Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Новий склад Кабінету міністрів працює вже 50 днів. Урядовці прозвітували про свої перші досягнення. На треку європейської і євроатлантичної інтеграції є чим похвалитися. За ці майже два місяці ухвалено 15 євроінтеграційних законів, до Києва з дводенним візитом їде Північноатлантична рада, в рамках якої генсек Альянсу Єнс Столтенберг виступить з промовою у Верховній Раді.
Проте, деякі заяви представників "моно-більшості" щодо інтеграції України до НАТО дуже збурили суспільство. Саме тому в рамках проекту Smart talk (відеоверсію інтерв’ю дивіться тут) сайт "Сегодня" зустрівся з віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитром Кулебою.
- Судячи з вашого Instagram, ви любите не тільки смачно поїсти, а ще й непогано готуєте. Ось, наприклад, сьогодні (19 жовтня – Авт.) ви запостили фотку "розібраного бургера" з яловичою котлетою в устричному соусі. Взагалі, знаєте, у вашому Instagram дуже багато їжі. Тобто, у вашій сім'ї готуєте переважно ви?
- Я люблю готувати, моя дружина любить готувати. Проте, скажу чесно, після переїзду до Києва у мене стало набагато менше часу на приготування їжі. А сьогодні видався ранок, коли я раніше прокинувся і трошки пізніше мав виходити з дому. Тому я із задоволенням зазирнув у холодильник, побачив, що і з чого можна приготувати. Це був спонтанний рецепт і спонтанна страва, яка народилася сьогодні зранку, виходячи з того, що є у холодильнику.
- А яка ваша улюблена страва? Що просять приготувати діти?
- Діти дуже люблять курча табака, яке я готую. Моя донька вважає, що це моя найкраща страва. Я люблю її готувати. Люблю якісний, гарно зварений борщ. Авжеж, це дуже крута страва. І ще люблю італійську пасту.
- А напій? Чим, як то кажуть, знімали стрес у Страсбурзі? Кальвадос? Чи все ж таки вино? Бо у Франції, де ви довго пропрацювали, популярний напій саме вино.
- Найбільше люблю саме червоне вино. Другий улюблений напій – кальвадос. Ним можна посмакувати після ситної вечері.
- До речі, як вам традиція французів пити келих вина навіть під час обідньої перерви? Просто у нас це табу…
- У французів дуже розвинена культура пиття. Вони можуть пити шампанське зранку, вино пообіді і ввечері. А потім після вечері можуть взяти якийсь невеликий міцний напій, на кшталт кальвадоса або коньяку, і випити, як дижестив. Особисто я не п’ю цей обідній келих вина, тому що мені, якщо чесно, потім гірше працюється, треба тримати себе в тонусі. Але келих вина ввечері є абсолютно нормальним явищем.
- Я прочитала вашу книжку "Війна за реальність". У самому кінці ви пишете, що Росію вирішили повернути до ПАРЄ ще у січні 2018 року. Проте, адвокати і друзі Росії готові були підігрувати тихо, щоб не забруднитися. Що ж змінилося за рік? Чому всі відкрили свої обличчя і зробили все відкрито, не ховаючись?
- Тому що Україна разом з партнерами створила ситуацію, коли вони вже не могли зробити це тихо і непомітно. Ми доклали максимальних зусиль спочатку для того, щоб запобігти цьому сценарію. Але коли ми переконалися, що бажання повернути Росію деяким ключовим гравцям затьмарило очі і вони неадекватно все це сприймають, ми сказали: окей, тоді ми будемо до останньої хвилини діяти так, щоб намагатися вас зупинити і штовхати в радикальний сценарій, де ваші дії будуть максимально видимими, і всі ваші маніпуляції, цинізм і лицемірство будуть максимально очевидними для зовнішнього спостерігача.
- Чи не здається Вам, що Захід в принципі недооцінює Росію? Знаєте, коли я писала статтю "На шляху до миру: чиї інтереси захищають Франція і Німеччина насправді", знайшла цікаву декларацію Будапештського саміту ОБСЄ 1994 року. В одному із пунктів там йдеться про спільний безпековий простір від Ванкувера до Владивостока. Рівно через 16 років Ангела Меркель підписала з тодішнім президентом РФ Дмитром Мєдвєдєвим Мезебергську декларацію, за якою Росія мала почати вивід своїх військ з Придністров’я в обмін на включення до європейської архітектури безпеки. Ще майже через 20 років про це говорить президент Франції Емануель Макрон.
- Європа завжди переоцінювала Росію, а не недооцінювала її. В Європі є цілі школи думки, які переконані, що треба залучати Росію в різні формати співпраці, і це залучення буде стримуванням Росії, інструментом перетворення Росії на більш цивілізовану державу. Тобто, ми їх залучимо, ми їм щось дамо, пообіцяємо, і від цього вони стануть добрішими, кращими, почнуть нас чути, відмовляться від авторитаризму, від агресивних дій. Росія зі свого боку активно ці теорії підживлює, тому що вони їй вигідні. І все те, що ви озвучили – це якраз переоцінка власної здатності домовлятися з Росією і змінювати Росію з боку Заходу. Жодна з цих історій не спрацювала. Все закінчувалося тільки тим, що Росія ставала агресивнішою. Ми пам’ятаємо війну в Грузії, ми пам’ятаємо агресію проти України. Ми пам’ятаємо, які злочини Росія вчиняла в Сирії, коли увійшла туди. Але на Заході в певних колах є невмирущими ідеї, що, все ж таки, давайте залучимо Росію, давайте спробуємо її змінити. І поки це переконання не загине, поки воно не зникне, ми постійно матимемо такі ідеї, на кшталт, давайте тримати Росію в обіймах, бо це набагато краще, це шанс на те, що Росія стане нормальною.
- До України 30-31 жовтня їде Північноатлантична рада. Її представники відвідають Одесу і Київ. А чи планують вони поїхати на Схід?
- Ні. Цього разу візиту на Схід не буде. Але дійсно буде візит в Одесу. Північноатлантична рада – це дуже серйозний орган. Це не просто зібрання послів. Це, власне, інституція , яка ухвалює всі ключові рішення в НАТО. Це як Рада Безпеки ООН. От уявіть, що до нас приїхали не просто посли Німеччини, Франції, США, Китаю, а Рада Безпеки як цілий орган. Так само це працює і з Північноатлантичною радою. Цей візит – надзвичайно потужний сигнал підтримки України. Ми наполягали на тому, що він має відбутися. Ми надзвичайно ретельно до нього готуємося, вже відшліфовуємо останні речі. Зайдуть чотири кораблі НАТО в порт Одеси під цю подію. В Одесі відбудеться серія брифінгів для Північноатлантичної ради про безпекову ситуацію в Чорноморському регіоні, про російську агресію проти нашої держави. Тобто, все буде відпрацьовано по максимуму, тому що на основі тієї інформації, яку вони отримають тут, вони будуть надалі ухвалювати свої рішення щодо України.
- Планується засідання Комісії Україна-НАТО?
- У рамках візиту ми проведемо засідання української Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції. Це орган, який існує всередині нашої держави, він координує діяльність всіх причетних і залучених міністерств і відомств в сфері євроатлантичної інтеграції. В засіданні комісії візьме участь заступниця генсекретаря НАТО з питань політичних питань та політики та безпеки, Посол Беттіна Каденбах.
Північноатлантична рада під час візиту матиме дуже насичений порядок денний. Буде і зустріч з Президентом Володимиром Зеленським, і виступ Генерального секретаря НАТО в українському парламенті. Відбудеться також і засідання Комісії Україна-НАТО. Буде максимальна кількість зустрічей.
- Без сумніву, нам нагадають про наше домашнє завдання: ухвалення законів про СБУ, розвідку, поводження з держтаємницею, і створення нового комітету ВР з нагляду за СБУ та розвідкою. Які дедлайни?
- У нас є дуже ефективний діалог з парламентом. І я вдячний Верховній Раді за відкритість до співробітництва на євроатлантичному треку. Дійсно, питання ухвалення цих законів і рішення щодо створення комітетів обговорюються. Ми в тісному діалозі і з Північноатлантичним альянсом. Ухвалення законів – це суверенне право України. Проте, ми чуємо наших партнерів, робота ведеться. Ми не плануємо нічого ухвалювати спеціально "під свято" – під візит Північноатлантичної ради. Ми розуміємо, що маємо йти цим шляхом не тому, що НАТО дає нам якісь домашні завдання. Я проти цієї логіки. Ми самі розуміємо, що ухвалення цих законів у якісному вигляді відповідає насамперед інтересам України, українських громадян і українського сектору безпеки і оборони. Тобто, ці закони мають зробити нас сильнішими.
- А як щодо трастових фондів? Можливо, планується відкриття нових? Як з реалізацією вже працюючих?
- Ми хочемо, щоб ті трастові фонди, які зараз працюють, продовжили працювати і стали ще більше ефективними. Ми розуміємо проблеми, які існують в окремих трастових фондах. Цього літа у нас сталася прикра ситуація, закрився трастовий фонд НАТО з кібербезпеки у зв’язку з виконанням ним свого завдання. Коли я про це дізнався, прийшовши на посаду, яку зараз обіймаю, негайно дав доручення ініціювати перед Північноатлантичним альянсом питання щодо відновлення роботи цього трастового фонду або формування нового формату. Можливо, це буде і не трастовий фонд, але нам потрібна чітка програма підтримки з кібербезпеки. Ми хочемо продовжувати взаємодію з НАТО у цій сфері, це теж буде одним з наших найближчих пріоритетів.
- Також, можливо, буде оголошено про збільшення внеску України до миротворчих операцій Альянсу?
- Місяць тому ми поінформували Альянс про нашу згоду на розширення участі України в місії в Косово. Поки не буду розкривати всіх деталей, але будемо зміцнювати свою присутність в ще одній місії. Ми виходимо з того, що це дуже корисна практика. Тому що не лише Україна отримує підтримку Альянсу, але і Альянс отримує підтримку від України. І це надзвичайно цінується нашими партнерами в НАТО.
- Зустріч лідерів країн-членів НАТО у Лондоні 3-4 грудня. Наразі формат не передбачає участі держав-партнерів. Проте, ще попередня влада наполягала, щоб саме на цьому саміті Україна подала заявку на отримання ПДЧ. Чи було коректним взагалі так казати?
- Я не хочу ображати колег. Я вдячний їм за ті зусилля, які були зроблені ними на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції за останні роки. Але те, про що ви сказали, є банальною дезінформацією з їхнього боку. Справа в тому, що, дійсно, президент Порошенко в квітні, якщо я не помиляюся, підписав указ, в якому, зокрема, визначив, що Україна має подати заявку на План дій щодо членства в НАТО саме в грудні 2019 року. Це такий трошки, чесно вам скажу, суто політичний маневр, бо якраз вибори були, і я зараз поясню, чому.
По-перше, Україна вже подала заявку на отримання ПДЧ. Це було зроблено у 2008 році. Бухарестський саміт НАТО її розглянув і підтвердив, що колись Україна стане членом НАТО, але ПДЧ нам не дали. Подавати другу заявку зараз, якщо перша залишається чинною? В НАТО виходять з того, що заявка, подана у 2008 році, залишається чинною. Ми в уряді України також розуміємо, що ця заявка залишається чинною. Тому нову подавати не потрібно.
Ну, і другий момент, на який я хочу звернути увагу. Петро Олексійович і колеги, які займалися цим питанням попередні п’ять років, самі заявку на ПДЧ так і не подали, розуміючи, по-перше, те, що я сказав, а, по-друге, якщо б вони навіть вирішили зробити такий красивий піар-хід і в грудні 2019 року знову подали заявку, то відповідь була б така сама, як і у 2008 році. ПДЧ ми б не отримали. Відповідно, ми в уряді прекрасно розуміємо реальність і спрямовуємо свої сили не на те, щоб створити якісь додаткові символічні речі, хоча вони теж важливі, а на те, щоб реальну інтеграцію до НАТО запустити як повноцінний механізм. І тому наша Річна національна програма з інтеграції до НАТО на наступний 2020 рік буде максимально за змістом і за формою наближена до Плану дій щодо членства. Тобто, ми будемо де-факто імплементувати План дій щодо членства, поки що юридично його не маючи.
- В одному з перших своїх інтерв'ю ви сказали, що в плані євроатлантичної інтеграції Україна не буде стукати у зачинені двері. Потім була заява очільника парламентського комітету у закордонних справах Богдана Яременка про те, що, можливо, нам треба дозріти до дискусії про вивід іноземних інструкторів в обмін на вивід іноземних військ з території України. Я розумію, що ви з Богданом Яременком не погоджували свої тези, так сталося. Але чи не вважаєте ви, що все вийшло саме так, як того хотіла чути Москва і від чого так "втомилася" Європа?
- Та Європа ні від чого не втомилася. Те, що сказав в тому інтерв’ю Богдан, якщо ви помітили, з тих пір більше ніде не звучало. Жодних подібних натяків чи тверджень ніхто не робив. І я можу підтвердити, що я теж ні від кого, крім Богдана Яременка, якого я дуже поважаю і ціную співробітництво з ним, не чув. Богдан – людина, яка чудово розуміє зовнішню політику, міжнародні справи, яка мислить стратегічно. Тобто, він відрефлексував в інтерв’ю якусь комбінацію, яка здавалася йому прийнятною.
- Я тут абсолютно нікого не звинувачую. Просто так співпало, і через декілька днів ми почули відповідні заяви Росії, яка плескала в долоні.
- А через місяць я сказав в інтерв’ю, що СНД – це клуб невдах. І вся Росія гуділа і запльовувала мене, поливала брудом за такі слова. Ми живемо в інформаційному хаосі, постійно хтось щось говорить, щось пробивається в стрічки новин…
- Окей, я уточню тоді. Те, що ви сказали, що ми не будемо стояти і стукати в закриті двері, не означає, що ми відмовляємося від європейської і євроатлантичної інтеграції?
- Ні. Я хочу засмутити всіх, хто очікує, що ми відмовимося, чи щось зупинимо, загальмуємо. Не дочекаєтеся. І спеціально для наших сусідів з Росії: не дождетесь.
- Вас особисто не насторожують заяви деяких представників команди президента про євроатлантичний вектор руху України?
- Ви кого маєте на увазі?
- Ну, наприклад, Ірину Верещук…
- В той день, коли вийшло її інтерв’ю, і звідти взяли конкретно одну цитату, вирвали і почали розкручувати, я їй одразу подзвонив. Ірина була надзвичайно обурена і сказала: "Я мер Рава-Руської, я взагалі за НАТО, я євроатлантист, я просто хотіла пояснити свої погляди. Я зараз дам спростування". І вона дійсно дала спростування. Більше того, наступного дня уряд, оскільки пані Верещук є представником уряду в парламенті, виступив із заявою, де підтвердив незмінність нашого курсу.
Я дуже прошу всіх читачів і глядачів критично ставитися до того, які сигнали запускаються в інформаційному просторі, і більше стежити за справами. Причому, не за однією конкретною справою, а за їхнім розвитком в динаміці. Все, що було зроблено нами за останні 50 днів в уряді, а сьогодні в день розмови з вами рівно 50 днів, як уряд працює, було зроблено для зміцнення і пришвидшення європейської і євроатлантичної інтеграції.
- Продовжуючи розмову про НАТО, на Warsaw Security Forum міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто нам ще раз підтвердив, що Будапешт не розблокує КУН, поки Київ не відмінить закон про освіту повністю. Тобто, їх не влаштовує врахування Києвом рекомендацій Венеціанської комісії. Чи має Україна тут "план Б"?
- Наші угорські друзі і партнери, а я попри цю нашу з ними таку дискусію і сварку все ж вважаю, що це друзі і партнери, ніяк не можуть прийняти один простий факт. Так, як було до ухвалення закону про освіту, вже ніколи не буде. Тобто ситуація, коли Угорщина домінує в угорській громаді Закарпаття, коли угорці Закарпаття не володіють українською і навіть російською мовою, а володіють лише угорською, є неприйнятною. Ми хочемо, щоб ці люди шанували свою культуру, щоб вони пам’ятали, що вони є угорцями, щоб вони вільно володіли угорською мовою і могли вільно подорожувати до Угорщини. Але ми так само хочемо, щоб вони завжди пам’ятали, що вони громадяни України, що це теж їхня земля, що це їхня країна, і щоб вони розмовляли мовою цієї країни, розуміли її історію та історичне значення. От і все. Але ситуації, коли лише угорська частина історії працювала, а Україна, по суті, була відсутня, вже не буде. Коли наші угорські партнери сприймуть цей факт, тоді вони будуть здатні знайти з нами збалансоване рішення, до якого ми готові, коли інтереси і Угорщини, і України будуть враховані.
- Окей. Тепер про ЄС. Знаєте, я вчора (18 жовтня – Авт.) дивилася прес-конференцію Дональда Туска і Жан-Клода Юнкера, і мені було соромно за ЄС. Туск вибачався перед Північною Македонією і Албанією за те, що ЄС так і не зміг відкрити переговорний трек щодо вступу цих країн до ЄС. Питання заблокували країни, серед яких наші "улюбенці" – Франція, Нідерланди. Що вже тоді говорити про можливість вступу України?
- Ми не робимо євроінтеграцію для ЄС. Ми робимо її для України, для українського народу. Ми безумовно йдемо до членства. Я рішуче відкидаю ідею про те, що можна побудувати Європу в Україні, не йдучи до членства в ЄС. Це абсолютно хибна ідея, нав’язувана нам якраз фанатами "русского мира", які розуміють, що це не спрацює. Ми будемо йти до членства. Не важливо, скільки років це займе. Але ми не будемо перетворювати членство в ЄС на фетиш, кажучи, що ми маємо вступити до ЄС протягом 10-20 років. Тому що членство залежить не лише від волі України. Членство також залежить від волі ЄС. І тому ми в Програмі діяльності уряду, до речі, наш уряд перший, хто в Програмі діяльності записав європейську і євроатлантичну інтеграцію…
- Так, окремим розділом…
- … і поставив собі конкретні цілі. Ми написали, що по лінії ЄС хочемо досягти відповідності економічним критеріям членства. Що таке економічні критерії? Це демонополізована економіка, коли є рівний доступ на ринок, це коли держава займає дуже маленьку частку в секторі економіки, а в основному є приватний бізнес, це низьке безробіття, певні соціальні стандарти… Тобто, це все те, що вигідно українському народу, заради якого, власне, ми все це і робимо.
Євроінтеграція – це не для посадовців в Києві. Євроінтеграція – це для конкретних людей, щоб якість їхнього життя і їхня безпека були такі ж самі, як і в країнах ЄС. І, так, маємо бути відвертими, ми завжди повинні бути готовими до того, що ЄС сам загальмує. Тобто, ми будемо йти достатньо швидко, а ЄС не зможе йти назустріч з тою самою швидкістю. Це реальність, але це тимчасова реальність.
Те, що відбулося з Північною Македонією і Албанією – це ганьба. Я навіть говорив з колегами з ЄС останні два дні, і вони самі визнають, їм соромно, що вони не дотримали слова перед країнами, які виконали домашню роботу.
- А Північній Македонії навіть назву країни довелося змінити.
- Ці країни пішли на дуже серйозні трансформації, особливо Північна Македонія, на дуже серйозні жертви, а ЄС повів себе нечесно. Це дуже сумно, але це реальність, з якою ми маємо працювати і завжди пам’ятати. Ми надзвичайно цінуємо наших колег в Брюсселі і будемо з ними працювати. Але ще раз наголошую: ми як уряд дуже сконцентровані на тому, щоб робити європейську і євроатлантичну інтеграцію для людей, для українців, для нашої країни. Момент членства неминуче настане. Шлях буде проблемним, буде багато зупинок, ям, в які ми будемо падати, гальмувань, тому що це залежить від обох сторін.
- Уряд працює вже 50 днів. Ухвалено 15 євроінтеграційних законів. Мені сподобалося, як ви написали у Facebook, що після ухвалення закону №1230 не носити більше українцям Abibas і Dolce&Banana. На який відсоток виконання Угоди про асоціацію ми вийдемо на кінець 2019 року?
- Залежить від того, як рахувати. Якщо рахувати за кількістю показників, умовно, скільки законів ухвалено, скільки заходів проведено, то це буде одна цифра. Але, якщо рахувати за якістю, буде інша картина. Бо один той закон, про який ви згадали, вартий десяти євроінтеграційних конференцій чи десяти якихось постанов, які були ухвалені, і виходить, що ми вже досягли прориву на євроінтеграційному треку. І в спілкуванні зі мною колеги з ЄС визнають, що за ці 50 днів були ухвалені закони, які роками лежали в парламенті, які попередній парламент відмовлявся ухвалювати через те, що, будемо відвертими, ухвалення цих законів суперечило інтересам певних економічних гравців. Тому вони, щоб не втрачати корупційні схеми, економічні переваги, усіляко стримували ухвалення цих законів, лобіювали, по суті, щоб ці закони не були ухвалені. Цей парламент ці закони ухвалив, президент їх підписує, уряд готується до їх виконання і цей прогрес і прорив вже помічений у Брюсселі.
- Ні для кого не секрет, що Україна і ЄС працюють над оновленням Угоди про асоціацію. Про що саме йдеться? Торговельні квоти, автомобільні перевезення, Угоду ACAA…
- Наша Угода про асоціацію складається з двох частин: політичної та економічної. Ми хочемо привести Угоду у відповідність до реальності. Тому що її зміст був погоджений 6-7 років тому. Тобто, реальність кардинально змінилася і наші можливості щодо торгівлі вже просто вийшли за ті норми і стандарти, які закладені в Угоді. Наприклад, за 8 місяців 2019 року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року ріст торгівлі з ЄС склав 8,1%. Це дуже висока динаміка, і це дуже позитивно. У нас є цілі групи товарів, за якими ми готові більше постачати, більше продавати в ЄС, а ЄС готовий більше купувати, але треба змінити Угоду. Є другий блок – це політична частина, яку ми теж хочемо привести у відповідність до наших реальних амбіцій і потенціалу. Наприклад, співробітництво у сфері юстиції. Ми ведемо діалог з нашими європейськими партнерами, це надзвичайно делікатна справа. Ми не хочемо розкласти цю Угоду по поличках, вона має залишитися цілісною. Ми не хочемо зруйнувати те, що є. Ми хочемо, як-то кажуть, "підкрутити" деякі речі для того, щоб зробити цю Угоду більш ефективною.
- У 2024 році буде рівно десять років, як Україна підписала Угоду про асоціацію. Фактично, саме на чинну українську владу, і на вас також, покладено обов’язок завершити всі євроінтеграційні реформи. Встигнете?
- Ми як уряд поставили собі дуже чітку ціль – досягнути відповідності економічним критеріям членства в ЄС. Наша програма діяльності розрахована на п’ять років. Відповідно, так, у 2024 році буде якраз п’ять років. Звичайно, встигнемо. Бо якби ми не були готові встигнути, то ми б собі це не прописували. Але, як і у будь-якому контракті, можуть бути форс-мажорні обставини, які можуть завадити виконанню. Так і тут. Це політика, це жива матерія, світ не стоїть на місці. Тому я залишаю 10% ризику на форс-мажор. Але, запевняю вас, в уряді всі надзвичайно серйозно налаштовані на впровадження реформ ціною іноді рейтингу нашого уряду, бо не всі реформи є популярними. Але ми взяли ці цілі не зі стелі, а насправді їх прорахували і хочемо досягти.
- Насамкінець, одне з проблемних питань – це освоєння Україною міжнародної допомоги. Не буду ходити колами. Що з закритою програмою модернізації КПП на Західному кордоні? Ми мали повернути невикористані кошти.
- Те, про що ви говорите, це взагалі біль і ганьба. Приїжджаєш в ЄС і кажеш: "Друзі, давайте зробимо ось це, це і це, нам потрібні гроші на ці програми, підтримайте". Перше, що ти чуєш у відповідь: "Шановні, ви не використовуєте ті гроші, які ми вам вже дали, а просите нові. Давайте ми спочатку навчимося використовувати те, щоб вам вже дали, а потім будемо думати про нове". І, чесно вам скажу, немає що цьому заперечити. Тому що, на жаль, аналіз показав, що ефективність використання коштів міжнародної технічної допомоги є низькою з низки причин.
Той випадок, який ви згадуєте, взагалі є кричущим. Уряд дуже серйозно займається проблемами міжнародної технічної допомоги. Прем’єр-міністр вже дав доручення все це виправити. Ми хочемо побудувати ефективну систему, яка відповідатиме стандартам ЄС.
А що стосується пунктів перетину кордону, я хочу, щоб глядачі і читачі зараз запам’ятали три слова: інтегроване управління кордонами. Після безвізу з ЄС – це друга велика історія, другий крок для забезпечення свободи пересування не лише людей, а й товарів через кордон України з ЄС. Я вже провів перше засідання комісії з інтегрованого управління кордонами. Ми будемо запроваджувати його в Україні. Ми також розглянули шляхи виправлення цієї ситуації з контрольно-пропускними пунктами. Ми вирішимо цю проблему і створимо такі механізми, які будуть сумісні з ЄС, і які зроблять перетин кордону швидким, зручним і безпечним, щоб ми його не помічали взагалі і це працювало, як у шенгенській зоні. Я не хочу сказати, що ми тут зараз шенген запровадимо – це буде третій крок. Але перший крок – безвіз, другий – інтегроване управління кордонами. І якщо ми це зробимо, тоді можна буде говорити про третій крок – про шенгенську зону. Але це вже потім.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми