Битва за Близький Схід: яку гру веде Росія і чого домагаються США

Близький Схід завжди представляв особливий інтерес для країн, що претендують на лідируючі позиції на міжнародній арені. Цей регіон не тільки багатий на нафту (за оцінками фахівців, на нього припадає понад 60% доведених запасів нафти), але є важливим транспортним коридором і великим ринком збуту. Не дивно, що за часів "Холодної війни" США і СРСР приділяли особливу увагу цьому регіону.

Фото: nemiga.info

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В даний час, коли говорять про "Холодної війні-2", на Близькому Сході знову киплять пристрасті. І те, яким шляхом піде подальший розвиток ситуації в регіоні, залежить значною мірою від двох країн – США та Росії.

Сирійський пасьянс

Одна з ключових точок, до якої сьогодні прикута увага всього світу, – це Сирія. З літа 2011 року в країні йде військове протистояння урядових військ, які підтримують президента Башара Асада, і опозиції.

Антиурядову коаліцію підтримали США та її союзники по регіону – Саудівська Аравія, Катар, Туреччина. На боці Асада виступили Росія, Іран, КНДР і Венесуела.

У 2013 році ситуація ще більше ускладнилася, оскільки в громадянську війну включилися бойовики "Ісламської держави", до яких приєдналася частина радикально-налаштованих повстанців.

Рожевий – контролюються урядовими силами, жовтий – контролюються курдськими силами, сірий – контролюються "Ісламським державою", зелений – контролюються антиурядової коаліцією. Фото: ru.wikipedia.org

В даний час ІГІЛ контролює центральну частину країни. Північно-східні області знаходяться під контролем курдських регіоналістів (з червня 2015 року знаходяться в союзі з Асадом). Антиурядова коаліція контролює частину регіонів на північному заході і південному заході. Війська Асада контролюють половину північно-західних регіонів, включаючи узбережжя, а також велику частину південного заходу країни.

У вересні 2014 року США за підтримки своїх союзників у регіоні (Саудівська Аравія, Бахрейн, Йорданія та ін.) Завдали перших ракетних ударів по території Сирії. Цілями були обрані об'єкти, зайняті бойовиками "Ісламської держави". В даний час під егідою США створена міжнародна коаліція по боротьбі з ІДІЛ, яка завдає авіаудари по позиціях бойовиків. Бомбардування здійснюються без дозволу сирійської влади.

26 серпня 2015 року президент Франції Франсуа Олланд позначив позицію Заходу за рішенням сирійської проблеми: необхідною попередньою умовою для розв'язання кризи в країні є "нейтралізація" сирійського лідера Башара Аль-Асада.

Також президент Франції пропонує дати тверді гарантії помірним силам опозиції, зокрема сунітам і курдам, про збереженні державних структур і єдності Сирії. Третім "вирішальним", за словами Олланда, фактором має бути об'єднання регіональних суб'єктів, що беруть участь в конфлікті.

Про те, що Захід розраховує на підтримку РФ у вирішенні сирійської проблеми раніше заявляв президент США Барак Обама. "Я думаю, вони розуміють, що режим Асада втрачає контроль над все більшою частиною Сирії та перспективи повалення режиму сунітами-джихадистами не є неминучими, це стає все більшою загрозою щодня. Це дає нам можливість почати серйозну розмову з ними", – прокоментував Обама свою розмову з Путіним.

Однак у президента РФ своє бачення ситуації. Зокрема, він заявив, що президент Сирії Башар Асад готовий до позачергових парламентських виборів і може поділитися владою зі "здоровою" опозицією. Путін також підкреслив, що боротьба з тероризмом повинна йти паралельно з політичними процесами в Сирії.

Президент РФ закликав Захід розпочати співпрацю з військами Асада.

Ці заяви російського президента прозвучали на тлі з'явилися в ЗМІ повідомлень про те, що Росія перекидає в Cірію військову техніку та війська. У мережі навіть з'явилося відео, на якому нібито російські військові і бронетехніка проводять стрільби на території Сирії. США та інші західні країни вже застерегли РФ про можливі негативні наслідки таких дій.

10 вересня міністр оборони Ізраїлю Моше Яалон заявив, що Москва відправила до Сирії як військових радників, так і боєздатні частини, мета яких – створити військово-повітряну базу поблизу міста Латакія, яку могли б використовувати бойові вертольоти і літаки, задіяні в авіаудари по позиціях ІД.

Тоді ж 10 вересня заступник голови МЗС РФ Сергій Лавров підтвердив, що російські військові фахівці перебувають у Сирії вже протягом багатьох років. "Їх присутність там пов'язане з поставками озброєнь для сирійської армії", – пояснив міністр.

На думку експертів, в даний час Путін намагається врятувати режим Асада, який почав програвати війну.

Експерт з міжнародних питань Олександр Палій пояснює, що підконтрольна Асаду Сирія – це єдиний союзник РФ в регіоні.

"Фактично, зараз РФ вступає в громадянську війну в Сирії на боці однієї зі сторін", – сказав експерт.

На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, порятунок Асада може бути принциповим питанням для Путіна. "Багато монархів та автократи Близького і Середнього Сходу уважно дивляться, чим закінчиться історія з Асадом. РФ тут показує свою принциповість, що вона не здає своїх клієнтів. Це буде сигналом і для інших, що вони можуть розраховувати на захист РФ", – пояснив він Сегодня.ua.

Експерти відзначають, що непомітно втрутитися в конфлікт на Близькому Сході Росія навряд чи зможе. Віддаленість від кордонів Російської Федерації значною мірою ускладнюють перекидання військової потужності, однак і часткове військову присутність може зіграти свою роль у підтримці режиму Асада.

Іранська "дружба" Москви і Вашингтона

Незважаючи на розбіжності з сирійської проблеми, Заходу і РФ по крайней міра на даному етапі вдалося досягти консенсусу по "ядерного програмі" Ірану.

14 липня 2015 Іран і "шістка" міжнародних переговірників, до якої входять, зокрема, США та РФ, підписали угоду, згідно з якою Тегеран погодився заморозити на 15 років наукові розробки, а в подальшому скоротити свою ядерну програму до обсягів, що не викликають побоювань у створенні ядерних боєголовок. Країни Заходу та ООН, у свою чергу, пообіцяли покроково знімати з Ірану санкції, які почали вводити 13 років тому.

Тоді президент США Барак Обама чітко заявив, що домовитися з Іраном вдалося завдяки Росії. "Я буду чесний з вами. Я не був упевнений, враховуючи сильні відмінності з Росією навколо українського питання, чи буде підтримка. Ми б не досягли цієї угоди, якби не готовність Росії підтримувати нас та інших членів "шістки", – сказав Обама в інтерв'ю газеті New York Times.

Експерт з міжнародних питань Геннадій Друзенко зазначає, що Тегерану складно було проігнорувати думку Москви, оскільки саме Росія поставляла обладнання для його ядерної програми.

Разом з тим, настільки дружній крок Кремля не завадив Вашингтону ввести нові санкції відносно п'яти компаній російської оборонної промисловості, запідозрених у порушенні американського закону про нерозповсюдження озброєнь щодо Ірану, а також Північної Кореї та Сирії.

9 вересня заступник голови МЗС РФ Сергій Рябков заявив, що Росія і Іран найближчим часом підпишуть контракт на постачання Тегерану новітніх зенітних ракетних комплексів С-300. Контракт на поставку ЗРК був укладений ще в 2007 році. Тим часом, його виконання було зірвано після того, як Росія приєдналася до резолюції Радбезу ООН від 9 червня 2010 року, вводиться обмеження на продаж Ірану військової техніки. Однак у квітня 2015 року президент Росії Володимир Путін скасував це збройне ембарго.

За оцінками військових експертів, С-300 можуть значно посилити можливості Ірану щодо захисту повітряного простору. А це не може не викликати занепокоєння у регіональних союзників США – Ізраїлю, Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту і Катару, яким тепер буде набагато складніше розігрувати "військову карту" в суперечках з Іраном.

Так, можливість авіаударів по Ірану активно розглядалася Ізраїлем і Саудівською Аравією, як один із шляхів примусу Тегерана відмовитися від "ядерної програми", або, принаймні, як спосіб загальмувати розвиток цієї програми.

При цьому Росія крім військового посилення свого союзника в регіоні, також отримує пряму економічну вигоду. Вартість контракту на поставку С-300, за даними ЗМІ, становить близько 900 млн. Дол. РФ сподівається розширити поставки своєї військової продукції до Ірану. 9 вересня представник Рособоронекспорту Ігор Севастьянов вже повідомив, що Москва і Іран проводять консультації із закупівлі російської зброї.

У той же час, на думку експертів, говорити про серйозний зближенні Ірану і Росії не варто. "Іран розуміє, що його економічні перспективи у співпраці з західними компаніями набагато більше. Він буде розвивати власні інтереси", – сказав Олександр Палій.

А, на думку політолога Вадима Карасьова, між країнами можливе тільки вибіркове партнерство.

При цьому не всі експерти поділяють розхожу думку про те, що зняття санкцій Ірану і його вихід на нафтові ринки вже найближчим часом призведе до подальшого зниження цін на "чорне золото". "Іран – це один з інформаційних приводів, який зіграє в кращому випадку до середини, а то й до кінця наступного року", – пояснив Сегодня.ua заступник Науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев.

Головною країною, яка сьогодні визначає цінову динаміку на нафтових ринках, за словами експерта, є Саудівська Аравія. Собівартість видобутку нафти в Саудівській Аравії становить усього кілька доларів, що дозволяє їй опускати ціни.

Близькосхідний вузол і нове "вікно можливостей"

Багато років на Близькому Сході проходить протистояння двох країн, які претендують на регіональне лідерство, – сунітської Саудівської Аравією та шиїтського Ірану.

Їхні інтереси в даний час перетнулися в Ємені, де з 2014 року йде збройний конфлікт між шиїтським угрупуванням "Ансаралла" (підтримується Іраном) і урядовими силами. У березні 2015 року участь у війні прийняла коаліція арабських держав на чолі з Саудівською Аравією на боці уряду Ємену.

Разом з тим, експерти вважають, що до збройного протистояння між країнами не дійде. "Вони грають на чужих територіях: Ємені, Лівані, Сирії, але переходити до військового суперництва не будуть", – говорить Олександр Палій.

Однак зростання військових витрат може вплинути на позицію Саудівської Аравії за цінами на нафту, зазначає Геннадій Рябцев. "В даний час Саудівська Аравія несе витрати по війні в Ємені, через це ціни (на нафту, – ред.) І зупинилися", – пояснив він.

За даними американського аналітичного центру IHS, в 2014 році Саудівська Аравія витратила на закупівлю озброєнь 6,5 млрд дол. І посіла перше місце в рейтингу імпортерів військової продукції. Геннадій Рябцев допускає, що в подальшому, якщо Саудівської Аравії доведеться підвищувати військові витрати, вона може зіграти на підвищення цін на нафту.

При цьому експерт вказує на те, що ні Сирія, ні Ірак, де зараз ведуться активні бойові дії, не є важливими гравцями на нафтовому ринку. Але саме військова напруга в регіоні може провокувати зростанні цін на "чорне золото".

"Чим більше будуть стріляти на Близькому Сході, тим вище будуть ціни на нафту", – сказав він.

На думку Олександра Палія, створення нестабільності в регіоні якраз і є однією з цілей Росії.

Разом з тим Політолог Вадим Карасьов вважає, що питання ціни на нафту – це всього лише тактична мета Москви, в той час, як головна стратегічна мета РФ – це повернення у велику геополітику і створення такої конфігурації сил, при якій без Росії мир на Близькому Сході неможливий.

Політолог вказує на той факт, що останнім часом в Москву "зачастили" представники Ірану, Єгипту, Сирії та інших країн Близького і Середнього Сходу.

"Якщо РФ проявить якусь показну компромісність і конструктивність в ситуації по Донбасу, то через "сирійський вхід", Росія не тільки знайде вихід з ізоляції, але і зможе повернутися у велику геополітичну гру", – вважає Вадим Карасьов.

При цьому експерти сходяться на думці, що головна мета США на Близькому Сході – це досягнення стабільності.

"Американці зацікавлені в стабільності цього регіону і можливості для заходу туди американських компаній", – відзначає Олександр Палій.

За словами Вадима Карасьова, нестабільний Близький Схід може призвести до посилення позицій Ірану, що в свою чергу, призведе до загострення протистояння сунітів на чолі з Саудівською Аравією і шиїтів на чолі з Іраном.

А Саудівська Аравія ще з 30-х років двадцятого століття є ключовим союзником США в регіоні. Крім того нестабільність відіб'ється на іншому стратегічному союзнику США в регіоні – Ізраїлі, пояснив Вадим Карасьов.

За словами експерта, в даний час є ще одна проблема для США – це ІГІЛ. "Це" держава "буде експортувати тероризм на Захід і створювати потік мігрантів, який може загострити кризові тренди у ЄС. А ослаблення Євросоюзу США не вигідно", – пояснив політолог.

Відзначимо, що на тлі загального ворога – ІДІЛ – потеплішали відносини давніх супротивників: Ізраїлю та Єгипту. У червні 2015 року вперше за кілька років генеральний директор ізраїльського МЗС доктор Дорі Голд відвідав єгипетську столицю.

Більше того, сьогодні можна говорити про те, що всі основні країни Близького Сходу та їхні закордонні союзники, незважаючи на внутрішні конфлікти, в тому чи іншому форматі воюють проти "Ісламської держави". А спільний ворог, як мовиться, об'єднує.

Однак відкритим залишається питання, чи вдасться Росії та Заходу знайти компромісне рішення щодо подальшої долі Асада. А поки міжнародна коаліція продовжує бомбардувати позиції ІДІЛ, а ЗМІ повідомляють про нарощування російського військового контингенту в Сирії.

При цьому експерти поки не беруться оцінювати, наскільки великі військові витрати США і РФ на військову операцію на Близькому Сході.