Катерина Степаненко
редактор Слово брехня має – понад 47 синонімів. Є нейтральні – неправда, неточність. Негативні – брехня, дезінформація. І навіть позитивні – фантазія і вигадка. Але суть одна: ми намагаємося знайти заміну реальності.
На думку експертів, брехня більшою чи меншою мірою присутня в житті кожної людини. Але важливіше те, для чого ми її використовуємо – створюємо чарівну ілюзію або ж маніпулюємо іншими заради власної вигоди. "Сьогодні" поспілкувалися з тими, хто постійно створює ілюзію, і з тими, хто розвінчує фейки. Наші експерти розповіли, як визначити брехню, а головне – як з'ясувати, коли ми брешемо самі собі і що з цим можна зробити.
Навіщо брешемо дітям і на роботі
Кожна доросла людина знає: бувають ситуації, коли ми просто не можемо сказати правду. Чому так виходить і як зберегти свою справжню особистість, пояснює психолог, гештальт-терапевт Оксана Сідун.
"Є люди, які брешуть за службовим обов'язком, – каже Оксана. – Наприклад, актори використовують підроблені емоції в позитивному контексті, але створені ними образи не формують їхнє повсякденне життя. У них є відпрацьовані техніки, які можна застосовувати для створення образу. Щоб при цьому "не заграватися" і не переймати поведінку героя в реальному житті, акторам потрібно добре знати себе. Чітко розуміти, що він любить, а що ні. Що добре виходить, а що ні. Як йому властиво реагувати, в яких станах йому комфортно. Ще дуже важливо чітко розуміти, звідки людина придбала ці знання – зі свого особистого досвіду або це йому розповіли оточуючі.
Зараз не тільки акторам, а й простим людям складно з'ясувати, хто вони є насправді. Певною мірою цим пояснюється інтерес до психології.
Бувають ситуації, коли актори залишаються в ролі навіть за лаштунками. Зазвичай це відбувається через сильні емоційні потрясіння. В такому стані зміна способу – досить непростий процес. Але є по-справжньому серйозні випадки, коли відомі актори просто втрачають розум, особливо якщо є генетична схильність до цього".
Дещо інша схема поведінки у розвідників.
"Від того, наскільки правдоподібною буде його брехня, залежить його життя, – продовжує психолог. – Але щоб він не розколовся, розвіднику підбирають роль під його під особисту реальну характеристику. Йому не дадуть прямо протилежну роль, тому що він буде відчувати себе некомфортно. Зазвичай, людину видають критичні ситуації, в яких є загроза безпеки, коли складно дотримуватися холоднокровності і не проявитися. Згадаймо радистку Кет, яка під час пологів почала кричати рідною мовою. Адже як кажуть: переживши розлучення з чоловіком, ти побачиш його справжнє обличчя".
У професіях, де потрібно свідомо змінювати себе, психологи радять навчитися регулювати емоційність і рівень стресу.
"Має бути хороший сон, умови роботи не 24 години на добу, – каже Оксана Сідун. – Не можна нехтувати відпусткою і фізичними вправами – це формує стресостійкість.
Звичайно, найжахливіша брехня – це брехня самому собі. Але ми не завжди можемо знати, що ми обманюємо себе. Хоча відрізнити соціальне бажання від власного досить просто. Найчастіше розум підказує людині вчиняти так, як прийнято у соціумі, або керуючись моделями поведінки, які в нас виховали. Але тілесні відчуття сигналізують про правду. Наприклад, вам не подобається ваш залицяльник. Розумом ви починаєте перераховувати його достоїнства – від наявності квартири до хорошої зарплати. А правду і щирі емоції висловлює ваш організм – це може бути нудота, біль у шлунку чи ще щось".
Коли батьки через вік дитини не можуть сказати їй правду, вони починають вигадувати історії. Досі популярна версія походження дітей: лелека приніс.
"Ще з давніх давен завдяки брехні відбувалася регуляція поведінки у суспільстві. Саме для цього батьки й зараз вдаються до такого методу, – відповідає Оксана. – Часто ми брешемо, тому що думаємо, що дитина правду не зрозуміє або не витримає. Але це ірраціональні страхи самих батьків! Дитина, наприклад, звістку про смерть родичів переживає набагато простіше, ніж дорослі. Її психіка більш адаптивна. З дитиною можна домовитися: необов'язково говорити їй, що стоматолог зробить їй боляче, якщо ви йдете виривати зуб. Потрібно розуміти, що коли брешемо дітям, ми самі вчимо їх це робити. Але ж діти сприймають брехню як зраду. Також мотивацією для брехні є жага схвалення або сором. Але в будь-якому випадку правда розкривається. І цьому сприяє сам брехун, підсвідомо. Коли чоловік зраджує жінці, в один момент він просто залишає ввімкненим комп'ютер з листуванням з новою пасією. Чому? Тому що від брехні людина просто втомлюється. Це постійний стрес, який руйнує цілісність особистості".
Актор: дуже важливо повернути самого себе
Багато акторів йдуть на жертви, щоб отримати роль. Худнуть, як Крістіан Бейл ("Машиніст") або довго не можуть розлучитися зі своїми персонажами, як Кейт Вінслет ("Читець").
"На багатогодинних репетиціях ми тренуємо свої психофізичні реакції (наприклад, вид усмішки, що відповідає певному відчуттю), – пояснює заслужений актор України Максим Березнер. – Коли це сягає автоматизму, починаєш імпровізувати вже підсвідомо. Головне не стати заручником певної ролі, а після вистави повернути самого себе. Роль, на відміну від особистості, не розвивається, але певна частина персонажа назавжди залишається в тобі. Звичайно, є загальний секрет професії. Він простий: щодня, де б ти не був і чим би не займався, важливо пам'ятати, хто ти. Так, ми всі носимо маски. Під ними ховається наші ввічливість, смак, стиль, освіченість, гумор, іноді жорсткість характеру. Але є межі, за які заходити не можна, інакше маска (або роль) знищить твоє "я". Було багато експериментів і практик. Але якщо стирається власне "Я" актора – нічого не допоможе. Я зіграв Езопа, Дені Дідро, Тараса Шевченка. І після спектаклю моїм найпершим завданням завжди було повернути самого себе. В цьому небезпека нашої професії. Люди, які в реальному житті ховають своє "я" за фальшивий маскою, у кращому разі викликають посмішку, у гіршому – бридливе огиду".
Медіаграмотність: фейки в новинах
StopFake, волонтерський інтернет-проект перевірки брехні, з'явився 2014 року і спочатку був доступний тільки двома мовами: російською та англійською. Його запустили викладачі та студенти Могилянської школи журналістики та редакторів Digital Future of Journalism для викриття неправдивої інформації про окупацію Криму і війни на Донбасі. Минулого року ідейна натхненниця проекту Ольга Юркова виступила на міжнародній конференції TED і розповіла про те, як формуються новинні фейки і як з ними боротися.
На її думку, головна проблема не в самому факті існування фейків, а в тому, що люди приймають рішення на основі неправдивих відомостей.
"Більшість перестають взагалі комусь вірити, а це ще небезпечніше, – каже Ольга. – Вони легко стають жертвами популістів у передвиборній гонці або навіть беруть до рук зброю. Фейкові новини не тільки шкодять журналістиці, це загроза демократії і суспільству". На сьогодні на рахунку команди – понад 1000 розслідуваних фейкових новин. Найпопулярніші "стереотипи", які пропаганда створила про Україну за кордоном, що ми "фашистська держава" і "Фейлд стейт" , яким керує хунта, що прийшла до влади внаслідок державного перевороту".
"Але потрібно розуміти, що фейковий новини – потужна зброя в інформаційній війні, – продовжує Ольга. – У всіх у нас є смартфони. Коли ми бачимо щось цікаве, часто автоматично просто натискаємо "Поділитися". Як вам не стати частиною фейковий новин? Дуже просто: якщо ви бачите, що новина написана занадто драматично, емоційно і провокує клікнути – це, найімовірніше, неправда. Правда нудна".
- Як не вестися на фейки
На думку експертів, маніпулятивна інформація завжди приваблива, адже призначена захопити вашу увагу.
"Проведіть власне дослідження, – радить Ольга. – Подивіться на інших сайтах, перевірте альтернативні джерела новин. Погугліть імена, адреси, номери автомобілів, експертів та авторів. Не вірте на слово, перевіряйте! Це єдиний спосіб зупинити цю культуру фейкових новин. Суспільство залежить від довіри до наших інститутів, науки, наших лідерів, новинних редакцій. Наш обов'язок – знайти спосіб відновити довіру, яку руйнують фейки".
Поліція: блеф заради успіху операції
Правоохоронці та органи безпеки неохоче розповідають про те, як виводять на чисту воду злочинців. Денис, колишній співробітник карного розшуку в Дніпрі, розповідає: для досягнення мети часто потрібно блефувати. Причому змушують користуватися хитрощами як сторонні громадяни, так і начальство.
"При виїзді на затримання за оперативними адресами підозрюваних, до їхнього будинку (у двір) потрапити без ордера непросто, – пояснює нам Денис. – Тут доводиться придумувати певну легенду. Причому відбувається подібна творчість дуже швидко, дорогою з відділення до об'єкта. Припустимо, надійшов сигнал, що ця машина перебуває за вказаною адресою. Виїжджаємо. Без стовідсоткової впевненості в цей двір з’явитися не можна – а раптом інформація помилкова? Та й навряд чи потенційні злочинці відкриють хвіртку. Доводиться діяти через сусідів. Але з ними теж не все так просто, доводиться блефувати. Говоримо, що з місць не таких віддалених втік рецидивіст, є інформація, що його бачили в околицях. Може бути, сліди є і у вашому дворі ... Боячись за власну безпеку, люди впускають. І тоді ми встановлюємо спостереження за сусіднім двором, де і виявляється викрадений автомобіль. Далі беремо злочинця на гарячому.
Тут потрібно розуміти наш менталітет. Українці в більшості своїй – на боці сусідів. Навіть якщо розуміють, що ті – злочинці. Якщо в Європі для людей безпека понад усе, то у нас – хороші відносини з сусідами. Непросто потрапити і до квартири імовірних злочинців або притонів. Для цього не завжди достатньо представитися співробітником ЖЕКу або сусідом знизу, якого нібито заливають. Оперативники в таких випадках мусять зображати з себе дуже п'яну людину, яка помилилася адресою. По той бік дверей розуміють, що з п'яним говорити жодного сенсу, і поки він не досягне своєї мети – не заспокоїться, і відкривають. А іноді, щоб виманити підозрюваного, доводиться імітувати ДТП: підганяємо свою машину впритул до машини злочинця і стукаємо по колесу, щоб спрацювала сигналізація.
Буває, мусимо йти на хитрощі в стосунках з колегами і начальством. У тому випадку, коли останні підозріло часто цікавляться ходом тієї чи іншої справи – чекай зриву операції, прикмета така. А іноді доводиться відверто брехати рідним: наприклад, коли йдеш на небезпечну операцію, брешеш, що звичайний виїзд – щоб не переживали".
- Інформаційна війна
Дмитро Степаненко, колишній офіцер запасу командування ООС, впевнений: хто володіє інформацією – володіє світом.
"Основний акцент в цій війні робиться на диверсіях, – ділиться Дмитро. – Успішність подібних операцій часто залежить від їхньої конфіденційності. Так, досить багато операцій вдалося довести до логічного завершення, тому що про її підготовку не доповідали в генеральний штаб. І це робиться не через саботаж, а щоб уникнути "зливу" інформації. Адже розвідка ворога теж добре працює, і ворожих агентів ловлять навіть у вищих штабах. Але і з боку ворога є люди, які "зливають" інформацію нам, зокрема й громадяни Росії. Хтось з них особисто знає наших воїнів і хоче, щоб вони повернулися додому живими. Хтось в принципі не сприймає війну і прагне її якнайшвидшого завершення. З боку "ДНР" і "ЛНР" багато людей, які опинилися там не з власної волі, які часом дуже допомагають нашим військам".
Красивий жест
Ольга Безодня, психолог, гіпнотерапевт:
Невербальні засоби спілкування іноді можуть сказати про наміри людини більше, ніж сама мова, вважає Ольга. Але застерігає: не потрібно робити поспішних висновків по фото політиків.
"З багатьма працюють тренери-психологи, – ділиться Ольга. – Вони підказують клієнту, які жести можуть суперечити сказаному. А ось в невимушеній обстановці жести найчастіше можуть "засвітити" справжнє обличчя.
Якщо руки спікера складені у особи "в замок" – отже, людина перебуває у глибоких роздумах чи бреше. Сюди також можна віднести дотик до мочки вуха або манжет на рукавах, дотик дрібних предметів, наприклад, запонок, перстня на пальці, у випадку з жінкою це можуть бути сережки. Це свідчення нервового переживання або обману. До жестів неправди відносяться також прикривання рота долонею чи будь-яким предметом, чухання носа. Якщо погляд людини піднятий вгору і вправо, вона згадує. Якщо ж вгору і вліво – вона вигадує, яку фразу сказати наступною. Цікаво, що після словосполучень: "Чесно кажучи" або "Повідаю вам таємницю", зазвичай, слідує брехня.
З правдою простіше: її символізує відкритий погляд. Всім відомий жест Ющенка "Ці руки ніколи не крали" – з розгорнутими долонями на рівні грудей, що дивляться вгору, – саме той випадок, коли політик не бреше. Також якщо опонент тисне вам руку рішуче, без тряски, – йому приховувати нічого. До речі, дуже багато наших політиків схрещують руки за спиною – такий собі жест "арештанта".
Теорія брехні: допомога у бізнесі
Викладач манер Марія Буше з Австрійської школи етикету наполягає на важливості вивчення емоцій людини.
"Зараз існує багато програм для мобільного телефону, які допомагають навчитися розпізнавати мікровирази, – каже Марія. – Це може стати в нагоді в світському суспільстві і в діловому етикеті. Хороша господиня або гостя приватної вечері, визначивши настрій співрозмовника, може нейтралізувати конфлікт. А в бізнесі вміння "зчитувати" емоції партнера допоможе додати пару нулів до вашого контракту".
Надихнувшись серіалом "Теорія брехні" з Тімом Ротом, Закк і Ной після численних досліджень в 2013 році створили додаток Microexpressions.
Вдохновившись сериалом "Теория лжи" с Тимом Ротом, Закк и Ной после многочисленных исследований в 2013 году создали приложение Microexpressions.
"Вивчення правильного розпізнавання та ідентифікації мікровиразів підвищує емоційний інтелект (EI) і є безцінним інструментом для підвищення ефективності переговорів і спілкування", – вважають розробники.
Хлопці проаналізували сім головних виразів: щастя, печаль, страх, здивування, відраза, презирство і гнів. І з'ясували: "найлегшою для фальсифікації" емоцією, яка часто використовується для прикриття будь-яких негативних переживань, є радість. Розробники пояснюють: про щиру схильності до вас людини будуть свідчити звузилися очі, злегка роздуті щоки і поява мікроморщінок в куточках очей, а не тільки симетрична посмішка. Проте не варто забувати, що кожна людина має свою фізіологію, і не завжди ліва і права сторона нашого тіла пропорційні. Це теж треба враховувати при "зчитуванні" емоцій вашого співрозмовника.
Подив відображається на нашому обличчі найкоротший період часу. Тому, якщо людина на вас довго дивиться з піднятими бровами – він переграє. Справжня емоція визначається злегка стислими нижніми і верхніми століттями, розслабленими губами і опущеною нижньою щелепою.
А ось що підробити не вдасться – почервоніння шкіри і скорочення зіниць (в гніві), а також блідість шкіри і розширення зіниць – при емоції страху.
Нагадаємо, раніше новини "Сегодня" писали про те, як обманюють українців в під час відпочинку: ТОП-3 афер, жертвами яких стають курортники. Зловмисники обкрадають туристів за кордоном і обманюють під час обміну валют.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми