Іловайский котел: чому сталася трагедія

Днями Генеральний штаб опублікував звіт про хід військової кампанії літа 2014 року. Документ вийшов незадовго до річниці російського військового вторгнення в Україну. Воно почалося в ніч на 25 серпня і призвело до виникнення Іловайського котла, в який потрапили близько 1000 бійців ВСУ і добровольчих батальйонів. Генштаб визнав, що в плануванні операцій не враховувалася можливість російського вторгнення. А вперше згадка про Іловайськ з'явилося рік тому – 19 серпня. Тоді ще ніхто не знав, які події на нас чекають попереду.

"МИ В ІЛОВАЙСЬКУ". Саме такими словами вранці 19 серпня 2014 року командир добровольчого батальйону "Донбас" Семен Семенченко почав своє повідомлення про штурм Іловайська в Донецькій області. "Ударні частини батальйону "Донбас", змітаючи блокпости терористів, увійшли в місто з декількох напрямів і до 19:00 (18 серпня. – Авт.) взяли під контроль східну частину. Судячи з відчайдушного драпу з міста прихильників "русского мира", робити оточення і рейди ми вже навчилися", – написав у Facebook Семенченко. Того ж дня комбат був поранений і евакуйований з поля бою.

Взяття Іловайська забезпечувало повну блокаду зайнятого бойовиками Донецька. Як пояснив командувач військами оперативного командування "Південь" генерал-лейтенант Руслан Хомчак, в районі Іловайська діяли 14 підрозділів ЗСУ та шість підрозділів МВС (добровольчі батальйони "Донбас", "Дніпро", "Світязь", "Миротворець", "Херсон" та "Івано-Франківськ") загальною чисельністю до 1000 осіб. 18 серпня українські бійці майже вибили бойовиків з Іловайська. Але операція зупинилася, тому що добровольці не володіли важким штурмовим озброєнням.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

А через кілька днів все круто змінилося. У звіті Генштабу вказується, що в ніч на 25 серпня Росія ввела на територію України вісім батальйонно-тактичних груп чисельністю до 4000 осіб. "Чисельна перевага виявилася на стороні супротивника", – визнали в Генштабі. Виникла загроза оточення сил АТО на південь від Луганська, ймовірність прориву в район Дебальцеве; відбулося оточення під Іловайськ, а також з'явилася можливість взяття в кільце Маріуполя.

ОТОЧИТИ І ЗНИЩИТИ. Вторгнення порушило плани українського командування по швидкому розгрому сепаратистів. "У червні 2014 року ми прийшли до висновку, що у нас є достатньо сил для того, щоб прогнати бойовиків. Була розроблена операція з перекриття державного кордону", – розповіло джерело, яке працювало у той час в Міноборони. Захопивши контроль над кордоном, військові хотіли перекрити бойовикам поставки з Росії, розчленувати підконтрольну їм територію, оточити бойовиків, змусити їх скласти зброю, а в разі опору – знищити. Чисельність угрупування АТО становила близько 40 тис. осіб. "Співвідношення сил АТО до бойовиків було приблизно 1 до 1", – уточнюється у звіті Генштабу.

Думка військових про так званих ополченців було не дуже високою. "Нас запитують, чому після звільнення Слов'янська ми не звільнили інші міста, зайняті бойовиками. Наприклад, ту ж Горлівку. Так, ми розуміли, з ким маємо справу. Нам не хотілося втратити через них навіть сотню чоловік. А деякі партії хотілося вигравати всуху, як, наприклад, в Дзержинську. Це місто було звільнено невеликою групою спецназу при величезній перевазі сил противника", – пояснило джерело в Міноборони.

Основні втрати ЗСУ дійсно зазнали не від бойовиків, а від російської артилерії, яка з території РФ обстрілювала українські бригади, що рухалися вздовж кордону. Найстрашнішим прикладом таких обстрілів стала ракетна атака під Зеленопіллям 11 липня 2014 року, через що, тільки за офіційними даними Міноборони, загинули 19 українських бійців і 93 отримали поранення. Дії російських військ призвели до створення південного котла, куди потрапили прикордонники, а також підрозділи 24-ї, 51-ї, 72-ї і 79-ї бригад ЗСУ. У звіті Генштабу історія з південним котлом описується як операція з виведення підрозділів з-під "постійного вогню артилерії РФ на ділянці кордону Дмитрівка – Довжанське – Червонопартизанськ – Ізварине".

І все ж, згідно зі звітом Генштабу, до середини серпня ситуація дозволяла сподіватися на "завершення антитерористичної операції до середини вересня". Щоб уберегти війська від російських обстрілів, штаб АТО вирішив створити пояс ізоляції бойовиків західніше кордону, на недосяжному для російської артилерії рубежі: Лутугине – Ребрикове – Ровеньки – Дякове – Дмитрівка – Степанівка – Саур-Могила. Останній пункт являв собою важливу висоту, взяту 3 серпня, військовослужбовцями 51-ї бригади і армійським спецназом.

РОСІЙСЬКИЙ СЛІД. На думку джерела в Міноборони, рішення про вторгнення було прийнято російською стороною в 10-х числах серпня, коли стало ясно, що бойовики зазнають поразки. Офіцер оперативного командування "Північ", полковник Юрій Блішун стверджує, що перші дані про регулярні російські війська були отримані ще 7 серпня. За словами Блішуна, в цей день в Луганській області був підбитий БТР, в якому були знайдені апаратура супутникового зв'язку, яка використовується тільки в армії РФ, а також особисті речі та документи, що говорили про присутність російських військовослужбовців.

У Генштабі говорять про "поетапне вторгнення" армії РФ, якому передувала "потужна інформаційно-психологічна обробка". "Цілі колл-центри розсилали бійцям, командирам, родичам і навіть генералам в Київ sms панічного змісту нібито від бійців на передовій. Це була безпрецедентна акція індивідуального впливу. Звичайно, в такій ситуації серед солдатів виникали настрої "все пропало, нас зливають", і вони залишали позиції", – пояснив співрозмовник в Міноборони.

Подальші невдачі Генштаб пояснює саме панікою серед бійців і "психологічною неготовністю виконувати поставлені завдання". У звіті, наприклад, говориться, що деякі підрозділи під ворожим вогнем самовільно покинули позиції в районі Савур-Могили, причому відхід "перетворився на втечу": "Так виникли діри в зовнішньому кільці блокування". А перед самим вторгненням пішов з позицій в районі Кутейникове ще один батальйон, оголивши правий фланг українських військ. "Не зустрічаючи опору, російські війська через Амвросіївку і Кутейникове просунулися до Іловайська", – пояснюється у звіті. Так виник Іловайський котел. Командування розробило план з деблокування оточеного угруповання, але не встигло його реалізувати.

А ворог продовжував сіяти паніку. "Якимось чином інформація про ситуацію на фронті випереджала реальні події. Росіяни хотіли розгойдати ситуацію в Києві, щоб порушити управління військами, вивести бойовиків на межі Донецької і Луганської областей, а також пробити сухопутний коридор до Криму", – пояснюють в Міноборони. Проте висновки Генштабу про психологічну неготовність військ спростовуються окремими героїчними епізодами. Коли вторгнення вже почалося, бойова група, в якій знаходився начальник бронетанкової служби озброєння оперативного командування "Південь" полковник Євген Сидоренко, підбила російський танк Т-72 Б3. На цьому танку полковник прикривав дії 2-ї протитанкової батареї 51-й мехбригади під командуванням Костянтина Коваля. Маючи в своєму розпорядженні всього дві протитанкові гарматами "Рапіра", артилеристи зупинили просування колони з 16 одиниць російської бронетехніки, що йшли із Кутейникове в Іловайськ. Тоді було підбито три машини. "Іловайськ змусив нас повірити в свої сили і показав, що у нас є армія, здатна перемагати. Грамотно організована оборона дозволила нам утримати всі напрямки, через які російські війська намагалися пробитися до нас у тил, розчленувати наше угруповання і розбити його поодинці", – заявив Євген Сидоренко.

РОЗСТРІЛ КОЛОНИ. На думку Генштабу, опір української армії змусив російську сторону, що приховувала присутність своїх військ на території України, використовувати "дипломатичні шляхи для припинення вогню". Оточеним під Іловайськом українським частинам 29 серпня були запропоновані умови виходу з кільця. Але всупереч досягнутим домовленостям, за словами Руслана Хомчака, в шести кілометрах південніше Іловайська колона була зустрінута шквальним вогнем.

Це був заключний акт Іловайської трагедії, під час якого загинуло найбільше людей. Як повідомив головний військовий прокурор Анатолій Матіос, всього загинуло 366 бійців: "429 людей поранено, 128 потрапили в полон, а 158 досі вважаються зниклими безвісти".
Розстріл під Іловайськом не став епілогом літньої кампанії 2014 року. До підписання 5 вересня угод про припинення вогню підрозділи 95-й і 79-й бригад провели в районі Маріуполя вдалу рейдову операцію, запобігши оточенню цього міста.

Після 5 вересня 2014 року на Донбасі почалася позиційна війна. Кампанія літа 2014 року замість розгрому бойовиків привела до невдачі. Причину назвав сам Генштаб: "Керівництво штабу АТО не очікувало, що Російська Федерація зробить акт вторгнення регулярних збройних сил на територію України в порушення міжнародних гуманітарних норм і без оголошення війни".