Ексклюзив: "Сьогодні" привезли українського офіцера до Німеччини через 30 років після служби в НДР

"Сьогодні" продовжують цикл матеріалів, присвячених 30-річчю падіння Берлінської стіни і об'єднання Німеччини. Подія загальносвітового значення сталася 9 листопада 1989 року.

У першому матеріалі ми розповіли про те, як тисячі німців проривалися через стіну, а сьогодні – розповідь про поїздку українського офіцера, який служив 30 років тому в Німецькій Демократичній Республіці, в Східну Німеччину. Що сталося з солдатськими казармами і чи вдалося зустрітися українцеві з другом, з яким познайомився під час служби?

З українським офіцером Сергієм Пономарьовим "Сьогодні" зустрілися спочатку в Маріуполі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Тут Сергій живе у звичайній п'ятиповерхівці на околиці міста. Інтер'єр невеликої квартири досить скромний: простенький ремонт і радянські меблі. На шафі висить військовий кітель з орденом Червоної зірки. Нагороду отримав в Афганістані.

"По горах ходили, лазили, ганяли їх", – згадав Пономарьов.

Сергій – кадровий офіцер. Все життя служив: спочатку в радянській, а потім в українській армії. Після Афганістану п'ять років командував батальйоном радянських військ в Східній Німеччині.

"У кожного підрозділу своє завдання було. Карти секретні були на випадок війни", – розповів він.

Пономарьов застав падіння Берлінської стіни і брав участь у виведенні радянських військ – зі своїм батальйоном вийшли з Німеччини в 1992 році. Через 30 років "Сьогодні" вирішили повернути офіцера назад.

Ми зустрілися з Сергієм в аеропорту Берліна і відразу вирушили до Берлінської стіни.

"Я тут був 1988 року. Стіна, звичайно, зараз розмальована. А тоді зверху був колючий дріт, ходили тут солдати з автоматами, з собаками, щоб не було тут перебіжчиків", – розповів Пономарьов.

Переходити за стіну радянським офіцерам було суворо заборонено. Сергій згадує, як дивився на західний світ через Бранденбурзькі ворота, а сьогодні вперше в житті пройшов через них.

"Якби я 30 років тому їх перетнув, і мене б заарештували, я, можливо, потрапив би під трибунал, як зрадник Батьківщини", – припустив чоловік.

Від Бранденбурзьких воріт вирушаємо за 300 км від Берліна – в Дрезден. За часів НДР тут базувалася радянська танкова частина, де служив Сергій. Тут він подружився з Карлом Геруллом – місцевим жителем.

"У нас були вечори дружби між радянським та німецьким народом. На одному з вечорів ми познайомилися, обмінялися адресами", – згадав офіцер.

Сергій зберігав ту адресу впродовж 30 років. Навігатор довго водить нас вулицями Дрездена, але нарешті ми добираємося до потрібного будинку. Шукаємо квартиру на прізвище, адже у німців в будинку відсутні номери.

Кремезний, до двох метрів ростом, з сивою бородою. Таким постав Карл, трохи розгублений через несподіваний візит.

Ламаною російською Карл згадав свої перші зустрічі.

"Я думаю, .. дзвонить. .. Маріуполь. Я не знав, але зараз я знаю", – каже житель Дрездена Карл Герулл Сергію.

Сергій просить Карла показати, де була розташована їхня військова частина 30 років тому. Але на її місці знаходимо зовсім інші будівлі.

"Зараз все в склі – нічого не впізнати", – говорить Сергій Пономаренко.

Місцеві мешканці пояснюють: коли радянські війська пішли, тут все зруйнували.

"Коли з падінням стіни влада змінилася, держава все перебудувала. І тепер тут звичайні багатоквартирні будинки", – говорить один з жителів Дрездена.

Сергій каже – змінилося абсолютно все.

"Ось тут був плац, трибуна десь в цьому районі, марширували тут, паркан, огорожі були. Ви бачите самі, все невпізнанно, реально невпізнанно", – дивувався українець.

Чи не єдине, що залишилося з того часу, – пам'ятник радянським танкістам.

"Приходили до нього на свята і не тільки. На вихідні приїжджали, підтримували порядок, білили, фарбували", – згадав чоловік.

Сергій з Карлом ще довго гуляють вулицями Дрездена і домовляються про візит, тепер уже – в Маріуполь.

"Візи зараз не треба. І – на море", – говорить Сергій Карлу.

А поки в Маріуполь Сергій повертається сам. Тут він незабаром повинен очолити бригаду територіальної оборони Донецької області.

"Батьківщину захищати готовий, і перш за все – своє місто Маріуполь. А це – батьківщина і є", – говорить офіцер Збройних Сил України.

Раніше німецький історик Крістіан Борман виявив на кордоні двох районів Берліна 80-метрова ділянку, на якій збереглася Берлінська стіна.