Що? Де? Коли ?: календар європейських виборів, які вплинуть на Україну

13 Січня 2018, 08:06

У Чехії та Італії можуть прийти до влади проросійські кандидати, які можуть підняти питання скасування санкцій

 

<p style="text-align: justify;">Фото: Архів "Сегодня"</p>
Фото: Архів "Сегодня"

Для Європи 2018 рік пройде під знаком виборів, які можуть істотно змінити політичні розклади в Євросоюзі. Виборчі перегони відкриває Чехія, де сьогодні, 13 січня, закінчується перший тур президентських виборів, а вже через два тижні, 26-27 січня, відбудеться другий тур. У березні естафету підхоплює Італія, де за новою змішаною виборчою системою відбудуться дострокові парламентські вибори. На другу шестирічку в Росії 18 березня збирається і Володимир Путін, що не обіцяє Україні нічого хорошого.

П'ятірку лідерів замикають Угорщина і Польща, де відбудуться парламентські та муніципальні вибори. Що вони принесуть Києву, і як зміниться політика цих країн по відношенню до України, читайте в спеціальному календарі європейських виборів від сайту "Сегодня".

Що: президентські вибори

Де: в Чехії

Коли: Перший тур проходить 12-13 січня. Другий тур запланований на 26-27 січня

Останні соцопитування показують, що в передвиборних перегонах лідирує нинішній президент Чехії Мілош Земан. За нього готові проголосувати 47,6% виборців. Головний суперник Земана, колишній президент Академії наук Чехії Іржі Драгош також не відстає – у нього 44,9% підтримки. У перемогу Земана відразу в першому турі чеські експерти вірять мало, оскільки більше 30% чехів на момент проведення соцопитувань не визначились з вибором. Тому в другому турі разом з Земаном ми можемо побачити навіть не Іржі Драгоша, а, наприклад, колишнього 65-річного підприємця Міхала Хорачека.

Мілош Земан – перший президент, обраний 2013-го на всенародному голосуванні. До цього глава держави обирався сенатом і палатою депутатів Чехії. Своїх проросійських поглядів Земан не приховує: під час останнього листопадового візиту до Москви президент Чехії висловився за скасування антиросійських санкцій, а в жовтні, виступаючи на сесії ПАРЄ, назвав анексію Криму Росією "доконаним фактом", запропонувавши виплатити Україні репарації грошима або нафтою.

Цікаво, що за день до першого туру прем'єр Чехії Андрій Бабіш заявив про підтримку Мілоша Земана на президентських виборах. І справа тут зовсім не в тому, що Бабіш теж проросійський. Після парламентських виборів наприкінці жовтня всі партії, що пройшли прохідний бар'єр, відмовляються йти до коаліції з політсилою Бабіша ANO через тривале проти нього розслідування. Європейське бюро по боротьбі з шахрайством звинувачує Бабіша в фінансових махінаціях з європейськими грантами. У цій ситуації Земан чи не єдиний впливовий чеський політик, який підтримує Бабіша і його уряд меншості напередодні зняття з Бабіша недоторканності.

Щоправда, за словами експертів, якщо до кінця січня ANO вдасться укласти союз з соціал-демократами, які були при владі, створивши таку собі коаліцію, дружба Земана і Бабіша швидко закінчиться. Але якщо Земан виграє президентські вибори при уряді меншості, ситуація може розвиватися в менш оптимістичному для України руслі.

Що: парламентські вибори

Де: в Італії

Коли: 4 березня

Напередодні Нового року 28 грудня президент Італії Серджо Маттарелла розпустив парламент – дострокові вибори відбудуться 4 березня. Італійці оберуть 630 членів Палати депутатів і 315 членів Сенату. До того ж, вибори відбудуться за новими правилами. В середині жовтня минулого року італійський парламент ухвалив закон "Rosatellum" про змішану виборчу систему: 36% місць в Палаті депутатів і Сенаті відійдуть мажоритарникам, інші 64% розділять між кандидатами партійних списків. Але проголосувати за мажоритарника з однієї партії, а підтримати список іншої політсили виборці не зможуть. Плюс новий закон встановив і новий прохідний бар'єр: для партій – 3%, для коаліцій – 10%, для мажоритарників – більшість голосів в окрузі.

Новий виборчий закон ухвалили на хвилі гострої політичної кризи в Італії. Колишньому прем'єру Маттео Ренці довелося піти у відставку після провального конституційного референдуму 4 грудня 2016 року. Конституційна реформа, запропонована Ренці і його лівоцентристською Демократичною партією ще 2014-го, передбачала зміну порядку формування Сенату, істотне скорочення його чисельності (з 315 до 100 осіб), функцій, повноважень і фінансування. До конституційної реформи додавався і новий виборчий закон "Italicum", який був ухвалений в травні 2015-го і регулював вибори до Палати депутатів, скасовуючи вибори до Сенату.

Після провального референдуму ("проти" проголосували 60% італійців при явці 70%) постало питання ухвалення нового виборчого закону, яким і став "Rosatellum". Результати виборів за змішаною системою, за словами італійських експертів, прогнозувати складно. Падіння рейтингів правлячої Демократичної партії триває. Обороти, навпаки, набирають ультраправі, проросійські та євроскептичні "Вперед, Італіє", "Ліга Півночі" і "Рух 5 зірок".

У бесіді з сайтом "Сегодня" Рікардо Алькаро, старший аналітик Трансатлантичної програми Інституту міжнародних відносин (Istituto Affari Internazionali/IAI, Рим, Італія) прогнозує, що більшість голосів може взяти коаліцію партій "Вперед, Італіє" Сильвіо Берлусконі, "Ліга Півночі" (популістична, націоналістична, антимігрантська та євроскептична) та "Братів Італії" (націоналістична партія, що не підтримує ЄС). "Також великий результат може отримати євро скептичний "Рух 5 зірок". Зараз рано говорити, яка буде майбутня коаліція. Я роблю ставку на велику ультраправу коаліцію", – сказав "Сегодня" Рікардо Алькаро.

За його словами, з точки зору України, всі перераховані вище партії дружать з Росією і критикують санкції. Але навряд чи після виборів навіть у разі формування ультраправої коаліції зовнішня італійська політика істотно зміниться. "Це залишається визначальним в ЄС і НАТО". Можливо, деякі ситуативні спори щодо м'якшої політики відносно Росії. Але малоймовірно, що Італія піде врозріз з політикою ЄС або США. Варто очікувати, що Італія переслідуватиме комерційні інтереси з Росією настільки , наскільки це дозволить санкціонований режим. І в цьому Італія нічим не відрізняється від інших країн, таких як Німеччина, щодо "Північного потоку-2", – підсумував Рікардо Алькаро.

Що: президентські вибори

Де: в Росії

Коли: 18 березня, в день незаконної анексії Криму Росією

Чергові президентські вибори в Росії напевно стануть найпередбачуванішими. За даними "Левада центру", Володимира Путіна підтримують 67% виборців. Явку прогнозують низьку: 58% при очікуваннях Кремля в 70%. Ярого опозиціонера Олексія Навального (щопправда, про його "опозиційність" Кремлю вже давно складають легенди), головного можливого конкурента Путіна, до виборів не допустили через судимість. Ксенія Собчак, висування якої бурхливо обговорювали в жовтні, конкуренцію чинному президенту скласти не може хоча б тому, що не відображає інтереси по-справжньому опозиційного російського електорату. Вона, скоріше, зручна для Кремля фігура – образ жінки-конкурента Путіну обговорювалося ще 2012 року. Підіграти Путіну, створивши видимість конкуренції, також можуть: лідер ЛДПР Володимир Жириновський, співзасновник партії "Яблуко" Григорій Явлінський, лідери "Справедливої Росії" Сергій Миронов і Комуністичної партії Геннадій Зюганов. Щоправда, тільки Жириновському і Зюганову "Левада-центр" дає по 4% підтримки, ще 2% набирає Навальний, інші, включаючи Собчак, – по 1% і менше.

При владі Володимир Путін вже 17 років: 2000-го і 2004-го двічі обирався президентом на чотирирічний термін, і 2012 року – вже на шестирічний після проведеної конституційної реформи. У березні 2018 року він балотується на другу шестирічку, під час якої московські експерти не виключають проведення чергової конституційної реформи. За словами директора програми "Економічна політика" Московського Центру Карнегі Андрія Мовчана, якщо сьогоднішні тенденції та тренди збережуться, 2024 року з великою часткою ймовірності Володимир Володимирович знову умовно "переможе" на виборах. Путін може змінити законодавство, зіграти рокіровку, змінити логіку управління країною і стати, наприклад, головою парламенту.

Україні чергова перемога Путіна нічого доброго не принесе - політика Москви щодо Києва навряд чи зміниться, оскільки заснована на сприйнятті України як суто російської сфери впливу. У це не вірять ні українські, ні західні, ні російські експерти. Не варто всерйоз сприймати і недавні заяви Путіна про "нормалізацію відносин з Україною" та "готовність передати Україні бойові кораблі, авіацію і бронетехніку з Криму". Якщо ми погодимося, то, по-перше, фактично визнаємо Крим російським, забираючи звідти своє майно, а по-друге, продемонструємо Заходу, що можемо самостійно говорити з Росією, залишившись без підтримки наших міжнародних партнерів.

Щоправда, качнути чашу терезів на нашу сторону можуть нові американські санкції. Свої "чорні" списки персональних і секторальних обмежень Мінфін і Держдеп обіцяли оприлюднити до кінця січня. За словами наукового співробітника Atlantic Council Андерса Аслунда, там можуть опинитися: великі підприємці, які працюють з Кремлем; близьке коло Путіна і їхні діти – "золота молодь"; особисті друзі Путіна; великі бізнесмени; керівники російських держпідприємств.

Але основний удар може припасти на російські державні облігації. США можуть заборонити як американським, так і пов'язаним з ними європейським компаніям викуповувати російські цінні папери. 2017 року іноземні інвестиції в російський державний борг зросли з 5 до 30%. А 2018-го за рахунок випуску облігацій державної позики російський уряд розраховує залучити додатково $ 18 млрд. Адже резервний фонд країни за підсумками 2017-го повністю вичерпаний (з 1 січня його ліквідували), залишився тільки Фонд національного добробуту.

Що: парламентські вибори

Де: в Угорщині

Коли: 8 квітня

У четвер, 11 січня, президент Угорщини Янош Адер призначив парламентські вибори, які відбудуться 8 квітня. У свіжих соцопитуваннях лідирує правляча партія "Фідес" прем'єра Віктора Орбана – за неї готові проголосувати майже 54% виборців. На другому місці проросійська і ультраправа "Йоббік" з 17,2% голосів. Трійку лідерів замикає Угорська соціалістична партія з 10,8% підтримки. Ще дві партії "Політика може бути різною" і "Демократична коаліція" набирають по 6%. Решта, судячи за рівнем підтримки, прохідний 5%-вий бар'єр подолати не зможуть.

Весь 2017-й політика правлячої партії "Фідес" будувалася на мобілізації електорату перед уявним зовнішнім ворогом. Вся Угорщина завішана білбордами із зображенням американського мільярдера і філантропа угорського походження Джорджа Сороса. Партія Орбана лякає жителів Угорщини, що Сорос хоче поневолити країну і наповнити її мігрантами.

Дісталося і Україні, тим більше, для цього з'явився зручний привід – новий український закон про освіту, ст. 7 якого, на думку Будапешта, суттєво обмежує права угорської меншини на освіту в Україні. У ст. 7, яка, до речі, почне діяти після 3-річного перехідного періоду, йдеться про те, що навчання в початковій школі проводитиметься мовами нацменшин. У старшій школі поступово збільшиться кількість предметів, які викладатимуться українською мовою. Адже за даними Українського центру оцінювання якості освіти, 2016-го більше 36% випускників Закарпаття здали ЗНО з української мови на 1-3 бали (за 12-бальною системою). Очевидно, що з такими балами вони не зможуть вступити до університетів і знайти високооплачувану роботу. Все, що залишається – виїжджати до Угорщини, і офіційний Будапешт цьому сприяє, проводячи незаконну паспортизацію жителів Закарпаття.

Але, як вже раніше писав сайт "Сегодня", в скандалі, що стався, є і вина Києва. Головна помилка України в тому, що наші законодавці не провели попередні консультації з угорськими політиками і представниками меншості. Вони проводилися вже постфактум. Плюс, мало хто знає, але один із стовпів угорської політики – захист прав закордонних угорців; для партії "Фідес" вони свого роду "священна корова". Особливо напередодні парламентських виборів 8 квітня: "Фідес" також розраховує отримати голоси угорців, які проживають за кордоном. Тому абсолютно очевидно, що після парламентських виборів в Угорщині риторика офіційного Будапешта щодо України стане трохи м'якше.

Що: місцеві вибори

Де: в Польщі

Коли: наприкінці листопада

За аналогією з попередніми муніципальними виборами 2014 року, чергові 2018-го відбудуться в два тури в середині і наприкінці листопада. Про шанси партій на перемогу говорити поки рано – ще навіть передвиборна кампанія не стартувала. А ось загальні тенденції описати можна. Як і в Італії, місцеві вибори в Польщі ризикують пройти за новими виборчими правилами. Вчора відповідне редагування до виборчого законодавства схвалив польський Сейм, незабаром їх розгляне Сенат.

Вони змінюють правила вибору членів Державної виборчої комісії: 7 з 9 чоловік вибиратимуться в Сеймі, де більшість має правляча партія "Право і справедливість" ("ПіС"), а не делегуватися Конституційним, Верховним і Вищим адміністративним судами. Зміни до виборчого закону також скасовують голосування поштою і обмежують двома термінами повноваження війтів і мерів. За словами голови Державної виборчої комісії Войцеха Гермелінського, прийняті Сеймом зміни загрожують виборчому процесу, оскільки, серед іншого, міністр внутрішніх справ отримує більш широкі повноваження для нагляду за виборами. "Де-факто міністр приймає рішення, не ми", – вважає Гермелінський.

Разом з недавно прийнятою судовою реформою "ПіС" отримує мало не абсолютну владу в Польщі. Нагадаємо, що тепер депутати призначають суддів Верховного суду і Національної суддівської ради, що ставить під сумнів незалежність судової влади. Судову реформу, яку президент Анджей Дуда після тривалих консультацій з лідером "ПіС" Ярославом Качиньським таки підписав, розкритикувала не тільки Венеціанська комісія, а й лідери ЄС. Єврокомісія розпочала процедуру введення санкцій проти Варшави: Польщу можуть позбавити права голосу в Раді ЄС та інших європейських структурах.

Свариться Польща не тільки з Брюсселем, а й з Україною. Після приходу 2015 року до влади опозиційної і націоналістичної партії "Право і справедливість", між нашими країнами знову постало питання історичної справедливості. І, зауважимо, за ініціативою Варшави. Чого тільки варті заяви екс-голови МЗС Польщі Вітольда Ващиковського і лідера правлячої "ПіС" Ярослава Качинського про те, що з Бандерою і ОУН-УПА Україна в ЄС не чекають. За словами українських експертів, як Варшаві, так і Києву в своїх двосторонніх відносинах варто дотримуватися принципу "згоди на незгоду" інтерпретації загальних історичних фактів, залишивши питання історії історикам.

Якийсь позитив двосторонньому порядку денному приніс недавній візит Анджея Дуди до Харкова, який відбувався на тлі кадрових перестановок в польському уряді. Своїм кріслом 7 грудня Беата Шидло офіційно поступилася технократу, віце-прем'єру і міністру фінансів Матеушу Моравецькому. Нещодавно призначили і нового голову МЗС. Ним став колишній заступник Ващиковського Яцек Чапутович, який в розмові з українським колегою Павлом Клімкіним заявив, що має намір швидко вирішити спірні історичні питання у відносинах з Україною.

Але уявляється це важко, поки зовнішня політика Польщі, як і Угорщини, будуватиметься на мобілізації електорату перед уявною загрозою зовнішнього ворога. Качиньський і "ПіС" успішно використовують цю фішку, по черзі налаштовуючи поляків то проти Києва, то проти Брюсселя. Не виключені й нові провокаційні випади Варшави напередодні муніципальних виборів в листопаді. Перші дзвіночки ми чуємо вже зараз. Не встигнувши вступити на посаду, як Моравецький вже кілька разів заявив: "Ми хочемо переконати наших партнерів в ЄС, що ми виконуємо нашу частку зобов'язань щодо міграції (Єврокомісія подала до суду на Польщу, Угорщину і Чехію за відмову приймати біженців. – Авт.), але наша ситуація відрізняється від ситуації в Італії чи Греції. На сьогодні в Польщі перебувають близько 1,5 млн українців, з яких приблизно 5% з території Донбасу, де триває війна.

Що: місцеві вибори

 

Де: в Польщі

 

Коли: наприкінці листопада

 

За аналогією з попередніми муніципальними виборами 2014 року, чергові 2018-го відбудуться в два тури в середині і наприкінці листопада. Про шанси партій на перемогу говорити поки рано – ще навіть передвиборна кампанія не стартувала. А ось загальні тенденції описати можна. Як і в Італії, місцеві вибори в Польщі ризикують пройти за новими виборчими правилами. Вчора відповідне редагування до виборчого законодавства схвалив польський Сейм, незабаром їх розгляне Сенат.

 

Вони змінюють правила вибору членів Державної виборчої комісії: 7 з 9 чоловік вибиратимуться в Сеймі, де більшість має правляча партія "Право і справедливість" ("ПіС"), а не делегуватися Конституційним, Верховним і Вищим адміністративним судами. Зміни до виборчого закону також скасовують голосування поштою і обмежують двома термінами повноваження війтів і мерів. За словами голови Державної виборчої комісії Войцеха Гермелінського, прийняті Сеймом зміни загрожують виборчому процесу, оскільки, серед іншого, міністр внутрішніх справ отримує більш широкі повноваження для нагляду за виборами. "Де-факто міністр приймає рішення, не ми", – вважає Гермелінський.

 

Разом з недавно прийнятою судовою реформою "ПіС" отримує мало не абсолютну владу в Польщі. Нагадаємо, що тепер депутати призначають суддів Верховного суду і Національної суддівської ради, що ставить під сумнів незалежність судової влади. Судову реформу, яку президент Анджей Дуда після тривалих консультацій з лідером "ПіС" Ярославом Качиньським таки підписав, розкритикувала не тільки Венеціанська комісія, а й лідери ЄС. Єврокомісія розпочала процедуру введення санкцій проти Варшави: Польщу можуть позбавити права голосу в Раді ЄС та інших європейських структурах.

 

Свариться Польща не тільки з Брюсселем, а й з Україною. Після приходу 2015 року до влади опозиційної і націоналістичної партії "Право і справедливість", між нашими країнами знову постало питання історичної справедливості. І, зауважимо, за ініціативою Варшави. Чого тільки варті заяви екс-голови МЗС Польщі Вітольда Ващиковського і лідера правлячої "ПіС" Ярослава Качинського про те, що з Бандерою і ОУН-УПА Україна в ЄС не чекають. За словами українських експертів, як Варшаві, так і Києву в своїх двосторонніх відносинах варто дотримуватися принципу "згоди на незгоду" інтерпретації загальних історичних фактів, залишивши питання історії історикам.

 

Якийсь позитив двосторонньому порядку денному приніс недавній візит Анджея Дуди до Харкова, який відбувався на тлі кадрових перестановок в польському уряді. Своїм кріслом 7 грудня Беата Шидло офіційно поступилася технократу, віце-прем'єру і міністру фінансів Матеушу Моравецькому. Нещодавно призначили і нового голову МЗС. Ним став колишній заступник Ващиковського Яцек Чапутович, який в розмові з українським колегою Павлом Клімкіним заявив, що має намір швидко вирішити спірні історичні питання у відносинах з Україною.

 

Але уявляється це важко, поки зовнішня політика Польщі, як і Угорщини, будуватиметься на мобілізації електорату перед уявною загрозою зовнішнього ворога. Качиньський і "ПіС" успішно використовують цю фішку, по черзі налаштовуючи поляків то проти Києва, то проти Брюсселя. Не виключені й нові провокаційні випади Варшави напередодні муніципальних виборів в листопаді. Перші дзвіночки ми чуємо вже зараз. Не встигнувши вступити на посаду, як Моравецький вже кілька разів заявив: "Ми хочемо переконати наших партнерів в ЄС, що ми виконуємо нашу частку зобов'язань щодо міграції (Єврокомісія подала до суду на Польщу, Угорщину і Чехію за відмову приймати біженців. – Авт.), але наша ситуація відрізняється від ситуації в Італії чи Греції. На сьогодні в Польщі перебувають близько 1,5 млн українців, з яких приблизно 5% з території Донбасу, де триває війна.

Автор:

Зеленюк Крістіна

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...