Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Війна на "західному фронті": Росія наступає

13 грудня 2018, 07:54

Віталій Рябошапка

Що Євросоюз і Україна можуть протиставити інформаційній агресії Москви

Реклама

Гібридна війна, яку розв'язала проти України Росія, ведеться не тільки на території нашої держави. Другим фронтом, на якому Україна тримає оборону, є західний. В Європейському Союзі, США, Канаді, Австралії, інших демократичних країнах, які підтримували і підтримують нашу державу, Росія докладає колосальних зусиль для дискредитації України, вкладає величезні ресурси в інформаційну війну проти нас. При несумірних фінансових і організаційних ресурсах чи має Україна шанс протистояти агресору, а тим більше перемогти в інформаційній війні на західному фронті?

Європа під прицілом

Аналітики Центру "Нова Європа" провели масштабне дослідження аспектів гібридної агресії Росії в Європі та виробили рекомендації, реалізація яких дозволить значною мірою нейтралізувати зусилля Москви. Презентація дослідження відбулася на початку поточного тижня в Києві.

Як зазначив в ході презентації дослідження заступник директора політичного департаменту МЗС УкраїниПетро Бешта, подібний проект повинен був з'явитися ще чотири роки тому.

"Дослідження має сфокусований стратегічний характер. Ми вивчили з точки зору асиметричної відповіді інструменти, уразливості, щоб спробувати за цими уразливостями працювати. Це широке дослідження, в якому ми не зациклюємось на Україні, а дивимося на всю Європу, на наших союзників. Оскільки вся Європа є об'єктом тиску Росії, ми прагнемо знайти загальні загрози і спільні рішення для протидії російській агресії", – зазначив Петро Бешта.

Дійсно, Україна не є єдиним і головним "трофеєм", за який Росія веде боротьбу на західному фронті. Амбіції агресора поширюються значно ширшими й стосуються, як мінімум, значного посилення впливу на політику Заходу. Експерти Центру "Нова Європа", зокрема, зазначають, що серед головних цілей Росії – підрив єдності Європейського Союзу, дестабілізація ЄС і НАТО, недопущення ізоляції Росії та легітимізація Заходом дій російського керівництва як всередині країни, так і на зовнішній арені.

Об'єктивно, Росія, яка успадкувала від СРСР левову частку резидентури в країнах західних демократій, зв'язків і впливу в європейському політикумі, а також імперський стиль мислення, ні на хвилину не припиняла спроб посилити вплив на Захід. Іноді це вдавалося – досить згадати успіхи Москви під час перебування німецьким канцлером Герхарда Шредера – нинішнього голови Ради директорів "Роснефти". Однак в цілому через наявність внутрішніх проблем, відсутність ресурсів і т.д. ареал і вектори зусиль Москви звужувалися.

Точкою біфуркації, після якої Росія згорнула на дорогу, що призвела до нинішньої ситуації, багато спостерігачів називають Мюнхенську промову Путіна 2007 року. Саме після неї Москва направила зусилля і ресурс на руйнування того, що Путін назвав "однополярним світом". Однак до подій в Грузії 2008 року, а потім в Україні, діяла Росія обережно.

Як розповів під час презентації дослідження член Стратегічної групи радників Центру "Нова Європа", представник України в Тристоронній контактній групі на переговорах в Мінську Євген Марчук, черговий етап активізації Москви в Європі почався буквально напередодні української Революції Гідності.

"2013 року новий начальник Генштабу ВС РФ Герасимов представив нову доктрину Росії. І в цій доктрині практично розклав всю технологію гібридної війни. Яку повинні проводити не тільки військові. Ви там знайдете і створення опозиції в інших країнах. І одночасно була проведена реформа медійного та військового компонентів", – зазначив Євген Марчук.

Аналітики "Нової Європи" на основі аналізу ситуації в шести країнах ЄС – Німеччині, Франції, Італії, Польщі, Угорщині та Греції – виділили низку інструментів, якими користується Москва для досягнення своїх цілей в ЄС. Так, у всіх розглянутих країнах активно працює розвідка і шпигуни, для формування громадської думки використовуються ЗМІ, соціальні мережі, здійснюється підтримка проросійських політиків. У деяких з досліджених країн для тиску на уряди і парламенти застосовується енергетичний або економічний шантаж. Інструментами тиску на владу західних країн в такому випадку є західні бізнесмени, зацікавлені у співпраці з Росією. Нарешті, в Угорщині та Польщі Росія активно використовує наявні проблемні місця у взаємовідносинах цих країн з Україною, а також підтримує ультраправі політсили.

"Коли ми говоримо про протидію в гібридній війні, з першого погляду, демократії як системи є слабкими. Тому що найважливішими складовими і основою демократій є правда і довіра один до одного. Це означає, що ми повинні, відповідаючи на конфронтацію, оперувати фактами. І в цьому плані Росія має перевагу. Ми не можемо реагувати на виклики Росії за допомогою інструментів, які використовує Кремль", – зазначив асоційований експерт Німецького товариства зовнішньої політики Вілфрід Ільге.

Так, аналітики "Нової Європи" як вдалу протидію інформаційним атакам Кремля і втручанню в вибори наводять приклад Франції. Еммануелю Макрону вдалося не тільки нейтралізувати атаки в період виборчої кампанії. Ставши президентом, Макрон ініціював закон, здатний поставити заслін фейковим новинам в ЗМІ і приборкати російську пропаганду в соцмережах. У Німеччині спільними зусиллями незалежних мас-медіа та правоохоронців в короткі терміни вдалося нейтралізувати організований Росією і спрямований проти канцлера Ангели Меркель "фейковий" скандал з нібито зґвалтуванням дівчинки Лізи мігрантами.

Ефективним інструментом Заходу стала висилка російських дипломатів і захист від впливу Росії в релігійній сфері (досвід Греції), розкриття шпигунів і агентів впливу (Угорщина і Польща). І, зрозуміло, найефективнішим засобом від тарганів в кремлівських головах залишаються санкції і консолідована позиція Європи.

Слабка ланка

У процесі дослідження, що включало, в тому числі, інтерв'ю з західними експертами, українські аналітики виділили уразливості російських інструментів впливу. І на основі цього продумали, як слабкістю Росії скористатися.

Серед слабких місць Росії, як розповів в ході презентації перший заступник директора Центру "Нова Європа" Сергій Солодкий, – відсутність впливу на політичний мейнстрім і на ключових політиків.

"Як би ми не говорили про вплив Росії, ми його не бачимо на прикладі ключових політиків Заходу. Підозрювати можемо, але в цілому політичний мейнстрім залишається несприйнятливим для деструктивного впливу Москви. Наприклад, дуже багато говорилося про те, що Німеччина може почати діяти за вказівками Москви. Але в результаті ми бачили, що Ангела Меркель була надійним партнером України", – зазначив політолог.

Також серед вразливостей, як зазначають аналітики, – вибір Росією сумнівних посередників для ретрансляції позиції Кремля в Європі. Москва зробила ставку на ультраправі партії і ультраправих політиків, до яких більшість громадян Євросоюзу ставляться з підозрою. Ще однією слабкістю є низький авторитет серед населення Європи медіа, пов'язаних з Росією.

"Скільки б грошей не вкладала Росія в RT або "Супутник", говорити про те, що вони мають значний вплив, не має сенсу. Є, звісно, підтримка серед певних груп населення. Але говорити про тотальний вплив таких медіа не можна", – розповів Сергій Солодкий.

Одним із наслідків слабкого впливу російських ЗМІ на Заході є низький рівень підтримки населенням Росії. Так, в досліджуваних країнах найбільшу підтримку – 72% – президент Росії Володимир Путін мав на Греції (дослідження проводилося до скандалу з видворенням російських дипломатів). Водночас рівень недовіри до Путіна становить в Німеччині 74%, Франції – 64%, Польщі – 85%. До слова, зазначимо, що, згідно з соцдослідженням, проведеним агентством ФАМА наприкінці минулого року в усіх регіонах України, Володимира Путіна назвали ворогом 74% опитаних громадян нашої країни.

Час дати відсіч

Україна – лише один із напрямів, за яким працює в Європі Москва. Але нас воно цікавлять, зрозуміло, найбільше. Росія вибрала кілька меседжів, які намагається вкласти в голови наших західних партнерів. Перший з них – нібито повну відсутність реформ в нашій країні. Раз перетворення, покликані зробити Україну європейською державою, не проводяться, навіщо підтримувати Київ? – ретранслюють московські "темники" агенти впливу в Європі. Традиційно Росія також намагається повісити на Україну ярлик "фашистської" держави, де всім заправляють праві радикали (що, з урахуванням підтримки Москвою крайніх правих сил в ЄС, виглядає особливо цинічно). І сторони, яка винна в порушенні Мінських домовленостей. Часом зусилля Кремля призводять до успіху. Зокрема, дуже багато інформації про події на Донбасі і про Мінський процес заходить до ЄС в інтерпретації Москви.

"Після призначення представником України в Тристоронній групі я був з візитом у Словаччині, яка наступного року очолить ОБСЄ. І був вражений тим, з яким подивом керівництво Словаччини сприйняло рутинні, прості і очевидні факти про події на Донбасі, які я викладав", – розповідає Євген Марчук.

Проте за певних зусиль наша держава може протистояти натиску Москви на західному фронті. Аналітики "Нової Європи" рекомендують українській владі зосередитися на посиленні економічного співробітництва з Європою. Ставши для прагматичних європейських бізнесменів партнерами, ми отримаємо в їх особі впливових захисників. Важливою є також співпраця із забезпечення кібербезпеки – Україна і Європа в однаковій мірі є цілями російських хакерів і спецслужб.

На думку експертів, необхідно точковіше застосовувати інструменти інформування західної спільноти. Тобто працювати як з окремими групами громадян ЄС, так і з окремими країнами і регіонами Євросоюзу з тих тем, які їх хвилюють.

"У Німеччині, наприклад, дуже важливо дезавуювати звинувачення Росії на адресу України в переоцінці Другої світової війни. Необхідно показати, які країни колишнього СРСР найбільше постраждали від цієї війни, потрібно більше історичної інформації для німців, що насправді сталося під час Другої світової в Україні, як постраждала ваша країна", – зазначив Вілфред Ільге.

Також допоможуть протистояти інформаційним атакам Росії контакти на вищому рівні, обмін досвідом межу представниками громадського сектору, використання "низової дипломатії" – контакти між студентами, представниками культури, спорту і т.д. Серйозно посилити позиції України може кооперація з іншими пострадянськими країнами, які постраждали від агресивної політики Росії, зокрема з Грузією і Молдовою. З огляду на складні відносини Європи і США, експерти рекомендують уникати публічно робити ставку на посередницьку роль Вашингтона у вирішенні спірних питань з Європою.

Як розповів сайту "Сегодня" Сергій Солодкий, результати аналітичної роботи Центру будуть направлені до органів української влади, зокрема МЗС, європейським експертам, представникам європейських урядів.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...
загрузка...