Конфлікт між Індією і Пакистаном, який тліє з часів закінчення Другої світової війни, знову загострився: в останні дні лютого 2019 року ядерні держави стоять на порозі нової війни і навіть відкликали своїх послів. Ситуація гранично загострилася через теракт, який стався 14 лютого на кордоні Індії і Пакистану, жертвами якого стали 45 індійських військових
Відповідальність на себе взяла "Джаїш-е-Мухаммад" ( "Армія Мухаммеда") – ісламська терористична організація, яка бореться за відділення Кашміру від Індії, організовуючи теракти проти індійських силовиків на території штату Джамму і Кашмір.
"Вчинення цього злочину координувалося з-за кордону Міжвідомчою розвідкою Пакистану і пов'язаним з нею угрупованням "Джаїш-е-Мухаммад", – заявив командувач військами в штаті Джамму і Кашмір на півночі Індії, генерал Канвал Джіт Сінгх Дхиллон.
За інформацією генерала Дхиллон, терористи, які здійснили атаку, були знищені – ними виявилися вихідці з індійської частини Кашміру і бойовик пакистанського походження.
У свою чергу, пакистанський прем'єр Імран Хан пригрозив Індії симетричною відповіддю, якщо вона вирішить напасти на Пакистан.
"Місцеві політики закликають помститися Пакистану. Якщо Індія вирішить напасти, то ми не будемо роздумувати і відповімо. Рішення про початок війни приймається однією стороною, а про завершення війни – вже кількома", – грізно заявив він.
Через що на кордоні Індії з Пакистаном ось уже понад півстоліття ллється кров, читайте в спеціальному матеріалу сайту "Сегодня".
Коли розпадаються імперії
Болюче для Індії і Пакистану питання – "Чий Кашмір?", Не може вирішитися понад сімдесят років. Розпочавшись з великої крові, під час розділу Британської Індії в серпні 1947-го за релігійною ознакою – на незалежні держави домініон Пакистан і Індійський Союз, в результаті чого в збройних конфліктах загинуло від 1 до 5 млн людей. Кашмірський конфлікт продовжує тліти, час від часу спалахуючи, аж до сьогодні.
Каменем спотикання стало князівство Джамму і Кашмір, де правив махараджа Харі Сінгх – індуїст за віросповіданням. Тим часом, 2/3 підданих князівства були мусульманами, і при першій же дестабілізації обстановки, під час розділу Британської Індії, відразу кілька провінцій князівства повстали проти махараджи-іновірця. 21 жовтня 1947 року на підтримку повсталих мусульман Джамму і Кашміру в князівство вторглися пуштунські племена з території Пакистану. 24 жовтня 1947 загарбники проголосили створення суверенного утворення Вільний Кашмір, яке входить відтепер до складу Пакистану. У відповідь махараджа Харі Сінгх заявив про те, що Джамму і Кашмір залишається частиною Індії і попросив індійський уряд про військову підтримку.
Ці події привели до трьох Індо-Пакистанських війн, які відбулися в 1949, 1965 і 1971 роках.
В результаті першого військового конфлікту Кашмір був поділений на дві частини, підконтрольні, відповідно, Індії та Пакистану. Причому кожна сторона перекладала відповідальність на іншу: Індія заявляла, що це Пакистан окупував бунтівне князівство, а Пакистан, навпаки – звинувачував в окупації Індію. Дві тодішні наддержави – США і СРСР, цілком природно підтримували протилежні табори: СРСР визнав, що територія Індії незаконно окупована Пакистаном, США стали на бік Пакистану.
У 1956 році, після ухвалення закону про новий адміністративний поділ країни, Індія надала своїм кашмірським територіям статус штату Джамму і Кашмір. Літньою столицею штату залишився Срінагар, зимовою стало місто Джамму. Лінія припинення вогню перетворилася де-факто в державний кордон між Індією і Пакистаном.
Пакистан був зацікавлений в тому, щоб контролювати територію Кашміру тому, що таким чином Пакистан отримував спільний кордон з Китаєм, який був його союзником. Так, після індо-китайської війни 1962 роки (яку розв'язав Пакистан, а кровопролиття вдалося зупинити тільки силами ООН), пакистанське керівництво почало переговори з КНР про демаркацію кордону в Кашмірі. У 1963 році, після підписання пакистано-китайської прикордонної угоди, у Китаю дісталася, як вважають індійці, частина споконвічної індійської території – долина Шаксгама.
Наймасштабнішою стала третя індо-пакистанська війна 1971 року, яка закінчилася капітуляцією пакистанських військ в Східному Пакистані. В результаті Східний Пакистан став незалежною державою Бангладеш. Влітку 1972 року в місті Симла в Індії тодішні глави Індії та Пакистану підписали мирну угоду, згідно з якою межі Індії і Пакистану поверталися до довоєнних кордонів 1949 року.
Але, незважаючи на мирний договір, Пакистан весь цей час підтримував ісламських бойовиків в Джамму і Кашмірі, що рано чи пізно повинно було привести до нових спалахів насильства. Тим більше, що до кінця вісімдесятих років обстановка в регіоні особливо загострилася на тлі загального соціально-економічної кризи.
В результаті на території штату активізувалася діяльність відразу кількох терористичних організацій, які вимагали "свободи окупованого Індією Кашміру" під ісламськими гаслами – зброю їм постачав Пакистан, а самих бойовиків тренували в військових таборах на пакистанській території. При цьому серед терористів було чимало афганських моджахедів. Паралельно з партизанською діяльністю бойовиків всередині самого штату відбувалися регулярні зіткнення військових сил Індії та Пакистану на кордоні.
Довгих чотирнадцять років, з 1987-го по 2001 рік, в Кашмірі практично жодного дня не пройшло без нападу бойовиків або без обстрілу прикордонних тієї чи іншої сторони. За цей час Індія втратила більше 30 тис. військовослужбовців і мирних жителів, жителі Кашміру – близько 70 тис. убитими. Пік протистояння припав на 1999 рік – це була Каргільська війна, з якої переможцем вийшла Індія.
У 1990 році в Джамму і Кашмірі було введене пряме президентське правління і в штат були введені індійські війська чисельністю до 20 дивізій. У 1995 році уряд Індії почав приділяти підвищену увагу розвитку господарства штату Джамму і Кашмір, у вересні 1996 року відбулися вибори в Законодавчі збори штату. Бойовики стали втрачати прихильників. Якщо раніше велику частину бойовиків становили місцеві жителі, то до кінця 1990-х років до 70% бойовиків були пакистанцями і афганцями.
Кров за кров
Впродовж останніх чотирьох років пропакистанські сили в Кашмірі перейшли до тактики масштабних терористичних актів, які терористи-смертники з "Джаїш-е-Мухаммад" здійснюють проти індійських сил безпеки. Організація визнана терористичною не тільки в Індії, Британії та Америці, але і в самому Пакистані.
Теракт від 14 лютого 2019 року на шосе Джамму-Срінагар став одним з найстрашніших за останні роки. Раніше такий сплеск терору викликало вбивство відомого бойовика-сепаратиста Бурхана Вані.
22-річного "Кашмірського Че-Гевару", що став для сепаратистів символом боротьби за свободу, застрелив індійський спецназ в результаті перестрілки під час спецоперації 8 липня 2016 року. Зрозуміло, після цього він отримав статус мученика. Тільки 10 липня 2016- го 11 людей загинули в сутичці з поліцією і ще не менше півсотні отримали поранення. Всього під час сутичок з поліцією і в атаках терористів, які стали помстою бойовиків за смерть Бурхана Вані, тільки з червня по вересень загинуло 80 осіб.
Насильство, як відомо, породжує насильство: теракт від 14 лютого розбурхав новий виток кривавого протистояння між Пакистаном і Індією. ВПС Індії жорстко відповіли бойовикам на теракт, завдавши військово-повітряний удар по табору бойовиків угруповання "Джаїш-е-Мухаммад" в підконтрольній Пакистану частині Кашміру. 12 літаків ВПС Індії "Міраж-2000" скинули на табір бойовиків кілька бомб масою по тонні кожна і фактично стерли його з лиця землі.
"Це був необхідний крок для захисту країни. Прем'єр-міністр Нарендра Моді дав збройним силам свободу дій", – наводить агентство Reuters слова індійського міністра розвитку людських ресурсів Пракаша Джавадекара.
У свою чергу, в Пакистані не менше жорстко відреагували на удар Індії по бойовиках в Кашмірі і привели війська в повну бойову готовність. Так, в середу, 27 лютого, стало відомо, що ВПС Пакистану збили два винищувачі ВПС Індії, які на думку Ісламабаду порушили повітряний простір країни. При цьому пілот одного з індійських літаків узятий в полон.