Олексій Росовецький
Заступник Подієвого лідера Сьогодні 
13 січня стало відомо, що президенту Трампу оголошено імпічмент. Ця процедура загрожує Трампу ось уже вдруге: 10 декабря 2019 року імпічмент також загрожував президенту США.
Тим часом, незважаючи на гучні свого часу скандали з президентами США Ніксоном і Клінтоном, історія знає лише шість випадків, коли очільник держави був відсторонений від влади внаслідок ініційованої парламентом процедури. Так, 42-й президент Америки Білл Клінтон відбувся легким переляком: він був представлений до імпічменту у справі про лжесвідчення і перешкоду правосуддю, але згодом його виправдав Сенат. А Річард Ніксон, також представлений до імпічменту у справі про Вотерґейтський скандал, пішов у відставку, перш ніж питання було розглянуте Сенатом.
Про тих президентів, кому пощастило менше, читайте в матеріалі сайту "Сьогодні".
Бразилія. Фернанду Колор ді Мелу
Незважаючи на те, що вперше процедура імпічменту проти чинного президента була застосована 1868 році (наступник Лінкольна, 17-й президент США Ендрю Джонсон звинувачувався в незаконній відставці міністра, але його самого відправити у відставку так і не вдалося), першим імпічмент, який призвів до ротації на високій посаді, стався лише 1992 року, коли подав у відставку Фернанду Колор ді Мелу – перший за 29 років демократично обраний президент Бразилії.
Фернанду Колор ді Мелу походив з родини політиків: його батько, Арнон Афонсу ді Фаріас Мелу, був губернатором Алагоаса в 1951-1956 роках, мати – донькою колишнього міністра праці. Сам Фернанду прийшов у політику 1979 року, коли він був обраний мером міста Масейо (від партії Альянс національного відродження), а 1986 року – губернатором штату Алагоас. На цій посаді Колор ді Мелу прославився, передусім, популізмом, заявивши про намір боротися з високими зарплатами державних чиновників.
Виграв президентські вибори 1989 року у другому турі, балотуючись від Партії національної реконструкції, також за рахунок популістських гасел: Колор ді Мелу проголосив своїм головним завданням на посаді президента боротьбу з інфляцією, що досягала на той момент близько 80% на місяць. Тож не дивно, що виборці віддали за нього 35 мільйонів голосів. Напрочуд, радикальні економічні реформи, які отримали назву "плану Колора", протягом декількох місяців привели до скорочення інфляції до 25% на місяць. Але цілком очікувано були зустрінуті населенням без ентузіазму.
Одночасно з цим до 1991 року уряд Колора ді Мелу увійшов у глибоку політичну кризу, пов'язану зі звинуваченнями в корупції. У травні 1991 року брат президента, Педру Колор, звинуватив його в тому, що при проведенні реформ уряд надавав перевагу певним фінансовим групам. 26 серпня 1992 року була опублікована доповідь конгресу, яка підтвердила звинувачення, і 29 вересня нижня палата конгресу розпочала процедуру імпічменту. При голосуванні 441 голосами за і 38 проти Фернанду Колор ді Мелу був позбавлений своєї посади із забороною займатися політикою впродовж восьми років.
Фернанду Колор ді Мелу продовжує політичну кар'єру в сенаті, але без особливого успіху.
Перу. Альберто Кен'я Фухіморі
Один з найколоритніших персонажів нашої історії керував Перу десять років, з 1990 по 2000 рік, змінивши під свій третій термін конституцію. Народжений в Перу в сім'ї японських іммігрантів Фухіморі став першим і єдиним за всю світову історію японцем, який став очільником будь-якої держави, не будучи членом монаршого дому (нагадаємо, що в Японії з давніх-давен править Імператорський дім). Здобув вищу інженерну освіту в США і протягом кількох років керував Сільськогосподарським інститутом в Перу, паралельно вів телешоу на державному каналі.
На президентських виборах 1990 року Фухіморі розглядався як "темна конячка", тому його перемога над всесвітньо відомим перуанським прозаїком і драматургом Маріо Варгасом Льосою стала повною несподіванкою.
В історію він увійшов завдяки своїм розправам над повстанцями-"маоїстами" і стерилізації 215 тисяч жінок і понад 16 тисяч чоловіків з найбідніших регіонів (в бажанні взяти під контроль народжуваність, людей погрозами заганяли до операційних). Лише кожен десятий з постраждалих, опитаних комісією, заявив, що пішов на це добровільно.
Але найцікавіша деталь його біографії – захоплення терористами 17 грудня 1998 року резиденції японського посла в Лімі, де святкувався день народження імператора Японії. До речі, запрошеного Фухіморі там не виявилося. Зате в заручниках побували його родичі, члени кабміну, троє членів Конгресу, президент Верховного суду Перу, п'ятеро генералів і посли 13 країн – загалом понад 600 осіб. 14 бойовиків "Революційного руху імені Тупака Амару" утримували в заручниках високопосадовців протягом 126 днів, відпустивши матір і сестру Фухіморі разом з жінками і людьми похилого віку. Протистояння тривало так довго, тому що Фухіморі не бажав поступатися терористам. Внаслідок перуанські командос провели штурм резиденції посла, в ході якого загинули всі загарбники і один заручник.
Але в підсумку президент Перу втратив владу не через злочини проти свого народу, а через корупцію. 13 листопада 2000 року після низки гучних скандалів з підкупом депутатів, незаконним продажем зброї, причетністю до наркоторгівлі та організації замовних вбивств, Фухіморі втік до Японії, де попросив політичного притулку. Президент-втікач відправив додому факс, в якому сповіщав про свою відставку, але Перуанський Конгрес не прийняв добровільну відставку і почав процедуру імпічменту.
На історичній батьківщині Фухіморі продовжував займатися політичною діяльністю, але без особливого успіху. У липні 2007 року "Останній самурай" з Перу так і не зміг потрапити до японського парламенту. (Використовуючи назву фільму з Томом Крузом у своїй передвиборчій кампанії, Фухіморі називав себе самого "останнім самураєм" і клявся відновити національні японські цінності, такі як наполеглива праця і смиренність.) Вже у вересні 2007-го диктатора з Перу повернули на Батьківщину, де він отримав 25-річний строк за фінансові зловживання і організацію "ескадронів смерті", відповідальних за вбивство щонайменше 25 осіб на початку дев'яностих років. На даний момент 81-річний Альберто Фухіморі перебуває під домашнім арештом.
Індонезія. Абдуррахман Вахід
20 жовтня 1999 року парламент Індонезії обрав нового президента країни. Ним став духовний лідер мусульман, голова Партії національного пробудження Абдуррахман Вахід.
Президент Юсуф Хабібі навіть не домагався переобрання після того, як парламент (в Індонезії він називається Національна дорадча асамблея) відмовився схвалити його звіт про роботу. Єдиним конкурентом Вахіда була донька першого президента Індонезії Сукарно, 52-річна Мегаваті Сукарнопутрі, партія якої перемогла на парламентських виборах 7 червня 1999 року. І все ж Вахіду віддали свої голоси 373 парламентарі, його суперниці – 313, п'ятеро утрималися. Нікого не зупинив навіть той факт, що на момент обрання Вахід був практично сліпий.
Перед новим президентом стояли непрості завдання: відновлювати національну єдність і виводити четверту в світі за кількістю населення країну з найсильнішої фінансової кризи. Щоправда, методи, якими новий глава Індонезії намагався добитися процвітання своєї країни, складно назвати традиційними. Абдуррахман Вахід, відомий як мусульманський богослов з містичним ухилом, за кілька років оточив себе як мінімум чотирма "радниками" з числа відомих чаклунів. Законодавцем від провідної в країні Демократичної партії Індонезії виступив знаменитий на весь архіпелаг чаклун з великим стажем.
Результат виявився цілком передбачуваним: до липня 2001 року Вахід примудрився налаштувати проти себе найрізноманітніші політичні та релігійні угруповання, включаючи високопоставлених військових. Парламент Індонезії одноголосно проголосував за імпічмент президента, а спроби Абдуррахмана Вахіда залишитися при владі не отримали підтримки населення країни.
Експрезидент Індонезії помер в грудні 2009 року у віці 69 років.
Литва. Роландас Паксас
Єдиним європейським президентом, який був усунутий з високої посади внаслідок процедури імпічменту, став президент Литви Роландас Паксас. Авіаінженер і пілот, Паксас 1997 року був обраний мером Вільнюса, а 5 січня 2003 року став другим президентом незалежної республіки. (Перший президент Литви Альгірдас Бразаускас вступив на посаду 1993 року.) Але минуло не більше року, як над новим президентом Литви завис Дамоклів меч імпічменту: голову держави запідозрили, ні більше ні менше, у зв'язках з мафією.
У неділю, 30 листопада 2003 року, біля будівлі литовського парламенту відбулася акція протесту "За чесну Литву", організована громадським рухом "Саюдіс", на якій учасники мітингу вимагали відставки президента. Мер Вільнюса Артурас Зуокас заявив, що "честь і гідність Литви буде захищена лише в тому випадку, якщо сейм почне процес імпічменту".
Справа в тому, що парламентська комісія, яка проводила розслідування джерел фінансування передвиборчої кампанії Паксаса, встановила факт порушення ним закону про вибори. На просування кандидата Паксаса було витрачено в кілька разів більше грошей, ніж на інших кандидатів. Тільки найбільший фінансовий спонсор нинішнього президента – керівник авіаремонтного холдингу Avia Baltika Юрій Борисов, дав Паксасу на вибори 400 тис доларів. А в обмін, як свідчили матеріали Департаменту держбезпеки, Борисов погрозами почав вимагати від президента виконання деяких зобов'язань.
Куди серйозниішм стало звинувачення в розголошенні державної таємниці. За твердженням Генпрокуратури Литви, в березні 2003-го Паксас повідомив громадянину Росії Юрію Борисову, що департамент держбезпеки Литви прослуховує його телефонні розмови. Сам Паксас всі звинувачення на свою адресу категорично відкидав, називаючи цей скандал "політичним замовленням". Литовський лідер заявив тоді, що не піде у відставку, і категорично наполягав на своїй невинності.
Втім, перший імпічмент на пострадянському просторі виявився фарсом. 25 жовтня 2005 року суд Литви визнав головне звинувачення щодо експрезидента країни Роландаса Паксаса, на підставі якого парламент країни усунув його з посади, необґрунтованим.
Якби суд визнав доводи Генпрокуратури вагомими, то, згідно з литовським законодавством, Паксасу загрожувало б позбавлення волі на строк до трьох років або штраф. Сторона звинувачення вимагала ув'язнення, а згодна була на призначення Паксасу штрафу в розмірі 9375 літів (майже 3 тис. євро). Сума – символічна. Головним же було те, що в разі засудження, Паксасу була б закрита дорога у велику політику – зокрема, в період імпічменту Конституційний суд Литви заборонив Паксасу обіймати посади, пов'язані з необхідністю давати присягу.
Але цього не сталося. Вільнюський окружний суд не знайшов у діях експрезидента складу злочину і повністю виправдав його.
Колишній президент продовжував боротися за своє чесне ім'я. 7 червня 2009 року Паксас був обраний депутатом Європарламенту від партії "Порядок і справедливість", 2011 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав протиправною довічну заборону Паксасу обиратися в президенти.
І знову Бразилія. Ділма Руссеф
Імпічменти Ділмі Руссеф в Бразилії і Пак Кин Хе в Південній Кореї стали одними з найгучніших подій міжнародної політики 2016 року
Вранці 12 травня 2016 року сенат Бразилії проголосував за початок процедури імпічменту президента країни Ділми Руссеф, яка з 2011 року очолювала країну і готувалася відкрити літню Олімпіаду. Але скандал з відкатами в державній нафтовій компанії Petrobras, яку в 2003-2010 роках очолювала Руссефф, що почався ще в березні, не дав їй запалити олімпійський вогонь на стадіоні в Ріо-де-Жанейро.
Справа в тому, що до приходу в політику Руссеф в 2003-2010 рр. очолювала раду директорів Petrobras. А саме в той час, як показало прокурорське розслідування, в компанії відбувалися масштабні порушення. Підрядники платили відкати топ-менеджерам Petrobras, великі суми компанія передавала політикам. Звинувачення прокуратура хотіла пред'явити і Луїсу Інасіу Лулі да Сілві, попереднику Руссеф на посаді президента країни та її політичному наставнику. Нібито він як хабар отримав від будівельної компанії апартаменти і не повідомив про володіння ними.
Крім того, Руссеф офіційно звинувачували в тому, що вона позичила 2014 року гроші в держбанках і у держфондів для фінансування бюджетних витрат, приховуючи тим самим масштаби економічних проблем Бразилії, щоб підвищити свої шанси на перемогу на президентських виборах. Кредитування бюджету за рахунок коштів держбанків в Бразилії є незаконним.
Атакам опозиції сильно допомогло те, що економіка Бразилії перебувала в найгіршому стані з 1930-х років, ВВП країни 2015 року знизився на 3,8%, безробіття зросло з 6,7% 2011-го до 10,9% 2016 року. Рейтинг Бразилії був знижений усіма трьома міжнародними агентствами до неінвестиційного рівня.
Голосуванню в сенаті передували палкі дебати, які тривали 18 годин. Для ухвалення рішення було достатньо простої більшості, тобто 41 голос (в сенаті 81). Врешті "за" висловилися 55 сенаторів. Поки тривали дебати, поліція за допомогою сльозогінного газу розігнала прихильників Руссеф, які зібралися біля будівлі сенату. Сама ж президент в цей час почала перевозити свої речі з президентського палацу до особистої резиденції.
Тоді ж Руссеф заявила, що вважає незаконним рішення конгресу, бо приймали його люди, які самі обвинувачені в корупції, в тому числі й ті, хто перебуває під слідством. І це дійсно правда, так як зараз в Бразилії важко знайти некорумпованого чиновника і навіть представника опозиції. Наприклад, в бразильському конгресі 513 депутатів, з яких 299 мають кримінальні або адміністративні звинувачення, а 79 осіб з них вже відсиділи. У справі Petrobras 179 особам пред'явлені звинувачення, з них 47 – політичні діячі, включаючи кандидата від опозиції, який був суперником Руссеф на останніх виборах.
Південна Корея. Пак Кин Хе
Падіння президента Південної Кореї Пак Кин Хе, яке призвело її в підсумку до чвертьстолітнього тюремного терміну, почалося 29 жовтня 2016 року, коли 12 тисяч людей вийшли на вулиці Сеула з вимогою відставки президента. Пак Кин Хе звинувачували в тому, що вона допустила до важливих державних справ свою подругу Цой Сун Сіль, яка до цього не обіймала жодних посад у держапараті. Про це стало відомо після того, як в ЗМІ потрапили дані з комп'ютера одного з помічників президента.
Сталося це зовсім анекдотично: журналісти кабельного каналу JTBC знайшли в сміттєвому баку одного з готелів Сеула планшет, який містив сотню секретних документів за 2012-2014 рр. Таким чином стало відомо про зв'язок подруги президента Чхве Сун Сіль з південнокорейською компанією Samsung.
За версією опозиції, Сун Сіль була головним позаштатним радником президента Пак Кин Хе, яка часто ігнорувала думку членів уряду і президентського апарату. За версією прокуратури, компанія Чхве Сун Сіль та її доньки отримала від Samsung $ 3,1 млн на навчання дівчини верховій їзді в Німеччині. Платіж був відправлений через голову федерації кінного спорту Кореї Санга Чжіна, який є президентом Samsung з корпоративних зв'язків. Виникло припущення, що через Сун Сіль відома корпорація впливала на рішення президента Південної Кореї і лобіювала свої інтереси.
Далі було ще цікавіше. Як з'ясувалося, в сімдесятих Пак Кин Хе відвідувала містичну секту, де майбутня пані президент заприятелювала з донькою релігійного лідера. А коли Пак Кин Хе обійняла високу посаду, то зробила свою подружку-ворожку радником. Чхве Сун Сіль оточила очільницю держави шаманами і ворожками. Саме під їх впливом президент припинила економічні відносини з Північною Кореєю – адже ті наврочили об'єднання двох країн впродовж кількох років.
Тепер Пан Кин Хе, само собою, кається.
"Я щиро прошу вибачення у громадян за величезне непорозуміння – у сферах економіки і національної безпеки, яке сталося через мою безвідповідальність", – заявила президент Південної Кореї.
Сама ж подруга в цей час набивала свої кишені. Вона створила кілька фондів, до яких перераховували кошти найбільші корейські компанії. Всього за кілька тижнів на рахунках виявилися 72 мільйони долларов. Когда запахло смаженим, подруга пані президента втекла до Німеччини, але там її знайшли і повернули на батьківщину.
10 березня 2017 року Конституційний суд Південної Кореї одноголосно затвердив імпічмент, після чого повноваження президента були припинені.
Як повідомляли новини "Сьогодні", 10 вересня Верховна Рада ухвалила закон про імпічмент президента. Документ регулює правові та організаційні засади процедури усунення президента України з посади в разі вчинення ним "державної зради або іншого злочину". Раніше зазначалося, що ухвалення цього закону було обумовлене необхідністю заповнення прогалин у чинному законодавстві, що регулює правові та організаційні засади процедури усунення президента України з посади в порядку імпічменту.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми