Чому досі не покарані винні в розстрілах на Майдані

У ці дні Україна згадує криваві події лютого 2014-го. Розстріли на Інститутській, атаки на Грушевського, оборона Майдану Незалежності. Спогади, як кадри фотоспалахів – у багатьох перед очима досі. І – обличчя тих, кого проводжали в останню путь. Зовсім юних, і не побачили життя. Всіх їх, загиблих героїв, назвали Небесною сотнею. І – поклялися знайти і покарати винних. Минуло три роки. Ніхто не забутий, і – нікого не покарано. Чому таке можливо?

Батько, чоловік, син, брат... Лютий 2014 назавжди забрав їх у близьких, у тих, хто дихав ними, для кого вони і були любов'ю, відданістю, самим життям.

Свого Володю Світлана останній раз бачила 18 лютого. Рано вранці прийшов з другої зміни, побіг за якоюсь довідкою, яку повинен був отримати ще кілька місяців тому і – почав збиратися на Майдан.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Наступна їхня зустріч відбулася 20 лютого: Світлана знайшла чоловіка в готелі "Україна". Серед убитих.

Минуло три роки, а близькі не можуть звикнути до думки, що його немає. Друзі Володимира Чаплинського щороку поминають його в їхньому улюбленому місці: в гаражі.

І скільки Світлана не намагалася накривати стіл вдома, друзі її чоловіка стоять на своєму: це їх місце, саме тут їм було про що поговорити, вони допомагали один одному і будували плани на життя.

За три роки слідства так і не названі імена вбивць, винуватцям десятків смертей досі не оголошені вироки. Чиновники від правоохоронців по черзі рапортують. І, на перший погляд, цифри значні.

Але враження змінюється якщо уважніше придивитися: кому і які вироки винесені?

Ця людина сіла у в'язницю за побиття. За розстріл ж майданівців поки не відповів ніхто.

Ми зустрілися з батьком найбільш юного героя Небесної сотні – сімнадцятирічного Назара Войтовича, рано вранці в Українському домі.

Юрій пам'ятає до дрібниць той день, коли син з Тернополя зібрався в палаючу столицю. .

Юрій повірив синові на слово – його дитина ніколи не брехала. А в цей раз вирішив не говорити правди батькові: це було 5 годин вечора, і насправді автобус ще був в Тернополі, в дорогу вирушили тільки після 22 годин. А значить у Юрія був час на те, щоб і побачитися з сином, і можливо, відрадити його. Потрібні слова були.

Назар загинув, фактично, через кілька годин після того, як дістався до Києва. Куля снайпера не пожаліла дитину.

На частку батька випало впізнавати свого сина... в переповненому морзі.

Мама Назара до сих пір не може говорити про сина. У неї начебто не тільки дитину відібрали, а й саме життя.

Уже третій рік триває суд над п'ятьма "беркутівцями", учасниками подій 20 лютого 2014 року. Ще 21 екс-правоохоронець перебуває в розшуку. Всі вони втекли з країни, в тому числі командир роти Дмитро Садівник, випущений судом під домашній арешт. Всі ці люди підозрюються в 48 вбивствах і нанесенні 80 вогнепальних поранень.

Ідентифікувати: хто саме стріляв – по знімках – експертиза не в змозі

За словами Сергія Горбатюка, основні докази – документи і зброя були практично відразу знищені.

Підсудні своєї провини не визнають. Поводяться спокійно, часом здається, що навіть занадто впевнено.

 Можливо, впевненості підсудним надає підтримка ззовні: три прізвища з п'яти якимось чином опинилися в списках на обмін з так званою "ДНР".

"Тепер Ви назавжди разом, 

епер Ви назавжди поруч Об’єднані душі Богом Закриті очі власноруч. Коханню ніщо не завадить Ні час, ні життя, ні втрата. Ви жили й померли в любові Ми тільки вчимось кохати".

Ці слова Ігор написав спеціально для надгробки батьків. На пам'ятнику буде та ж фотографія, яка зараз на сіті-лайтах по всьому Києву. Батько Ігоря приєднався до матері страшної взимку 2014 року, 18 лютого. Старший і молодший Кульчицькі були в той день на Майдані разом.

Тепер родичі загиблих не уявляють: як так може бути, що винні не покарані, що просто із зали суду підозрюваний йде під домашній арешт, а потім зникає, що колишній начальник управління цивільної безпеки при МВС, який, фактично, відправляв "Беркут" на завдання , зараз займає аналогічну посаду при Нацгвардії...

Рідні героїв небесної сотні і родичі колишніх беркутівців – громадяни однієї країни. Якої довелося платити людськими життями за людське майбутнє.