Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

"Втрачене покоління": від чого страждають бійці ООС і яка допомога їм потрібна

19 серпня, 07:00

Анастасія Іщенко

За офіційною статистикою, близько 800 ветеранів війни на Донбасі покінчили життя самогубством

/ Фото: AFP

Реклама

Ось уже п'ятий рік в Україні триває війна, до якої ніхто не був готовий. Так, на сході країни опинилися не тільки професійні військові, а й сотні добровольців, з якими не проводилась психологічна робота. Як підсумок – безліч бійців з надломленої психікою, які можуть стати новим "втраченим поколінням".

Нічні кошмари, раптові сплески агресії, неможливість адаптуватися до життя в мирному середовищі – все це руйнує особистості воїнів зсередини і часто доводить до самогубств, пристрасті до алкоголю або наркотиків. За офіційними даними, за період АТО від самогубств загинуло 800 військових.

Коли все почалося, в країні не були передбачені військові психологи, реабілітаційні групи, спеціальні центри, які допомогли б військовим все це пережити і адаптуватися. Зараз ситуація потроху вирівнюється, з'являються різні ініціативи, центри допомоги, люди, які самі готові допомагати нужденним. Сайт "Сьогодні" розповідає, як в Україні допомагають ветеранам війни.

У чотирьох регіонах України працюють "Будинки ветеранів""

Нещодавно в Україні з'явилася ініціатива "Будинки ветеранів", яка була заснована Міністерством у справах ветеранів, і реалізується у співпраці з регіональними неурядовими організаціями. Вона зосереджена на наданні допомоги ветеранам АТО/ООС і їх родинам з метою забезпечення їх ефективної реінтеграції в мирне життя.

Заступник міністра у справах ветеранів Оксана Коляда розповіла, що "Будинки ветеранів" працюють в Україні в чотирьох областях – Одеській, Житомирській, Рівненській та Миколаївській, але з часом такі центри повинні з'явитися в кожному обласному центрі.

"Такі центри повинні бути, як мінімум, в кожному обласному центрі. І підкреслю, що це не суто якась державна ініціатива, це майданчик комунікації та об'єднання зусиль державних і недержавних інституцій – щоб надати якісні послуги та послуги нашим ветеранам, а також чинним силовикам, які перебувають в стадії переходу від військової до цивільної кар'єрі", – каже Оксана Коляда.

Читайте також: Українських ветеранів внесуть до єдиного реєстру

"Будинок ветерана" – це комунікаційний майданчик всіх тих, хто надає якісь послуги і сервіси ветеранам війни та їх родинам, тобто це Мінветеранів, органи соцзахисту, медичні установи, реабілітаційні центри і будь-які недержавні організації, які з цим пов'язані. Подібні установи активно створюють в США, щоб допомогти американським ветеранам інтегруватися в соціум.

"Зараз наш проект охоплює 4 регіони – це Одеська, Житомирська, Рівненська та Миколаївська області. У цьому проекті ми підтримуємо ветеранські спільноти цих областей для того, щоб вони змогли організуватися і створити свої будинки ветеранів в зазначених регіонах. Ми маємо намір зробити як дорожні карти створення таких просторів, так і стандарти діяльності ветеранських просторів", – розповіла представниця проекту "Радник", експерт з адвокації Ірина Лоюк.

Проект "Радник" – це програма канадської неурядової організації, яка спільно з урядом України створює можливості для подолання наслідків конфлікту і захисту постраждалих від цього ж конфлікту.

Лоюк додає, що будь-який ветеранський простір – це не наміри держави або місцевої влади. Це завжди ініціатива самих ветеранів в регіоні, які спілкуються з місцевою владою, шукають приміщення і створюють такі простори.

Ветерани АТО не поспішають відвідувати психологів

На жаль, в українській традиції склалося так, що говорити про свої психологічні проблеми і переживання – не прийнято, а тим більше – просити про психологічну допомогу. Саме тому люди, які пережили жахи війни, найчастіше говорять, що вони відмінно почуваються і не потребують жодної допомоги фахівців.

"Власне, є дві головні проблеми, які сьогодні існують в українському суспільстві з психологічної реабілітації учасників бойових дій. Перша – відсутність тотального характеру перевірки психологічного стану воїнів, які пройшли бойові дії. Друга – значна частина з тих, які проходили криваві бойові дії 2014-2015 рр. і мають найбільший ступінь ураження ПТСР, вже демобілізовані, а тому контроль за їх станом повністю залежить від їх волі. А у нас – українців – на жаль, залишається сильною психологофобія, – боязнь відвідувати психолога. Особливо це стосується чоловіків, тим більше тих, хто пройшов війну", – зазначає в коментарі "Сьогодні" Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму.

Хоча зараз ситуація з психологічною реабілітацією та інтеграцією воїнів АТО в суспільство трохи вирівнюється, про повномасштабний і правильний процес не йдеться. Колишні солдати страждають від пережитого стресу, не можуть повернутися до звичного життя, і часто їх історії закінчуються цілковитим розчаруванням у цих заходах.

Заступник міністра у справах ветеранів Оксана Коляда розповідає, що типові ветерани – люди працездатного віку, в середньому 35-40 років. Зазвичай, після того, як ці люди приходять з війни, вони не повертаються до свого колишнього вигляду діяльності. Також ці люди замкнуті в собі і заперечують наявність проблем.

Експерти пояснюють, що психологічну роботу потрібно проводити не тільки з самими ветеранами, а й з їхніми родинами, тому що це перші люди, яких вони зустрічають після повернення з війни.

"Перші люди, з якими вони стикаються після повернення – це їх родини. Донедавна мало де працювали з родинами, готуючи їх до повернення "незнайомого родича", тому що людина, яка повертається з війни – абсолютно інша. І дуже важливо готувати родини до повернення", – пояснює Оксана Коляда.

Наприкінці 2017 року було прийнято постанову Кабміну про надання психологічних послуг, але сьогодні послуги надаються виключно за запитом ветерана. З огляду на згадану психологофобію, реально постраждалі звертаються вкрай рідко.

"Адаптація до мирного життя – це не тільки проблема ветеранів. Сьогодні застосовуються програми родинної адаптації, коли курси проходяться родинами, де є учасники бойових дій. Але знову ж таки – охоплення такими курсами не має тотального характеру. Але найбільше – адаптація атовців – це і проблема суспільної свідомості, сприйняття мирним населенням тих, хто пройшов горнило війни. І якщо в 2014-2016 рр. ще була безапеляційна повага до атовців, то пізніше ситуація почала змінюватися в іншу сторону. У будь-якому випадку, завдання держави – це не тільки психологічна адаптація ветеранів, а й підтримка позитивного ставлення самого суспільства до людей, які захищали нашу безпеку", – коментує ситуацію Петренко.

Читайте також: Марихуана і наслідки війни: чи допоможе ветеранам АТО медичний канабіс (рос.)

В країні досі немає єдиної державної програми з реабілітації

І, як би там не було, в сфері психологічної реабілітації ветеранів АТО в Україні досі існують серйозні проблеми. Часто навіть немає офіційної статистики щодо кількості постраждалих осіб, про кількість самогубств, і про кількість тих, хто потребує допомоги.

"Алгоритм психологічної роботи повинен включати в себе не тільки саму адаптацію до мирного життя, реабілітації людини з ПТСР, але і постійний зріз психологічного стану. Причому, не тільки тих, хто проходить військову службу, а й тих, хто проходив військові дії раніше. Така увага не тільки дозволить відстежувати зміни, але і формувати уявлення про те, що держава піклується про своїх ветеранів", – зазначив Богдан Петренко.

Експерт додає, що державні гроші, які виділяються на реабілітацію воїнів, частіше використовуються неефективно. Але також є недержавні заклади, які за власною ініціативою і завдяки підтримці громадських організацій почали застосовувати міжнародні протоколи з реабілітації. Але в країні досі не вдалося створити єдину державну програму реабілітації ветеранів, яка була б ефективною і уніфікованою.

З кожним днем ​​стає все більше людей, які потребують такої допомоги та підтримки. У них може не бути фізичних травм, але вони пережили травматичний досвід в психологічному сенсі. Тут потрібна комплексна робота психологів та медиків. Психолог, волонтер, голова громадської організації "Асоціація психологів України "Разом заради майбутнього" Ігор Лубківський розповідає в коментарі сайту "Сьогодні", що одними пігулками ПТСР не вилікувати. Але, тим не менше, медикаменти теж потрібні, щоб дати підмогу для психіки потерпілого.

"Важливо розуміти, що дуже часто це не залежить від того, як боєць почувається зараз або скільки часу минуло з моменту його повернення із зони проведення активних бойових дій. Тому що ПТСР настає не раніше місяця (в окремих випадках – не раніше 2-х тижнів) з моменту повернення. Але дуже часто настає набагато пізніше, нерідко навіть через 2 роки після повернення (у мене в практиці було кілька таких бійців, яких "накрило" тільки через 2 роки після повернення), а іноді навіть ще пізніше", – пояснює психолог.

Лубківський додає, що з цим видом допомоги в Україні ситуація вже набагато краще, але все одно психологи продовжують фінансуватися за залишковим принципом. А якщо врахувати ще невисокі зарплати, то робота таких психологів – це більше волонтерство.

"Страшно просто, щоб всі це в один момент не завалилося, і ми не виявилися тоді взагалі без психологів в установах медичної реабілітації воїнів – бо тоді отримаємо набагато більше проблем, ніж зараз. Ну, наприклад, таких, як це було в СРСР з колишніми воїнами-афганцями, яких фактично після їх повернення додому, просто кинули напризволяще", – зазначає Лубківський.

Психолог додає, що посттравматичний синдром може проявитися навіть через десятки років, особливо, коли з'являється певний тригер. Так, наприклад, під час Майдану багато воїнів-афганців згадало про свій травматичний досвід в минулому.

Дуже важливо вчасно звернутися за допомогою, тому друзі, знайомі і родичі ветеранів АТО повинні уважно стежити за своїми близькими, які повернулися з війни, щоб вчасно надати їм допомогу.

Раніше, психолог центру травмотерапії "Повернення" Олег Новак виділив основні симптоми, побачивши які, слід звернутися за психологічною допомогою:

  • підвищена настороженість і здригання, частина людей не може розслабитися і перебуває в постійній напрузі, через що швидко виснажується як морально, так і фізично;
  • поганий сон, нічні кошмари;
  • підвищена збудливість і запальність;
  • замикання в собі і відсутність планів на майбутнє: так, неможливість планування – це одна з ознак депресивного розладу;
  • у людини можуть спонтанно виникати спогади, які все "перевертають всередині" і погіршують настрій;
  • одним із симптомів можуть бути тілесні болі, пов'язані з серцем, шлунком, головою, або можуть почати боліти кістки.

Незважаючи на те, що багато кроків було зроблено для того, щоб вивести психологічну реабілітацію воїнів АТО на новий і якісний рівень, допомогти їм соціалізуватися і реінтегруватися, досі в Україні ця сфера залишається проблемною. Одного, уніфікованого підходу і програми все ще немає, а програми допомоги тримаються більше на місцевих ініціативах, волонтерах і громадських активістах.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...