Українські будинки престарілих: як виживають люди похилого віку

4 Червня 2018, 08:36

Вони просто чекають смерті і більше вже нічого не хочуть


Їх тримають під замком, у них один на всіх одяг, замість телевізора вони дивляться на обдерті стіни, а туалет їм замінює відро. Так доживають свій вік ті, хто залишився на самоті. Українські будинки престарілих – приклад забуття і розрухи.

Хоча у самих старих гроші беруть справно. 85 відсотків від пенсії – вийми та поклади. За такий от комфорт. Журналісти проінспектували стан українських будинків для людей похилого віку.

Запах. Їдкий, до нудоти. Саме за запахом стає ясно, що в будинку для людей похилого віку порушують санітарні норми.

Замість туалету у тих, хто живуть тут, – пластикові відра. Їх санітарки виносять лише двічі на день.

Такі умови – приниження людської гідності, вирішили представники уповноваженого з прав людини.

Запорізька область. Токмацький район. Молочанське відділення для проживання людей похилого віку – на другому поверсі лікарні. Ліфт є, але підопічним відділення самостійно користуватися ним заборонено.

Найстаршому жителю відділення виповнилося 93 роки. Він уже чотири роки не був на вулиці. Умови його проживання: в одномісному ізоляторі, голі пофарбовані стіни, ліжко з панцирною сіткою, стіл без скатертини і стілець.

Він – колишній учитель. Лапенко Микола Григорович. Єдина його можливість ковтнути свіжого повітря – вийти на балкон. Але він не скаржиться. Журналісти ж поїдуть. А адміністрація залишиться.

Щоб увімкнути світло, літнім людям потрібно проявляти чудеса еквілібристики. Балансувати на сітці ліжка, що завше прогинається – інакше не дістанеш – високо.

Шаф в кімнатах немає. Тумбочки – розкіш. Особисті речі давно в загальному користуванні. Адже маркування немає. Тож після прання нижня білизна однієї людини може дістатися іншій.

В існуючому душі навряд чи відмиєшся. А в харчоблоці – представники омбудсмена виявили тарганів. Кухня в іржі. Людей годують з металевих мисок.

Акти про всі порушення нещодавно направлені до Мінсоцполітики та Запорізької обладміністрації. І ось як за помахом чарівної палички – чиновники і персонал заворушилися. Показують – який порядок тепер з одягом підопічних.

Стійкого запаху – вже немає. Постояльцям закупили нові матраци. Якщо пощастить, будуть і нові ліжка – в планах вони є. З'явилися гроші і на ремонт душової.

Будинки людей похилого віку фінансують за залишковим принципом. Хоча, як оплату за подібні послуги з тих, хто живуть тут, також беруть гроші. Щомісяця утримують 85 відсотків пенсії. Але як розпоряджаються бюджетними грошима і коштами людей, профільним чиновникам нецікаво. Та й розміщують такі будинки в селах, подалі від контролюючих органів.

Журналісти вирішили дізнатися, а чи є в Україні комфортні будинки престарілих? Це виявилося непросто.

Уже знайомий запах говорить, що журналісти потрапили за адресою. Стаціонарне відділення для людей похилого віку Чуднівського району – Житомирщина. Такі ж відра. Той же режим. Виносять двічі-тричі на добу, скаржаться підопічні. Все ті ж металеві миски.

Зарплата персоналу – трохи більше трьох тисяч гривень. А навантаження – величезне. Тільки в цьому відділенні близько п'ятдесяти осіб похилого віку. Догляд за лежачими як за дитиною – поміняти памперси, помити. Тільки вага дорослих – у деяких понад вісімдесят кілограмів.

Медсестра показує, що недавно поклали плитку в санвузлі. Завгоспа тут просто немає. Кількість санітарок і нянечок в відділеннях для престарілих по всій країні нещодавно скоротили. Лікарі теж рідкісні гості. Щоб потрапити до лікаря, літнім людям доводиться чекати, поки їх централізовано не відвезуть на автобусі до райцентру.

Така практика, наприклад, в Таращанському пансіонаті – на околиці Київської області. І якщо захворів зуб, чекай, коли набереться група хворих – тоді всіх і відвезуть.

Раніше тут була військова частина, зараз – пансіонат для людей похилого віку. Люди похилого віку живуть в казармах, в яких раніше жили солдати.

Тепер – це кімнати. На чотири – п'ять осіб. Як в лікарні. Ось тільки постояльців звідси не випишуть. Вони тут – до кінця життя.

Тут той же запах. Директор виправдовується: повністю прибрати його не можуть – дерев'яна підлога і дошкам вже з півстоліття.

Але в жахливих умовах живуть не всі. Навіть у вищезгаданому Таращанському пансіонаті є і окремі будиночки. Кімнати – на дві особи.

Так само виглядає одна з кімнат відділення для людей похилого віку в селі Перемога Київської області. Свіжа плитка, нова проводка. Люстри теж нові. Але гроші тут не державні. Допомагали звичайні люди. Тут ремонт організувала жінка, яка навіть не пов'язана з цим відділенням. Контакти установи знайшла в інтернеті.

І таких випадків дуже багато. По всій країні. Хтось везе одяг, хтось – печиво, фрукти. А хто і дорогу техніку – пральні машини, телевізори.

Іноді люди приїжджають з дітьми. Ті спілкуються з постояльцями, розповідають вірші.

Гроші для пансіонатів збирають і благодійні фонди. Закуповують все необхідне. А у свята організовують концерти.

Концерт триває вже більше години. Але бабусі і дідусі знову кличуть артистів на біс. Увага тут часто важливіше, ніж фінансова допомога.

У мене є родина, будинок, робота, і я ніколи не потраплю до притулку для людей похилого віку. Так думають багато. Але опинитися тут на схилі років може кожен. Історії життя цих людей – тому доказ. Тут можна зустріти колишнього генерала. Або колись успішного підприємця. А ось завідувачка розповідає про жінку, у якої було троє дітей і люблячий чоловік.

Самотність... Тобто коли немає рідних, але є необхідність у догляді – ось головні умови, щоб потрапити сюди. Ну і ті самі 85 відсотків пенсії. Решта 15 – це вже гостю на кишенькові витрати. Але часто навіть ці гроші до людей похилого віку не доходять. Адміністрація забирає нібито на миючі засоби.

Хоча буває, що все кишенькові гроші постояльці витрачають на сигарети і алкоголь. Адже і люди тут різні. Можуть бути і колишні ув'язнені, бездомні і навіть пацієнти психоневрологічних диспансерів. І як їм усім ужитися?

Вони просто чекають смерті. Більше вже нічого не хочуть. Так – поза камерою – кажуть про своїх підопічних деякі завідувачі будинків для людей похилого віку. Хоча всі ці люди – пропрацювали все життя, і очевидно заслуговують на більше.

Раніше будинок престарілих на Прикарпатті опинився в центрі скандалу. Цвіль на стінах, таргани і брудна білизна. В таких умовах живуть постояльці будинку престарілих на Прикарпатті. Шокуючі подробиці спливли після візиту туди представника омбудсмена. Але як тільки фотографії з'явилися в інтернеті, ситуація почала різко змінюватися.

Також ми писали про жахливу пожежу в будинку для людей похилого віку під Києвом, яка забрала життя 18 осіб.

Ви зараз переглядаєте новину "Українські будинки престарілих: як виживають люди похилого віку". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...