Лукашенко проти Путіна: чого боїться Мінськ і до чого тут Китай

Взаємини між Білоруссю і Російською Федерацією значно ускладнилися останнім часом. Президент Білорусі Олександр Лукашенко практично прямо звинуватив Росію в спробі поглинути союзну державу. У Кремлі поспішили заспокоїти Мінськ, але навряд чи слова Пєскова виглядали досить переконливими.

Російська нафта в обмін на державу

Спостерігачі вже звикли до пікіровки між Москвою і Мінськом, які вже стали традиційними напередодні підписання тих чи інших економічних договорів. Протягом багатьох років Лукашенко, твердо дотримуючись принципу "Гроші в обмін на гасла", вибивав преференції для найближчого союзника Москви саме таким способом. Кремль, ясна річ, хотів дещо іншого, тим не менш, раз по раз йшов на певні поступки. Спори Москва і Мінськ швидко згладжували – принаймні, в публічній площині. Білорусь отримувала цілком реальні економічні бонуси, Росія – запевнення у вічній братській любові і підтримку на зовнішній арені.

Однак останнім часом тональність висловлювань Лукашенка на адресу Москви здивувала навіть звиклих до категоричності "бацьки" спостерігачів. На початку грудня Лукашенко публічно зчепився з російським президентом Путіним з приводу цін на газ. А двома тижнями пізніше жорстко висловив свою думку щодо бажання Москви "поглибити відносини" в рамках Союзної держави.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Причиною нинішньої суперечки став так званий "податковий маневр", який має намір провести Росія. Суть його полягає в тому, що до 2024 року Москва має намір поступово обнулити експортні мита на нафту, одночасно піднявши податок на її видобуток. "Податковий маневр" прямо б'є по інтересах Білорусі, яка отримує від Росії нафту за внутрішніми цінами, а продає нафтопродукти – за світовими.

"Орієнтовно збитки Білорусі наступного року через це очікуються на рівні 300-400 мільйонів доларів. Потім – істотно більше", – розповів сайту "Сегодня" керівник Центру проблем Російської Федерації Національного інституту стратегічних досліджень Петро Бурковський.

Умовити Москву врахувати інтереси Білорусі при проведенні "маневру" Лукашенко спробував під час візиту до країни російського прем'єра Медведєва. На що отримав більш ніж пряму відповідь: подальші поступки Мінську можливі лише при тіснішій інтеграції в рамках Союзної держави. А саме – після створення передбачених Союзною договором єдиної валюти і судових органів.

Лукашенко сприйняв пропозицію в багнети. Зазначивши, що дії Кремля інакше ніж шантажем назвати складно (що дуже схоже на істину. Можливо, затіваючи "податковий маневр", Росія бачила однією з головних цілей тиск на Білорусь).

"Я розумію ці натяки: отримайте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу Росії. Такі речі в ім'я чого робляться? Ви подумали про наслідки? Як на це подивляться в нашій і вашій країні, і міжнародне співтовариство? Не києм, то палицею інкорпорують країну до складу іншої країни. А дехто прямо говорить: ми готові, щоб ви шістьма областями увійшли до складу Російської Федерації", – висловився Лукашенко.

Бацька ставить на Китай

Втім, як зазначають експерти, протиріччя між двома союзними державами проходять набагато глибше, ніж життєво важливі для Білорусі ціни на нафту. Як розповів сайту "Сегодня" експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич, останніми роками Мінськ робить значні зусилля, щоб якщо не позбутися фінансової залежності від Москви, то, як мінімум, диверсифікувати зовнішньоекономічні зв'язки.

Так, якщо 2013 року приблизно 90% зовнішнього боргу Білорусі припадало на Росію та афілійовані фінансові структури, то 2017-го цей показник знизився до 60%, тобто на третину. Сьогодні погляди Мінська спрямовані значною мірою в бік Євросоюзу і особливо – Китаю.

"Ми бачимо, наскільки для України важлива зовнішня допомога. Уряд України, як про успіх, говорить про мільярд макрофінансової допомоги Євросоюзу. А тепер про масштаби макрофінансової допомоги Китаю Білорусі. На сьогодні відкрита вже друга кредитна програма на загальну суму 7 мільярдів доларів. Завершуються переговори про розміщення суверенних бондів Білорусії – панда-бондів – на фондових ринках Китаю. Введено в дію або будуються кілька підприємств на китайські кошти", – розповів Ігар Тишкевич.

Крім цього, Білорусь намагається позбутися і від газової залежності від Москви. В країні (на російські, до речі, кредити) добудовується АЕС. При цьому уряд країни заявляє про намір максимально перевести економіку на електроенергетику.

"Таким чином, газова генерація енергії місяць за місяцем знижуватиметься. А це значить, що Білорусь купуватиме все менше російського газу. Росія бачить, що у них залишається не так багато часу, щоб зацементувати відносини з Білоруссю. Тому вони струсили пил зі старого Союзного договору, який був успішно "висушений" білоруською стороною. І ставитимуть ультиматум Лукашенку – причому не стільки в політичній площині, скільки в економічній. Росія хоче отримати контроль над ключовими секторами економіки – фінансовою сферою, можливо, енергетикою, можливо, машинобудуванням", – зазначив Ігар Тишкевич.

Під загрозою зміщення Лукашенка

Втім, економічні домагання Москви, мабуть, не так сильно турбують Лукашенко, як можливі політичні наслідки поступок. А вони читаються досить легко.

"Все це пов'язано з 2024 роком, – розповів сайту "Сегодня" політолог Володимир Фесенко. – Мені особисто говорив Володимир Рижков (російський опозиціонер. – "Сегодня"), що серед сценаріїв, яким чином Путіну залишитися при владі після 2014 року, не порушуючи при цьому законодавства, активно розглядається "білоруський". Росія і Білорусь об'єднуються в одну державу, приймається нова Конституція і, відповідно Путін знову стає президентом. Це сценарій, аналогічний тому, який свого часу реалізував Мілошевич", – зазначив політолог.

За його припущенням, можливо, Росія почала активніше зондувати ґрунт в Білорусі, можливо до Лукашенка дійшли витоки з Кремля про серйозність намірів реалізувати саме такий сценарій переобрання Путіна. Як би там не було, президент Білорусі серйозно стривожився – саме цим пояснюється його жорстка риторика.

"Росія контролюватиме політичну ситуацію в Білорусі, тільки якщо змусить Лукашенка приватизувати НПЗ, деякі машинобудівні, хімічні заводи – те, що є основою економіки країни. В такому випадку питання політичної інтеграції стане формальністю", – зазначає Бурковський.

У свою чергу, Ігар Тишкевич вважає, що ризики для білоруського президента є, навіть якщо йдеться не про злиття в єдину державу, а лише про поглиблення відносин в рамках Союзу Росії і Білорусі.

"Лукашенко розуміє, що Москва на сьогодні на сьогодні не має достатньо структурованих політичних сил в Білорусі, щоб провести транзит влади від нього до людини, яка більше б влаштовувала Кремль. Але він також розуміє, що якщо він здасть економіку під вплив Росії, то питання транзиту влади іншій людині – це питання часу".

За його словами, не виключено наступного року, бажаючи знизити можливості Москви впливати на формування влади в Білорусі, Лукашенко ініціює проведення дострокових або президентських або парламентських виборів. Це дозволить рознести за часом вибори основних гілок влади (які, нагадаємо, повинні відбутися 2020-го) і зберегти спадкоємність.

І знову Китай. Чи допоможе Мінську Пекін?

Втім, як зазначає експерт, втрутитися в процес економічної, а отже, і політичної "реінтеграції" може той же Китай.

"Дуже важливо, наскільки щільно до Білорусі входитиме Китай. Ще два роки тому можна було сумніватися, чи він якимось чином впливатиме на розвиток ситуації. Але сьогодні Китай вже досить потужно увійшов в економіку країни. І я не виключаю, що після декількох поїздок до Москви Лукашенко спокійно поїде домовлятися до Пекіна. Показовим буде розміщення білоруських панда-бондів. Якщо вони будуть розміщені, стане ясно, що Китай ставить на Лукашенка, а не на зміну влади на ту, яка влаштовує Москву", – зазначає Ігар Тишкевич.

Водночас Петро Бурковський вважає, що Китай не конкурує з Москвою в Білорусі.

"Китай прагматичний, він співпрацює там, де може отримати прибуток. Ті гроші, які він дає Білорусі, не конкурують з російськими. На соціальну сферу гроші може дати МВФ або Росія – непрямо, за допомогою пільгової нафти, або прямо, через банківські структури. Давати гроші фактично просто так, не чекаючи повчити їх назад, Китай не стане. У цьому його сила і слабкість", – зазначає Петро Бурковський.

А що Київ?

Чи варто Україні скористатися моментом і зміцнити відносини з нашим сусідом? Експерти дуже обережно підходять до цього питання, акцентуючи, що, як би там не було, Мінськ залишається ключовим союзником держави-агресора, в тому числі у військовій сфері. Крім того, вони прямо говорять про ненадійність білоруського президента як партнера.

"Лукашенко ненадійний партнер, – зазначає Петро Бурковський. – Про це знають і в Росії, і в Україні. Він не дотримується обіцянок, може використовувати обіцянки, дані одним, в переговорах з іншими, щоб виторгувати собі вигідніші умови".

Проте Україна має можливості, що дозволяють посилити свій вплив на Білорусь. Серед таких – існуюча нафтотранспортна мережа, яка може бути використана для транспортування не російської нафти на білоруські НПЗ. За словами експертів, на запуск такого проекту знадобиться не більше трьох років.

"Такий проект існував ще за часів Януковича – тоді планували закуповувати нафту у Венесуелі і доставляти її на НПЗ Білорусі українськими нафтопроводами. Йшлося навіть про тестовий запуск транспортування Одеса-Броди-Мозер. Але Лукашенко використовував ці переговори з нами при переговорах з Росією, вони пішли йому на поступки в цій сфері, і українсько-білоруський проект не отримав продовження", – зазначив Петро Бурковський.

Також Україна може запропонувати Білорусі налагодити судноплавство Дніпром і взяти участь у видобутку українського газу (на розробку українських газових родовищ претендують білоруські компанії).

"Якщо Білорусь матиме можливість добувати газ на території України, спрацює щодо нафти і щодо судноплавства, то, як ви розумієте, це буде вже зовсім інша політична ситуація і можливості впливу. Ми посилимо вплив на Мінськ і зменшимо залежність Мінська від Москви", – зазначає Ігар Тишкевич.

Втім, експерти визнають, що, з урахуванням майбутніх президентських і парламентських виборів, українським політикам наступного року буде не до наведення мостів з Білоруссю.

"Після виборів – так, дуже важливо, щоб відносини були добросусідськими, гнучкими. І, я сподіваюся, ті напрацювання, які були у Порошенка з Лукашенком, продовжать розвиватися. Так, Лукашенко не є надійним другом, надійним партнером. Але головне, щоб він не став ворогом. Підтримувати добрі відносини для нас обов'язково", – зазначає Володимир Фесенко.