"Якби я був Путіним, я був би задоволений Меркель": інтерв'ю з німецьким журналістом

17 Серпня 2018, 07:52

За словами Бориса Райтшустера, німецьке суспільство не готове відкривати очі на те, що відбувається на Донбасі

<p style="text-align: justify;">Фото: AFP</p>
Фото: AFP

Про те, навіщо Володимир Путін їде на зустріч до канцлера Ангели Меркель, чому погрози політики Дональда Трампа не йдуть в порівняння з викликами від президента РФ, чим можна пояснити проросійські настрої в німецькому суспільстві, в інтерв'ю сайту "Сегодня" розповів відомий німецький журналіст Борис Райтшустер.

1534427166.8746

Борис Райтшустер

Яка мета і причина візиту Путіна до Меркель до Німеччини, якщо не брати до уваги офіційне пояснення?

- Зараз загострилася ситуація у зв'язку з рішенням США ввести жорсткіші санкції. Тому головне завдання Путіна – переконати Меркель і всю Європу не посилювати санкції, а краще їх взагалі пом'якшити. Це головне завдання, яке стоїть перед візитом президента Росії до Німеччини.

Яке ставлення в Німеччині до Дональда Трампа, його непередбачуваного стилю?

- Я думаю, що зараз Дональд Трамп в німецькій політиці, а особливо в німецьких ЗМІ, є основним уособленням зла. До нього ставляться дуже скептично. Я вважаю такий підхід дещо інфантильним і чорно-білим. Якщо дивитися на статті в пресі, то таке відчуття, що це не Путін напав на сусідню країну, відповідальний за збитий "Боїнг", що не Володимир Путін підтримує криваву війну, де масово порушуються права людини, гинуть люди в Сирії, що не противники Володимира Путіна потрапляють до в'язниці, а все це – Дональд Трамп. Рівень обурення Трампом в рази перевищує обурення Путіним. Це інфантильно і нерозумно. Наприклад, є останні опитування, де 36% німців вважають, що надійний партнер – це Росія Путіна, а 14% – що Трамп і США. Це нездорова ситуація (зазначимо, згідно з цим опитуванням, яке провела телекомпанія ZDF, 43% опитаних німців вважають надійним партнером Китай. – Ред.).

Я вважаю, що це свідчення крайньої політичної незрілості. Дональда Трампа є за що критикувати. Я його теж критикую. Але США – це демократія, де у президента є противага у вигляді законів і парламенті. А Росія – це диктатура, де влада однієї людини нічим не обмежена. Навіть якби ми виходили з того, що Трамп і Путін рівнонебезпечні лідери, то за рахунок системи стримувань Трамп не так небезпечний, його рішення страхуються системою стримувань і противаг, а від дій Путіна ми не застраховані нічим.

Ми знаємо, що канцлер Ангела Меркель і Німеччина підтримали секції проти РФ через дії Кремля в Україні. Але чому в Німеччині підтримують "Північний потік-2", чому така двоїста ситуація?

- Я вже втомився розуміти і пояснювати собі позиції Ангели Меркель. Це якийсь постійний зигзаг. Був час, коли мені здавалося, що у неї правильна позиція. Але я вже не беруся говорити про позицію Ангели Меркель. Я не можу сказати, за що і проти чого Ангела Меркель у внутрішній і в зовнішній політиці. Її складно зрозуміти.

Найімовірніше, вона за збереження влади за всяку ціну, за вирулювання політики в цьому напрямку. Останні 13 місяців я не бачу великого суперництва з Путіним. Якби я був Путіним, я був би задоволений Меркель.

Не можна сказати, що і раніше Путін був незадоволений Меркель. Нагадаю, що Меркель 2008 року виступила проти вступу України до НАТО. 2014 року вона говорила, що Україна може входити до Євразійського Союзу. (В серпні 2014 року Ангела Меркель заявила: "І якщо Україна скаже, що ми зараз збираємося до Євразійського Союзу, Європейський Союз ніколи не піде на великий конфлікт через це, але наполягатиме на добровільному рішенні". У тих умовах така заява виглядала дуже дивно. – Ред.). Тут складно простежити одну лінію в її політиці.

У внутрішній політиці схожа ситуація. Наприклад, атомна енергетика. Вона раніше відстоювала позицію, що в Німеччині атомна енергетика працюватиме. Але потім вона розвернула свої погляди на 180 градусів. Такі повороти в політиці – це її фірмовий знак. У внутрішній політиці я погано оцінюю її роль. Чесно кажучи, я чекаю того дня, коли буде новий канцлер.

Ситуація Меркель дуже хитка. Кілька разів вона була на межі. Скоро будуть вибори в Баварії, які можуть стати черговим потрясінням для правлячої коаліції. Зараз для Меркель питання тільки про виживання, повна стагнація. Я звик до цього в РФ, але зараз така ситуація в Німеччині, коли головне – зам'яти проблеми, не говорити про них, робити вигляд, що все добре.

Але багато країн так живуть...

- Так, це, на жаль, так.

Як було б правильно для України працювати з німецькою владою і суспільством?

- Думаю, що ваші можливості обмежені. Німецьке суспільство не готове відкривати очі, ми дуже сильно витісняємо війну на Сході України. Навіть якщо я її називаю війною, то люди не хочуть це бачити або говорять, що це Україна "сама напала". Ваша головна мета – не падати духом.

По-друге, проблемно було, коли роками ви самі називали війну АТО. Зараз ще "справа Бабченка". Багато журналістів і політики, які підтримували Україну, кажуть, що їх обдурили.

Україна має зробити свою справу, проводити реформи. Я розумію, що важко, тому я дуже незадоволений українським істеблішментом.

Чи є у Путіна шанси на те, що Європа дасть слабину і піде на символічне зняття санкцій з РФ?

- Путін грає в те, щоб роз'єднувати Європу. Новий міністр внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні в майці з Путіним ходить Москвою. І Віктор Орбан багато в чому підтримує Путіна. У нього багато "троянських коней" в Європі. Путін майстер цієї гри. Тому є небезпека того, що в Європі дадуть слабину. Навіть в німецькому суспільстві є лобісти, є люди, які роками захищають "Північний потік-2". На жаль, в Європі путінський вплив великий. Є і протистояння путінському лобі, але ручатися за те, що Європа буде єдиною і дотримуватиметься санкцій, я не можу.

Адже є люди, які безкоштовно підтримують Путіна, як колись підтримували Сталіна. Що це за люди?

- Це дуже цікаво. Путіна підтримують крайні ліві, які думають, що він все ще комуніст, забезпечує ренесанс пам'яті про Сталіна. Також його підтримують крайні консерватори. Я, наприклад, виступав перед консервативними колами в Брюсселі, так там священики говорили: навіщо ви лаєте Путіна, він – надія християнства, він рятує західні цінності, проти цієї розпусти. Це разюче. Релігійні його вважають релігійним, консерватори – консерватором, ліві – лівим. Путін спритний тим, що він сам не визначається, а люди проектують на нього свої ідеологічні уподобання. Це дуже небезпечно і сумно. Я розумію, що багато хто незадоволений політикою Заходу, тут багато чого потрібно критикувати і міняти, але думати, що Путін – це рішення, це абсурд.

Автор:

Олександр Куриленко

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...