Міграційні настрої: чому українці їдуть за кордон і куди йдуть працювати

Колонка журналістки Юлії Мостової змусила учасників українського інформаційного простору вкотре обговорювати тему міграції. "Сегодня" з'ясовував, як насправді йдуть справи з міграційними настроями українців.

Згідно з даними одного з останніх опитувань компанії Research & Branding Group, проведеного в червні 2017 року, за останні півроку еміграційні настрої українців не змінилися – третина жителів України (33%) при нагоді готові назавжди покинути Україну і переїхати до іншої країни на постійне місце проживання, тоді як не готові до такого кроку більше половини жителів країни (56%).

Причинами міграційних настроїв дослідники називають соціально-економічну мотивацію, бідність і неможливість реалізувати себе в Україні. "На сьогодні Україна перетворилася на постачальника за кордон переважно інтелектуальної, висококваліфікованої і разом з тим дешевої робочої сили", – наголошується в дослідженні.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Чому українці їдуть за кордон

Під час опитування основними причинами можливої еміграції українці назвали пропозицію цікавої і прибуткової роботи (29%) і збройний конфлікт (22%). Далі за значущістю йдуть економічні проблеми в країні (18%) і родинні обставини (14%). Замикає перелік найзгадуваніших причин можливої еміграції відсутність умов для самореалізації (11%). Разом з тим, третина українців (33%) відзначили, що ніякі обставини не можуть їх спонукати назавжди покинути країну.

Найсильніші емігрантські настрої серед молоді до 30 років: 53% представників цієї вікової категорії готові покинути країну, а найменш проявлені – серед представників старшого покоління "кому за 60-т" (11%). Серед "тридцятирічних" готові емігрувати 48%, серед "сорокарічних" – 37% і серед "п’ятдесятирічних" – 27%.

За даними дослідження Центру Разумкова, проведеного у квітні 2017 року, 66% українців не мають наміру залишати країну. Виїхати для тимчасового працевлаштування і повернутися, коли ситуація в Україні покращиться, готові 11,7% респондентів. 6,3% мають намір виїхати за кордон, навіть якщо не зможуть там працювати за фахом, а 4,6% готові покинути країну, але з причин, які не пов'язані з відсутністю перспектив.

Однак, в цих питаннях йдеться лише про наміри людей, які не завжди реалізуються на практиці. Як зазначає президент Київської школи економіки, професор Піттсбурзького університету Тимофій Милованов, чутки про масову еміграцію українців сильно перебільшені. Так, за даними ООН, на кінець 2015 роки за всю історію існування незалежної України з її емігрували 5,8 мільйона українців. З інших країн до України за цей час іммігрували 4,8 мільйона осіб, пише Милованов.

Які країни вибирають трудові мігранти і чим вони займаються

За даними Міжнародної організації з міграції, в 2014-2015 роках через трудову міграцію за кордоном перебувало близько 700 тисяч громадян України. Згідно з інформацією, яку отримали дослідники, велика частина трудових мігрантів – чоловіки, більше 40% з них віком 30-44 років. Більшість трудових мігрантів – із західних областей України, зазначають в МОМ. Основні країни, до яких вирушають працювати українці, – Польща, Російська Федерація, Чеська Республіка і Італія.

За даними дослідження Соціологічної групи "Рейтинг", проведеного наприкінці 2016 року серед тих, хто працював за кордоном протягом останніх 5 років, більшість (77%) виїжджали на сезонні роботи, тільки 15% працювали на постійній основі, 7% – мали інший тип робіт. Найбільше опитаних виїжджали на роботу до Польщі – 36%, на другому місці Росія (25%), по 5% працювали в Чехії і Німеччини, 3% – в Італії, решта – в інших країнах, переважно, Західної Європи. Серед жителів Заходу і Центру більшість працювали в Польщі, на Півдні і особливо на Сході – в Росії.

Серед тих, хто працював за кордоном, майже половина працювали в сфері будівництва та ремонту (43%), вдвічі менше (23%) – на сільськогосподарських роботах, 10% – роботах по дому, по 3% мали досвід роботи в IT, догляді за дітьми, ресторанному бізнесі (кухарі, офіціанти, прибирання). По 2% працювали в готельному бізнесі, офісними працівниками, медичним персоналом. По 1% заявили, що працювали прибиральниками і в сфері послуг (перукарі, масажисти, майстри).

Серед проблем, з якими найчастіше стикалися респонденти при роботі за кордоном, опитані відзначили мовний бар'єр і відчуття меншовартості, відсутність договору з роботодавцем, погані житлові умови і проблеми з медичним забезпеченням. Відчуття меншовартості (33%), мовний бар'єр (39%) і проблеми з медичним забезпеченням (30%) переважали як проблема серед тих, хто працював в країнах ЄС, тоді як для тих, хто працював в Росії, на першому місці – погані житлові умови (30%), потім – відсутність договору з роботодавцем (27%).

При цьому, як встановили дослідники, 71% заробітчан хотіли б в майбутньому знову працювати за кордоном. Найбільша кількість респондентів хотіли б працювати в Німеччині (23%) і Польщі (22%), а також в Італії, США, Англії, Чехії та Росії.