Як податки і децентралізація рятують українську глибинку

25 Вересня 2017, 10:42

Малі міста підтримуються бізнесом і децентралізацією

<p style="text-align: justify;">Бурштинська ТЕС за останні шість років інвестувала в соціальну сферу 30 млн грн</p>
Бурштинська ТЕС за останні шість років інвестувала в соціальну сферу 30 млн грн. Автор фото: Анатолiй Бойко, "Сегодня"

В українській глибинці дедалі частіше проявляється сумна тенденція: в пошуках більш стабільного доходу і вигідних умов для ведення бізнесу багато підприємців переносять свої потужності в населені пункти побільше – в обласні центри, а то і зовсім за кордон. Туди ж у пошуках кращого життя біжать і здобувачі, залишаючи свої рідні міста в занепаді. Але є міста, чиї великі підприємства, які залишаються на місцях, дарують "рідним пенатам" шанс на відродження, справно наповнюючи своїми податками місцеві бюджети.

"ЩО ТУТ РОБИТИ?". У містечку Полонне на Хмельниччині одразу кидається в очі велика кількість велосипедистів. Колись місцеві жителі їздили так на роботу на розкидані по всьому місту заводи і фабрики. Однак, хоча звичка залишилася, першопричину вона вже давно втратила – багато підприємств котрий рік не працюють. Так, найбільший виробник щебеню, Полонський гірничий комбінат, простоює вже три роки.

Заступник голови підприємства Георгій Танабаш розповідає, що колись завод був дуже потужним. "Раніше підприємство виробляло близько двох мільйонів тонн продукції на рік і вливало в місцевий бюджет до 80% від усіх податків", – говорить він. Але поки змінювалися власники, нарікає Танабаш, з нього вивезли продукцію і техніку на десятки мільйонів гривень. "Жодної копійки податків не було сплачено", – скаржиться Георгій Павлович. Залишилися тільки відходи від виробництва щебеню, які нове керівництво продає, щоб повернути борги із зарплати працівникам.

"Ось, прийшло смс про надходження тисячі гривень, але найбільше мені винні 15 тисяч", – говорить Василь Драгонера, який кілька років пропрацював на комбінаті водієм. Його дружина – інвалід, а діти через відсутність роботи роз'їхалися хто куди: "Син в Ізраїлі, а дочка в Одесі. Що їм робити в Полонному?".

Те, що містечко в занепаді, дуже помітно при під'їзді до порцелянового заводу – будівля давно перетворилася на руїни і поросла бур'янами. Пропрацювавши на підприємстві 30 років, художниця Валентина Щербань розповіла нам, що завод працював ще з ХІХ століття, випускав по 30 млн виробів на рік, але зупинився в XXI столітті, так як виробництво посуду з глини виявилося нерентабельним.

"Убило завод не стільки подорожчання газу – хоча це одна з основних причин, – скільки те, що стали завозити дешеву китайську продукцію", – пояснила Валентина. Раніше завод забезпечував робочі місця 2 500 осіб і годував місто, навіть коли рухнула планова економіка. Тепер же місцева молодь через відсутність роботи тікає до обласного центру, а ті, хто залишився в місті, замість місцевої кераміки торгують чим попало. "Продаємо китайський посуд і російський. На хліб заробили – і добре. А де нам ще працювати? Порцелянового немає, маслозаводу – теж", – розповіла нам продавець посуду Надія.

Проте Полонне залишається на плаву. Рятувальним кругом для містечка стала децентралізація. Місто включилося в неї одним із перших в країні, об'єднавшись із трьома десятками сіл. "Бюджет об'єднаної територіальної громади порівняно з бюджетом міста виріс майже вчетверо", – розповідає перший заступник голови Полонного Олег Кулинський і додає, що зараз бюджет Полонщини поповнюється в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств. Позитивні зміни не змусили себе чекати, але, в першу чергу, торкнулися сіл. Так, в селі Новоселиця поблизу Полонного на багатьох вулицях провели освітлення і вже відремонтували 40 кілометрів доріг. "Дороги тепер божеські – вчасно ремонтують, можна миритися", – підтверджує водій шкільного автобуса Сергій. У цьому ж селі за рахунок державного і місцевого бюджетів в школі поставили нові вікна та купили мультимедійну дошку.

ТЯГНЕ ЗАВОД. Зовсім інша картина в невеликому селі Бовшів на Івано-Франківщині. Воно процвітає і навіть більш того – вважається найбагатшим місцем в окрузі. Тут є своя промисловість, а тому можливостей більше. Так, зовсім недавно в селі побудували футбольне поле, на якому не тільки грають в футбол, а й проводять уроки фізкультури. Штучному газону місцеві хлопчаки не натішаться. "Битися об землю, коли падаєш, завжди болючіше. А от гума дуже пом'якшує падіння", – поділилися з нами вони.

Благополуччя видно і по місцевому дитячому садку – тут зробили капітальний ремонт, купили нові меблі та іграшки. Сам дошкільний заклад потопає в зелені. "Завдяки екологічним коштам ми зробили в садку озеленення. У нас досить хороший дизайн, ми самі його створювали", – розповіла нам завідувачка дитячим садом Оксана Дзундза. Під будівлею – зовсім нова прибудова. "Це зал для занять спортом і музикою", – пояснила завідувачка. Крім того, з недавнього часу жителям Бовшева не потрібно їхати в місто в пошуках дантиста. Він сам до них приїжджає три рази на тиждень – для цього в місцевій амбулаторії обладнали стоматологічний кабінет. "Ми витратили на обладнання десь близько 200 тисяч гривень, повністю за рахунок сільського бюджету, за рахунок податків, які сплачує ДТЕК – саме він у нас найбільший платник податків", – говорить голова сільради Ганна Очкур.

За її словами, Бовшеву дістається левова частка екологічного податку від Бурштинської ТЕС, на рік це близько 28 млн грн. Це підтверджує також в. о. директора ДТЕК Бурштинської ТЕС Денис Шмигаль. Він повідомив нам, що за вісім місяців цього року завод виплатив близько 224 мільйонів екологічного податку, а загальна сума сплачених податків становила 304 900 тис. грн. "Виплата офіційної заробітної плати – це відповідальність перед державою. Це ж зарплата наших вчителів, лікарів, це утримання армії", – зазначає Шмигаль.

Офіційне працевлаштування на найбільшій тепловій електростанції Західного регіону вибрали 2 500 осіб. Наприклад, Роман Підхомний, кращий електрозварник Бурштинської ТЕС, зі своїм досвідом і кваліфікацією легко знайшов би роботу за кордоном, але вважав за краще залишитися вдома. "Як же може держава нормально існувати, якщо половина країни поїхала заробляти гроші за кордон і не платить податки. Потрібно, щоб хтось працював тут і платив податки. Тоді ми будемо в старості забезпечені", – переконаний Роман.

Село виграє не тільки від податкових надходжень. За останні шість років Бурштинська ТЕС інвестувала в його соціальну сферу 30 млн грн. Так, за ці кошти в центральній міській лікарні відремонтували відділення реанімації та ліфт, а важких хворих тепер є можливість везти до обласного центру на реанімобілі. "Для того щоб могли провести більш детальні обстеження, закупили комп'ютерну томографію, а для особливих випадків компанія ДТЕК купила нам реанімобіль – він дуже допомагає в роботі", – розповів заввідділенням інтенсивної терапії Бурштинської міської лікарні Ігор Сачинський.

ДЛЯ ПОЧАТКУ – МАЛИЙ. Експерти згодні, що невеликим містечкам зі своєю промисловістю дійсно легше вижити, адже часто саме податки великих роботодавців виступають головними джерелами наповнення місцевих бюджетів. Однак сьогодні великі підприємства неохоче йдуть в маленькі населені пункти.

"Замкнене коло: працездатне населення сіл йде у міста, а бізнес не бажає йти в села через нестачу робочої сили", – пояснила віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Юлія Дроговоз. Експерти пропонують для початку налагодити роботу малого підприємництва. "Невеликим містам потрібно залучати стартапи, створювати для них комфортні умови, адже малий бізнес цілком може стати великим і годувати своє місто", – зазначає глава секретаріату Ради підприємців Андрій Забловський.

Забловський наводить приклад українського виробника дронів: "Їх компанія починалася в гаражі і за короткий час перетворилася на гіганта, який працює не тільки з українськими, а й із закордонними замовниками". Крім того, експерт підкреслює, що маленькі міста можуть бути привабливі для бізнесу тим, що там можна істотно заощадити: "В глибинці оренда землі набагато дешевше, тому що починати там зручніше". У свою чергу, Юлія Дроговоз вважає, що для залучення великого бізнесу в малі міста необхідно вирішити проблеми економіки в цілому: "Державі потрібно докласти зусиль – сприяти розвитку інновацій і створити зручні та прозорі умови для ведення бізнесу. Тоді до нас прийдуть не тільки українські, але й іноземні інвестори, які розподілять потужності по регіонах".

Ви зараз переглядаєте новину "Як податки і децентралізація рятують українську глибинку". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Алевтина Нагорна

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...