- Сергію Олексійовичу, давайте згадаємо початок літа 2014 року, коли Донецьк вже лихоманило. Чи думали ви, що зовсім скоро в регіоні почнеться справжня війна?
- Ні, звичайно. Коли я давав згоду стати губернатором Донецької області, то розраховував, що за допомогою реформ ми вирішимо найгарячіші проблеми. У першу чергу – приберемо причини для невдоволення, що виникли у жителів Донбасу: бідність, корупцію, безвихідь. Я прийшов як кризовий менеджер для вирішення тих проблем, які накопичилися в соціально-економічному житті Донецької області.
- Коли до вас прийшло розуміння, що не вийде подолати виниклу ситуацію швидко?
- В кінці серпня. До цього я ще сподівався, що ми зможемо точними ефективними діями переломити ситуацію. Але наприкінці літа стало зрозуміло, що рівень агресії піднявся на абсолютно нову висоту і простими діями з нею вже неможливо впоратися. Стало зрозуміло і те, що населенню Донбасу загрожує реальна економічна і гуманітарна катастрофа. Тоді вже багато місцевих жителів почали виїжджати з Донецької та Луганської областей, переселенці шукали порятунок від обстрілів. Силові методи вирішення проблеми тільки підливали масла у вогонь. З'явилася величезна кількість людей, які не могли отримати медичне обслуговування, продукти і елементарні речі для того, щоб забезпечити себе.
А конфлікт подавався не як спецоперація іноземної держави проти нас, а з позиції "Донбас сам винен". А це неправда. Ми стали жертвою цинічної спецоперації по руйнуванню України, що почалася ще в Криму.
- Відбулося певне розлюднення. Люди на території, підконтрольній Україні, почали простіше дивитися на те, що на Донбасі голод, що там помирають люди, що там немає ліків. Але коли всі ці проблеми стають у повний зріст, частину основних зобов'язань взяв на себе бізнес. Чому так сталося?
- Бізнес швидше реагує. І ще – рух волонтерів, який сьогодні є найбільшим досягненням країни, показує, що громадянське суспільство швидше реагує на проблеми, ніж інститути влади. Для нас територія – це не просто країна. Це частина нашої душі. Частина нашої відповідальності. Бізнес розуміє свою відповідальність.
Я пам'ятаю ще початок 2001 року, коли ми на "Азовсталі" перші в Україні почали модернізацію доріг. Ми перші почали освітлювати місто Маріуполь. Ми створили тренди, які потім підхопили інші. Ми почали проводити свята для людей – День молоді, День металурга, День міста. Робили якнайбільше якорів, які б чіпляли жителів Маріуполя за рідне місто. За ту землю, де людина народилася.
Сьогодні вважається модним виїжджати за кордон, і ніхто не бачить перспективи на Батьківщині. Але в той момент бізнес показав свою ефективність. Саме завдяки синергії бізнесу та обласної адміністрації ми евакуювали минулого літа дітей і пенсіонерів з тих зон, де була потенційна загроза життю для людей.
- Говорячи про бізнес Донбасу, перша і найсильніша асоціація, яка виникає, – це Рінат Ахметов. Влітку 2014 року, коли все починалося, він розпорядився створити Гуманітарний штаб, який був покликаний вирішити перераховані вами проблеми: евакуювати, нагодувати і доставити ліки. Ви пам'ятаєте, коли вперше почули про штаб? Що ви подумали в цей момент?
- Мій заступник Ілля Шевляк був у постійному контакті, в тому числі і з групою від "Метінвесту" і СКМ, яка займалася гуманітарними напрямками. І перші проблеми, які виникали, тут же спільними зусиллями вирішувалися. Тому ми знали про створення та всі дії штабу. Як керівник області я тільки міг дякувати і максимально допомагати реалізувати цю ідею.
Тоді хотілося допомогти всім, але це було неможливо. Потрібно було адресно, ефективно, точково забезпечити цю допомогу. Ми знали, які проблеми є в містах регіону, і повідомляли про них керівництву штабу, який реагував миттєво. Комунікація була спрощена і ефективна, на рівні довіри. Тому штаб Ахметова зіграв і продовжує грати дуже велику роль у порятунку людей. Це ниточка, яка пов'язує Україну і тих, хто живе на Донбасі.
- Ви самі людина бізнесу. Хто, як не ви, розуміє, що в умовах війни вкрай важко допомагати. Група компанії СКМ не приховує, що зазнала значних збитків в цьому році. Як ви думаєте, чому в цей складний час перед Рінатом Ахметовим не було дилеми: допомагати або не допомагати?
- Насправді Рінат Ахметов завжди був, як кажуть, частина від частини і плоть від плоті Донбасу. Для нього Донбас – це не просто земля, а дійсно дуже рідна земля. Тому й існує максимальне бажання допомогти. Тут, як у кожного великого бізнесмена, йде соціальне навантаження, і ти вже не можеш від цього відокремитися. Це частина тієї місії, яку ти повинен виконувати. Це не прагматична, а абсолютно людська реакція.
- Позиція Ріната Ахметова була ясна із самого початку – він завжди закликав до миру, закликав максимально допомогти людям, які залишилися в зоні конфлікту...
- Коли конфлікт перейшов на рівень розмови танками і "Градами", то стало зрозуміло, що закликами до миру дуже складно цю проблему вирішити. Але ми всі хотіли, щоб рівень ескалації був набагато менший, щоб менше страждало мирних жителів. У нас був постійно заклик до миру – і я, і Рінат Ахметов говорили про те, що потрібен діалог. І сьогодні ми повернулися до цього мирного діалогу в Мінську, але, на жаль, вже втратили час, маємо величезну кількість зруйнованих людських доль, зруйнованих територій і тих, хто поїхав звідти.
- Гуманітарна катастрофа стала глобальною і страшною. Якщо припустити, що виходець із Донбасу Рінат Ахметов не допоміг. Не прийшла провізія. Не прийшли ліки. Перед який прірвою тоді стояв би регіон?
- Допомога Гуманітарного штабу Ахметова неоціненна, адже кількість вже не загиблих, а померлих від голоду і хвороб була б набагато більшою. І така гуманітарна допомога повинна бути! Мені незрозуміло інше: чому допомога йде в основному від Ріната Ахметова і міжнародних організацій? А від держави реальної допомоги Донбасу немає. Адже це не тільки прояв гуманності, це прояв їх реальних повноважень, які делегували владі виборці. У тому числі багато жителів Донбасу голосували за сьогоднішню владу. А сьогодні вони не голосують. Це теж трагедія, коли їх позбавляють голосу. Мільйон триста п'ятдесят тисяч осіб – переселенці з Донбасу та Криму – не можуть отримати рівні права з усіма. Ну як до цього ставитися? Звичайно, це невиконання прямих конституційних зобов'язань керівництва країни.
- А що б ви змінили, якби могли? На що б ви звернули більше уваги громадськості?
- Сьогодні дуже багато популізму. Обіцяють те, що не можуть виконати. У це вірять. І знову помиляються. Без вирішення проблеми Донбасу ми не зможемо врятувати країну. Сьогодні пішов такий запит: "Давайте відгородимо Донбас, і все буде добре". Не буде. Буде ще гірше. Як можна було зробити таку протилюдську і неефективну систему блокпостів? Зупинити роботу багатьох підприємств? Все це – результат нерозуміння суті що відбувається там до сьогоднішнього дня. На прикладі захисту і оборони Маріуполя ми довели, що можна вирішити проблему не ціною величезної кількості втрачених життів. Ми показали, як повинно було бути.
- У вас в липні був ювілей. Ви хотіли зустріти його вдома? Ви думаєте про те, що повернетесь назад?
- Про це я думаю щодня. Потрібно мати багато мужності, щоб переступити через всі емоції і розуміти, що є важливіші цілі, ніж впадати в депресію через те, що в тебе забрали бізнес і рідний дім. Відібрали все, що тобі було дорого, – фотографії, особисті речі, та все, що там було. В костюмі як пішов, так більше туди і не повертався. Це дійсно випробування. Але не найголовніше в житті, як я думаю.
Я філософськи до цього ставлюся. Хлопці запитують: "Звідки у тебе енергія?". А я кажу: "Я продовжую велогонку, якою займався і раніше без відпочинку". Я постійно в русі заради максимальної допомоги всім, хто опинився в біді. І консолідації всіх, хто розуміє, що нам потрібно вирішувати проблеми не тільки на полі бою. Звичайно, сьогодні країна зіткнулася одночасно з багатьма викликами, в економічному просторі проблем нітрохи не менше, і все ж хотілося б, щоб ті, хто несе державну відповідальність за те, що відбувається, не заспокоювалися, а займалися вирішенням проблем своїх громадян.
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми