Підводний спецназ: чи потрібні українській армії бойові дельфіни

27 Листопада 2017, 07:30

Морських тварин знову хочуть закликати на військову службу, не знаючи як і що вийде

<p style="text-align: justify;">США. Спеціально навчені дельфіни тут давно несуть бойове чергування, і військові ділять з ними на рівних тяготи і радості спільної служби. U.S. Navy</p>
США. Спеціально навчені дельфіни тут давно несуть бойове чергування, і військові ділять з ними на рівних тяготи і радості спільної служби. U.S. Navy

У кожної історії є свій початок і свій кінець. Іноді фінал, як в казці, світлий, щасливий, іноді навпаки. Є й такі ситуації, де здається, що кінцівка ось-ось настане, але цього чомусь не відбувається. Та, про яку ми хочемо розповісти, – з таких ось заморожених, довгограючих.

Свого часу в Україні був особливо важливий, який суворо охороняється, воїстину унікальний об'єкт. Його персонал навчав і готував для військових цілей не людей, а морських тварин – чорноморських дельфінів-афалін.

Спецоб'єкт в Козачій бухті

Через підвищений режим секретності про військову частину 13132-К (інші назви – Майданчик-75, 184-я Науково-дослідна експериментальна база ВМФ СРСР, ще пізніше – НДЦ "Океанаріум") було мінімум відкритої інформації.

Об'єкт створили в 1965 році в бухті Козача в Севастополі спільною постановою Ради Міністрів Союзу і директивою Головкому ВМФ в розпал холодної війни і гострого протистояння СРСР і НАТО.

Мета – вивчення фізіологічних, гідродинамічних, гідроакустичних особливостей морських ссавців в якості моделей проектування засобів боротьби на морі, їх підготовка і навчання як ПБТС – підводних біотехнічних систем для пошукових робіт, протимінної оборони, охорони акваторії військово-морських баз, рейдів від проникнення бойових пловцов- диверсантів.

На той час аналогічні завдання за участю спеціально навчених і тренованих морських тварин успішно вирішувалися в США. Радянське військове керівництво зробило відповідний хід, доручивши розробити комплексну програму гідробіонічних  досліджень також для використання в інтересах військово-морських сил.

- Саме під цю програму і з'явився НДЦ, який пізніше став підрозділом ВМФ Союзу з підготовки бойових морських ссавців, – розповів "Сегодня" колишній заступник начальника Генштабу і екс-заступник міністра оборони України адмірал Ігор Кабаненко. – На цьому режимному об'єкті проводилися різного роду науково-дослідні роботи зі створення біотехнічних систем, від спостереження за утриманням морських тварин в штучних умовах і до підготовки до виконання бойових завдань з використанням спеціальних приладів і засобів озброєння ...

Вже перші місяці принесли обнадійливі результати. Афаліни показали себе розумними, кмітливими, слухняними учнями. Легко піддавалися дресируванню, швидко схоплювали суть завдань, охоче виконували їх.

- Починаючи з 1975 року дельфіни, що добре зарекомендували себе в ході тренувань, встали на цілодобове бойове чергування при вході до Севастопольської бухти і несли його фактично впродовж наступного десятиліття холодної війни, – продовжує адмірал.

Крім чергування, дельфінів залучали для пошуку затонулих, що знаходилися на різних глибинах об'єктів, в тому числі небезпечних, які представляли загрозу екології Чорного моря. Наприклад, похованих після Другої світової поблизу Севастополя бойових хімічних речовин в ємностях. За допомогою афалін виявили і підняли десятки, сотні одиниць затонулих під час війни і вже після неї озброєнь і військової техніки.

За деякими даними, за 15 років дельфіни виявили різних об'єктів на загальну суму від 30 до 70 млн гривень (за іншою інформацією – близько 50 млн рублів). Пошук вівся у важкодоступних місцях, при низькій видимості, складних профілях ґрунтів, під товстим шаром мулу, де люди і техніка були мало- або зовсім неефективні. Дельфіни в неволі, як правило, розмножуються рідко. В Козачій же самки регулярно народжували дитинчат, радуючи персонал і відвідувачів. 

Період напіврозпаду

Після здобуття Україною незалежності і розділу Чорноморського флоту НДЦ був переданий Україні, увійшов до складу наших ВМС, а потім став філією Центрального НДІ ВСУ.

Незважаючи на оргзаходи, суть і завдання практично не змінювалися – пошуково-рятувальні, підводно-технічні, підводні, суднопідіймальні, водолазні та інші роботи на морі і в водних басейнах. Не згорталася і програма з навчанням, підготовкою дельфінів. У 2002 році Кабмін України своїм розпорядженням на базі філії ЦНДІ створив самостійну структуру – Науково-дослідний центр "Державний океанаріум".

- Він займався навчанням, підготовкою дельфінів, а також морських сивучей, паралельно проводячи роботи з розвитку гідронавтики, створення біоелектронних комплексів моніторингу екологічного стану моря, інших важливих напрямів, – зазначає Кабаненко. – Пізніше з'явилася дельфінотерапія – лікування і реабілітація хворих дітей. За два десятки років її пройшли близько 8,5 тис. пацієнтів ...

Унікальна наукова база, солідний практичний досвід персоналу, розгалужена інфраструктура, що включає спеціальні гідротехнічні споруди, плавучі вольєри, телекеровані підводні апарати, використання дельфінів, навчених працювати як у взаємодії з іншими силами флоту, так і самостійно, перетворили океанаріум в найбільший профільний науково-дослідний центр. За своїми можливостями і потенціалом не дуже поступається американському – в Сан-Дієго.

Правда, деякі з українських міністрів оборони і воєначальників кілька разів намагалися значно скоротити штат співробітників, а в 2013-му навіть розпустити океанаріум, "прихватизувавши" заповідні території, що належали йому, під зовні пристойними приводами боротьби з корупцією, розкраданням і зловживаннями. Підключалися Рахункова палата, військова прокуратура, інші контролюючі служби і відомства.

- У севастопольському океанаріумі працювали близько 250 співробітників, і він мав такі ж бюджетні обмеження, як більшість підрозділів Міноборони, виживаючи і ледь залишаючись на плаву, – продовжує адмірал. – Під прикриттям відділення комерційної частини діяльності від оборонних завдань в 2013 році вийшла директива МОУ про розформування океанаріуму з терміном виконання – березень 2014 го ...

Однак те, чого не вдалося зробити директивою з Києва, відбулося трохи пізніше – в зв'язку з анексією Криму Російською федерацією. Окупантам даремно дісталися кораблі, судна, техніка, озброєння, об'єкти інфраструктури ВМС України, а отже і океанаріум з морськими тваринами і персоналом на додачу.

На службу в ЗСУ перейшло лише кілька його військовослужбовців і наукових співробітників (більшість продовжили роботу під російським прапором). НДЦ "Державний океанаріум" перебрався із Севастополя до Одеси. Люди довго тулилися в непристосованих приміщеннях. Проте на конкурсній основі почали підбирати нові кадри, шукати більш зручну будівлю і починати з чистого аркуша.

Все, крім "трішечки"

А що ж з дельфінами, запитаєте ви. Це ж питання цікавило і "Сегодня". Відповідь керівництва НДЦ збентежила:

- Їх немає!

На сьогоднішній день у "Державного океанаріуму" дійсно – жодної афаліни. Основна частина морських тварин – в Козачій бухті, у росіян. Кількох віддали в оренду за кордон – вони виступають в розважальних та оздоровчих програмах в Туреччині. Ось, мабуть, і все.

Рік з невеликим тому в океанаріумі організували курс дельфінотерапії для реабілітації військовослужбовців ВМС, які повернулися із зони проведення АТО з діагнозом "посттравматичний синдром". Ідея хороша, потрібна, і відгуки були позитивними. Тільки афалін для цього курсу виділила відома комерційна фірма, що володіє цілою мережею дельфінаріїв.

Чому не було своїх, спеціально навчених? Цьому завадили прозаїчні бюрократичні перепони. Океанаріум давно просить місцеву владу виділити відповідну прибережну територію під облаштування бази. Ходатаям-прохачам не відмовляють, але і назустріч не йдуть.

Океанаріум існує – фізично і юридично. Кадри поки теж. Бракує "трішечки" – дельфінів. А коли б і були, розмістити їх ніде. Тих, що попереднє керівництво відправило за кордон, намагалися повернути і навіть посилали гінця. Однак заповзятливі турки на контакт не пішли. Не допомогли правоохоронні органи і суди. Кому охота вплутуватися в тяжбу, що триває не перший місяць і кінця-краю якій не видно ...

За цей час загинули два орендованих дельфіна. Один з найздібніших, розумних, на прізвисько Ілля – всього півтора місяці тому.

Керівник центру Андрій Дончак, в минулому десантник, людина непростої долі, впертий, наполегливий, здаватися не має наміру. Але без підтримки зверху йому навряд чи впоратися.

new_image2_538

Україна. Реабілітація бійців, які повернулися із зони АТО. Фото: Управління преси МО України

Не під запис

Майже на всі наші запитання полковник відповідав ухильно, обтічно, попросивши не включати диктофон. Пізніше, і не від нього, а офіцерів виявилася ймовірна причина надоброзичливості – начебто йому підшукали заміну, і на місце претендує цілих вісім кандидатів ...

- Очевидно, начальство вважає, що своє завдання наш командир виконав, не давши розвалитися центру і розбігтися людям, а тепер повинен піти, – поділився не під запис підлеглий Донця. – А може, центр не потрібен ні Міністерству оборони, ні командуванню ВМС. Нехай дельфінячий спецназ пішов в минуле, але афалін адже можна не тільки в бойових цілях використовувати. Між іншим, в тій же Козачій бухті росіяни і від дельфінотерапії не відмовилися, і бойових тварин продовжують навчати за спеціальними, вдосконаленим програмами. Нещодавно ще п'ять молодих особин придбали. Але якщо нашому центру уготована інша доля, треба сказати про це прямо і не тримати людей, як заручників, в підвішеному стані ...

Колись "Державний океанаріум" перебував у відомстві Генерального штабу. Потім був підпорядкований командуванню Військово-морських сил України. Сподівалися отримати звідти хоча б короткий коментар. Але нам повідомили, що його не буде.

На перехресті думок: за і проти

  • "Жодних перспектив у найближчому майбутньому"

Анатолій Лопата, колишній начальник Генерального штабу ЗСУ:

- Чи потрібен Україні дельфінячий спецназ? Моя особиста думка – вельми сумнівно. Сьогодні, у всякому разі, навряд чи можемо собі його дозволити. У найближчій перспективі теж не бачу можливості відновити той науковий потенціал, який був і який після подій в Криму втрачено. Це завдання державне, стратегічне. Але не позначене. Немає завдання – не буде і фінансування.

  • "Закрадаються сумніви, чи потрібні ми взагалі"

ЕвгенТищук, науковий співробітник НДЦ:

- Наш центр вже тричі хотіли ліквідувати. Причому ставлять в провину, що немає дельфінів і своєї бази. Але без підтримки держави ми ці завдання не вирішимо. Дельфіни не будуть жити де попало: їм потрібні належні умови утримання, харчування, певна глибина, солоність води. Люди сподівалися, що після 2014 року буде прорив, будуть свої дельфіни, своя база. Що гроші знайдуться, підключаться інвестори, прийде допомога. А вийшло набагато консервативніше, ніж могло бути. Землю, яку просили, нібито вже віддали комерційній структурі. Закрадається думка, чи потрібен центр комусь ще, крім працюючих тут.

  • "У Союзі такий спецназ був, а в Україні – не скажу"

Анатолій Матвеєв, екс-начальник Головного управління військової контррозвідки СБУ:

- Свого часу мені за родом служби доводилося бувати в севастопольському океанаріумі. роботи Роботи, які  там проводилися, мали закритий характер. Відверто скажу – вони були на межі міжнародних угод про використання тварин у військових цілях. При Союзі океанаріум активно розвивався, мав перспективи, бойові дельфіни захищали бухти від ймовірного противника, хоча в тонкощі я не вникав, займаючись тільки оперативним блоком і дотриманням режиму. Знаю одне: при Союзі дельфінячий спецназ був. А в незалежній Україні – сказати не можу ...

  • "Наші розробки під сукно не заховані"

Анатолій Ляшенко, провідний науковий співробітник НДЦ:

- Тут я прослужив півтора року і тепер за віком звільнений. Наш відділ розробляв методики і аналізував питання використання морських тварин у військових цілях. Ця тематика надзвичайно цікава. На тлі переважаючих в суспільстві стереотипів про їх дружелюбність вивчали і темні сторони характеру, поведінки тварин. У них, як і у людей, проявляється негатив, розподіл на сильних і слабких, які в свою чергу об'єднуються між собою і нападають на ватажків, самок. Нерідко це пояснюють гормональним підйомом, іншими причинами, досконально ще не вивченими. Працювати є над чим. І наші матеріали під сукно не заховані. Частина затверджена або знаходиться в стадії затвердження. Пропозиції щодо підготовки, навчання, боєвикористання дельфінів для оборони берегової смуги, охорони плавзасобів приймаються до відома і, впевнений, будуть затребувані. Виділять землю під польову базу, все владнається, і дельфіни ще послужать, точно вам кажу.

  • "Тварини з Червоної книги – безумовно, табу"

Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру:

- Дельфіни занесені до Червоної книги, і відповідно до Закону їх використання у військових цілях заборонене – двох думок бути не може. Закон про Червону книгу потрібно виконувати. Якщо дуже хочеться, нехай навчають військовому мистецтву інших тварин. А нам розповідають, як здорово готувати бойових дельфінів. Зрозуміти служивих не важко – їм потрібно якось виживати і обґрунтовувати виділення коштів. Але червонокнижні тварини – безумовно, табу. І ще про те, що стосується дельфінотерапії: де наукові статті, які підтверджують, що хворі виліковуються, реально відчувають себе краще? Мені не траплялися. Будь-яке спілкування з природою позитивне – з кіньми, собаками, кішками. Але виділяти дельфінів я б не став ...

  • "Вони не тільки навчаються, а й нас багато чому навчать"

Ігор Кабаненко, екс-заступник міністра оборони:

- Морські ссавці мають значні переваги перед найсучаснішими технічними засобами. Натренований дельфін стовідсотково помітить бойового плавця в придонному шарі, що гарантовано не зробить навіть новітній гідролокатор. У той же час в останні роки ареал ссавців зменшувався, а вилов чорноморських афалін був заборонений через імплементовані в Україні міжнародні обмеження, пов'язані зі зниженням популяції в природному середовищі ... Коли вперше побачив тренування дельфінів, враження були незабутні: ці розумні морські тварини відчувають характер, настрій, психофізіологію людини навіть тонше за тренера. Афаліни легко навчаються, до того ж здатні навчити і працюючих з ними в групі людей відповідальності, чіткості, точності виконання завдань. Їх підготовка – це навіть не дресура, а скоріше спільний з людиною тренінг. Що стосується втрати севастопольського океанаріуму навесні 2014 року, то її слід розглядати в контексті всіх драматичних подій того періоду. Вважаю, як і інші активи України, об'єкт реально було і захистити, і зберегти.

  • "Не варто братися, без любові до справи і тварин"

Сергій Титаренко, водолазний фахівець НДЦ:

- Мені випало працювати в Козачій бухті з 2008 року, а після відомих подій 2014 го переїхати до Одеси. Всі перипетії цього періоду пережив на собі і знаю не з чужих слів. Доводилося чути про підводний спецназ, бойових дельфінів, але, думаю, такі терміни не доречні. Тварини, з якими працював, були націлені на захист, а не атаку. Вони навчалися і готувалися протистояти диверсантам. І тренувалися для виконання цього завдання, але не для поразки або знищення. За допомогою своїх природних сонарів (грубо кажучи, гідролокаторів, засобів звукового виявлення підводних об'єктів. – авт.) тварини вираховували роботу водолаза, знаходили його, сигналізували про це. Займалися з ними штатні тренери, а мій підрозділ відпрацьовував дії тих, кого їхні вихованці повинні були виявити і подати про це сигнал.

Може бути, мені пощастило, але недружніх, агресивних дельфінів не бачив. Рідкісні моменти дратівливості бувають, наприклад, коли в басейні вода вище покладеної температури. Так, у кожного свій характер – грайливий, пустотливий, азартний, замкнутий, шкідливий. Ведучі й відомі, на других ролях, сміливі, відчайдушні і відверто боязкі. Але все, в тій чи іншій мірі, піддаються дресируванню. Головне – знайти контакт. Дельфін тренується не заради їжі, яку йому підкидають в якості заохочення, – йому цікаво. Без цього працювати не буде. Ті, хто приживається, схильність до дикого життя втрачають. Харчуються тільки мороженою рибою, а живу, яка сама запливає до них, можуть і знехтувати. А якщо зловлять, то викинуть тренеру – ніби як почастують ...

Звичайно, утримувати дельфінів, годувати, доглядати за ними, чистити басейн, вольєри, прибирати продукти життєдіяльності, лікувати, проводити диспансеризацію – все це досить клопітно і вимагає чималих зусиль. Але якщо любити свою справу і любити тварин – все вийде. Інакше братися не варто.

Втомлюються вони так само, як ми, бачив не раз після сеансів дельфінотерапії – були немов вичавлений лимон. Щодо цієї терапії у мене теж своя думку – не можна її на конвеєр ставити, перетворюючи виключно в заробляння грошей.

Чи шкода, що така серйозна база, що раніше належала Україні, тепер опинилася у росіян? Не те слово. Дуже шкода...

Замість післямови

Чим завершиться історія, невідомо ні людям, ні дельфінам. Співробітники океанаріуму вірять, що їхій НДЦ все ще потрібен ВМС. Екологи мають іншу думку (в Києві нещодавно саме за їхніми вимогами закрили дельфінарій, і активісти попередили, що на цьому не зупиняться). Чи буде знайдений компроміс, неясно. І начебто все логічно – війна, зима, не до звірів. А їм на корм рибу трьох сортів закуповувати треба, пестити-плекати постійно, часом і через спеціальний зонд їжу вводити, щоб не померли, виразку шлунка заробивши. Морока! Ну а поки наші афаліни заробляють на життя у закордонних дельфінаріях. Симпатична самка Фрося випадково зустрілася "Сегодня" в турецькому курортному Мармарисі. І молодий психолог-одесит був в той день поруч. Мають рацію фахівці – все як у людей. У сенсі – як у трудяг-заробітчан, які виїхали за тридев'ять земель.

new_image3_463

Туреччина. У тутешніх дельфінаріях можна побачити наших афалін. Фото: А. Ільченко

Ви зараз переглядаєте новину "Підводний спецназ: чи потрібні українській армії бойові дельфіни". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Олександр Ільченко

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...