Віктор Ющенко: "Фаза, якої досяг сьогодні Путін – програма-мінімум"

"Об'єктивно сьогодні найбільша загроза виходить з Росії, яка активно використовує методи гібридної війни... Російська гібридна війна проти західної цивілізації триває і розпалювання протиріч в країнах Центральної та Східної Європи – її важлива складова", – заявив директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник президента України Володимир Горбулін, відкриваючи IV Балтійсько-Чорноморський форум "Солідарна безпека країн Балтійсько-Чорноморського регіону як консенсусна стратегія для великої Європи" в п'ятницю в Києві.

Колишній президент Латвії Валдіс Затлерс, виступаючи на форумі, згадав, що загроза від Росії виходила вже 2008 року, коли на сумнозвісному Бухарестському саміті Україна не отримала ПДЧ. "Єдині, хто в той час підтримував вступ Грузії і України, в НАТО були Прибалтійські країни та Польща. Але тоді ми не змогли протистояти Німеччині і Франції, які не хотіли дражнити Путіна. І все це недражніння закінчилося нападом Росії на Грузію рівно через півроку", – сказав Валдіс Затлерс.

До чого це призвело, всі прекрасно знають: 2008 року Росія напала на Грузію, а вже через шість років – анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі. І як би це дивно не звучало, через чотири роки українсько-російської війни мало не єдиним шансом на шляху до миру вважають миротворчу місію ООН, а не Мінські угоди. Можливість розгортання місії "блакитних касок" сьогодні активно обговорюють в форматі "Волкер-Сурков". Для вирішення війни на Донбасі спецпредставник Держдепу по Україні Курт Волкер бачить вікно можливостей після президентських виборів Путіна 18 березня і до Чемпіонату світу з футболу, фінал якого пройде 14-15 липня в Росії.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Але, за словами другого українського президента і представника України в Тристоронній контактній групі Леоніда Кучми, той формат миротворчої місії, який пропонує Росія, створить новий кордон з Україною, як в Придністров'ї. "Нам пропонують: давайте ми спочатку на лінії зіткнення введемо "блакитні каски", які  захищатимуть ОБСЄ. Це означає зробити новий кордон з Україною. Це точна копія Придністров'я. Там теж є російські "блакитні каски". І що? Я вважаю, що сьогоднішня ситуація і мир в Україні на 90% залежить від позиції США. Європейці ми бачимо, як поводяться – вони забули уроки історії", – сказав Кучма, відповідаючи на запитання сайту "Сегодня".

З ним погоджується і третій український президент Віктор Ющенко, з яким сайт "Сегодня" поспілкувався в кулуарах IV Балтійсько-Чорноморського форуму.

- Все виглядає так, що Москва руками миротворців хоче заморозити війну на Донбасі і почати дискусію (в першу чергу через Німеччину) про послаблення санкцій.

- Я думаю, ви маєте рацію. Але спочатку важливо бачити загальний план, як ми як українська сторона бачимо можливість вирішення цього питання. Якщо у нас немає цієї візії – якою дорогою ми йдемо – нам буде складно формулювати відповідь на будь-яку деталь. Я б радив більше говорити про те, як прийти до національного плану перемоги. З війни завжди є дві дороги: або перемога, або поразка. Третьої дороги немає. Яка наша дорога? Очевидно перемога. Будь ласка, формуємо той план, який ми називаємо планом перемоги. І після першого, і після другого настає мир. Мир це приз, якого досягає сторона. Тому давайте ми чітко сформулюємо, яка візія у нашої перемоги. І тут на порядку денному виникає дуже багато компонентів.

Це ціла дискусія, яка, повірте, не раз виникає у нас в колі президентів: чи адекватний Мінський формат, або набір з 10 пунктів це пункти врегулювання, або пункти заморозки. Думаю, великої дискусії з цього приводу вже і не потрібно вести. У нас, безумовно, є відчуття, що ми повинні йти далі. Адже що нас відрізняє від шести інших конфліктів на території Східної Європи? У нашому портфелі лежать гарантії країн ядерного клубу, суть яких – забезпечення територіальної цілісності і політичного суверенітету країни після того, як ми здали 1300 ядерних ракет в добровільному порядку в рамках ядерного роззброєння. Тепер виявляється, ми не можемо гарантів знайти, тепер ми не можемо знайти той пункт, в якому б виявлялася та місія гарантів, яка закладалася в цьому первісному документі (Будапештському меморандумі – Авт.).

- Ви згодні з думкою Леоніда Кучми про те, що рішення конфлікту на Донбасі на 90% залежить від США?

- Європа слабо проявлена в ініціативі врегулювання цього конфлікту. Практично жодна європейська інституція не є стороною врегулювання. Наприклад, в грузинському конфлікті Європейський Союз безпосередньо був стороною врегулювання. Сьогодні в Європі надзвичайно складно піднімати проблему війни з Росією на Сході України. Вона не актуалізована, тому, на жаль, ми не в першій трійці питань або п'ятірці, ми набагато далі. І це ще раз підводить до того, що насправді левова частина відповіді на це питання в нас самих.

- Як Ви бачите подальшу політику Росії після президентських виборів. Зрозуміло, що це будуть вибори без вибору. Але чи варто очікувати якихось змін по відношенню до України?

- Думаю, що, звісно, російська тактика зміниться. Але тут вже не в тактиці справа. Сьогоднішня російська проімперська політика базується на одному з фундаментальних моментів: жоден із серйозних міжнародних пунктів цієї політики не може бути успішно реалізований, якщо в цих ініціативах і компонентах не буде України. Не може бути тайгового союзу без України, не може бути всеосяжної економічної зони без України (Киргизія або Узбекистан мало що додадуть). Звісно, для сьогоднішньої путінської політики український компонент обов'язковий. Без нього навіть імперськості в планах Росії не виявлятиметься.

Тому Росія в своїй путінській політиці ставитиме за мету тримати максимально глибоко і довго дестабілізацію в Україні і таким чином тримати її в ручному управлінні. Тому фаза, якої досяг сьогодні Путін своєю політикою з одного боку це програма-мінімум. Вона робить свою справу, Україна такою, якою вона сьогодні є, мало кого цікавить. Обставини війни дуже багатьох лякають: фінансистів, інвесторів, суспільство від серйозного перегляду порядку денного. Для Путіна в якійсь мірі це успіх, щоправда, мінімальний. З того максимального, що він хотів, звичайно мало що вдалося. Але сама фаза консервації конфлікту для сьогоднішньої російської політики дуже важлива. І як в Нагірному Карабасі вона зберігається вже 24 роки, так і на території України російська сторона всіляко хотіла б законсервувати цю дестабілізацію.

- А наші президентські і парламентські вибори, які пройдуть 2019 року, якось вплинуть на врегулювання ситуації на Донбасі? Адже складно уявити, що до виборів український президент і парламент підуть на виконання політичної частини Мінських угод. Це буде схоже на політичне самогубству.

- Я не великий прихильник виборів. Спочатку задам риторичне питання. Чому Сталін в 1941-1942 рр. вибори не проводив?

-  Тому що була війна...

- Чому 1945 року на звільнених німецьких територіях не було виборів? А чому там не було виборів 1946 року? Якщо ми відштовхуємося від дефініції про війну з Росією, що у нас війна і це правда, тоді, будь ласка, давайте почитаємо Конституцію. Конституція забороняє проведення виборів в умовах війни. Правда? Конституція забороняє проведення приватизації в умовах війни. І ще багато речей, які автори Конституції до неї закладали. Шановні, ваші зусилля повинні бути спрямовані не на те, як один одного "з'їдати" на виборах і девальвувати і так слабку українську позицію. Звісно, у мене немає великої романтики від виборів. Ми вкотре перегриземося, жодна політична сила не покладе на стіл український план ні щодо війни, ні щодо економіки або фінансів.

Подивіться, будь ласка, на нашу статистику. Ми третя країна в світі за рівнем корупції, у нас 56% "тінь" (тіньова економіка – Авт.), у нас інфляція 14% за минулий рік, що дико для світу, тому що це новий податок, який економіка не витримає. Наші економічні темпи зростання 1,8-2% на тлі падіння на 17%  2014 року, на 14% – 2015 року. Це не динаміка. Ми з такими темпами щороку відстаємо. Сьогодні в Європі йде дискусія, хто найбідніша країна – Україна чи Молдова?