Грузія приєднається до НАТО, незважаючи на протести Росії. Про це заявив генсек Альянсу Єнс Столтенберг під час свого дводенного візиту до Грузії, де відбуваються навчання "НАТО-Грузія-2019". Москва відповіла у властивій їй манері, мовляв, такі заяви "розпалюють багаття війни" з Абхазією і Цхінвальським регіоном. Грузинські і, особливо, українські ЗМІ сприйняли слова Столтенберга мало не як обіцянку прийняти Грузію до лав Альянсу. Але насправді нічого нового генсек НАТО не сказав. Те ж саме Столтенберг говорив і на останньому саміті Альянсу в Брюсселі. Щоправда, Сайт Сегодня розбирався, чи є в заяві генсека Альянсу привід для оптимізму в Україні, формулювання щодо перспектив членства України і Грузії в НАТО дещо відрізняються. Чи обігнала Грузія на шляху до Альянсу Україну, і чи зможе Тбілісі вступити до НАТО, навіть незважаючи на окуповані Росією території, з'ясовував сайт "Сегодня".
Розвиток відносин
Відлік історії зближення як Грузії, так і України з НАТО можна починати з 1992 року, коли спочатку Київ приєднався до Ради євроатлантичного партнерства, а потім через два роки аналогічний крок зробив і Тбілісі. І якби не внутрішні українські політичні перипетії з "Кучмагейтом" і "Кольчужним скандалом", як пише перший секретар РНБО Володимир Горбулін у своїй новій книзі "Мой путь в зазеркалье", можливо, відносини України з НАТО розвивалися б абсолютно за іншою траєкторією. Адже ще 1997 року в Мадриді Україні вдалося підписати з Альянсом Хартію про особливе партнерство і заснувати Комісію Україна-НАТО.
Чергове, як люблять говорити дипломати, вікно можливостей для зближення з Альянсом з'явилося напередодні саміту НАТО в Бухаресті, де і Україна, і Грузія мали всі шанси отримати План дій щодо членства. Але, за словами посла України в Грузії Ігоря Долгова, 2008 року в Бухаресті Володимиру Путіну вдалося переконати Ангелу Меркель і французів.
"І було прийнято рішення не давати Україні і Грузії ПДЧ, а замість цього (в підсумковій декларації саміту – Авт.) написати, що вони стануть членами Альянсу в майбутньому. Нагадаю, саміт НАТО в Бухаресті 2008-го був на початку квітня, а на початку серпня почалася російська агресія проти", - нагадував сайту "Сегодня" Ігор Долгов на XIII Нараді керівників закордонних диппредставництв в Києві.
На думку багатьох авторитетних експертів і аналітиків, тоді 2008-го Захід просто "проковтнув" військову агресію Росії проти Грузії, не ввівши жодних санкцій, а Вашингтон оголосив про горезвісне перезавантаження відносин з Москвою. Рівно через шість років Росія анексує Крим і окупує частину Донецької і Луганської областей, щоб не допустити подальшого зближення України з ЄС і НАТО. Однак деякі американські дипломати, а в минулому decision makers (люди, які приймали рішення. – Авт.) в охолодженні відносин між Києвом і НАТО досі бачать помилки виключно України.
В інтерв'ю сайту "Сегодня" на полях останнього саміту НАТО в Брюсселі екс-заступник генсека Альянсу до 2016 року Олександр Вершбоу говорив: "У 66-му пункті (підсумкової декларації саміту. – Авт.) говориться: "в світлі знову заявлених прагнень України до членства в НАТО ми дотримуємося своїх рішень, прийнятих на зустрічі на вищому рівні в Бухаресті і самітах, що послідували за цим". Це дуже добре для України, я б сказав, тому що згадайте, як після 2010 року, коли Янукович проштовхнув ухвалення закону про позаблоковий статус, багато союзників заявили, що зобов'язання Бухареста скасовані. Тому, навіть якщо Україна відновила своє прагнення до членства, знаєте, це як гра в монополію, коли ви повертаєтеся назад, щоб зробити крок вперед".
Грузія просунулася далі?
Щоправда, в підсумковій декларації останнього саміту НАТО в Брюсселі є кілька інших не менш цікавих моментів. Наприклад, в пункті 65 Грузія визнається країною-аспірантом, яка "стане членом НАТО і ПДЧ є невід'ємною частиною цього процесу". Стосовно ж України, то в пункті 66 підсумкової декларації говориться: "Ми тверді у своїй підтримці права України визначати своє майбутнє і свій зовнішньополітичний курс без будь-якого втручання ззовні. У світлі знову заявлених прагнень України до членства в НАТО ми дотримуємося своїх рішень, прийнятих на зустрічі на вищому рівні в Бухаресті і самітах, що послідували за цим".
Ні про перспективу членства України в НАТО (хоч і є відсилання до вирішення Бухареста, де за Україною визнавалося право членства в Альянсі), ні про ПДЧ в підсумковій декларації брюссельського саміту не йдеться. До того ж, все частіше від американських дипломатів і експертів можна почути заклики розглянути можливість вступу Грузії до НАТО вже в найближчому майбутньому.
Раніше сайт "Сегодня" вже писав, що наприкінці січня в одному зі своїх матеріалів директор програм Heritage Foundation Люк Коффі написав, що на майбутньому саміті НАТО в Брюсселі 11-12 липня відносини НАТО і Грузії повинні перейти на новий рівень. Коффі напевно натякає Альянсу всерйоз задуматися над наданням Тбілісі ПДЧ. Більш того, аналітик стверджує, що в Грузії згодні на вступ до НАТО навіть без окупованих територій Абхазії і Південної Осетії як тимчасовий захід, поки територіальна цілісність Грузії не відновиться.
Пізніше в інтерв'ю "Голосу Америки" колишній головнокомандувач ЗС США в Європі Бен Ходжес заявив: "Я вважаю, що НАТО повинна запросити Грузію до своїх лав на наступному саміті. Східна Німеччина була окупована радянськими військами, але, незважаючи на це, Північноатлантичний альянс прийняв Німеччину до своїх лав. Тому, думаю, можна вирішити і питання з Грузією".
При цьому ще влітку під час XIII Наради керівників закордонних диппредставництв в Києві посол України в Грузії не погодився з твердженням кореспондента сайту "Сегодня" про те, що у співпраці з НАТО Тбілісі просунувся далі Києва. За словами Ігоря Долгова, на відміну від України, яка вже давно має такий формат зустрічей з Альянсом на найвищому рівні, як Комісія, на останньому саміті НАТО в Брюсселі Грузія вперше мала окрему разом з Україною таку зустріч з НАТО.
"Наскільки хто далі просунувся? Давайте відверто говорити, що порівнювати оборонні можливості Грузії і України недоречно. За останні чотири роки українські ЗС подвоїлися в кількості. Кількісно наша армія одна з найбільших і найсильніших в Європі. І якщо подивитися на стратегію НАТО, зараз вона полягає в стримуванні Російської Федерації. Що потрібно для стримування? Для стримування потрібна сила – її потрібно показувати. Головний стримуючий фактор НАТО сьогодні – Україна. Тому що Україна воює, реально відтягує на себе значні військові ресурси РФ і стримує на фронті Москву силами наших бійців від просування вперед", – відповів сайту "Сегодня" Ігор Долгов.
Більше політики, ніж конкретики
Заява генсека НАТО Єнса Столтенберга під час його дводенного візиту до Грузії прозвучала досить чітко: "Грузія рухається в правильному напрямку, і я закликаю вас продовжувати роботу і використовувати всі можливості, щоб грати важливу роль в нашому Альянсі, і в підсумку стати його членом... сподіваємося скоро побачити вас в НАТО".
Директор Інституту світової політики Євген Магда радить не абсолютизувати заяву Столтенберга з цілої низки причин. По-перше, вона була зроблена на тлі командно-штабних навчань НАТО, які відбуваються в Грузії, і в яких беруть участь майже всі члени Альянсу.
"І тут я говорю не стільки про грузинську гостинність, скільки про політичну доцільність. Просто потрібно розуміти, що тиск на Росію здійснюється, серед іншого, і подібними заявами. Зрозуміло, що це політичний реверанс. Для України тут урок в тому, що ми повинні підтримувати Грузію, а не заздрити, а Грузія, зі свого боку, повинна підтримувати нас. Тільки так ми вступимо до Альянсу. По-друге, для України така заява звучить позитивно, хоч ми в ній і не прозвучали, але для цього потрібно чекати, як мінімум, спільних навчань НАТО і України. По-третє, сумніваюся, що серед усіх країн-членів Альянсу не знайдеться хоч одна, яка не ставитиме палки в колеса на шляху членства як Грузії, так і України в НАТО", – сказав сайту "Сегодня" Євген Магда.
Ні для кого не секрет, що навіть через десять років після Бухареста Берлін і Париж своєї думки не змінили. Під час дводенного візиту до Тбілісі в серпні минулого року Ангела Меркель заявила: "Чесно кажучи, я не бачу швидкого вступу Грузії до НАТО, саме в контексті Абхазії і Південної Осетії. На мою думку, ми не можемо говорити про швидке членство. Така позиція Німеччини, вона такою залишиться".
За словами експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненка, для НАТО окуповані території в Грузії підвищують ризик конфлікту з Росією, який може просто розколоти Альянс. Адже якщо раптом виникне перспектива ще однієї російсько-грузинської війни, а Грузія при цьому буде в НАТО, то буде задіяна стаття 5 Статуту НАТО про колективну оборону. На думку Миколи Капітоненко, більша частина країн-членів Альянсу просто не стане воювати з Росією через Грузію, що означатиме кінець Альянсу.
"У Вашингтонському договорі написано, що членом НАТО може стати будь-яка європейська країна, яка є демократією. Там нічого немає про суперечки і конфлікти з сусідами, або території, які намагаються відокремитися і т.д. Але в 90-х, коли ситуація в Європі повністю змінилася, і стало зрозуміло, що багато хто захоче вступити до НАТО, лідери країн НАТО досягли неформальної домовленості, що країни, які хочуть вступити, спочатку повинні залагодити територіальні суперечки з сусідами. І все це було з тієї ж причини, щоб зменшити ризик будь-яких конфліктів, в які могли втягнути інших членів Альянсу", – сказав сайту "Сегодня" Микола Капітоненко.
Як відомо, нещодавно Україна юридично закріпила курс на НАТО і ЄС в Конституції.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми