Корчинський Олександр
Катерина Степаненко
редактор 2019 року в Україні мають запрацювати транспланто-координатори та Єдина державна інформаційна система трансплантації. Це передбачено законом "Про внесення змін до певних законодавчих актів України щодо охорони здоров'я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини". Очікується, що цей закон дозволить істотно збільшити кількість трансплантацій і врятувати в рази більше життів. Підписання президентом закону від 28 лютого 2019-го, який дозволить сімейну трансплантацію, багато українців чекали як останнього шансу на порятунок. І дочекалися, і вижили. А в певних вузах навіть відкрилися кафедри для навчання транспланто-координаторів, яких досі Україні просто не було. Однак, поспілкувавшись з пацієнтами, донорами та активістами, "Сьогодні" змушена констатувати: наразі ситуація залишається на рівні минулого року.
За даними Міністерства охорони здоров'я за 2018 рік, в Україні зараз – понад 2000 осіб, які потребують трансплантації органів і тканин. Але лише 532 пацієнти отримали таку можливість. 254 операції з трансплантації проведені у клініках України, а 278 – за кордоном, за державною програмою Міністерства охорони здоров'я "Лікування за кордоном" (найчастіше – у Білорусі та Індії). Решта смиренно чекають своєї черги, щосили борючись зі смертю. Але навіть вони – щасливчики, затверджені комісією і мають документацію. Заступник міністра охорони здоров'я України Роман Ілик переконаний: тих, хто потребує трансплантації, вдвічі більше заявлених цифр, і вони продовжують ходити кабінетами чиновників і розповідати свої історії, щоб отримати дозвіл на проведення операції. "Сьогодні" розбиралися, хто винен у тому, що вітчизняна трансплантологія практично не працює.
Кожні півроку до Мінська
Гроші на трансплантацію нирки для своєї семирічної дочки Богдани Юрескул родина збирала через соцмережі. Потім довго чекали донора.
"Отримати фінансування за держпрограмою ми не змогли: лікар не написав, що дитина потребує трансплантації за кордоном, і МОЗ відхилив заяву, – каже мама Ірина. – Операцію Богдані зробили 2017 року, в Білорусі. Тепер раз на півроку ми повертаємося до Мінська на обстеження. Була б можливість, ми б там і залишилися. Адже там лікарів не дивує, що у людини пересаджений орган, вони знають, які ліки їй потрібні. А в Україні Богданка кілька разів хворіла на ангіну, і коли лікар почув, що дочка пережила трансплантацію нирки – почав нервувати! Адже в нашій країні такі випадки – рідкість. Не всі лікарі знають навіть, як правильно обстежити і лікувати такого пацієнта".
Дрон-донор поспішає на допомогу
Поки Україна тільки вирішується ухвалити закон про трансплантацію, у США зіткнулися з проблемою доправлення трансплантаційних органів. Там, за даними 2018 року, було 114 тисяч осіб, що потребують пересадки органів. Близько 1,5% залишилися без донорських органів через проблеми з логістикою, а ще до 4% пацієнтів органи доїхали в непридатному для трансплантації стані. Саме з такої причини і придумали використовувати для перевезення донорських органів ... дрон.
Вперше таким чином доправили донорську нирку 44-річній жінці з Балтімора. Для перевезення безпілотник обладнали усіма можливими системами навігації, охолодження і контролю за станом органу. Про всяк випадок до контейнера прикріпили парашут – якщо той відкріпиться від дрона. І автономний літачок зі своїм завданням впорався.
"Це дивовижно! – із захопленням говорила 44-річна мешканка Балтімора. – Ще кілька років тому я не подумала б, що таке взагалі можливо".
"Доправлення органу від донора до пацієнта – непросте завдання. І ми знайшли спосіб робити це ефективніше, – коментує хірург Мерілендської лікарні Джозеф Скалія, який успішно провів операцію з пересадки. – Завдання було непросте. Це підсумок співпраці багатьох людей та організацій: лікарів, інженерів, адміністрації цивільної авіації, експертів зі збору органів – і, звичайно ж, пацієнта. В результаті нам вдалося зробити прорив у трансплантології".
Оператори безпілотників сподіваються, що доправлення дронами приживеться, бо необхідність у цьому є.
Роман: дочекався підпису президента
Мешканка Дніпра Світлана Коверя обійшла безліч кабінетів столичних чиновників, щоб домогтися ухвалення законопроекту про трансплантацію. Її син Роман народився з нирковою недостатністю.
"У дитинстві донором для нього стала я, – розповіла нам Світлана. – Зараз синові 21, і свою нирку йому віддасть батько".
Парламент затвердив закон про трансплантацію в лютому 2019 року. Ще місяць знадобився президенту для його підписання. Для родини Роми Коверя це було тортурами.
"Я щоранку прокидалася і розуміла, що життя мого сина залежить від одного підпису, – згадує Світлана. – Нарешті Рому відправили на діаліз. У сина боліло все тіло. Я бачила, як він страждає й очима просить про допомогу".
Нирку Ромі поміняли 4 квітня. Зараз він вже вдома.
iDonor: один врятував вісьмох
Засновниця громадської організації "Всеукраїнська платформа донорства iDonor" Ірина Заславець невипадково займається темою трансплантології. У неї був рак, лімфома Ходжкіна. Лікувалася в Україні, поки не трапився раптовий рецидив. Необхідна була пересадка кісткового мозку. Хоча це нічого не гарантувало: на думку лікарів, трансплантація дає лише 20% шансу на успіх. Але Ірина зважилася.
На трансплантацію кісткового мозку в Німеччині їй збирали 100 тис. євро по всій країні. Вона вижила і тепер намагається допомогти таким, як вона. Ірина продовжує працювати журналісткою на СТБ, веде сюжети про людей, яким потрібна трансплантація. За три останні роки померло понад десять героїв її сюжетів.
"За новим законодавством, згоду на донорство українці можуть зафіксувати у сімейних лікарів, – розповідає Ірина. – На практиці це поки не працює. Сімейний лікар, з яким я говорила, не зміг відповісти на жодне запитання щодо донорства. Він навіть не знав (!), що мав бути готовий до таких запитань.
Щорічно в країні гинуть близько трьох тисяч чоловік у ДТП. Вони могли б врятувати життя 10 тисячам хворим! Робити операції з трансплантації можуть у Києві, Одесі, Запоріжжі, Львові, Харкові та Дніпрі. Наприклад, у Білорусі, якщо лікар діагностував смерть мозку, але не повідомив про це, прирівнюється до того, що він залишив помирати іншого пацієнта. І буде нести за це відповідальність. В Україні ж взагалі подібне неможливо, поки не з'являться транспланто-координатори, які констатують смерть мозку, і відповідне таким цілям обладнання.
Ухвалити закон про трансплантацію – тільки вершина айсбергу. Потрібно підготувати спецалістів, яких зараз дуже мало. Важливо навчити лікарів правильно вести пацієнтів до і після операції. А головне – створити юридичні умови, щоб лікарі не боялися проводити операції, пацієнти не боялися йти на трансплантацію, а суспільство не боялося згоди на донорство. Одна особа, яка підписала згоду на донорство, може врятувати до 8 життів! Тому наша організація і називається iDonor. Ми підкреслюємо: донором може стати кожен".
Індуси діляться серцями
"Поки що єдине спасіння для українців – сімейна трансплантологія, – пояснює Юрій Андрєєв, засновник "Національного руху за трансплантацію". – Адже кількість тих, хто розуміє, що таке посмертне донорство, – вкрай мало! І в цьому вся проблема. До самого донорства більшість ставиться позитивно, але в нашому суспільстві процвітає тотальна недовіра до того, чи будуть дотримуватися закону. І хоч мета нашої організації – популяризація донорства, щодня ми отримуємо дзвінки зі всієї України з проханням допомогти виїхати за кордон на лікування, зібрати документи в МОЗ і т.д. Достукатися до чиновників вкрай складно. У МОЗ нас починають слухати тільки якщо ми наводимо реальних людей, які цього потребують. Але більшість з них просто втомилися за роки таких "співбесід" та очікувань.
А є країни, які об'єднуються в Євротрансплант, обмінюються органами між собою. Україна органами не ділиться, тому українці претендувати на органи в інших країнах теж не можуть. Рятує Стамбульська конвенція, за якою 10% всіх трансплантацій дозволено робити іноземцям. Білорусь допомагає українцям з донорством печінки, нирки і серця. Діляться серцями і в Індії. Згідно із законом України, держава зобов'язана оплатити лікування за кордоном своїм громадянам, якщо не може надати його в межах країни. 7 років тому бюджет програми "Лікування за кордоном" був 20 мільйонів, в цьому році – 700 млн гривень! Але їхати – за власний рахунок. Коли ж пацієнт знаходить необхідну суму, виникають нові перепони з документами. Часом дотягують до стану, що медична допомога вже неактуальна".
Лікарі: на рік 1000 операцій
Лікарі впевнені: Україна досить добре підготовлена для проведення трансплантацій.
"Кількості наявних центрів і підготовлених хірургів цілком достатньо, щоб щорічно виконувати до 1000 операцій з трансплантації, – говорить директор Запорізького обласного центру хірургії і міжобласного центру трансплантації Олександр Никоненко. – Лише у Київському інституті серця при МОЗ за наявності донорських органів є можливість щорічно проводити 15 трансплантацій серця, 10 – легень і п'ять – комплексу "серце-легені". Крім того, потрібна і реабілітація хворих. Люди, які очікують трансплантації або пережили її, потребують професійної допомоги психологів. Стиль життя після трансплантації змінюється у кожної людини. І для контролю їхнього стану також потрібні фахівці".
Нацполіція: відкрито 9 справ
Як повідомили "Сьогодні" у Нацполіції, в Україні сферу трансплантації в питаннях охорони прав і свобод досить добре врегульовано.
"Наразі ведеться досудове розслідування 9 кримінальних справ за фактами нелегальної трансплантації, – розповів нам Ігор Малахов, заступник начальника департаменту з боротьбі з торгівлею людьми. – Найчастіше це пов'язано з порушеннями порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини. Зокрема, йдеться про торгівлю кістковими тканинами і стовбуровими клітинами. Згідно зі статтею 143 частини 1 Кримінального кодексу України, це карається штрафом в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів, виправними роботами до 2 років або 3 роками позбавлення волі".
Нагадаємо, раніше "Сьогодні" писали про те, що українці роками чекають донорські органи і змушені шукати порятунок за кордоном. Чому за чинного закону про трансплантацію у наших хірургів були зв'язані руки.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми