Що зашифровано в інавгураційній промові Трампа: аналіз головних тез 45-го президента США

Аллона Гетьманчук

Подальша допомога США, в тому числі і для України, надаватиметься на жорсткіших умовах. Я вважаю, що український уряд міг би і самостійно запропонувати новій американській Адміністрації своєрідний аудит американської допомоги Україні. Тобто, оцінити, наскільки ефективно використовуються ті або інші ресурси і запевнити в тому, що жоден цент американських платників податків не буде використаний неефективно. Це надзвичайно складне завдання, з огляду на нашу слабку інституційну спроможність, нашу слабку здатність навіть абсорбувати ті чи інші засоби допомоги. Але я думаю, це було б правильно самим проявити ініціативу і показати, що ми зацікавлені в ефективному витрачанні американської допомоги. Стосовно допомоги саме в безпековій та оборонній сферах, тут простіше, оскільки Україна може показати, що не є таким своєрідним нахлібником, як вважають в Америці і багатьох країнах-членах НАТО, які не витрачають на власну оборону необхідні для НАТО 2% ВВП. Україна витрачає 5% на безпеку і оборону, тобто з них на оборону в будь-якому випадку йде більше 2%. Це той стандарт, який виконують тільки п'ять країн-членів НАТО. І тут Україна повинна виходити з аргументом, що ми, власне, теж дбаємо про свою безпеку, що ми не повністю залежимо від США.

Поняття або епітет "цивілізований", який Трамп вжив в контексті боротьби з ІД, ще вимагає додаткового уточнення. Що мав на увазі президент Трамп, які саме країни він вважає цивілізованими, а які ні? Для нього, як і для багатьох західних політиків все пізнається в порівнянні. Якщо порівнювати Росію з Північною Кореєю, то можливо вона і буде цивілізованою. Якщо порівнювати з певними союзниками за НАТО, очевидно Росія не виглядає цивілізованою. Але ми знову-таки не знаємо, яке бачення у президента США з приводу цього визначення. Але очевидно інше. Він досить чітко сказав про "створення нових альянсів" для боротьби з радикальним ісламським тероризмом. І тут залишається сподіватися, що Дональд Трамп, який постійно критикував президента Обаму в тому, що його позиція була дуже слабкою в цьому питанні і дуже слабкою в діалозі з іноземними партнерами, зокрема, і з Росією, що тільки провокувало ескалацію, продемонструє дійсно сильну позицію, як і обіцяв під час передвиборної кампанії і довгострокові національні інтереси США будуть рушійною силою зі створення нових альянсів щодо боротьби з міжнародним тероризмом і ІД. Тобто, що національні інтереси США проявлятимуться і в тому, як новий президент зможе відстояти їх у діалозі з такими країнами, як Росія.

Олександр Мотиль

Промова тим цікава, що побудована на істотно фальшивому, параноїдному баченні Америки. Трамп стверджує, що Америка на межі колапсу, що неправда, і що світ її (Америку. – Авт.) використовує, що також неправда. Зовнішню політику інших країн (Трамп. – Авт.) повністю ігнорує, таким чином, зазначаючи, що його режим буде побудований не на націоналізмі, як неправильно говорять коментатори, а на великодержавному шовінізмі. І тут є цікаве запитання: чи можлива співпраця двох лідерів-великодержавних шовіністів Путіна і Трампа? Більш того, перший не тільки великодержавний шовініст, а ще й імперіаліст. Навряд чи ця співпраця буде легкою. І ще таке запитання: чи можлива співпраця між двома параноїками-мегаломанами? Навряд чи вона буде довгою. Це протиріччя відкриває Україні певні можливості. Україна як така Трампу не цікава. Але якщо з часом загостряться американські відносини з Путіним, що дуже правдоподібно, тоді Україна може стати малим партнером трампівської Америки. Інша річ, що до того часу може багато чого статися через Трампа – конфлікти, кризи, навіть війни, які можуть нашкодити Україні. Одним словом, Україна повинна бути дуже обережною, зосередженою на власних інтересах, бути готовою активно зреагувати на будь-які можливі приводи про себе заявити і себе захистити.

Олександр Сушко

Дійсно, є певні країни, які США дуже значно підтримують. Україна хоч і входила минулого року до ТОП-10, але порівняно з допомогою Ізраїлю це не порівняти. А в першій трійці – Ізраїль, Єгипет і Афганістан. Я собі важко уявляю, при тому, що Трамп позиціонував себе як раз дуже проізраїльськи в останніх дискусіях, щоб він, наприклад, важливу роль у зниженні цієї допомоги Ізраїлю. Сумарно вся допомога США іноземним державам не перевищує 1% всіх державних витрат, тому одна справа говорити з трибун популярні фрази, щоб сподобатися виборцям, тому що виборці можуть думати, що дуже багато витрат йде саме на допомогу іноземним державам. Але інша справа, коли йдеться про конкретні статті витрат. Зрозуміло, що не буде автоматизму в продовженні існуючих програм допомоги. Очевидно, що оцінюватимуться ефективність та зміст цих програм, можливо, деякі з них будуть скорочені. Але зараз говорити про те, які саме, в якому обсязі і для яких країн, ми не можемо, тому що для цього ще не було проведено жодної оцінки. Очевидно, що є і Конгрес, і державна бюрократія в відповідних відомствах, тому немає прямої можливості дуже швидко узгодити ці заяви з конкретною політикою. Очевидно, що будуть якісь кроки, щоб продемонструвати виборцям, що країна менше витрачає на зовнішній світ. Але в якій це буде формі, адже присутність Америки в зовнішньому світі має дуже багато різних форм, це не тільки пряма бюджетна допомога, це і безпосередня присутність, військова присутність (військові бази), це і макрофінансова допомога, це і, нарешті, голос США в міжнародних фінансових інституціях. Тобто не вся ця допомога безпосередньо стосується негайних витрат бюджету з боку США. Якісь кроки робитимуться, але про їхній зміст ми не дізнаємося найближчими тижнями, це питання вже тривалішої перспективи.

У своїй інавгураційній промові Трамп натякає на співпрацю з Росією. Трамп говорить "посилити старі альянси і створити нові". Я бачу, що, оскільки, ця теза в тій чи іншій формі повторюється, тут дуже прозоро проглядається натяк, мовляв, давайте ми розглянемо можливість такого Альянсу з Путіним. Але, я гадаю, що дуже скоро стане розуміння відмінності стратегічних інтересів в цьому питанні. Якщо, наприклад, корінним інтересом США може бути співпраця з Росією, щоб істотно послабити ІД, то корінним інтересом Росії в такому альянсі буде суттєве послаблення США. І це буде значно важливішою метою для Путіна, ніж послабити ІД. І в цьому плані перспективи такого альянсу виглядають дуже сумнівними саме через розбіжності цих корінних інтересів і намірів.

Михайло Пашков

В інавгураційній промові Трампа є кілька важливих моментів, на які варто звернути увагу. Насамперед, це дуже чітка артикульована орієнтація на американські національні інтереси у зовнішній політиці. Трамп зазначає, що вони не збираються фінансувати закордонні армії і воювати на зовнішніх кордонах. Йдеться не про ізоляціонізм Америки, а скоріше про прагматичніший підхід в контексті нової зовнішньополітичної філософії президента, який спиратиметься на бізнес і прагматичний підхід. Тому тут потрібно враховувати деяку загрозу перевести європейську частину НАТО на самоокупність, тобто обмежити фінансовий вплив США на цей блок, який нині становить 72% в загальному бюджеті, і більше обмежити в цілому геополітичну присутність США на європейському континенті. Це ставить дуже серйозні питання перед європейськими партнерами. Можливо найближчим часом з прем'єр-міністром Британії (Трамп зустрінеться з Терезою Мей вже цієї п'ятниці. – Авт.) йтиме розмова, але те, що такі меседжі зроблені і що вони, безумовно, вельми і вельми насторожують європейських лідерів це цілком очевидно. Тобто в даному випадку йдеться про максимальний прагматизм і ніяк не про геостратегічне просування в світі американської позиції, ідеалів свободи, демократії, – все, на чому зосереджувалися попередні президенти. Більшою мірою це буде такий бізнес-підхід який, очевидно, і змусить європейських лідерів жорсткіше, виваженіше і прагматичніше ставитися, в тому числі і до відносин з нинішньою Адміністрацією Білого Дому. Тут, напевно, варто говорити про можливі серйозні зміни у відносинах між Брюсселем і Вашингтоном в тому числі на лінії США-ЄС і США-НАТО, але відповідей на всі запитання інавгураційна промова безумовно не дала. Тому що вироблятиме зовнішньополітичний курс США не з 20-січня, як це було заявлено, а в процесі переговорів. І переговори можуть вплинути і на позицію Трампа, і на його зовнішньополітичні координати.
Тому чекати більш менш кристалізованого курсу, швидше за все протягом перших місяців, може бути, навіть до півроку. Негативні побоювання, безумовно, присутні, але з іншого боку потрібно подивитися, як світова практика впливатиме і визначатиме зовнішньополітичний курс США.