"Донбас і Мирні": історія життя старого поета, який ледь вижив під обстрілами

Спецпроект "Донбас і Мирні" Фонду Ріната Ахметова – це мільйони доль тих, хто виживає в умовах збройного конфлікту і не втрачає віри в наступ миру. Сьогодні наша розповідь про жителя селища Новолуганське під Бахмутом – поета Якова Олександровича Клиновського.

"Я – син Донеччини, селюк,
Що нею снив у час розлук,
Із соком рідної землі,
З щасливим потом на чолі"

Зараз 80-річному Якову Олександровичу, який пропрацював багато років у місцевій школі викладачем української мови та літератури, не до віршів, головне – вижити. Адже Новолуганське постійно перебуває під жорсткими обстрілами. У грудні 2017-го селище буквально накрили ракети з "Градів", були зруйновані житлові будинки, дитячий садок, лікарня і та сама школа – всього близько півсотні будинків в селищі. Під обстрілом мало не загинув і сам Клиновський.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"А я ось думав: один чорт, все одно помирати. От би бабахнуло – і все! Винесли б мене на пагорб, де дружина спочиває. Але, видно, Бог такого не дав", – нарікає пенсіонер.

Проза життя

Життя Якова Олександровича не можна назвати легким. У 19 років за критику радянської влади він був засланий до таборів, там же і почав складати вірші. Природно, ні паперу, ні ручки ув'язненому Клиновському не належало, тож всі рядки він зберігав тільки у власній пам'яті. Набагато пізніше його вірші вийшли окремими збірками, а їх автор був реабілітований 1992 року.

Наразі всі сили Клиновського йдуть на сумну прозу життя.

"Пенсії не вистачає, щоб заплатити за всі комунальні послуги. Живу на хлібі і картоплі. Встаєш вранці і думаєш, що б поїсти", – зізнається поет.

Небезпечний час

Вижити Якову Олександровичу, як і тисячам інших його земляків на Донбасі, допомагають продуктові набори Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, які регулярно привозять до Новолуганського бригади мобільної видачі.

"Якби не ця допомога, взяв би торбу і до церкви пішов просити шматок хліба. Це я вам чесно кажу, від душі!" – зітхає Яків Олександрович.

Під опікою Клиновського – старший син Саша. Він давно і тяжко хворий, але при цьому не отримує ні допомоги по інвалідності, ні пенсії. На хліб і картоплю для себе і для батька заробляє випадковими роботами – город чи комусь скопати, дров або води принести. І все це – на лінії вогню.

"Поїхав порубати дров до посадочки – і почався бій. Я ріжу дрова, а поруч воюють. Страшно!" – зізнається Олександр.

Молодший син і дочка Якова Клиновська залишилися за лінією розмежування і не можуть приїхати до батька. Дружина Якова Олександровича померла.

"Я дуже хочу дожити до того дня, коли на Донбасі настане мир. Бог не дає померти, значить, треба дожити", – впевнений чоловік.

Допомога

Наталія Баришпольська, керівник проекту Фонду Ріната Ахметова, розповіла, що більше тисячі листів і дзвінків на гарячу лінію надходить щомісяця до Фонду з проханнями про гуманітарну допомогу.

"Кожен день допомога Фонду Ріната Ахметова рятує тисячі Мирних, які проживають в прифронтовій зоні. Фонд вже п'ятий рік надає їм допомогу: видає продуктові набори, допомагає дітям медикаментами і в проведенні операцій, займається реабілітацією поранених дітей. Загальна цифра постраждалих від конфлікту на сході України можна порівняти з населенням невеликої країни. За даними ООН, це майже 4,4 мільйона жителів, понад 3,4 мільйона потребують гуманітарної допомоги", – зазначила Наталія Баришпольська.