Авантюри Путіна можуть погубити не тільки Росію, але і весь світ – Bloomberg

Коли США, Велика Британія і Франція завдали авіаудар по хімічному арсеналу режиму Башара Асада в Сирії, світ напружено стежив за тим, як президент РФ Володимир Путін відповість на атаку проти його союзника. Хоч його відповідь виявилася незначною, занепокоєне очікування стало свідченням того, наскільки Путін підвищив геополітичний профіль Росії за останнє десятиліття за допомогою готовності йти на ризик, що було водночас його найбільшою силою і стратегічної слабкістю. Завдяки цьому Росія змогла здобути низку геополітичних перемог під керівництвом Путіна. Однак, вона також спровокувала міжнародну ворожість, яка завдає шкоди Кремлю і підвищує загрозу ескалації, яка може погано закінчитися для всіх.

Про це на сторінках Bloomberg пише почесний професор Центру закордонних справ Генрі Кіссінджера в Школі передових міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса Хал Брендс.

За два десятиліття, протягом яких Путін формально або неформально керував Росією, одним з його головних пріоритетів було відновити статус країни як актора, якого поважають і бояться на світовій арені. Ця мета була виражена в низці вчинків, які спостерігачі в США і на Заході вважають дуже загрозливими. Зокрема, йдеться про будівництво звичайного озброєння з фокусом на нейтралізацію ключових американських і західних переваг, через що в Росії зараз значно кращі можливості на відкритому східному фланзі НАТО. Крім того, Москва втілює велику програму модернізації ядерних сил. Її ядерна доктрина в дусі "йти на ескалацію заради деескалації" дозволяє наносити обмежені ядерні удари, щоб домогтися завершення потенційної війни проти НАТО на вигідних для Росії умовах. Також Росія влаштувала дві війни, щоб приборкати непокірні пострадянські республіки: Україну і Грузію. А згодом російські війська вторглися до Сирії, щоб підтримати режим Башара Асада. Крім того, Москва використовує інформаційну війну і кіберможливості, щоб втручатися у вибори в США, Європі та інших регіонах.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Кожна з цих ініціатив – це спроба Росії кинути виклик впливу США і Заходу. Однак, ці зусилля пов'язують між собою два дуже тривожних фактори: схильність Путіна бити своїх суперників в слабке місце і його готовність йти на ризик, щоб застати їх зненацька.

Путін вдавався до асиметричних підходів, щоб виставити сильні сторони Москви проти слабостей суперників. У Сирії він зрозумів, що США виявилися в незручному становищі через те, що адміністрація Барака Обами оголосила про свою опозицію до Асаду, але майже нічого не зробила, щоб усунути його від влади. Вашингтон не надав серйозннішої допомоги повстанцям, які виступили проти диктатора, і не покарав режим за порушення горезвісних "червоних ліній", якими були випадки застосування хімічної зброї. Таким чином, Москва змогла відносно невеликими зусиллями обіграти політику США в Сирії і зміцнити свій вплив на Близькому Сході.

Стосовно другого фактора, то з кожною новою авантюрою: від розв'язання війни проти Грузії до вторгнення до Україниу і Сирії Путін демонстрував все більшу толерантність до ризику. Він використовував всі переваги авторитарного правління: секретність, швидкість, централізованість прийняття рішень, – щоб застати своїх суперників зненацька.

Що ж це означає для майбутнього? З одного боку, західні спостерігачі не вчинять розумно, якщо просто відкинуть найстрашніші сценарії щодо Росії, які сьогодні обговорюються. Звісно, це було б грубою провокацією, якби росіяни спробували отримати доступ до списків виборців або втрутитися в підрахунок голосів 2018-го або 2020-го років. Але хто міг взагалі уявити собі, що Путін піде на такий великий ризик, як 2016-го під час американських виборів? Так само для Росії було б надзвичайно небезпечно зважитися на обмежену війну в Балтії з метою остаточно роздробити НАТО. Але що може переконати утриматися від таких авантюр лідера, який вороже ставиться до альянсу, спирається на міф про ворожість Заходу в політиці і переконаний, що зараз має військову перевагу в регіоні.

Серйозно думати над цими сценаріями не означає піддаватися необачному страху. Це було б визнання, що Америка недооцінювала апетити Путіна до цього часу.

Іронія в тому, що поведінка Путіна так само небезпечно і для нього самого. Адже кожна його авантюра стикалася з сильнішим опором, ніж він очікував. В Україні російські війська змогли окупувати Крим і частину Донбасу. Але решту України це ще більше підштовхнуло в бік Заходу. Москва ж стала міжнародним ізгоєм. Так само, російське втручання в американські вибори 2016 року може і допомогло Дональду Трампу перемогти. Але скандал, який розгорівся після цього, не дозволив адміністрації республіканця скасувати санкції проти Росії. Більш того, обидві партії в Конгресі вороже ставляться до Москви. І ця неприязнь, цілком ймовірно, переживе Трампа.

Для Заходу найкращим сценарієм було б, якби Путін зробив висновки зі свого попереднього досвіду і нарешті почав ретельніше оцінювати ризики в майбутньому. Однак, не виключено, що російський президент продовжить небезпечну гру з вогнем, в якому можуть згоріти всі.

Раніше президент Росії Володимир Путін заявив, що Росія використає ядерну зброю в тому випадку, якщо проти неї або її союзників буде застосована також зброя масового ураження.

Як відомо, під час щорічного послання до Федеральних зборів РФ Путін більшу частину присвятив розповіді про нові російські військові озброєння.