю, все, що говорив, затирають. За сказаного мною нічого не робилося. І я припинив ділитися. Перестав вірити.

- А що ще повідомите нам з раніше не сказаного?

- Ну, ось такий нюанс: практично всі слідчі у цій справі (їх було п'ять або шість, точно не пам'ятаю) пішли різко вгору, отримавши високі звання, заслуживши неслабкі посади. На мій погляд, це було якесь заохочення за їх неробство або видимість роботи. Вони чудово впоралися з поставленим завданням – максимально зволікали розслідування, заплутати його, по можливості знищити речові докази і благополучно поховати справу. Що, загалом, їм і вдалося. А раз вдалося, значить, нагороди знайшли своїх "героїв".

- Це спірний момент. Люди працювали, отримували чергові звання, росли по службі...

- Можливо, маєте рацію ви. А може, я.

- Суд теж не прийшов до якогось однозначного висновку...

- Всі заяви Володимира Куделі так і лежать мертвим вантажем в тому суді. Нікого не цікавило, чому водій КамАЗа нічого не пам'ятає. У нього амнезія? Альцгеймера? Склероз? Убив – і не пам'ятає... Суд не досліджував те, про що багато говорилося – удари кастетами. Сліди є, експерт Єрмаков переконаний, що вони від ударів кастетом або чимось схожим, а в справі це не відображено. Ну як? Масу питань залишають обидві ексгумації тіла Чорновола. На першу не покликали його сина, сестру. При ексгумації був пошкоджений череп В'ячеслава Максимовича...

- Як це?

- Випадково чи навмисно – череп розколовся. Тільки й цей факт нікого не насторожив.

- Нічого ми більше не упустили?

- Був свідок, якого Геннадій Удовенко відразу після того, що сталося просив викликати швидку. Людина проїжджала повз, зупинилася, щоб дізнатися, чи потрібна допомога. У Геннадія Йосиповича мобільного не було, він попросив його зателефонувати. Той викликав. І поїхав. Але в справі не фігурує. А міг би дати свідчення. Його взагалі ніхто не шукав. Зараз живе у Франції. Мені обіцяли його знайти... Таємниця загибелі В'ячеслава Чорновола і сьогодні – за сімома печатками. А ті, хто міг її розкрити, не при справах або не зацікавлені в пошуку істини. Але пам'ять не зраджують...