Трамп-Путін – зворотний відлік: чого Україні чекати від зустрічі в Гельсінкі – думки експертів

9 Липня 2018, 07:51

На думку опитаних сайтом "Сегодня" експертів, ніякої "Ялти-2" та іншої "зради" від саміту в Гельсінкі очікувати не варто, але і в поступки з боку Росії віриться насилу

<p style="text-align: justify;">Фото: Getty</p>
Фото: Getty

Чим ближче до саміту президентів США і Росії 16 липня в Гельсінкі, тим більше їх майбутні переговори обростають чутками і витоками з обох Адміністрацій. Ініціатором зустрічі був Дональд Трамп, зателефонувавши в березні Володимиру Путіну привітати з переобранням на чергову шестирічку, хоча радники всіляко відмовляли американського президента. На щастя, Трамп відмовився від ідеї прийняти Путіна в Білому Домі, вибравши територію насправді нейтральної держави – Фінляндія не входить до НАТО, який так ненавидить Путін.

Переговори пройдуть як в розширеному форматі, так і віч-на-віч (напевно в присутності перекладачів, як це було на саміті з Кім Чен Ином в Сінгапурі). Поки голова російського МЗС Сергій Лавров заявляє, що президенти поговорять "про те, про що захочуть", Трамп має намір обговорити з Путіним Сирію, Іран і втручання Росії в американські президентські вибори. Правда, не зовсім зрозуміло, що саме про втручання скаже американський президент, адже розслідування він постійно називає "полюванням на відьом" і каже, що вірить Путіну.

"Знаєте що? Щодо Путіна все в порядку. Він в порядку, і ми всі в порядку. Я був готовий до цього все своє життя", – заявив Трамп на мітингу в Монтані.

Коментуючи можливі підсумки саміту в Гельсінкі, експерти та оглядачі кажуть про підписання якоїсь декларації про взаєморозуміння (на кшталт тієї, яку Дональд Трамп підписав з Кім Чен Ином), як про доконаний факт. За інформацією Bloomberg, Москва в інтенсивних переговорах з Вашингтоном щодо укладення хоча б однієї угоди, яка дозволить Трампу представити свій саміт з Путіним мало не як тріумф. Мовляв, саме тоді можна виправдати кроки щодо нормалізації американсько-російських відносин. Така домовленість, найімовірніше, стосуватиметься ролі Ірану в Сирії.

Але, на думку оглядача Guardian Наталі Нугайред, це будуть не більше, ніж гучні і порожні обіцянки Путіна. На її думку, Росія більше не наддержава і не зможе стримати регіональні амбіції Ірану, та й сам факт зустрічі з Трампом для Путіна велика перемога.

"На саміті в Гельсінкі Путін пустить в хід все, що вивчив у КДБ, щоб переграти Трампа. Путіну хочеться створити враження, що Москва і Вашингтон на рівних вирішують долю світу, як за часів "холодної війни". Самозакоханий Трамп думатиме, що в Гельсінкі він зробив історичний крок. Колишній агент КДБ Путін лише тихо сміятиметься. Від зустрічі виграє тільки один: той, хто любить фотографуватися топлес верхи на коні десь в Сибіру, а не той, хто любить роз'їжджати в гольфкарах", – пише Наталі Нугайред.

Майбутній саміт не на жарт стривожив союзників США по НАТО, які сприйняли зустріч Трампа з Путіним відразу після саміту Альянсу в Брюсселі 11-12 липня мало не плювком в обличчя, адже путінська Росія грубо порушила всі правила післявоєнного міжнародного порядку. В одному з останніх інтерв'ю координатор уряду Німеччини з трансатлантичних відносин Петер Байєр заявив, що багато членів НАТО проти цієї зустрічі – в Альянсі наростає занепокоєння про майбутні таємні домовленості Трампа і Путіна. Хоча трохи дивно чути подібні заяви представника країни, яка разом з "Газпромом" продовжує будувати "Північні потоки".

Обговорять Трамп з Путіним і Україну – це офіційно підтвердили як у Вашингтоні, так і в Москві. І тут Києву є про що турбуватися, хоч українські дипломати і не подають виду. Після скандальної публікації Buzzfeed про витік з закритої вечері лідерів G7 на саміті в Канаді, де Дональд Трамп нібито назвав "Крим -" російським ", оскільки жителі там розмовляють російською", тему постійно підігрівають. То ЗМІ напишуть, що Трамп може запропонувати Путіну розміняти Крим на Донбас (мовляв, Крим залишається Росії, а окуповану частину Донбасу Москва повертає Україні), то сам Трамп на питання журналістів про визнання Криму "російським" відповідає "подивимося...".

За словами колишнього радника з питань політики Гельсінської комісії США Ореста Дейшаківського, визнання Трампом незаконної анексії Криму, ще й в Гельсінкі, де 1975 року 35 країн підписали Гельсінський заключний акт, який підвів політичні та територіальні підсумки Другої світової, буде плювком в обличчя Заходу і світовому міжнародному порядку.

Але навіть якщо припустити, що Дональд Трамп задумав по відношенню до України дійсно щось недобре, в США настільки сильна система стримувань і противаг, яка просто не дозволить йому реалізувати будь-які таємні домовленості з Путіним. Чого тільки вартий Конгрес, який минулого року прийняв жорсткий антиросійський санкційний закон CAATSA, за яким вже чинні проти Кремля санкції без згоди того ж Конгресу Трамп зняти не зможе.
А ось чого варто побоюватися всерйоз, то це закріплення статус-кво: Україна не стане членом ЄС і НАТО в обмін на повернення Донбасу (про Крим, природно, ніхто не говорить). За цим піде поетапне зняття санкцій і поступова нормалізація відносин з Москвою. Але для реалізації навіть такого сценарію Росія повинна піти на видимі поступки: припинити військові дії на Донбасі, вивести звідти свою техніку і солдатів, обміняти полонених за форматом "всіх на всіх" і віддати Україні контроль над кордоном. І для початку Кремль повинен погодитися на дієвий мандат миротворчої місії, про що так і не домовилися спецпредставник Держдепу Курт Волкер і помічник президента РФ Владислав Сурков.

На думку опитаних сайтом "Сегодня" експертів, ніякої "Ялти-2" та іншої "зради" від саміту в Гельсінкі очікувати не варто, але і в поступки з боку Росії віриться насилу.

"Сторони оголосять про новий "дух співробітництва" або розрядку"

Майкл Карпентер

радник колишнього віце-президента США Джо Байдена

Я стурбований тим, що Трамп може розглянути варіант "продажу" інтересів України і як наслідок піти на грандіозний компроміс з Путіним. Малоймовірно, що це станеться саме 16 липня, але майбутня зустріч в Гельсінкі може встановити порядок денний майбутнього американсько-російської "співпраці" з низки напрямків, які визначать два лідера. Ніхто не повинен плекати ілюзій про те, що Росія дійсно зацікавлена у співпраці з США щодо будь-яких значущих питань. Але неодмінно сторони оголосять про новий "дух співробітництва" або розрядку. Що значить, що Білий дім буде ще менше, ніж зараз, схильний тиснути на Москву, щоб та, нарешті, почала твердо дотримуватися Мінських домовленостей і вивела свої війська з України. Стосовно переговорного каналу Сурков-Волкер, я думаю, що в ньому немає сенсу – він служить тільки як шарада. Я дуже поважаю Курта Волкера, але мені ясно, що Сурков не в змозі привнести реальний прогрес в такі переговори.

"Можна очікувати апгрейд версію Бухарестського саміту"

Алена Гетьманчук

директор Центру "Нова Європа"

Якщо вірити радникові Трампа з нацбезпеки Джону Болтону, вже сам факт зустрічі оцінюється в Вашингтоні як своєрідне досягнення. Очевидно, Путін використовує її для дискредитації України як держави, для дискредитації українського керівництва, спробує нав'язати свій наратив, свою версію і бачення державності України, і того, що сталося навколо Криму, що відбувається на Донбасі і в самій Україні. Оскільки є підстави вважати, що для Трампа Путін залишається авторитетом, існує великий ризик, що деякі з цих меседжів будуть сприйняті (Трампом – Авт.) і матимуть подальші наслідки для відносин. Від саміту в Гельсінкі можна очікувати апгрейд версію Бухарестського саміту, де, як ми прекрасно пам'ятаємо, Путін в присутності інших лідерів НАТО читав лекцію тодішньому президенту США Бушу, що "держави Україна не існує". Тим більше, якщо зустріч відбудеться тет-а-тет, буде величезне поле для маневру. Навіть якщо і будуть якісь резонансні заяви до або після саміту, як показує досвід попередніх переговорів щодо України, але без України, як показує досвід останніх переговорів з Кім Чен Ином, за гучними заявами не обов'язково піде імплементація якоїсь певної політики. Для цього будуть потрібні не тільки президенти, а й інші актори законодавчої і виконавчої влади США, які не факт, що відразу схвалять ті чи інші рішення Трампа. Але знову-таки, я не думаю, що це обов'язково будуть рішення. Це можуть бути якісь заяви. Та й в цілому ця зустріч насамперед потрібна виборцям Трампа і Путіна, навіть якщо вони просто зустрінуться і поговорять про погоду, але змалюють це, як небачений успіх. Путін спробує домовитися з американським президентом без посередників. Це одна з причин паузи, яка виникла, і відсутність будь-якої реакції з російської сторони на пропозиції, які Волкер передав Суркову в Дубаї. Це може стати початком переговорів щодо Донбасу. Але наскільки це можна буде виконати без залучення України і її політичної волі, особливо напередодні президентських і парламентських виборів, дуже велике питання. Будь-які домовленості не працюватимуть, якщо вони не імплементуватимуться і Україною.

"Американці мало інвестували в Україну, у нас немає гарантій безпеки США"

Микола Капітоненко

експерт Міжнародного центру перспективних досліджень, кандидат політичних наук

Від цієї зустрічі не потрібно чекати якихось масштабних рішень. Наймовірніше, вона буде схожа на саміт Дональда Трампа з Кім Чен Ином: багато шуму, можливо, будуть навіть якісь гучні домовленості, за якими не буде механізму їх здійснення. Якби були підстави для угод щодо Сирії, Кореї, Ірану або Східній Європі, вони б уже були укладені. Україна, природно, обговорюватиметься. Але найімовірніше, буде питанням другорядним, щодо якого у Трампа серйозні обмеження, за які він навряд чи зможе вийти.
Це стосується, наприклад, визнання Криму "російським" (про що в останніх коментарях ЗМІ Трамп "обіцяв подумати"), або зняття санкцій – тут у нього дуже вузький коридор того, що він може зробити щодо Росії. Американці мало інвестували в Україну, у нас перед ними немає ніяких зобов'язань, у нас немає гарантій безпеки, які б нам дали США (від Будапештського меморандуму Штати, як і інші підписанти, відхрестилися. – Авт.). Про що імовірно може йтися? Наприклад, змусити Україну виконувати Мінські домовленості в такому вигляді, в якому хоче Росія. Але навіть це змусити нас зробити не вийде, особливо напередодні президентських і парламентських виборів, коли політики піклуватимуться про те, що про них подумають виборці. Щоправда, що на нас може дійсно може погано вплинути, то це сам факт зустрічі. Не прямі наслідки для України і не те, що Україна там обговорюватиметься, а те, як взагалі зустріч між Трампом і Путіним в подальшому вплине на міжнародний порядок. "Розморозити" переговорний формат Волкера-Суркова? Знаєте, він був максимально ефективним, поки не з'явився прямий канал спілкування між Трампом і Путіним. В умовах, коли контакти між США і Росією були відсутні на найвищому рівні, між собою контактували люди, які підтримували цей діалог і служили комунікаторами.

"У прийнятих рішеннях ні Трамп, ні США заднього ходу не дадуть"

Роман Безсмертний

колишній представник України в політичній підгрупі ТКГ

Ситуація, яка сьогодні складається на українському Донбасі, в Криму, в відносинах України і Росії, та й взагалі на євразійському континенті і в світі, прагне до все більшої конфронтації і ключем до цього є відносини між двома видами цивілізацій – західної і, в даному випадку, Росією. Чи може зустріч Трампа і Путіна вирішити проблеми у всіх напрямках одночасно і миттєво? Ні. Але це може бути один з кроків до усвідомлення необхідності ведення діалогу і пошуку варіантів, як виходити з цього загострення. Окремо стоїть питання України. Воно, безумовно, обговорюватиметься, тому що через нього можна або вирішити весь комплекс проблем, або загнати їх в глухий кут. Потрібно чітко розуміти: в прийнятих рішеннях ні Трамп, ні США заднього ходу не дадуть. Де точка руху вперед? По-перше, в питанні звільнення заручників, військовополонених, незаконно утримуваних, засуджених громадян України – їх статус залежить від того, яка сторона про це говорить. По-друге, в питаннях, пов'язаних з правами кримських татар. По-третє, в питаннях, пов'язаних із сьогоднішньою ситуацією на Донбасі з припиненням поточного загострення, незважаючи на домовленості про "хлібне" перемир'я. По-четверте, в обговоренні ситуації з миротворцями. Але найбільше хотілося б, щоб два президенти домовилися про технічний формат ведення розмови на цю тему. Чому це так важливо? Сьогоднішні технологічні лінії в діалозі Київ-Москва, Москва-Вашингтон і, як би це парадоксально не звучало – Київ-Вашингтон, зникли. Все відбувається на рівні політичних гасел і заяв. Мені відомо, що МЗС України в діалозі через Посольство, безпосередньо через Держдепартамент обговорювало питання звільнення заручників і ідею про призначення людей. Пропонувалися деякі кадрові зміни для участі в цьому процесі. Якщо це буде досягнуто, можна говорити про початок дороги. Тепер щодо переговорного процесу Волкер-Сурков. Все, що наговорено до сьогодні, створило дуже неприємний ґрунт для продовження діалогу. Необхідна пауза, щоб діалог або відновився, або просто "помер". Цей діалог вже явно випереджав "Нормандію", тому Росія у власних інтересах завела його в трясовину.

Автор:

Зеленюк Крістіна

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...