НАТО, США, "Будапештський меморандум-2": хто гарантує Україні безпеку

Завершення війни на Донбасі і повернення окупованих територій під контроль України – найважливіше на сьогодні завдання української влади. Однак не єдине. Якщо говорити про стратегію, пов'язану з довгостроковими планами виживання України та її розвитку, то, безумовно, таким завданням є гарантування безпеки держави, гарантії від будь-яких спроб зазіхання на нашу землю. Загалом, вивчивши власні помилки, Україні необхідно створити такий залізобетонний щит, щоб "надалі ніхто і ніколи".

Варіанти є

Набір можливостей – від практичних до суто теоретичних – в України невеликий. І в різні часи з різним ступенем успішності українська влада вже намагалася цим набором скористатися. Власне, у нової влади немає іншого виходу, крім як спробувати зробити те, чого не вдалося зробити поколінням попередників.

"Вони обіцяли мир. І у нової команди є багато варіантів, які можна розглядати, – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог Олексій Голобуцький. – Інше питання, що, коли ти сидиш п'ять років в цьому, ти починаєш розуміти, що все залежить не від тебе, а від Путіна. А коли тільки прийшов, є величезна проблема, глухий кут, по суті, і безліч варіантів, ти починаєш їх перебирати, сподіваючись, що можна знайти вихід. Мінськ-3, Будапешт-2, Нормандський формат розширити і таке інше. Це спроби перезапустити процес і щось вирішити", – зазначає експерт.

Тож які це варіанти? Як розповів сайту "Сьогодні" народний депутат (фракція "Слуга народу"), голова Комітету ВР з питань міжнародної політики та міжпарламентського співробітництва Богдан Яременко, отримання гарантій безпеки в якійсь формі можливе у випадках, які легко перерахувати.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Це членство в НАТО. Це членство в Євросоюзі. Хоча воно не пов'язане з якимись гарантіями безпеки, важко уявити, що хтось почне війну або зможе довго продовжувати успішну війну проти країн ЄС. І є ще такий варіант в світовій практиці, як односторонні гарантії з боку США. Американське законодавство має такі прецеденти, і вони досить гнучкі в наданні гарантій в сфері безпеки тих держав, які вони вважають своїми союзниками. І дуже гнучкі в наборі преференцій, які вони можуть союзникам надавати", – сказав народний депутат.

Нарешті, за словами Богдана Яременка, вкрай серйозно варто поставитися до "внутрішніх резервів", здатних гарантувати безпеку країни.

"На практичному рівні є ще один варіант – самодостатність в сфері безпеки. Це теж варіант, який, до речі, пов'язаний з економічною самодостатністю і внутрішньою політичною стабільністю", – зазначив народний депутат.

Втім, і це не всі варіанти, що розглядаються нинішньою владою. В інтерв'ю ЗМІ помічник президента Андрій Єрмак заявив, що як ідея розглядається підписання договору з рядом держав. Такий собі "модернізований" аналог Будапештського меморандуму.

"У нас є ідея – зараз я говорю про це вперше, яка тепер звучить в різних переговорах, щоб врегулювання ситуації закінчилося підписанням масштабного міжнародного договору, в якому б взяли участь всі найбільші гравці – Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина, Франція, Китай, які зафіксували б на роки, а краще на століття, наш суверенітет, територіальну цілісність. А оскільки у нас вже є досвід непрацюючих документів і гарантій, під які Україна зробила серйозні кроки, починаючи з моменту набуття незалежності, я вважаю, що як один з елементів гарантії в Україні мають з'явитися штаб-квартири міжнародних організацій", – сказав Андрій Єрмак.

Чи потрібно "стукатися" у НАТО

Відзначимо, що всі названі варіанти давно знаходяться в кейсі української влади. Активна робота щодо вступу країни в НАТО ведеться з невеликими перервами всі без лишку тридцять років незалежності. Починаючи з середини 90-х, при президенті Кучмі, країна чітко взяла курс на інтеграцію до Північноатлантичного блоку. У 1997 році була підписана "Хартія про особливе партнерство", в 2008-му Україна стояла на порозі отримання Плану дій щодо членства. Стоїть вона там і зараз, правда, через агресію Росії на Донбасі і анексію Криму значно далі, ніж стояла.

Що, втім, не заважає нашій країні розглядати варіант вступу в Альянс як найбільш ефективний шлях гарантування безпеки України, зафіксувавши євроатлантичні прагнення в Конституції. До того ж в Україні розуміють, що членство – перспектива неблизька. Так, представник Кабміну в парламенті Ірина Верещук нещодавно в інтерв'ю ЗМІ зазначила, що "ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають". Додавши, що Україні варто прагнути в НАТО перш за все не на рівні заяв, а зближуючи свої стандарти до стандартів Альянсу. Плюс, за її словами, необхідно, щоб свої підходи змінив сам Альянс. "Я далека від думки, що РФ хоча б колись нам "дозволить", якщо таке слово можна застосувати до суверенної незалежної держави, вступити в НАТО. Повинна змінитися парадигма. Має змінитися, напевно, саме НАТО, щоб дозволити вступити Україні, незважаючи на думку Росії", – сказала Ірина Верещук.

Про можливість зміни підходів, правда, щодо Грузії, до речі, заявив екс-генсек НАТО Расмуссен. За його словами, Тбілісі варто розглянути варіант вступу в НАТО на умовах, що 5 стаття Договору НАТО (колективний захист проти агресії) не стосуватиметься окупованих Росією територій Абхазії та Північної Осетії.

При тому, що варіант вступу в НАТО – один з кращих, з точки зору гарантій безпеки, він не ідеальний. Справа в тому, що сьогодні навіть на Заході сумніваються в рішучості НАТО протистояти агресивній політиці Росії.

"Виникають питання, наскільки НАТО сьогодні готове консолідовано і дуже швидко діяти, в разі загрози з боку Росії. Багато експертів на Заході сумніваються, що в нинішніх політичних умовах блок здатний швидко і, головне, рішуче відповідати на загрози Москви. Стримувати Росію можуть, але якщо раптом Путін, наприклад, захоче захопити республіки Балтії, він це зробить. Інше питання, що він розуміє наслідки і робити цього не буде", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" голова Центру проблем РФ Націнституту стратегічних досліджень Петро Бурковський.

Коли США – головний союзник

Можливо, в плані гарантій для України навіть дещо краще отримати статус особливого союзника США. Нагадаємо, що в Конгресі вже неодноразово намагалися провести відповідне рішення. Востаннє проект про надання Україні статусу головного союзника США поза НАТО (Major Non-NATO Ally) був зареєстрований влітку нинішнього року – як відповідь на відповідне звернення українського парламенту. Сайт "Сьогодні" нещодавно детально зупинявся на цьому проекті. Втім, тоді експерти висловлювали сумніви, що закон "Про надання підтримки Україні в захисті її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, а також для інших цілей" буде затверджений.

Крім того, з точки зору гарантій це не зовсім про те, що потрібно Україні.

"Такий законопроект є, але він насправді не дає нам жодних гарантій безпеки. Це і є та сама гнучкість, про яку я говорив. Наскільки мені відомо, в законопроекті йдеться лише про підтримку військово-технічного співробітництва, продаж озброєнь. Про гарантії безпеки не йдеться. Хоча застосовуються ті ж самі формулювання, які застосовуються в законодавстві США щодо союзників поза НАТО", – зазначив Богдан Яременко в коментарі сайту "Сьогодні".

У свою чергу, Петро Бурковський нагадав, що, наприклад, Ізраїль, який має як статус основного партнера США поза НАТО, так і статус основного стратегічного партнера, дуже довго домагався подібного ексклюзивного стану.

"Насправді США могли б запропонувати співпрацю, схожу з тією, яку вони мають з Ізраїлем. Це не тільки і навіть не стільки військова підтримка, а й політична, фінансова. Ізраїль йшов до такого статусу довгих 30 років, не менше. Це робота ізраїльської дипломатії, але не тільки. Не варто забувати про ізраїльське лобі, яке часто фінансує політичні партії США. Чи є подібні важелі в України – питання відкрите", – зазначив експерт.

"Відлуння Будапешта"

Ще більші сумніви щодо реалістичності у експертів викликає ідея про підписання "Великого договору" з рядом країн.

"Я не бачу зараз умов для того, щоб зазначені держави пішли на підписання такого договору. Тому що це означає конфронтацію з Росією. Ніхто не хоче такої конфронтації, і це абсолютно зрозуміло, – зазначає Петро Бурковський. – Крім того, що значить підписання такого договору? Теоретично – що під час нападу на Україну вони всі збираються і надають відсіч агресору. Більшість з цих країн – з ядерного клубу. Мені важко уявити, що вони готові відбивати агресію проти України ще одного члена клубу – Росії, ризикуючи отримати ядерну війну. Цього ніхто робити не буде, це відразу потрібно зрозуміти", – говорить експерт.

Крім того, він нагадав, що подібні договори практикувалися в Європі в минулому столітті, проте від захоплення гітлерівською Німеччиною ані Чехію, ані Польщу вони не захистили.

У свою чергу, політолог Олексій Голобуцький вдається в питання, навіщо взагалі потрібен такий договір зазначеним державам. І як в ньому вирішуватиметься питання анексованого Криму

"Незрозуміло, на основі чого це пропонується. І що вони будуть нам гарантувати? У нас анексований Крим, як мінімум. Вони гарантуватимуть, що з цією територією питання вирішене, але от інші території вони не дадуть захопити? І потім, в 90-х роках ми "продавали" гарантам ядерну зброю. Що зараз ми будемо "продавати"? – зазначив експерт в коментарі сайту "Сьогодні".

На його думку, підписання такого договору можливе лише в разі визнання Україною та міжнародною спільнотою Криму "російським".

"Підписання нового Будапештського меморандуму – це фактично визнання статус-кво щодо анексії Криму. В принципі, якщо ми підемо на таке визнання, Росію це цілком влаштує, вона підпише такий договір. Й інші підпишуть – щоб зняти проблему", – сказав Олексій Голобуцький.

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" повідомляли, що Парламентська асамблея НАТО не збирається повертати Росію до свого складу.