Володимир Дубинський: "Мрію, бачити Україну в світових лідерах волейболу"

- Розкажіть, як створювалася волейбольна команда клубу.

- Далеко не всі знають, але ідея про волейбол з'явилася задовго до баскетболу. І якщо з баскетболом вийшло так: прийшов, побачив, переміг, то створення волейбольної команди було зваженим і витриманим рішенням.

- Із чого все починалося?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- У 2018 року до мене прийшла Марія Олександрова – гордість нашого волейболу, і запропонувала створити волейбольну команду. Ми заговорили про те, що в Кам'янському багато волейболістів, але немає жодної команди, яка б представляла область в Суперлізі. Якщо чесно, спочатку я поставився до цієї ідеї скептично, але запал Марії мене надихнув. Було вирішено подати заявку до Федерації волейболу і, якщо встигнемо, почати формувати команду. На жаль, тоді нам було відмовлено і клуб переключився на баскетбол. У розпалі баскетбольного сезону до мене знову прийшла Марія і сказала, що їй пропонують тренувати збірну, і якщо ми не плануємо створювати команду в Кам'янському, вона скористається запропонованою їй можливістю. Ця тема мене кілька зачепила – такі професіонали не повинні їхати з Кам'янського і віддавати свій потенціал десь в інших містах. І я вирішив ризикнути.

- Як вирішується питання з головним тренером?

- Коли я почав цікавитися українським волейболом поглиблено, дізнався про те, що "Хімік" розірвав контракт з відомим українським тренером Андрієм Романовичем. Марія розповіла мені, що ця людина – легенда українського волейболу і запропонувала поговорити з ним про співпрацю. Через кілька днів ми зустрілися і виявилося, що тренер вже збирається підписати контракт із французькою командою. Мені, напевно, вдалося знайти правильні слова і через 40 хвилин розмови Андрій сказав, що згоден залишитися в Україні. Хоча я знав, що його сім'я вже збирається переїжджати до Франції, я розумів, що Андрій всією душею вболіває за український спорт і не упустить таку можливість.

- У ситуації з волейболом ви відразу взяли планку Суперліги. Чи не різкий старт для нової команди?

- І Андрій Романович, і Марія Олександрова – це легенди українського волейболу і якось не добре з таким потенціалом грати у Вищій лізі. Ми переконали Федерацію волейболу України в тому, що у нас є відмінний зал, прекрасне забезпечення і тренерський склад. І ми можемо грати в Суперлізі. Також ми звернулися в європейську федерацію і нам вдалося потрапити в Єврокубок. Це ще одна значуща подія в українському спорті.

- Головна ваша мотивація і мотивація керівництва команди – це розвиток спорту?

- Так. Створення волейбольної команди – це збіг обставин і зустріч абсолютно божевільних, в хорошому сенсі, людей, які люблять свою справу. Вони готові працювати не покладаючи рук для розвитку волейболу. І те, який вибір зробили ці люди, говорить про те, що їм важливіше престиж країни і розвиток українського спорту, ніж закордонні гонорари. Наша спільна робота привела до того, що сьогодні місто отримало сучасний і сильний волейбольний клуб.

- Розкажіть про своїх зірочок.

- У команді сьогодні є і дуже досвідчені гравці, у яких закінчилися контракти з їхніми командами, і молоді гравці по 14-16 років – це майбутнє нашого волейболу. Андрій Васильович по крихтах підбирав команду по всій Україні. Ми зібрали кращих дівчаток із усієї країни, повернули в Україну кількох спортсменок з-за кордону, взяли кілька юних гравців. В історії Суперліги – це теж своєрідний нонсенс.

Вперше в історії українського волейболу ми запросили легіонерів з США і Бразилії. На жаль чи на щастя, виявилося, що легіонер з США нічим не краще наших дівчат, тому вона не пройшла трей-аут за контрактом. А бразилійки Лайза Феррейра прекрасно вписалася в наш колектив і не дивлячись на те, що вона не знає мови, здружилася з дівчатами. Роль легіонера дуже важлива в команді – це здорова конкуренція, і я бачу, як рівень наших гравців зростає. Я переживаю за кожну з наших спортсменок і щиро вболіваю за нашу країну, тому для мене важливо, що саме в нашій команді зібралися ті, хто любить Україну і робить все для того, щоб вона стала кращою. Я вірю, що наші дівчатка доб'ються величезних успіхів у жіночому волейболі.

- Яку ідею переслідуєте, підтримуючи волейбол?

- У мене є глобальна ідея. Жіноча збірна погано виступила на чемпіонаті Європи, ми вже забули, як виступати на чемпіонаті світу. І я поставив собі завдання зібрати кращий тренерський склад, дати матеріально-технічну базу, створити юнацькі школи, які готуватимуть маленьких спортсменів. Я б хотів, щоб на базі СК "Прометей" формувалася збірна України, а наша країна знову увійшла в світову еліту волейболу. При вкладенні сил і коштів цього можливо досягти за п'ять-сім років. У кожної людини повинна бути мрія, і зараз моя мрія, щоб Україна була в світових лідерах волейболу.