Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Зробити стартовою
27,17
30,69
РУС

"Вісім хвилин до смерті": які загрози таїть розірвання договору про РСМД

На сайті Сегодня відбувся круглий стіл про новий виток ядерного протистояння в світі

"Вісім хвилин до смерті": які загрози таїть розірвання договору про РСМД США На сайті Сегодня відбувся круглий стіл про новий виток ядерного протистояння в світі

Гонка озброєнь між великими ядерними державами вже триває. Причому почалася вона не кілька днів тому, коли США і Росія оголосили про припинення виконання зобов'язань за Договором про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, а набагато раніше. Новий виток протистояння в клубі ядерних держав несе серйозні загрози всьому світу. Москві і Вашингтону під силу уникнути ескалації, але чи підуть вони на це?

Чому США – за роззброєння

Про причини призупинення участі США і Росії в договорі і про перспективи виходу з кризи говорилося напередодні на круглому столі, організованому сайтом "Сегодня".

На початку заходу експерти коротко розповіли про історію підписання договору РСМД 1987 року і події, що передували цьому історичному рішенню СРСР і США. Як зазначив військовий експерт Олег Стариков, ще в 1960-х роках США змінили свою ядерну стратегію, відмовившись як від ідеї першого удару, так і від ідеї масованої відплати, віддавши перевагу тактиці гнучкого реагування.

Олег Стариков. Фото: Анастасія Лесик

До цього в США був розроблений план, згідно з яким, у разі широкомасштабного вторгнення СРСР, Вашингтон піднімав в повітря близько півтори тисячі бомбардувальників з 4700 ядерними і термоядерними зарядами на борту.

"При цьому вони вважали, що в результаті цього нападу буде знищено 800 млн осіб! Тобто третина населення землі могла бути знищена відразу і значна частина – вторинними факторами ядерної війни. Людство поверталося б до первіснообщинного ладу. І ось тоді американці стали переосмислювати свою стратегію", – розповів Олег Стариков.

Крім того, за його словами, США вирішили, що вигідніше проводити знищення наявного ядерного потенціалу і контролювати ядерне озброєння, ніж вести нескінченну гонку озброєнь.

1972 року СРСР і США було підписано перші важливі договори: про обмеження наступальних озброєнь (ОСО-1) і про обмеження систем протиракетної оборони. Здавалося, покладено початок серйозному роззброєнню. Однак з часом в країнах змінилося керівництво, і гонка озброєнь набрала просто колосальні обороти. Країнами був накопичений ядерний потенціал, загалом, в 3,7 млн ​​кілотонн. Переговори про роззброєння йшли важко, особливо коли генсеком в СРСР був Юрій Андропов – колишній керівник КДБ. І лише з приходом до влади більш ліберальнішого Михайла Горбачова позиції країн почали зближуватися.

Як світ зітхнув з полегшенням

"Договір РСМД був підписаний 8 грудня 1987 року в Вашингтоні і позначав ліквідацію цілого типу озброєнь, – розповів під час круглого столу військовий експерт, координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець. – Йшлося про ракети середньої (від 1000-5500 км) і малої (500-1000 км) дальності наземного базування – як балістичні, так і крилаті. Ракети, які базувалися на землі, підлягали знищенню, значить, сторони зобов'язалися не розробляти, не виробляти ці ракети і ліквідувати існуючі. Всього Радянський Союз на той час ліквідував 1846 установок, а США – 846 установок".

Чому увага сторін була зосереджена саме на ракетах малої і середньої дальності? Адже балістичні ракети мали набагато більший ударний потенціал, та ж сама Р-36М ("Сатана"), розроблена в Дніпропетровську, несла 8 боєголовок і володіла колосальною руйнівною потужністю. Справа в тому, що час підльоту важких ракет варіювався в межах півгодини. Цього було достатньо для того, щоб в разі несанкціонованого пуску або помилкової тривоги держави могли зв'язатися і вжити заходів, щоб не допустити удару і початку, по суті, ядерної війни. А ось час підльоту ракет малої і середньої дальності такої можливості просто не давав. Олег Стариков, який служив в 80-х в Ракетних військах стратегічного призначення, розповів, що, як тільки США поставили в Європі на бойове чергування ракети Pershing II, ризик "випадкової" ядерної війни багаторазово зріс.

"Як тільки поставили Pershing II, нам почали давати вступні "підльоту 8 хвилин". Нас же готували, щоб ми ракету у відповідь пустили за 62 секунди. Тобто реально всі ми були всі смертниками. Я повинен був пустити і чекати 8 хвилин, поки Pershing прилетять і вб'ють нас, наші родини і всіх навколо", – розповів Олег Стариков.

Треба зазначити, що випадки, коли світ стояв на межі ядерної війни через збої в системах виявлення, були. Так, широко відомий випадок, коли 1983 року системи попередили про запуск американцями балістичних ракет. Підполковник Станіслав Петров (до речі, випускник Київського вищого військового авіаційного інженерного училища) правильно оцінив сигнал як помилкове спрацьовування і передав інформацію командуванню. Удару у відповідь не послідувало. Аналогічні випадки були і в США.

Костянтин Машовець. Фото: Анастасія Лесик

Після підписання договору РСМД світ з полегшенням зітхнув. Особливо вітала рішення Європа, на яку, власне, і націлені були переважно ракети МСД Радянського Союзу. Пізніше вже Росією і США було підписано інші важливі угоди – СНО I (Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь), СНО II, СНО III, Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів, нагадав в ході круглого столу військовий експерт, координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.

Коли відновилася гонка?

Проте, як відзначили експерти в ході круглого столу, підписуючи ці договори, США і Росія паралельно шукали можливості обійти договір РСМД.

"Обидві країни йшли до нинішнього загострення, до виходу з договору або припинення виконання зобов'язань досить тривалий час. Для того, щоб зрозуміти мотиви, ми повинні подивитися на ситуацію в глобальному розрізі, – розповів Костянтин Машовець. – За цей час ракети середньої і малої дальності з'явилися у таких країн, як Індія, Пакистан. КНДР (Північна Корея), Китай, Іран та Ізраїль. Вони можуть їх застосовувати як в ядерному, так і не в ядерному виконанні. По-друге, почалися рухи з розвитку системи протиракетної оборони. Ці руху спровокували у військових обох сторін деякі нехороші думки з приводу переваг однієї із сторін".

За словами експертів, в результаті ще в середині 90-х Росія успішно випробувала і почала виробництво комплексів 9K720 ("Іскандер"). Які створювалися як засіб нейтралізації американської системи ПРО.

"Це була своєрідна відповідь РФ на переміщення опозиційних районів протиракетної оборони на європейський континент, ну, так, принаймні, заявляють самі росіяни. Тобто це, знаєте, така маніакальна схильність російських військових бачити в кожній дії протилежної сторони якусь загрозу", – зазначив Костянтин Машовець.

При цьому експерти підкреслюють необґрунтованість побоювань росіян щодо того, що системи ПРО в Європі істотно порушують баланс сил.

"Справа в тому, що ці системи ПРО насилу справляються, з 50% ймовірністю, з цілями старого типу. Наприклад, Р-17 ("Скад") або "Точка". Тобто вони насилу перехоплюють такого виду озброєння. А проти сучасних російських ракет – високоманеврових, з роздільними головками, системами РЕП для постановки перешкод – система навряд чи буде ефективною", – зазначив Костянтин Машовець.

У чому сьогодні конкретно полягають взаємні претензії США і Росії?

Як розповіли в ході круглого столу експерти, США основну проблему бачать в російській ракеті 9М729.

"Ця ракета, яка летить, за даними американської сторони, до 2500 км, за даними російської сторони – до 500 км. Тобто, за версією росіян, не входить навіть до зони ракет малої дальності. Пояснюється розбіжність в оцінках дуже просто: скільки палива до ракети закласти – стільки вона і полетить. Американці вважають, що росіяни заповнюють ракету паливом на весь стартовий щабель. А росіяни кажуть: "Ні, ми заповнюємо половину, вона летить 500 км". Це, звісно, смішно", – розповів Олег Стариков.

У свою чергу, претензії Москви до Вашингтону стосуються систем протиракетної оборони, розміщених, зокрема, в Румунії. На думку Генштабу Збройних сил РФ, пускові системи ПРО можуть служити для пуску ракет середньої дальності. Наявність таких систем робить неможливим нанесення Росією удару у відповідь, якщо в цьому буде необхідність. Тобто система ПРО в Європі змінює, на думку Росії, всю геополітичну обстановку.

Крім цього, Москва вважає, що американські безпілотники, зокрема "Predator" або "Reaper", дальність польоту яких перевищує тисячу кілометрів, є ракетами наземного базування. Відповідно, заявляє Росія, американці повинні їх знищити, оскільки наявність таких безпілотників на озброєнні суперечить договору. США тим часом резонно заявляють, що називати безпілотник ракетою досить сміливо. Хоча б тому, що ракета, як відомо, летить в одну сторону, а безпілотники створені для того, щоб, виконавши завдання, повертатися на місце дислокації.

Також претензії Росії стосуються ракет-мішеней "Hera", при створенні яких були використані елементи ракет Minuteman-II, і Pershing II.

Чи можна припинити нову гонку озброєнь "на корню"?

Експерти вважають, що можливості для цього є. Зокрема, варто звернути увагу на пропозицію німецьких політиків. Як роз'яснили експерти сайту "Сегодня" в ході круглого столу, для початку росіяни повинні перемістити свої комплекси 9М729 і 9М728 вглиб своєї території – так, щоб у ракет не було навіть теоретичної можливості досягти меж європейських країн. У свою чергу, США могли б дозволити російським інспекційним групам працювати на об'єктах ПРО в Румунії.

"Це твереза пропозиція, вона дуже швидко виконується і відразу ж несе нормалізацію відносин. Тобто зніме гостроту, і після цього необхідно проводити переговори", – зазначив Олег Стариков.

Чи можуть країни домовитися?

Росія "не потягне" повноцінну гонку озброєнь. Тим більше, в Москві повинні пам'ятати, чим закінчилася така гонка для Радянського Союзу. Тому шанси на те, що дві країни рано чи пізно прийдуть в результаті до спільного знаменника, є.

"Ми повинні розуміти, що ми скочуємося в холодну війну. Велика ймовірність ядерної війни, яка знищить цивілізацію. Зараз час дуже важкий. І світова спільнота повинна зробити все, щоб натиснути на дві країни. Для того, щоб вони почали вести переговори", – вважає Олег Стариков.

 Інше запитання: чи будуть залучені до участі в договорі інші країни "ядерного клубу", які мають ракети СМД і представляють певну загрозу для Росії і США.

За словами Костянтина Машовця, наразі Росія дійсно розміщує комплекси "Іскандер" у своїй азіатській частині, тобто ближче до Китаю.

"За Уралом РФ поступається Китаю в озброєннях. Єдиним стримуючим фактором для Китаю може бути дійсно зброю масового ураження, серед якої комплекси середньої і малої дальності можуть займати не останнє місце", – зазначив експерт.

Але ось на те, що ракети малої і середньої дальності ліквідують всі країни, які мають таке озброєння, шансів мало. Та це, мабуть, і не так важливо: деякі країни мають потенціал, що не несе значну загрозу життю на Землі, деякі – наприклад, як Пакистан і Індія, – розвивають цей тип озброєнь, виходячи із стратегічних завдань досягнення паритету між собою. Але ось домовитися між собою членам т.зв. "Великої п'ятірки", тобто країнам, що є членами т.зв. "Малого ядерного клубу" і постійними членами Радбезу ООН, цілком під силу.

Що робити Україні

Природно, обговорювалося на круглому столі питання, як повинна поводитися в ситуації, що склалася, Україна. Наша країна є об'єктом агресії Росії, і нарощування оборонного потенціалу для України – не примха, а життєва необхідність. При цьому Україна володіє значними можливостями в створенні ракетної техніки. Які сьогодні обмежуються існуючими домовленостями.

Експерти "Сегодня" розклали ситуацію "по поличках". Фото: Анастасія Лесик

Україна могла б створити ракети як малої, так і середньої дальності. Але нам вони не потрібні.

"Наростити ракетний потенціал ми можемо, питання – який? Одна справа – побудувати міжконтинентальну ракету, інша справа – одноступінчатий ракетний комплекс, – зазначив Костянтин Машовець. – Наша стратегічна концепція базується на тому, що ми повинні бути здатні завдати агресору неприйнятних для нього збитків, в результаті чого він повинен відмовитися від агресії. Ми можемо завдати ці збитки з допомогою ракетних озброєнь. Судячи з динаміки і активізації розробки різного оборонного озброєння оборонно-промисловим комплексом України, наше керівництво все це добре розуміє. Ракети – це перше, що спадає на думку, якщо вони перевершують нас в звичайних озброєннях".

Але йдеться про "дозволені" ракети – тобто дальністю до 500 кілометрів. Більше нам і не потрібно, як зазначив Олег Стариков.

"Проти нас зараз воює Південний військовий округ, 12-та армія. Нам вистачає зброї дальністю 500 км, щоб вразити місця, де приймають агресивні проти нас рішення", – сказав експерт.

Тому, на думку учасників круглого столу, Україні слід зосередитися на розробці високоточного ракетного озброєння 4-5 поколінь. Створення серйозного ракетного щита дозволить відвадити агресора від думок про широкомасштабне вторгнення до нашої країни.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини на наших сторінках Facebook, Twitter, Telegram

Ви зараз переглядаєте новину " "Вісім хвилин до смерті": які загрози таїть розірвання договору про РСМД". Інші США дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Віталій Рябошапка

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автору?
Повідомлення повинно містити не більше 250 символів
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Загрузка...