Перемогти "совок" і заробити на ідеях: головні досягнення нової команди ВДНГ

20 Січня 2017, 10:37

Інтерв'ю "Сегодня.ua" з Максимом Бахматовим і Максом Яковером – головними реформаторами ВДНГ, які вивели підприємство з "глибокого сну"

Перемогти "совок" і заробити на ідеях: головні досягнення нової команди ВДНГ

На вході до робочого кабінету в одному з павільйонів ВДНГ нас зустрічають Максим Бахматов і Макс Яковер – лідери команди, яка прийшла працювати до Експоцентру півтора роки тому. Бахматов – успішний бізнесмен, власник IT-компанії УГЕ GmbH, засновник і продюсер українського Comedy Club. 2014 року, беручи участь в благодійному проекті "Частинка серця", він провів 33 дні за склом вітрини магазину "Цитрус" на Хрещатику. Тоді вдалося зібрати близько 1,6 млн грн на покупку кардіоімплантів для порятунку життів 32 дітей з вродженими вадами серця.

Макс Яковер – засновник популярного коворкінгу "Часопис", співзасновник інтернет-видання DreamKyiv.com, партнер проекту "Цікавий Київ". У минулому він понад чотири роки очолював департамент ІТ і зв'язку Київського метрополітену.

За півтора року роботи на ВДНГ Бахматов і Яковер зуміли кардинально змінити її історію. Тепер Експоцентр перестав бути збитковим і вже приносить прибуток. Територія стає всесезонним родинним центром відпочинку. Нові керівники підійшли до питання розвитку комплексно. Тепер тут, крім порожніх будівель, лісу і доріжок, є локації для спортсменів, басейн, кінотеатр, концерт-хол, дитячі комплекси та інше. Протягом року на території Експоцентру проводяться різні заходи, починаючи від ГогольFest і закінчуючи комплексними програмами розваги за сезонами.

Керівництво Експоцентру змінює не тільки курс розвитку, а й традиції ВДНГ. Раніше дирекція розташовувалася в величезному приміщенні, де все було в радянських традиціях – з розмахом, щоб видно було: тут сидить начальство. Бахматов з Яковером переїхали до невеликого приміщення, розташованого поруч з центральними павільйонами. Новий офіс виглядає як сучасний хаб: стіни – біла цегла, старі меблі і відреставровані вікна, що додає особливої родзинки дизайну і виглядає дуже сучасно і креативно.

fl6a6519_01

 Держава в державі

- У вас дуже креативний офіс. Де знаходилося колишнє керівництво?

Максим Бахматов: В одному з павільйонів – пам'ятці архітектури, побудованому в стилі давньогрецької портики. Там було 2000 кв. м. площі, 8-метрові стелі – палац! Там завжди сиділо керівництво. Це класичний директорський кабінет часів колишньої ВДНГ. Через півроку ми почали ремонт в будівлі в 5 разів менше і вже цього літа переїхали. У цій світлій невеликій будівлі хочеться створювати щось нове, а не копирсатися в старому (в поганому сенсі слова). Хоча зі старого теж можна робити хороші речі.

У людей в голові настільки зміцнилася думка, що якщо державне – значить, неефективне, негарне, жлобське, хамське і так далі, що варто їм побачити щось схоже, відразу виникає думка, що це вже стало приватним

– ВДНГ залишилася державним підприємством. Що змінилося?

М.Б.: У нас часто про це запитують. Це було і є державне підприємство. Форма власності не змінилася – змінилося ставлення до управління підприємством. У людей в голові настільки зміцнилася думка, що якщо державне – значить, неефективне, негарне, жлобське, хамське і так далі, що варто їм побачити щось схоже, відразу виникає думка, що це вже стало приватним. Ні. Це державне підприємство, яке продовжує перебувати під юрисдикцією Адміністрації президента України.

- Скільки тут землі?

М.Б.: Приблизно 300 гектарів. З них 180 га – ліс, який нещодавно отримав статус заповідного, в ньому найбільша концентрація дубів і платанів в Європі. Для порівняння: весь Трускавець – 714 га. Тобто у нас в управлінні перебуває приблизно половина Трускавця. Але таких можливостей і такої кількості туристів у нас немає, щоб на них заробляти.

Максим Яковер: Якщо вже говорити про ліс, то тут знаходилася третя лінія оборони Києва і ворота до Києва.

М.Б.: А до цього тут був чоловічий монастир і літня резиденція Митрополита Київського. Монастирів після радянської влади не залишилося. 12-й павільйон, де розташовувалося селище, називався "Червоний трактир" (за назвою хутора, на місці якого побудували ВДНГ. – Ред.).

До речі, у нас є указ Сталіна про створення ВДНГ. Щоб створити щось значуще і потужне, виявилося, повноважень місцевої влади недостатньо – потрібно було вказівку зверху. І не просто зверху, а "з самого верху"! До того ж був указ Хрущова про безпосередню реалізацію проекту: хто і за що відповідає. Люди тоді за місяць підготували і передали документацію – без всякої електронної пошти!

page1_01

- Скільки зараз на території споруд – скільки серед них порожніх, скільки експлуатується?

М.Я.: Всього 186 будівель та споруд: фонтанів, вхідних груп тощо. На центральній площі знаходиться 10 павільйонів. Вони всі були напівпорожні або порожні. Підприємство працювало 5-6 місяців на рік. З настанням холодів все ці величезні павільйони не функціонували. За часів їх будівництва гроші енергозберігаючі технології не застосовували. Ставало холодно, приміщення не опалювалися, і жодні заходи, активності, з'їзди проводитися не могли. Для того щоб змінити економіку підприємства, нам насамперед треба було вирішити проблему опалення приміщень, щоб вони не простоювали. Спочатку ми вникли в те, як працює економіка: скільки щорічно приносить кожен павільйон. Для прикладу: 7-й павільйон (2 тис. кв. м) приносив 80 тис. грн на рік, 4-й павільйон – 55 тис. грн.

30-35% від обороту точно пропадали. Крали чи ні, може сказати тільки прокуратура

- А чому так мало?

М.Я.: Багато причин.

- Крали?

М.Б.: 30-35% від обороту точно пропадали. Крали чи ні, може сказати тільки прокуратура.

М.Я.: Ми почали працювати в червні 2015-го. Перші результати нашої роботи з'явилися вже у вересні: дохід від проведених заходів зріс вдвічі-втричі. Оскільки ми прийшли в середині сезону, коли вже все розплановано, і практично відразу оборот зріс на 30%, то зробили висновок: ми ще нічого не встигли зробити, а грошей стало більше, значить, це той обсяг, який десь "зависав".

М.Б.: Приходить до нас людина, ми говоримо: "Вартість заходу – 500 тисяч". Вона каже: "І?" Кажемо: "500 тисяч". Вона: "Більше нічого?" – "Ні, до каси занесіть просто". Вона кілька разів озирнеться – ми говоримо: "Ідіть сплачуйте". Люди просто платили через касу, і раптом виявилося + 30%. Схема дуже проста.

М.Я.: Це тільки мала частина. Далі – найважливіше – ідея і команда, в яку вірить ринок. Це дуже важливо. У тебе починають виникати ресурси з нізвідки. Коли люди дізналися про те, що ми заходимо, почали з'являтися перші великі контракти на 1-1,5 млн грн, перші інвестиції в 100 тис. доларів. За ними прийшли інвестори, які вклали і 200, і 500 тис.

fl6a6783

- А хто прийшов першим?

М.Б.: ГогольFest. Хоча, якщо правильно говорити, першим був Володимир Бородянський (гендиректор телеканалу "СТБ", керівник групи StarLightMedia -. Ред.). Спочатку вони хотіли зробити проект влітку, але було мало часу, тому не вийшло. Вони зайшли в продакшн зими і роботи почалися з вересня – це була дуже велика системна інвестиція. Щоправда, не без складнощів. Технарі сказали, що зал не підходить під концерт-хол. Збіглося так, що ГогольFest будував сцену. Я відправив фото Бородянському з повідомленням, що у ГогольFest сцена вийшла – чому ви не можете? Вони приїхали через годину, подивилися, і після цього все змінилося.

М.Я.: Уже до зимових свят у нас відбулися ключові заходи, в тому числі ГогольFest. Тоді ж відбулися пивні фестивалі, які заплатили по 600 тис. А традиційно з них брали 30-100 тис. грн до каси.

М.Б.: У нас у вересні було 3 млн. Ми величезне підприємство з дуже різним наповненням, при цьому нічого не виробляємо – ми сервісне підприємство.

fl6a1821

Максим Бахматов

- Якого плану захід зараз можна організовувати на ВДНГ?

М.Б.: Можна організувати будь-який захід, для якого потрібно огороджена територія з певним набором юридичних та інших функціональних речей. У нас держава в державі. Так, тут діють міські закони, але сюди просто так не прийде "Київблагоустрій", не прийде "Зеленбуд", не прийде просто так податкова.

- Які свободи це дає?

М.Б.: Наприклад, тут можна за день побудувати величезну легку конструкцію, поставити її на воду і підключити до електрики, на що в місті тобі ніколи не дадуть дозвіл. Вирішення питання можна отримати в одному-двох кабінетах, написавши один лист. За день відбувається диво. Таке ніде в місті неможливо.

М.Я.: Друге: умовно стаціонарні локації. Наприклад, концерт-хол, який генерує постійні активності. У нас є концерт-хол, спорт-хаб, відкрилися центр робототехніки, сферичний кінотеатр, басейн. Тобто відкриваються нові локації, кожна з яких підсилює інші. Вони всі знаходяться в певному форматі і логіці. Ми вибрали сім напрямків для розвитку. Це сфери підприємництва, культури, освіти, виставкової діяльності, парку, спорту та розвитку дітей. Нам дуже важливо, щоб всі ці напрямки перетиналися і доповнювали один одного. Бажано, щоб кожен об'єкт стосувався відразу декількох напрямків. Наприклад, концерт-хол може бути використаний і для культурних заходів, та в рамках розваг. Басейн – це розвага, але до 11 ранку діють тарифи для тих, хто займається плаванням. Плюс ми створили дитячу школу.

fl6a6763

М.Б.: Спершу хотіли будувати басейн з доріжками по 20 метрів. Ми запропонували зробити по 25 м і припустили, що буде попит серед триатлоністів і плавців. Зробили – в результаті басейн забитий. Я один раз спробував прийти поплавати – не зміг втиснутися. На двох доріжках – 15 дітей, 8 триатлоністів, і ще три дівчинки плавають. Биток з ранку! Все спрацювало. Вранці – спорт, з обіду – розваги.

- Що відбувається зараз з великими павільйонами?

М.Я.: Коли ми прийшли, нас відразу акуратно попередили: "Пам'ятайте, що взимку..." Тоді дизайнер намалював "Зима наближається". Ми приходили в офіс, дивилися на плакат і розуміли, що зима наближається, а з цим треба щось робити. До цього тут 7 сезонів не було опалення.

М.Б.: Вони "стояли", тому що в них було холодно. Опалювалася частина офісного приміщення – і все. Персонал йшов у відпустку за свій рахунок. Світла немає, тому що дорого, грошей немає. Тепла немає, працювати неможливо. До години посиділи – і пішли. А зараз ми сидимо в теплі – отримується за рахунок біомаси, яку частково купуємо, а частково збираємо свою.

М.Я.: Ми зверталися, думаю, до 50 компаній з запитанням, що робити з теплом. І одна маленька консалтингова компанія запропонувала переробити наш котел з газу на щепу. У грудні ми його запустили. Таким чином, для цього підприємства ми, в принципі, закрили питання з теплом назавжди.

- Тобто газ ви тепер не споживаєте?

М.Б.: Газ ми не споживаємо. У нас все вчетверо ефективніше. Плюс ми можемо надавати таку послугу, як обігрів, тоді клієнтам в павільйонах не треба додатково оплачувати електрику.

fl6a6592

- І тепер взимку павільйони не простоюють?

М.Б.: Так, тепер все працює. Це дивно звучить, але уявіть собі: крижане приміщення півроку. І тут ми зараз сидимо в теплі, яке ми реконструювали і запустили по нашим старим системам. Ми не отримуємо допомогу від держави, не беремо бюджетні гроші, у нас немає спецтарифів на тепло, світло і так далі. Внутрішні комунікації, каналізація, опалення та електрику – це все наші проблеми. Якщо щось десь "горить", ми повинні самі вирішувати проблему. Наприклад, у нас зараз десь відбувається втрата 10 кубів води. І ми розуміємо, що потрібно шукати прорив, а це ціла "пригода".

- Після таких змін скільки площі вже активно використовується?

М.Б.: Центральні павільйони майже всі зайняті. Наприклад, павільйон, в якому зараз знаходиться спорт-хаб, раніше був поштою. Зробили невеликий ремонт, привели його в порядок і зараз там проходять заходи. Решта (не центральною павільйони – Ред.). – у більшості своїй в жалюгідному стані. Потрібні серйозні інвестиції, щоб хоч щось вийшло.

- Тобто майже всі придатні будівлі використовуються?

М.Я.: Всі нормальні павільйони заповнені. Є частина, яка простоює. Але ми ж не беремо всіх, хто хоче до нас. Приходять і кажуть: "Я хочу розмістити тут офіс. Можна?". А таких по 23 запити на день. Відповідаємо: "Ні, не можна". Нам це нецікаво. Ми беремо тільки те, що потрапляє в концепт, що робить територію цікавою і унікальною, генерує потік і взаємодоповнюють ті активності, які вже існують. Це основні критерії відбору. І, безумовно, щодо ринкова ціна.

- Які фінансові результати ВДНГ цього року?

М.Б.: 4,4 млн. грн прибутку.

- А на наступний рік які цифри закладаєте?

М.Б.: У нас оборот цього року досяг 42 млн. Коли ми прийшли, він становив 17 млн. Ми в 2,5 разу наростили оборот і збільшили прибутковість. Весь цей прибуток реінвестований в капіталізацію державного підприємства. Тобто ми збільшили вартість держпідприємства і привели в порядок інфраструктуру – цей павільйон, п'ятий павільйон, даху, опалення, труби, кабелі, котел, щепобій. Адже щоб отримувати тріску з гілок, потрібно їх чимось бити, тому ми купили щепобій за 100 тис. грн, а "Лексус" директору не купили, до речі (сміється. – Ред.). У мене службова машина Toyota Camry 2002 року випуску.

- Підприємство розрахувалося з усіма боргами?

М.Я.: Залишився один, але великий – ДФС. Це єдине питання, яке ми поки що не вирішили. Нам ця проблема дісталася в спадок і тягнеться з 2007 року.

fl6a6558

Макс Яковер

- Його в будь-якому випадку доведеться заплатити чи є спосіб списати?

М.Я.: Вирішити це питання можна тільки за допомогою окремого закону або через суд. Виник цей борг, коли 7 років тому не продовжили знижку на оренду землі. Тоді не було грошей і не заплатили півмільйона. А тепер ці півмільйона перетворилися на 17 через пені, штрафи. Ця спіраль нескінченна, її неможливо зупинити і неможливо домовитися. У нас борг, який можна порівняти з нашим оборотом, і ми не можемо його закрити. У ДФС нам кажуть: "Ми в законодавчій площині зробити нічого не можемо". Одна державна установа робить банкрутами іншу.

90% – це обслуговуючий персонал пенсійного, передпенсійного – дуже специфічного віку. Але якщо їх трішечки попросити, трішечки прикрутити і особисто проконтролювати, вони починають "ворушитися"

- Які у вас на підприємстві зарплати?

М.Б.: Середня зарплата у трудяг – 5 тис. грн. Ми зараз виплатили премії. Платимо премії завдяки тому, що вперше за 10 років виконали план. Наприклад, у головного бухгалтера. – 20 тис, у юриста – 18 тис. Люди перші два місяці задавали запитання: "А що, у нас комерційне підприємство? Навіщо ви платите гроші двічі на місяць?" – "Ну як, аванс, зарплата – у вас так в договорі записано". Кажуть: "Дуже дивно, тому що ніхто так не платив". У нас же 90% – це обслуговуючий персонал пенсійного, передпенсійного – дуже специфічного віку. Але якщо їх трішечки попросити, трішечки прикрутити і особисто проконтролювати, вони починають "ворушитися".

М.Я.: Ще потрібно додати, що ми тут 25-те керівництво з 1991 року.

М.Б.: Так, за 25 років ми 25-те керівництво. Природно, коли у тебе немає тривалого плану, твоя задача – або вкрасти, або зруйнувати. У тебе немає завдання творити. Якщо у тебе є особливе ставлення до процесів, то навіть за короткий період можна зробити хоч щось, хоч якісь мінімальні зміни.

- "Спасибі" вам часто говорять?

М.Б.: Пишуть – більш-менш. А співробітники звикають до хорошого швидко. Тепер їм мало, хочеться ще. Це ж нескінченна історія.

- Скільки людей працює?

М.Б.: Зараз працюють 200 осіб. 100 – в штаті, інші – за трудовими договорами. За часів розквіту працювали 2 тис. осіб і було два взводи кінної міліції в охороні. Мені розповідали, що тільки 110 міліціонерів було, в три зміни працювали. У кожного павільйону був свій директор, який розпоряджався господарством. Тут дійсно було прибуткове підприємство.

М.Я.: Прибуткове, але дотаційне.

М.Б.: Завжди було дотаційне, але з урахуванням цих дотацій – прибуткове. 2003-го на рахунку у них лежало 30 млн дойчмарок. Директор по-хорошому був скупердяй. Він отримував гроші від держави, витрачав, а гроші, які заробляв, клав на рахунок для того, щоб побудувати новий павільйон. Він хотів створити сучасний виставковий комплекс. Потім його змістили, гроші кудись поділися, відкрилися виставкові комплекси на Нивках і Лівобережній. Не було сенсу вже нічого відкривати.

М.Я.: Тобто остаточно ця територія "померла" 2002 року, коли відкрилися два сучасних виставкових комплекса. Експоцентр перестав бути монополістом. Всі його павільйони застаріли, і після цього все пішло по похилій.

М.Б.: А в принципі, подібні комплекси в світі завжди мають або державну, або комунальну підтримку, тому що це дуже велика територія.

fl6a6731

Великі надії

- Немає випадково планів по перетворенню лісу на такий собі аналог Центрального парку в Нью Йорку?

М.Б.: Перетворити ліс на парк – це найдорожче, що тут є, за фактом. Бюджет Централ Парку – 80 млн доларів на рік, з яких 80 млн дають городяни. До 1999 року Централ Парк був одним з найкриміногенніших районів навіть в Штатах. Зґвалтування, пограбування, глушина – поки не прийшов Джуліані (Рудольф Джуліані – колишній мер Нью-Йорка. – Авт.). І не сказав: "Повій на 55-й авеню не буде, не буде наркоманів. Ми зробимо Централ Парк". Організували, зібрали гроші, і є парк. Я не розумію, що потрібно зробити, щоб у нас зібрати таку суму.

- Скільки приблизно це могло б коштувати?

М.Я.: Для того щоб на цій території зробити крутий проект, потрібно від 150 млн доларів.

М.Б.: Для порівняння: Московська ВДНГ має державну підтримку на 4 млрд доларів. Люди витратили 700 млн євро на створення океанаріуму в одному з павільйонів. Вони взяли павільйон і перебудували на океанаріум, куди привезли дві касатки і білугу за півроку до старту. Одна здохла – їм привезли ще одну. Трохи не розрахували: замовили касатку – її поставили вчасно, а здати вчасно океанаріум не встигли, і вона в цій цистерні жила. У мене сльози просто. Я уявляв, як вони закінчували океанаріум, а у них касатка у дворі в цистерні лежала. Касатка, щоб ви розуміли, коштує 2 млн євро.

- Як у вас справи зі стратегією розвитку?

М.Б.: Ми зараз повинні показати проект розвитку на найближчі 5 років. А далі треба розуміти, чи потрібно це державі. Я недарма згадував Сталіна. Чомусь він після війни, маючи зруйнований Хрещатик, приймає рішення будувати не черговий завод, а виставку досягнень, щоб показати, що є якась економіка, свині, корови, промислова кукурудза, виноробство, басейни, фонтани. 24 колони, що символізують 24 області України, що підтримують перший павільйон, побудований у формі ротондного будинку, найбільшого в Європі. Для чогось це люди придумали тоді. Значить, зараз люди, які керують державою, повинні щось подібне зробити. Або не робити – це теж варіант.

fl6a1881

- Ви просите гроші на розвиток?

М.Б.: Ми не просимо гроші.

- А чіпають?

М.Я.: Ні, нас не чіпають.

М.Б.: Я маю на увазі, що нам потрібно дати певні законодавчі можливості.

- Наприклад?

М.Я.: Наприклад, для того щоб реалізувати інвест-проект, він повинен бути узгоджений з чотирма міністерствами, в ДУСі, і ми повинні мати рішення Кабміну. І це правильно. Насправді цю територію колись дуже грамотно захистили. Комплекс входить до переліку об'єктів що не підлягають приватизації, має статус національного. Автоматично тут нічого не можна будувати. Якби не було цього захисту, тут давно вже все забудували б. Тепер, для того щоб реалізувати концепцію розвитку цієї території, необхідна якась підтримка – я навіть не кажу про фінансову, а про ту, яка дозволить реалізовувати ці проекти.

М.Б.: Я впевнений, у держави є куди витрачати гроші. Наше завдання – просто щоб було правильне "зелене світло" і тривалі гарантії.

- І що може з'явитися протягом 5 років, якщо вам затвердять стратегію?

М.Б.: Наприклад, музей науки.

- На зразок того, який в Нью-йорку?

М.Б.: Хоча б половина. Ми потенційно розуміємо економічні можливості.

- Скільки приблизно на такий музей необхідно?

М.Б.: 10 млн євро. Є комплекс процедур, як це зробити. Але все це впиратиметься в легітимізацію, законність і гарантію тривалого законного перебування на території. І в проходження тих семи кіл пекла, які треба пройти, щоб затвердити цей проект.

М.Я.: У нас достатньо детально розписана концепція. Ми її не опублікуємо, поки не узгодимо всередині з усіма органами.

- Які напрямки з інвестицій пріоритетні наступного року?

М.Б.: Наступного року, як це не дивно, ми інвестуватимемо в приведення в порядок господарства, яке є. Знову ж таки, це все косметичне. Наприклад, дахи течуть, тому що в кожному павільйоні дах – скляний ліхтар, який забезпечує природне освітлення. З точки зору концепту – дуже правильно. З точки зору щоденної діяльності – це кошмар! Сніг забивається в щілини, тане, капає, протікає. Ми знімаємо скло, зачищаємо вручну, проклеюємо склополотном, щоб ще 3-5 років все це прожило. За великим рахунком, потрібно зняти всю цю конструкцію і встановити сучасну. А такий скляний ліхтар у нас в кожному павільйоні, і з кожним потрібно вирішувати це питання, і кожен коштує по мільйону євро. Плюс в кожному павільйоні проблема з електрикою – вона стара, кабелі в землі лежать по 60 років, вони ще в маслі. У нас 42 км власної каналізації. Марафон можна пробігти! Це я ще не назвав речі з серії "А давайте щось придумаємо і створимо". Ні, ми зараз просто інвестуємо в те, що роками стояло. Все це вже пам'ятники архітектури. Ми навіть замінити скло в дверях не можемо, тому що якщо ми його замінимо, це кримінальний злочин. 7 років можуть дати за це.

fl6a6724_01

- А що робити з декомунізацією і символікою на будівлях?

М.Б.: В тому-то і справа, що це пам'ятник архітектури. Тому потрібно зрозуміти, який закон переможе: той, який захищає пам'ятник архітектури, або який вимагає все це зняти. Але давайте спочатку розберемося з пам'ятниками, а потім будемо розбиратися з нашими зірочками. Тим більше, у нас їх не так і багато. У нас є павільйони, на яких немає жодного символу. Наприклад, павільйон виноробства, який будували спеціально для Сталіна з винними погребами, – там немає жодного комуністичного символу, тільки грона винограду, прекрасні жінки і ліплення. 10-й павільйон – жінка зі снопом – там, за планом, зверху повинен був стояти найбільший пам'ятник Сталіну в Європі, його Хрущов планував. Але з урахуванням того, що Сталін під час будівництва помер, вирішили терміново фігуру Сталіна поміняти на жінку зі снопом. Справа павільйон з позолоченим куполом, позолоту на який Хрущов особисто віз з золотого фонду СРСР мало не в своєму валізі – 3 кг сусального золота.

- Ви відмовилися від ідеї платного входу на ВДНГ?

М.Я.: Так, це було в минулому. Цього року "Зима на ВДНГ" безкоштовна. Народ не хоче ні за що платити.

- На чому ґрунтуються ваші висновки?

М.Я.: Є статистика – і вона може відрізнятися від відчуттів. Якби у нас був платний вхід, економіка була б зовсім іншою. Зараз у нас людей набагато більше, ніж торік, а покупок набагато менше.

Я не можу сказати, що з нами хтось ходить за руку. Але поруч є людина, яка не дозволяє поганим людям поводитися так, як вони, буває, поводяться

- Хто вас підтримує у владі? Кажуть, що АП до вас прихильна?

М.Б.: Я не можу сказати, що з нами хтось ходить за руку. Але поруч є людина, яка не дозволяє поганим людям поводитися так, як вони, буває, поводяться. Якщо в історії з минулим товаришем (мається на увазі Віктор Янукович. – Ред.), коли приходив його син, все перетворювалося на негатив, то зараз просто є людина, яка щиро цікавиться і підтримує наші починання.

fl6a6794

- І хто ця людина?

М.Я.: Олексій Порошенко. Він дуже ціннісний і щиро вболіває за все, що у нас відбувається. Без підтримки в будь-якому держпідприємстві або держоргані практично неможливо щось зробити. Нас сюди запросили допомогти з підприємством. Ми зі свого боку намагаємося і показуємо результат. Це командна робота.

М.Б.: Так тут же вкрасти нічого не можна. Тут є земля, але вкрасти її не можна. Вартість – 500 млн доларів. У Віктора Федоровича не вийшло. На держпідприємствах працюють люди, які сидять на потоках. А коли ти приходиш не так на потоки, а розвиваєш підприємство, змінюється полюс. Все просто. Ми на потоках не сидимо – ми їх сюди заводимо. Це підприємство показує, що зміни можливі. ВДНГ – це хороший кейс для країни. Без державних грошей, без якихось зверхнавичок. Можна просто працювати, не красти, трохи включати мізки – і будуть зміни. Так в будь-якому підприємстві і напрямку в державі.

- А територію лісу у підприємства намагалися відібрати?

М.Б.: Щодо землі у нас було два скандали. Один – напівзакритий. Це парковка перед центральним входом. У нас збиралися забрати півтора гектара і побудувати там торгово-розважальний центр ті ж люди, які побудували на частини парковки біля Південного вокзалу КFC. Вони забрали у нас парковку – ми її відсудили. Зараз у нас ще суд з розірвання інвестдоговору, але ми поки що його виграємо. Плюс по якимось помахом чарівної палички ми потрапили до плану забудови – ДПТ (детальний план території -. Авт.) за нашими 7 гектарами, які знаходяться ближче до Окружної. А це 200 тис. кв. м житла.

- Давно це сталося?

М.Я.: Історія почалася за півроку до нашого приходу.

М.Б: ДПТ опублікували цього року. Зараз в плані міста є забудова цієї території. Якщо говорити офіційно – поки що нічого.

М.Я.: Але без підпису директора тут нічого не побудують.

- А зрозуміло, під кого готували цю землю?

М.Я.: Ми самі дізналися з газет про те, що потрапили до ДПТ. Нам приніс юрист і показав: "Ви бачили?" Але оскільки без нашого підпису нічого статися не може, ми спокійні.

fl6a6574

- Як йдуть справи з намаганням передати ВДНГ від ДУСі місту? Була ж уже така історія.

М.Б.: Якийсь депутат "захотів щастя". Нам сказали, що є якась спроба. Приїжджаю у вівторок на роботу – мені дзвінок: "Максиме, а ви знаєте, що ваша справа про передачу до комунальної власності вже на розгляді в комітеті Київради"? Зрозуміло, що це фікція, що ще потрібно пройти 7 кіл пекла, але спроба зроблена. Я кажу: "Давайте мені копію – зараз ми зробимо людину популярною".

М.Я.: Це взагалі приклад того, яким чином працює публічність. Один пост в Фейсбук, після чого 4 випуски на новинах, 12 радіоефірів, публікації в ЗМІ. Людина навіть не зрозумів, що вона зробила, і стала каліфом на годину, стала популярною. Людина просто щиро заблукала. Насправді таке буває. Хлопці відкликали заяву, вибачилися. Питання закрито.

- Як ви ділите між собою повноваження? Хто чим займається?

М.Я.: Макс – більше операційною діяльністю. Я – розвитком.

- А свої активи, бізнес ви вже залишили?

М.Я.: Ні. Я залишаюся власником. "Часопис", "Цікавого Києва", але ВДНГ поглинає весь час. Я півтора року віддав, щоб все це сталося.

- Запал не пройшов? Ви прийшли з комерційного сектора, а там доходи були більшими.

М.Б.: Якщо дивитися на чисту зарплату, то останній рік у мене з преміями – порядку 50 тис. на місяць, 600 тис. на рік. Більше, ніж у прем'єр-міністра України. Для управління підприємством нормально, для управління країною, напевно, не дуже.

Ви зараз переглядаєте новину "Перемогти "совок" і заробити на ідеях: головні досягнення нової команди ВДНГ". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

Автори:

Панюшкіна Світлана, Дар`я Нинько

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...