Зробити стартовою
26,19
29,84
РУС

Байдужих немає: чому потрібно дивитися серіал "Чорнобиль"

Європейські кінозірки, майже документальна достовірність і містичні збіги

Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl
Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl.

Міні-серіал піонерів серіального буму НВО "Чорнобиль" обіцяв стати подією ще до появи пілота. Тепер, коли в ефір вийшли перші дві серії, навіть скептикам стало зрозуміло, що "Чорнобиль" став одним з головних серіалів року. Сайт "Сьогодні" спробував розібратися, чому.

"Чорнобиль" – міні-серіал з п'яти епізодів виробництва Великої Британії і США, що знімався в Литві і частково в Україні. У серіалі з майже документальною прискіпливістю відтворюються події першої доби катастрофи на Чорнобильській АЕС. В пілотній серії "1:23:45" – точний час аварії, – автори розставляють на дошці історії постаті героїв: пожежника, який прокинувся від вибуху, співробітників станції, які опинилися в самому епіцентрі катастрофи, начальства, яке здатне зрозуміти масштаби небезпеки, звичайних жителів Прип'яті, які радісно зібралися подивитися на пожежу.

(Мабуть, одна з небагатьох фактологічних вольностей фільму: навряд чи мешканці атомного містечка були настільки наївні – скоріше, це метафора першотравневої демонстрації в Києві, коли кияни, нічого не підозрюючи, масово вийшли на вулиці відсвяткувати День солідарності трудящих.)

Чорнобиль – наш до кінця не зжитий біль, тому природно, що український глядач дивився серіал особливо пристрасно.

Улюблений актор Ларса фон Трієра переконливо зіграв радянського партійного функціонера. Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl

Комусь не сподобалось, що у екранних героїв є реальні прототипи. Джаред Гарріс і Стеллан Скарсгард грають історичних персонажів: академіка Валерія Легасова, який справді покінчив життя самогубством через два роки після катастрофи на ЧАЕС, залишивши після себе магнітні записи, і заступника голови Радміну СРСР Бориса Щербину. До речі кажучи, після Чорнобиля Щербина брав активну участь в порятунку постраждалих від землетрусу в Спітаку і Ленінакані 1988 року, а через два роки помер від наслідків опромінення.

Когось, навпаки, обурила героїня Емілі Вотсон, якої не було в дійсності, але на екрані вона діє нарівні з Щербиною, Легасовим, Горбачовим і іншими цілком реальними і дорогими товаришами. Тим часом, акторський геній Вотсон, яка прославилася першою ж роботою в кіно – фільмом "Розсікаючи хвилі", зробив її персонаж максимально достовірним. Як зазначили критики, героїню Вотсон легко уявити в мінській булочній зразка 1986-го.

Хтось справедливо зазначив, наскільки ретельно творці серіалу підійшли до відтворення епохи. В кадрі – все максимально автентичне, з того самого 1986 року: починаючи попільничками і дисковими телефонами і закінчуючи поганим, незручним взуттям. Що не дивно, весь реквізит справжній, закуповувався на блошиних ринках у Києві. Тут же були зняті окремі сцени – наприклад, на Київському морі знімали сцену евакуації населення Прип'яті.

"Оскароносна" Емілі Вотсон зіграла білоруського фізика-ядерника Уляну Хомюк. Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl

(Сценарист та продюсер Крейг Мазін, до того відомий хіба що сіквелами ідіотських комедій на кшталт "Похмілля у Вегасі", провів нелюдськи складну роботу, опитавши сотні свідків, і навіть з'їздив до зони відчуження. І хоча журнал Time назвав структуру серіалу "надмірно ускладненою", це майже зразкова драматургічна робота, готовий підручник сценарної майстерності.)

Когось насмішило, що у радянських українців обличчя мешканців Балкан, як у фільмах Кустуріци. А герої звертаються один до одного незвичними для нашого вуха повними іменами з незмінним зверненням "товариш", який традиційно маркірує в західному кіно діалог з радянської дійсності.

Але головне, що байдужим, здається, не залишився ніхто. Ще б пак, адже вітчизняному глядачеві є що пригадати і з чим порівняти – на початку травня 1986 по всьому Києву був розлитий жах, і серіалу вдалося сколихнути ці не найприємніші спогади.

А згадуються таємничі розмови дорослих на кухні, куди не допускали нас, дітей. Батьки, які намагалися приховати паніку і розгубленість (ніхто ж не розумів, з чим доводиться мати справу і яким є справжній рівень небезпеки). Наглухо закриті вікна і кватирки, незважаючи на теплу весну, тільки посилювали розлиту в повітрі тривогу. В життя увійшло нове страшне слово "радіація" – ще страшніше тому, що до кінця ще не було зрозуміло, що це таке і як від неї врятуватися.

І ось це почуття смертельної небезпеки, відчутно застиглої навколо обивателів-киян, які нічого не розуміють, передано в серіалі майже на фізіологічному рівні.

Академік Валерій Легасов (Джаред Харріс) – одна з небагатьох безумовних портретних подібностей в кастингу серіалу. Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl, Вікіпедія

Приглушені кольори сіруватого відтінку, як ніби кадр вигорів від випромінювання, псевдодокументальна манера зйомки, що занурює глядача в самий епіцентр подій, стримана і достовірна гра акторів створюють дивовижний ефект присутності. Начебто ви самі там опинилися, всередині Чорнобильського пекла – на станції, що і без того нагадує декорацію до фільму жахів, в мертвій Прип'яті, з якої евакуювали людей, в лікарні, де болісно вмирають пожежники, які взяли на себе перший удар.

Згадуючи в інтерв'ю порталу Meduza свої враження від перших звісток про аварію на ЧАЕС, виконавець ролі Щербини, прославлений шведський актор Стеллан Скарсгард сказав:

"Інформацію ми отримували, звісно ж, із західних джерел, тому що СРСР все тримали під замком. Якщо й надходили якісь повідомлення з перших рук, то в них свідомо применшувалися масштаби катастрофи. Люди при владі вважали, що вони живуть в ідеальній системі, в якій не може щось піти не так. А це завжди небезпечна затія".

Акторові вторить Вілл Гомперц, редактор відділу культури ВВС.

"Ходять чутки, що уряди країн світу зменшили масштаб того, що сталося тієї ночі в Прип'яті для захисту власних планів розвитку ядерної енергетики. Якщо це так, то ця стрічка допомагає зрозуміти, чому", – написав Гомперц в своїй рецензії на міні-серіал.

Заступник головного інженера ЧАЕС Анатолій Дятлов (актор Пол Ріттер, зліва) був засуджений на 10 років за злочинну недбалість. Фото: офіційний сайт серіалу hbo.com/chernobyl

Дійсно, один з мотивів "Чорнобиля" – та страшна ціна, яку довелося заплатити, свідомо чи ні, тим простим людям, які опинилися на шляху неконтрольованої ядерної стихії, тоді як влада намагалася за всяку ціну стримати відтік інформації і применшити масштаби катастрофи. Сьогодні, завдяки соціальним мережам, новини про аварію поширилися б по всьому світу зі швидкістю інтернету. Втім, підвищена довіра до громадянської журналістики дає можливості куди жахливіших маніпуляцій – про що, зокрема, йдеться в досить цікавому фільмі Стівена Содерберга "Зараження". Але ми відволіклися.

Думаю, нарікання на те, що історію Чорнобиля зняли не у нас, а спільними зусиллями британських і американських кінематографістів, зайві – саме культурна і географічна дистанція дозволила зробити це кіно (а це, по суті, п'ятигодинний фільм, ніж серіал) по-справжньому неупередженим і страшним, без зайвого мелодраматизму і міфотворчості. Поки ми нескінченно переписуємо свою історію, нашу історію пишуть за нас інші.

Наостанок хотілося б згадати про один дивний збіг. Одного разу знаменитий співак і актор Девід Боуї розповів в інтерв'ю журналу Еsquire, що в квітні 1986 року він був одним з перших, хто дізнався про катастрофу на ЧАЕС за межами Радянського Союзу.  

"Ми тоді записували альбом в Швейцарії. Був приємний квітневий вечір, і всі вивалили на галявину перед студією. Перед нами були Альпи і озеро, і тут наш звукорежисер, який залишився в студії і слухав радіо, закричав:" У Росії твориться якийсь пі***ець!" З'ясувалося, що він зловив якусь швейцарську радіостанцію, а ті, в свою чергу, зловили якусь норвезьку хвилю. Норвежці намагалися до кого-небудь докричатися. Вони розповідали, що з боку Росії рухаються величезні хмари, і це не просто дощові хмари. Власне, це була перша звістка про Чорнобиль. Я зателефонував знайомому журналісту до Лондона, але він не чув ні про що подібне – Чорнобиль потрапив в головні новини лише через кілька годин. Я пам'ятаю, що це було дуже дивне відчуття: усвідомлювати, що ти один з небагатьох, хто знає про те, яка загроза повисла над планетою", – згадував Боуї.

Останні кліпи Боуї, який помер в січні 2016 року, знімав Юхан Ренк, який в дев'яності прославився як співак шведської поп-групи Stakka Bo, а в наш час працював постановником таким помітних серіалів, як "Вікінги", "У всі тяжкі" і "Ходячі мерці ". Через півтора року після виходу на екрани передсмертного "Лазаря" саме Ренк зняв всі п'ять епізодів "Чорнобиля". (Нечастий, до речі кажучи випадок, переважно над серіалами працює ціла група постановників.) Цікава виходить рима, чи не так?

Нагадаємо, що наступний, третій епізод серіалу виходить на екрани 20 травня.

Зазначимо, раніше "Сьогодні" розповідали, як на Чорнобильській АЕС встановлювали захисне антирадіаційне укриття.


Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новину " Байдужих немає: чому потрібно дивитися серіал "Чорнобиль"". Інші Новини України дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Алексей Росовецкий

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автору?
Повідомлення повинно містити не більше 250 символів
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь