Рік без Криму: хто виграв, хто програв (інфографіка)

Сьогодні, рівно рік тому, в Криму пройшов знаменитий псевдореферендум, на якому нібито 97% жителів півострова проголосували за приєднання до Росії. Вже 18 березня Крим незаконно, всупереч всім міжнародним нормам, став частиною РФ.

ГРОШІ. Від приєднання до Росії економіка Криму однозначно постраждала, упевнені експерти. Головна причина – географічне положення анексованого регіону: транспортне сполучення по суші через Україну майже повністю блоковане, по повітрю – неможливо через санкції проти авіакомпаній, прийнятих ЄС та Україною, а по морю, через Керченську протоку – недостатньо.

"У 1954 р. Крим передали з РФ до складу України саме з економічних причин – забезпечувати півострів світлом і водою було значно легше з материкової України, – нагадує екс-секретар Кабміну Віктор Лисицький. – Тепер у блокаді регіон буде довгі роки, і приватному бізнесу там не вижити. Крим і в Україні був дотаційним, тому наш держбюджет в чомусь виграв, заощадивши до 1,5 млрд грн на рік. Але втрачена здравниця, де щорічно недорого відпочивали 4 млн наших співгромадян".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Президент Украналітцентра Олександр Охріменко вважає, що від приєднання до РФ виграли кримські бюджетники і пенсіонери, так як у них доходи зросли в 2,5-3 рази. "Але таких – не більше 10% населення. А решта працездатні працювали на промислових, продукція яких йшла на експорт (наприклад, найбільший в Україні завод лаків і фарб "Титан" в Армянську), в портах, на суднобудівних заводах, у сільському господарстві, займалися турбізнесом і сервісом... Все це, через розрив зв'язків із Україною, зараз в занепаді", – говорить експерт.

Зате газовий сектор півострова – на підйомі, завдяки двом плавучим буровим установкам, що раніше належали Україні, стверджує директор енергопрограмм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський: "Чорноморнафтогаз" збільшив в 2014 р. видобуток газу на 1 млрд куб. м, з 1,5 до 2,5 млрд. Це не тільки покрило потреби Криму в газі, а й дозволило продавати його в інші регіони".

А ось українців цього року відпочине в Криму в рази менше, ніж в 2014-му, коли їх все ж було близько 500 тис., прогнозує директор Центру туристичної інформації Володимир Царук: "Потяги до Криму скасовані, в регіоні небезпечно. Але от росіян може бути більше на 500-600 тис., адже через девальвацію рубля багатьом стала не по кишені Туреччина чи Болгарія. Це означає, що черги на переправах в Керчі стануть ще більше".

ПОЛІТИКА. На думку політолога Володимира Фесенка, за рік наші політики розгубили ілюзії про можливість швидко повернути півострів: "Де-факто ми Крим втратили, де-юре – відмовлятися від нього не будемо. Що змінилося за рік: зараз є розуміння, що, поки нічого не зміниться в Росії, повернути Крим не вдасться. Нам доведеться шукати довгострокову стратегію. Але суди можуть тривати роками, як це було в Югославії – там вироки виносили через 10-15 років. Але Україні потрібно визначитися: або ми ізолюємо Крим, за чим слід розрив усіх зв'язків, або зберігаємо торговельні зв'язки, залишаючи собі плацдарм для економічної реінтеграції АРК. А далі можлива і політична".

"Політичне сприйняття ситуації не змінилося: порушено міжнародне право, і анексію ніхто в світі не визнає, тому санкції зняті не будуть, – вважає професор політології НаУКМА Олексій Гарань. – Що стосується Росії, то за рік їй не вдалося поліпшити економсітуацію в Криму. Повернення Криму – перспектива не одного дня. Військовим шляхом ми його повернути не можемо, значить, повинні стати економічно привабливими для Криму – провести реформи, продовжити курс на євроінтеграцію, і тоді можливо возз'єднання, як це було зі Східною Німеччиною".

А Вадим Карасьов вважає, що Донбас затьмарив Крим, і Захід тему з півостровом виніс за дужки: "Навіть якщо уявити фантастичну ситуацію, що в РФ до влади прийдуть демократи, це не наблизить повернення. Адже російське суспільство підтримує анексію Криму, і будь-якому політику там доведеться з цим рахуватися. Зараз нам потрібно визначитися – блокада або продовження поставок світла і води. А далі – чекати сприятливої ситуації".

Фільм: Путін — про Крим і Януковича

До річниці "референдуму" про відділення АРК телеканал "Росія 1" зняв документальний фільм "Крим. Шлях на батьківщину", де викладена їхня версія подій річної давності. У фільм включено інтерв'ю з президентом РФ Володимиром Путіним, який говорить, що "ляльководами" перевороту в Україні були США, і зізнається, що допоміг втекти екс-президенту України Віктору Януковичу. На початку фільму політик розповідає, що кортеж Януковича вели російські наглядові служби і була віддана команда "витягувати" президента-втікача з Донецька "по суші, по морю і з повітря". Коли Янукович, який, за словами Путіна, йому регулярно телефонував, раптово перемістився до Криму, російським катерам знадобилося кілька годин, щоб відшукати українського лідера.

Також президент РФ визнає, що особисто займався питанням "возз'єднання Криму і РФ". За його словами, при несприятливому розвитку подій Росія могла привести в готовність... свої ядерні сили! Путін наполягає, що анексія Криму відбувалася заради захисту місцевих жителів: "Крим – це історична російська, російська територія, з переважно російським населенням... Кінцева мета була не в захопленні Криму і не в якійсь анексії, а в тому, щоб дати можливість людям висловити свою думку про те, як вони хочуть жити далі". Президент РФ також зазначив, що поняття не має, звідки з'явився Сергій Аксьонов, і запевняє, що не був з ним знайомий до подій минулого березня. Фільм, крім іншого, оповідає про те, як погано жив Крим після розвалу СРСР, як там притісняли російську мову, і про те, як на автобус з мирними кримчанами у минулому році нібито напали "майданівці" з битами.

Дружина загиблого пішла в армію

Незважаючи на заяви Росії про те, що анексія Криму нібито пройшла без єдиного пострілу, за фактом вона обернулася трагедіями в двох сім'ях українських військових.

Навесні в Сімферополі під час штурму фотограмметричного центру двома пострілами був убитий прапорщик Сергій Кокурін, що знаходився на посту на спостережній вишці. У нього залишилися вагітна дружина та чотирирічний син. А 33-річний майор Станіслав Карачевський був застрелений двома пострілами з автомата Калашникова в офіцерському гуртожитку (за даними Міноборони України, до розстрілу причетний російський морський піхотинець. – Авт.).

Сім'я майора Карачевского зараз живе в Миколаївській області і заявляє, що справа про розстріл годувальника вже передано до суду. Як розповіла нам його вдова Ольга, на материкову Україну вона виїхала ще в минулому році і після трагедії пішла служити в ту ж частина, де служив чоловік (військова частина була передислокована в Миколаївську область). "Займаюся паперовою роботою. Місцева влада постійно обіцяли вирішити питання з квартирою, але поки все зроблено тільки на словах. Зараз нам допомагають орендувати житло волонтери, – розповіла "Сегодня" Ольга Карачевская. – Що стосується кримінальної справи по вбивству чоловіка, то слідство вже закінчено і матеріали передані до суду в Криму. У мене двоє маленьких дітей: дочка ходить у дитячий садок, а син – у школу".

Підтримки РФ не видно, але стало спокійніше

Думки кримчан з приводу анексії розділилися. Андрій Філіппенко з Алушти відзначає, що особливих плюсів не бачить. "Зарплати зросли, але у держчиновників, а у тих, хто працює, наприклад, у сфері послуг, все як і раніше, – скаржиться Філіппенко. – Курортний сезон не повністю провалився, але росіяни, яких стало більше в Криму, приїжджали швидше оглянути свої нові "володіння". Я не раз чув їх закиди, що з Кримом Росія носиться як з писаною торбою, мовляв потрібно вкладати гроші в розвиток РФ, а вони витрачаються на нашу підтримку. Хоча, що вкладають в Крим, я особливо не бачу".

А мешканка Сімферополя Аліса Іванова вважає, що життя на півострові стала краще: "Підняли зарплати і пенсії, і стало якось спокійніше – немає ніяких мітингів. Думаю, що ще краще буде, коли побудують міст через Керченську протоку". Правда, в міст вірять небагато жителів Криму. Більшість побоюється, що поневірятися з Керченської переправою доведеться ще довго.

І лояльні до Росії кримчани, і проукраїнськи налаштовані громадяни згодні в одному: після окупації життя в Криму стала дорожче. "Злетіли в ціні оренда, – розповідає житель Севастополя Андрій. – Навесні 2014-го можна було знайти однокімнатну в районі 2,5 тис. грн, а зараз ціна більше 5000". Подорожчали і продукти. "Щоб раз перекусити, треба витратити мінімум 150 рублів (близько 53 грн). Батон коштує 9 гривень, проїзд у маршрутці – 5. Рідня з України каже, що у них ціни такі ж. Але там зараз війна, а з ким воює Крим?" – Запитує студент Ігор.

ТАТАРСЬКЕ ПИТАННЯ. Заступник голови Меджлісу Наріман Джеляль розповів "Сегодня", що рік в окупації пройшов для них важко. "Мого колегу Ахтема Чийгоза заарештували в січні, і він під вартою. У нас йдуть арешти і допити у справі 26 лютого 2014-го (тоді татари мітингували проти анексії. – Авт.) були спроби переформатувати склад Меджлісу і домогтися, щоб його очолив лояльний до влади людина, але нам вдалося відбити атаки, – розповів Джеляль. – У нас серйозні проблеми з заходами та свободою слова. Кримсько-татарські ЗМІ досі не можуть зареєструватися, а з 1 квітня їх робота буде неможлива без ліцензії. "Керівництво" Криму пояснює це таким собі напіввійськовим становищем, ворожими ЗМІ, деструктивними елементами, екстремізмом і ще Бог знає чим. Хоча люди просто хочуть висловити свою точку зору". Заступник голови Меджлісу додав, що РФ намагається якнайшвидше зробити Крим російським. "Перелопачують система освіти. Був і переділ власності, який назвали націоналізацією. Говорити про якесь отямлення рано. Запас ура-патріотизму продовжує компенсувати проблеми, – скаржиться Джеляль. – Пропаганда у всьому звинувачує "хунту" і американських шпигунів".

Переселенців не шанують

Після початку бойових дій на Сході багато жителів Донбасу в пошуках кращого життя вирушили до Криму. Однак півострів не поспішає відкривати для них свої обійми. "Щоб отримати роботу, всім, хто з Донбасу, доводиться робити патент, як іноземному громадянину, який коштує близько 6 тис. Грн. А потім, протягом року, потрібно платити щомісячний податок в 1400 грн, – говорить переселенка Ірина. – Та й зарплати донецьким платять нижчі, ніж місцевим: роботодавці, коли дізнаються, що людина з Донбасу, навмисно занижують зарплату, бо знають, що діватися йому нікуди. Можуть взяти і неофіційно. Але за це роботодавцю загрожує штраф, мало хто на це йде".